Роман Чайка

Почаюємо про те, чому "весь світ – театр", а на глобусі України – ще й театр абсурду; про діалоги культури з безкультурним плебсом і що з цього виходить; за чим сьогодні йдуть у театр і що виносять, і чого чекати після постмодернізму

Чим відрізняється картина світу мешканців рідної Рівненщини та прифронтових містечок на сході країни; яким має бути спільний знаменник і що робити з "руссомірцями" та колаборантами; чому її одногрупники-харків'яни стали "латентними сєпарами"

Почаюємо про мистецтво для самоаналізу й думання; політичну місію візуального мистецтва та війну символів; про гібридну війну, малу батьківщину та візію "дня після"

Почаюємо про життя в театрі та про реальне життя нині, яке театр; чому фарс довкола стає нормою і як тоді правильно сміятися; чи можемо породити щось оригінальне, окрім наслідування класичного Бродвею і що таке "модерна оперета"

Почаюємо про нові голоси музичної країни і що таке бути собою в дикому столичному шоу-бізі; про цінності її покоління та життєві принципи; чи можлива гармонія між прекрасним та огидним, себто про час, у якому живемо

Почаюємо про інформаційну залежність та що таке знання сьогодні; про інтернет-бізнес та інтернет-економіку і коли Україна стане digital country; про соцмережі та як вони впливають на життя в реалі; про інтернет – як поле битви правди і фейку

Почаюємо про терапію почуттями та стимулювання емоційного думання глядачів; про вічне шарахання українців у важкі часи між емоційним та раціональним; про спроби втекти від реальності і невдалі експерименти над своєю історією

Про невідому власну історію та про украдені імена; як повернути своє і чи існують кордони для геніїв; про українські кіноісторії, які цікаві світу; якими нас бачать і якими ми хочемо здаватися в очах європейців

Почаюємо про людей, які творять/спотворюють обличчя міста та країни; про спільноти і їх майбутнє життя "без критичного мислення"; про інформаційно-шизофренічну атмосферу виборчої кампанії

Зачаєюмо про арт-терапію та невмирущий совок; про соціальне дзеркало і ненависть до правди; про небажання бачити й думати, як спосіб існування соціуму; про оптимізм у чорно-білому світі; про способи знищення самоцензури