456 вибухів і мільйон людей під загрозою: історія ядерного полігона СРСР

На північному сході Казахстану, неподалік від міста Семей (колишній Семипалатинськ), розташована водойма, яка зовні виглядає як звичайне озеро.

Однак її історія є моторошним нагадуванням про небезпеку ядерних технологій і людську безвідповідальність. Йдеться про озеро Чаган – або, як його ще називають, Атомне озеро. Воно виникло внаслідок підземного ядерного вибуху, який провів Радянський Союз у 1965 році. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на IFLScience.

Смертельна спадщина СРСР

Того року СРСР підірвав ядерну бомбу з метою створення великого резервуара. Потужний вибух утворив кратер глибиною близько 100 метрів і діаметром понад 400 метрів. Згодом у нього почала стікати вода з річки Чаган, і він перетворився на озеро. Це було частиною радянської програми "Мирного використання ядерної енергії", яка передбачала створення каналів, котлованів і навіть свердловин за допомогою ядерних вибухів.

Однак цей експеримент мав далеко не безпечні наслідки. Район навколо Семея став одним із найбільших ядерних полігонів у світі. Саме тут 29 серпня 1949 року СРСР провів своє перше випробування атомної бомби РДС-1. Цей акт започаткував нову епоху – ядерного протистояння між США та Радянським Союзом.

Озеро Чаган
Озеро Чаган
Фото: The Official CTBTO Photostream via Wikimedia Commons

Загалом на території Семипалатинського випробувального полігона було здійснено 456 ядерних вибухів: 116 надземних і 340 підземних. Тут тестували різноманітні типи зброї – від простих подільних зарядів до потужних термоядерних пристроїв. Місце було вибране через свою відносну віддаленість, що полегшувало контроль доступу до зони, однак повністю ізольованою ця територія не була. За 150 км від полігона розташовувався густонаселений Семипалатинськ, а в околицях існували села.

Незважаючи на реальні ризики, жителів не попереджали про вибухи. Люди піддавалися впливу радіоактивного пилу, вдихали забруднене повітря, вживали заражену воду й продукти. Перші дослідження наслідків розпочалися лише наприкінці 1980-х, хоча вже у 1958 році лікарі місцевого диспансеру №4 у співпраці з Інститутом біофізики Академії медичних наук СРСР виявили тривожну тенденцію: у 22% обстежених пацієнтів були ознаки хронічної променевої хвороби.

У наступні десятиліття стало очевидно, що наслідки випробувань були масштабними. Жителі регіону стикнулися з різними формами онкологічних захворювань, проблемами щитоподібної залози, вродженими вадами розвитку та порушеннями імунної системи. Водночас люди зазнали й серйозного психологічного навантаження – багато з них живуть у постійному страху за своє здоров’я та здоров’я своїх дітей.

Останній ядерний вибух у Семипалатинську відбувся в 1989 році. Після розпаду СРСР полігон закрили, а Казахстан офіційно проголосив свою територію вільною від ядерної зброї. Проте дослідження тривають досі. Науковці намагаються оцінити не лише наслідки для тих, хто вже постраждав, але й потенційний вплив на майбутні покоління.

Сьогодні озеро Чаган – це не просто водойма, а мовчазне нагадування про темну спадщину ядерної епохи. Його поява була актом демонстрації сили, але водночас і символом безвідповідального ставлення до людського життя й природи.

Раніше ми розповідали, куди пішли гроші, зароблені СРСР на Голодоморі, і до чого тут радянське морозиво.

Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.

ПРОКОМЕНТУЙТЕ

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

Читайте більше