Війна змусила мільйони українців шукати притулку за кордоном, і для багатьох із них повернення додому стало неможливим через втрачене майно

Марія, мешканка Краматорська, – одна з тих, чиє життя кардинально змінилося в березні 2022 року. Сьогодні вона мешкає в Чехії, працює в престижній сфері та виховує дітей у нових реаліях, але зізнається: душевний біль від війни не вщухає. Про це розповідає "Дивогляд" із посиланням Антикризовий медіа-центр.

​Шлях до Чехії: рішення за 10 хвилин

​Марія згадує, що на збори речей та евакуацію з рідного міста у неї було лише десять хвилин. Рішення про виїзд за кордон не було її особистим вибором – на цьому наполіг чоловік, який має військовий досвід і повернувся до лав ЗСУ.

​"Мені буде спокійніше, якщо ти із дітьми поїдеш", – цитує жінка слова свого чоловіка, які стали вирішальними.

​Родина перетнула кордон на початку березня. Попри пропозиції залишитися в сусідніх країнах, Марія обрала Чехію завдяки підтримці знайомого, який допоміг знайти перший прихисток у Празі.

​Адаптація: робота в IT та побутові виклики

​Початок життя в еміграції був поступовим: спершу безкоштовне проживання у чеських родин, згодом – державна підтримка. Проте Марія не стала довго покладатися лише на допомогу. Вже у квітні 2022 року вона влаштувалася на роботу, де ключовою вимогою було знання англійської мови. Зараз вона обіймає посаду виконавчого асистента відразу двох керівників у великій IT-компанії.

​Попри успіх у кар’єрі, побут у Чехії має свої труднощі:

• ​Житлове питання: Місцеві орендодавці не завжди охоче здають квартири іноземцям. Марія зазначає, що хоча закон забороняє дискримінацію і передбачає величезні штрафи (до 4 млн гривень) за відмову українцям, пошук житла все одно триває довго.
• ​Фінанси: Хоча зарплата жінки зросла порівняно з українською, левову частку доходів з’їдає оренда нерухомості.
• ​Медичне страхування: У 2026 році правила залишаються суворими – працюючим страховку оплачує роботодавець, а безробітні мають платити самостійно близько 6000 гривень на місяць.

​Освіта дітей та культурний шок

​Діти Марії повністю інтегрувалися в чеське суспільство. Старший син обрав складний шлях – навчання на факультеті ядерної фізики та написання електронної музики, а молодший підтримує зв'язок з корінням через народні танці в ансамблі "Джерело".

​Марію приємно вразила чеська працелюбність, чистота на вулицях та культура сортування сміття. Проте є й речі, що дивують: наприклад, звичка чехів харчуватися готовою їжею в закладах. Марія розповідає, що місцеві вважають приготування їжі вдома марною тратою часу.

​Психологічний стан і майбутнє

​Найважчим аспектом життя за кордоном залишається психологічний стан. Марія чесно каже, що її психіка часто не витримує, особливо під час спілкування з іншими українцями, адже тема війни залишається відкритою раною.

​"Тут добре розвинений ринок готової їжі, чехи люблять кудись ходити і мало готують. Вони дивуються тому, що я готую вдома. Чехи вважають це втратою часу", – ділиться Марія спостереженнями про місцевий побут.

​Попри те, що за чотири роки вона змогла облаштувати побут краще, ніж в Україні, жінка продовжує жити "одним днем". Відсутність власного житла та неможливість повноцінного довгострокового планування роблять питання повернення в Україну відкритим, особливо враховуючи, що їхній дім у Краматорську повністю знищений окупантами.

Раніше "Дивогляд" розповідав, що молодь думає про українську мову, російський контент і повернення з закордону.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.