Якщо 1915-го тут мешкали два мільйони вірменів, то нині - трохи більше 50 тисяч. Осередком вшанувань стали вірменські церкви.

Уперше на службу за жертвами 1915-го року завітав представник турецького уряду - міністр у справах Євросоюзу. Обрали його не випадково, адже Туреччина прагне вступити до ЄС, а той вимагає визнання геноциду. Офіційна Анкара заклики Європарламенту поки що ігнорує і наполягає, що загиблі вірмени - жертви не геноциду, а війни. Такі ж як і турки, що гинули в битвах.

Таких, скажімо, як Дарданелльська - відома також як битва при Галліполі. Одна з найкривавіших за всю Першу світову, яка тривала 9 місяців і забрала майже 130 тисяч життів. Для британців це була невдала спроба прорватися до Константинополя (теперішнього Стамбула), для турків - перемога ціною десятків тисяч жертв. Почалася битва 100 років тому, майже одночасно з переслідування вірменів. МАЙЖЕ. Але вшановують 100-ту річницю саме сьогодні. І не випадково. А - щоби применшити увагу до вірменських церемоній. На церемонію до ГалліпОлі турки запросили тих, хто не міг відмовитися, - колишніх ворогів. Представників британської корони, урядів Австралії та Нової Зеландії. Саме їхні війська 100 років тому висадилися на півострів.

Пам'ятні церемонії в Галліполі продовжаться і завтра. Адже саме 25 квітня - коли по-справжньому почалася битва - Австралія та Нова Зеландія вшановують своїх полеглих бійців.