Хоча ми регулярно дізнаємося про нові види динозаврів, вивчення їхнього репродуктивного процесу залишається складним завданням. Як саме ці гіганти забезпечували продовження свого роду? Про це розповість "Дивогляд" із посиланням на IFLScience.
Як можна вивчати спаровування динозаврів?
На сьогоднішній день у палеонтології не вдалося знайти пару динозаврів, зафіксованих у процесі парування. Проте є інші джерела інформації, які можуть пролити світло на це питання. Серед них – слідові скам’янілості, такі як відбитки слідів, які можуть зберігати дані про шлюбні ритуали.
Деякі сучасні крокодили та алігатори, наприклад, демонструють складні ритуали залицяння. Самці видають глибокі звуки, які змушують воду "танцювати" на їхніх спинах. Аналогічні поведінкові патерни могли бути і в динозаврів, хоча точних доказів цього наразі немає.
Водночас у слідових скам'янілостях знайдені відбитки трипалих ніг, які, ймовірно, належали тероподам – хижакам, що нагадували сучасних алігаторів. Ці сліди свідчать про те, що динозаври збиралися в групи, щоб привернути увагу потенційних партнерів.
Геніталії динозаврів: що відомо?
Одним із важливих джерел інформації про репродуктивну систему динозаврів є скам’янілості м’яких тканин. Особливу увагу привертає зразок пситакозавра – невеликого травоїдного динозавра, у якого збереглася клоака.
Клоака – це універсальний отвір, який використовується для виділення, репродукції та сечовипускання. Ця анатомічна особливість зустрічається в сучасних птахів, рептилій і деяких ссавців, і її наявність у динозаврів підтверджує гіпотезу про їхню близькість до сучасних птахів.
Як саме спаровувалися динозаври?
Птахи є найближчими родичами динозаврів, проте їхні способи спаровування, ймовірно, суттєво відрізнялися. Наприклад, багато сучасних птахів передають сперму за допомогою так званого "поцілунку клоак", що не потребує спеціалізованих органів. Проте цей спосіб міг виникнути лише після вимирання динозаврів.
Натомість спаровування динозаврів, скоріш за все, включало проникнення. Їхні статеві органи, ймовірно, знаходилися всередині клоаки та з’являлися лише під час парування. Деякі сучасні види рептилій, такі як крокодили, можуть бути моделями для розуміння цієї анатомії.
Але наземним динозаврам було складніше. Їхні великі тіла й важкі хвости створювали додаткові труднощі. Наприклад, деякі види стегозаврів, як-от кентрозаври, мали спини, вкриті шипами, що ускладнювало процес спаровування. Для таких видів, ймовірно, були потрібні дуже креативні пози.
Найважче завдання: спаровування стегозаврів
"Я просто не розумію, як кентрозаври могли розмножуватися", – каже палеонтолог Райлі Блек.
Цей вид мав шипи вздовж спини аж до кінчика хвоста, тому будь-яка спроба наблизитися для спаровування вимагала неабиякої обережності. Можливо, вони використовували незвичайні пози, наприклад, лягали на землю животами догори чи боком, щоб уникнути травмування.
Механіка спаровування динозаврів залишається загадкою. Але одне можна сказати точно: цей процес був складним і, напевно, незграбним. З кожним новим відкриттям ми наближаємося до розгадки їхнього любовного життя, але поки що воно лишається оповитим таємницею.
Раніше "Дивогляд" розповідав про те, яким було б життя людини, якщо перенести її на 200 млн років назад. Спойлер: без смартфонів, але з динозаврами.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
