Його суть полягала в тому, щоб виховувати людську дитину та дитинча шимпанзе в однакових умовах, аби дослідити, наскільки вплив навколишнього середовища може змінити поведінку та розвиток особистості. Однак цей амбітний науковий проєкт завершився трагічно. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на LADbible.
Історія моторошного експерименту
Психолог Вінтроп Найлз Келлог разом із дружиною Луеллою вирішили здійснити експеримент, в якому їхній власний син Дональд мав рости разом із шимпанзе на ім’я Гуа. Коли мавпочку привели в дім Келлогів 26 червня 1931 року, їй було всього 7,5 місяців. Дональду на той момент було дев’ять місяців.
Келлог цікавився питанням розвитку дітей, яких вирощували в ізоляції або в нетипових умовах, зокрема відомими історіями про дітей, вихованих тваринами. Але, розуміючи, що залишити людське немовля в дикій природі було б неетично та небезпечно, він вирішив зробити навпаки: створити умови, в яких тварина виховувалася б як людина.
Протягом дев’яти місяців Дональда і Гуа виховували як брата і сестру: вони носили однаковий одяг, спали в однакових умовах, харчувалися за одним розпорядком і навіть отримували однакову кількість уваги та фізичної близькості. Батьки досліджували їхні реакції, розвиваючі навички та особливості сприйняття світу. Учасники експерименту щоденно проходили різноманітні випробування, які тривали по 12 годин. Наприклад, одного разу їх поставили поруч і позаду різко вистрілили з пістолета, аби перевірити реакцію на гучний звук.
Основна мета дослідження полягала в тому, щоб зрозуміти, що визначає поведінку індивіда – генетика чи виховання? Якщо Гуа, перебуваючи в людському середовищі, почне поводитися як людина, це буде доказом того, що поведінкові особливості визначаються не спадковістю, а умовами життя. Якщо ж навіть у такому середовищі вона залишиться шимпанзе, це доведе, що гени відіграють вирішальну роль.
Спочатку результати здавалися вражаючими: Гуа швидше за Дональда навчилася використовувати столові прибори, розпізнавати команди та реагувати на вербальні сигнали. Вона була кмітливішою і швидше адаптувалася до побутових завдань. Але згодом виявилося, що її мовний розвиток майже не прогресував. Водночас у Дональда почали з’являтися тривожні відхилення: він намагався спілкуватися не словами, а звуками, подібними до хрюкання, почав кусатися та наслідувати поведінку шимпанзе.
Зрештою, батьки дійшли висновку, що експеримент слід припинити, адже поведінка їхнього сина ставала дедалі більш схожою на тваринну. 28 березня 1932 року Гуа повернули в колонію приматів, де вона опинилася у незвичному середовищі. Втративши свою "людську сім’ю", шимпанзе не змогла адаптуватися до життя серед інших тварин і померла менш ніж через рік – офіційною причиною смерті було названо пневмонію, але дослідники припускають, що сильний стрес спричинив серцевий розрив.
Щодо Дональда, то його життя теж завершилося трагічно. Після припинення експерименту він повернувся до нормального життя, але його подальша доля була непростою. У 1973 році, через рік після смерті своїх батьків, Дональд наклав на себе руки у віці 43 років. Вчені й досі дискутують про можливий вплив дитячого експерименту на його психічний стан у дорослому віці.
Цей експеримент, який починався як науковий пошук відповідей на важливі питання про природу людської поведінки, зрештою став символом етичних обмежень у дослідженнях. Він яскраво продемонстрував, що спроби змінити природний хід розвитку як людини, так і тварини можуть мати серйозні та непередбачувані наслідки.
Раніше "Дивогляд" розповідав про 6 нюансів, які варто знати про погляд вашого кота.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
