Facebook / Центр підготовки \"Patriot\"

Топ-10 перших необхідних реформ української армії від Центру підготовки "Patriot"

Центр підготовки "Patriot" підготував перелік найнеобхідніших реформ української армії.

Список реформ опублікований на сторінці Центру в Facebook.

1. Екіпірування. Перш за все, слід зазначити, що без сучасного екіпірування та обмундирування будь-якої підготовки буде недостатньо. Наприклад, у багатьох солдатів немає такої базової речі, як хороші сучасні черевики, 2 пар черевиків. Чи буде солдат ходити по калюжах і бруду, якщо він знає, що його ноги одразу ж промокнуть і у нього ще кілька діб не буде можливості змінити взуття? Те саме стосується й форми. Під час занять із фізичної підготовки, а без цього ніяк не можна, необхідні кросівки. Змушувати солдатів бігати в берцях – злочин.

Різні види бігу – основа будь-якої підготовки солдата. Коли Центр підготовки "Patriot" приїжджає в підрозділ, ми бачимо, що бігову і марш-кидкову підготовку повною мірою давати не можемо.

Інша проблема – компаси і протрактори. Навіть радянська армія була забезпечена компасами. Без компаса й карти солдат і командир не можуть орієнтуватися на місцевості. Без цих базових речей вся піхотна справа позбавлена сенсу. Системи GPS є додатковим засобом, який може підвести в найвідповідальніший момент. Утім, не будемо зачіпати це болюче питання, оскільки GPS-систем в армії теж практично немає.

/
/
/
/

Забезпеченість водою не входить у планування більшості операцій. Немає кемелбеків і відповідних за розміром і зручністю фляг, не кажучи про те, що немає взводних пристосувань для зручного перенесення води у значних обсягах.

Відсутність рюкзаків і такого поняття, як ешелонування завантаженості солдата. Цей аспект не враховується під час складання будь-якого плану операції. Це великий недолік. Кожен вид операції вимагає свого виду і розміру рюкзака та їх планованого завантаження.

Біноклі – це основа, така сама як компаси, їх теж немає.

Сучасна війна немислима без засобів нічного бачення. Як піхота може діяти вночі без засобів нічного бачення або тепловізорів, нічних прицілів?!

Якісна термобілизна конче необхідна для дій взимку. Непромокальний одяг потрібен восени і взимку, а також непромокальні блокноти. В індивідуальному наборі також мають бути викрутки, ручки і маркери і обов'язково набори для чищення зброї.

Найчастіше саперних лопаток немає. А ті саперні лопатки, які ми бачили в підрозділах, зламалися одразу ж після першого навчального використання. Причому зламалися одразу всі лопатки, тож постають закономірні питання...

У кожного бійця має ліхтар з можливістю випромінювання інфрачервоного світла, як для освітлення, так і для сигналізації (щоб подавати знаки своїм бойовим товаришам і дружнім підрозділам).

Мотузка та карабін це універсальні засоби, вони придатні як для витягування поранених, так і для підйому на висоту, виготовлення імпровізованих наметів тощо.

Адекватний зв'язок відсутній у більшості підрозділів. Адже зв'язок у сучасній війні – найважливіший засіб ведення війни. Нині, наприклад, у сучасній ізраїльській концепції ведення війни відмовляються від збільшення кількості озброєнь на користь сучаснішого зв'язку та координації військ.

Слід згадати індивідуальні засоби маскування – фарби, індивідуальні сітки, маскувальні ковпаки на каску (міцнефет), що змінюють силует бійця і сприяють його невидимості для ворожого снайпера тощо.

Що ж до медичного забезпечення, то бракує як індивідуальних засобів – джгутів-турнікетів, бандажів, кровоспинних засобів і медикаментів індивідуального користування, так і сумок для санінструкторів, які б відповідали сучасним стандартам тактичної медицини.

У вогневому індивідуальному запасі найчастіше відсутні димові шашки, шокові гранати, сигнальні ракети. Протигази ми не бачили в жодному підрозділі, відповідно жодного тренування з користування ними так провести і не змогли.

Сухі пайки, які видають українському бійцю, - важкі і несучасні, не містять усіх необхідних поживних речовин.

Стіклайти та інфрачервоні стіклайти для нічного позначення бійців, фосфорна фарба для позначення рюкзаків та інших речей, для оперативного виявлення їх у нічний час доби.

Вкрай необхідне забезпечення бійця легким бронежилетом. Понад 70% усіх поранень у сучасній війні - осколкові і рикошетні, тому кевларового або виготовленого з іншого еквівалентного йому гнучкого бронежилета для мобільних операцій цілком вистачить. Такі гнучкі бронежилети зазвичай важать 2,5-3 кг, що вигідно відрізняє їх від важких бронежилетів зі сталевими або металокерамічними пластинами вагою 10-15 кг.

Важливо розуміти, що жоден бронежилет не здатен зробити бійця невразливим, натомість важкий бронежилет гарантовано уповільнить швидкість переміщення солдата на полі бою, ускладнить застосування ним низки бойових позицій, виснажить фізичні сили, зменшить вагу корисного навантаження (БК), істотно спотворить техніку роботи з автоматичною зброєю, що неминуче позначиться на точності ведення вогню. Боєць на операції вирізняється мобільністю, має бути рухливим, а металевий бронежилет позбавляє його рухливості.

Наколінники і налокітники часто забезпечують волонтери, але не всі їх мають. Наколінники особливо важливі у разі падіння на твердий і гострий предмет колінною чашечкою. Боєць з пошкодженим меніском прирівнюється до пораненого.

Те, що за півтора року війни абсолютно всі солдати не забезпечені ідентифікаційними жетонами, є, м'яко кажучи, серйозною вадою. Металургія в Україні – одна з провідних галузей. Ціна шматочка алюмінію мінімальна, а користь величезна – можливість ідентифікації солдата в разі його смерті.

Ми перерахували лише основу. Інженерні війська, підрозділи хімзахисту, підрозділи, що працюють у місті, повинні мати додаткові засоби, які ми не будемо тут перераховувати через формат статті.

2. Час для підготовки. У всіх країнах світу, що мають сильні та боєздатні армії, час підготовки солдата значно довший, ніж у ЗСУ. Так, у Грузії початковий курс піхотинця – 3 місяці, в Ізраїлі – 6 місяців, а в розвідці – до двох років до першого завдання, в США – від 8 тижнів в армії і 13 в корпусі морської піхоти тощо.

Однак це лише форматні часові параметри. Потрібно також використовувати час з користю. Не можна стояти годинами на плацу чи витрачати час на збір гільз після стрілянини. Не можна припиняти навчальний день о 18:00, як це відбувається на більшості баз. В Ізраїлі, наприклад, під час піврічного початкового курсу, підйом зазвичай о 6-й ранку, а відбій о 12-й ночі, решту часу присвячено заняттям. Під час польової підготовки сон скорочується до 1-2 годин на добу, а прийом їжі відбувається один раз на день протягом 10 хвилин. Окрім того, вихідний день – один на тиждень, а не два. В результаті, підготовка триває на українських полігонах у кращому разі 4 з 7 днів на тиждень, фактично півдня.

І хоча ізраїльський досвід може здатися надмірно жорстким і інтенсивним, але він чітко демонструє те, наскільки важлива кожна година підготовки в армії, що реально воює.

3. Багаторівневий інститут сержантів. В українській армії роль сержанта зведено до мінімуму, у той час як у більшості сильних армій світу на сержанті тримається армія. Функція сержанта – і підтримання дисципліни, і допомога в бойовій підготовці та матеріальне забезпечення. В українській армії сержант практично не відіграє ніякої ролі і не володіє якимись відмінними від рядового особливими знаннями. Це одна з ключових системних помилок ВСУ, яку негайно слід виправити. Необхідно створити багаторівневий сержантський навчальний центр, де готуватимуть сержантів – заступника комвзводу, сержантів ротного рівня, батальйонного і вище, для всіх підрозділів ЗСУ.

4. Підготовчий центр. Підготовчий центр має відповідати новим викликам сучасної війни, а не доктринам 70-х років, успадкованим від Радянського Союзу.

Першим кроком має бути комплектація майбутніх інструкторських колективів, які будуть підготовлені найдосвідченішими українськими та зарубіжними інструкторами. Ці інструктори повинні пройти всю базову підготовку за найвищим стандартом, навіть якщо раніше вони вже проходили КМБ і більш просунуті курси в рамках ЗСУ та/чи інших силових структур України.

Після успішного проходження курсу нова генерація сертифікованих українських військових інструкторів повинна негайно почати передавати отримані знання і навички як на рівні навчальних центрів ЗСУ, так і безпосередньо в частинах.

При цьому всі інструктори повинні проходити перепідготовку через певний проміжок часу, щоб постійно вдосконалювати свій професійний рівень, не відставати від останніх досягнень військової науки, техніки і практики і навчати своїх учнів лише найсучаснішим й ефективним знанням.

Підготовчий центр має бути облаштований і забезпечений симуляторами, а полігон повинен бути оснащений мішенями, що відповідають сучасним стандартам, у тому числі й рухомими. Грубо кажучи, всі сучасні українські полігони слід переобладнати за західними стандартами.

До симуляторів, до яких у сучасного українського солдата і офіцера має бути доступ, мають входити стрілецькі симулятори, кулеметні, протитанкові, симулятори мінометів, бойових машин, класні симулятори для відділення в обороні, симулятори типу MILES і Simunition.

Підготовчі центри мають бути розділені на конкретні навчальні точки, в яких йде чітка спеціалізація: топографія, тактика, медицина, інженерія, бій у місті, опорні пункти і оборона, блокпости, тактика антитерору і кіллхаузи, маскування і спостереження, колективна тактична підготовка тощо. Також, звісно, мають бути точки підготовки фахівців – протитанкові ракети, в тому числі керовані, снайперів, АГС і багато іншого.

Все це не лише дасть змогу підготувати в Україні сучасну професійну армію, а й також принесе мільярди гривень зекономлених бюджетних коштів (економія боєприпасів, моторесурсу техніки, зносу стволів і механізмів, економія на лікуванні поранених та компенсацій у зв'язку з інвалідністю або втратою годувальника тощо).

5. Психологічна та моральна підготовка бійця. Моральна підготовка бійця є одним із найважливіших видів підготовки до перемоги на сучасному полі бою.

До першого етапу такої підготовки входить добір. Є гарна американська приказка – правильного пасажира треба посадити у правильний автобус. Перш ніж почати готувати і навчати основам солдата, слід переконатися, що у нього є правильні задатки і немає якостей, які завадять йому опанувати це військове мистецтво. Таке тестування також слід періодично повторювати.

Морально-психологічну підготовку слід вести на всіх етапах підготовки, починаючи з КМБ і впродовж всієї служби. В Ізраїлі, наприклад, до такої підготовки входить "тиждень освіти", під час якої солдати вчать історію і спадщину народу і держави, а протягом усього періоду служби тривають постійні екскурсії до місць бойової слави підрозділу, в якому служить солдат, бійці вивчають моральний кодекс солдата ізраїльської армії, слухають лекції та дискусії про гуманність до цивільного населення, а також про важливість того, аби віддати душу за свого брата-бійця.

Реабілітація є найважливішою частиною такої підготовки. На даному етапі не здійснюється серйозних, а головне системних зусиль для реабілітації бійців, які повернулися із зони АТО. Державі важливо розуміти, що з кожним із воїнів необхідна індивідуальна робота. Йому в буквальному сенсі слова потрібно допомогти повернутися в мирне життя.

Однак, не займаючись цією проблемою, або відкладаючи її до кращих часів, держава і суспільство ризикують зіткнутися з різними проявами посттравматичного синдрому – від сплеску наркоманії та алкоголізму, до вбивств, зґвалтувань і розбійних нападів.

6. Військова освіта офіцера. Український офіцер все ще готується за радянською системою і не має чіткої сучасної європейської цивільної спеціальності. В офіцера повинна бути можливість після закінчення навчального закладу мати також цивільний диплом у тому разі, якщо він захоче залишити армію. Українському офіцеру важливо знати дві іноземні мови.

Необхідне створення Окремої сухопутної школи, яка ґрунтувалася б як на досвіді українсько-російської війни, так і на передових досягненнях світової військової науки, в якій проходитимуть фінальне навчання представники всіх військових спеціальностей – після закінчення своїх відповідних шкіл і академій.

Перед отриманням посади командира батальйону і командира бригади офіцери зобов'язані закінчити відповідні школи/курси. Такі школи, природно, мають бути створені. Це стандартна західна практика/практика НАТО.

7. Перехід на штабну систему зразка НАТО. Перш за все, така структура штабів є більш прогресивною і сучасною. В українському військовому підрозділі аж до рівня батальйону штаб не відіграє практично жодної ролі в наданні командиру варіантів прийняття рішень. У бригаді штаб працює, однак порівняно зі стандартами НАТО штаб звичайної бригади ЗСУ малий і малоефективний. Штаб батальйону НАТО вдвічі більший, ніж штаб української бригади. Необхідно створити сильні штаби, щоб вони давали командиру підрозділу кращі варіанти дій і забезпечували найкращу взаємодію між різними підрозділами.

Крім цього, необхідно перевести структуру штабів на натовську також і для того, щоб західні союзники розуміли, з ким вони мають справу. Під час навчань дуже важливо, щоб відповідні офіцери військ НАТО мали зв'язок з паралельними з ними українськими штабними офіцерами. Також, коли наші західні союзники побачать, що ми проводимо реформи за їхніми стандартами, взаємодія і допомога підуть значно легше.

8. Військова розвідка. Ні для кого не є секретом, що сильна розвідка – це головна складова успіху у війні. Без очей армія не може воювати. Рівень української розвідки на даному етапі... може бути кращим.

Почнімо з того, що ті розвідувальні підрозділи, з якими ми зустрічалися, не мають навіть мінімальної підготовки. Розвідка в західній армії – це найбільш елітний вид війська. В Ізраїлі солдат-розвідник до першого бойового виходу готується півтора-два роки, вивчаючи весь спектр необхідних тем.

Якщо ми говоримо про технічне обладнання, то воно практично відсутнє. Потрібно розвивати своє або купувати чуже, але вкрай необхідні: радари, як сухопутні (у тому числі контрбатарейної боротьби), так і повітряні (ППО); нові засоби прослуховування і визначення координат командних пунктів; засоби аерофотозйомки; найкраща агентурна розвідка, благо, на окупованих територіях залишилося багато патріотів; сучасні армійські БПЛА різних типів, класів і бойових призначень; аналітична служба, яка акумулює, аналізує й розподіляє всю цю інформацію.

9. Ефективна військова поліція. На даному етапі українська військова поліція є абсолютно неефективною структурою, що не працює превентивно. Функцій слідства вона не несе, натомість цим займається військова прокуратура.

Окрім того, саме в українських умовах військова поліція зобов'язана контролювати всі КПП військових частин, замість військовослужбовців цих частин, не здатних встановити навіть видимість порядку і переміщення заборонених предметів (наприклад, пронесення алкогольних напоїв у військові частини та бойові порядки, від чого страждає дисципліна, а також існує неприпустимо високий рівень небойових втрат у живій силі і техніці).

У всіх підрозділах, від батальйону і вище, повинна на постійній основі бути присутня військова поліція. Усі збройні колони з баз повинні виходити в супроводі представників військової поліції.

У військової поліції також мають бути свої спецпідрозділи для запобігання військових бунтів, а також своя оперативна служба, яка повинна працювати превентивно і гасити правопорушення ще в зародку.

10. Зв'язок. Зв'язок – найважливіша частина взаємодії армії. Без зв'язку це не армія, а люди з автоматами. В Україні немає єдиного стандарту зв'язку. Важливо забезпечити підрозділи нормальним зв'язком і терміново відійти від користування "Моторолами" та мобільними телефонами. У відділенні має бути мінімум два апарати зв'язку, у групі спецназу – у кожного.

Крім того, необхідно терміново зайнятися закритим зв'язком. У нашого противника сьогодні є всі можливості читати як телефони, так і "Мотороли" та серйозніші апарати зв'язку. Доки не буде забезпечено правильну закриту кодовану систему, стійку як до перешкод, так і до зламу, українські війська не зможуть проявити всю свою ефективність.

Допомогти Центру підготовки "Patriot" можна так:

1. Переказавши гроші на картку ПриватБанку: 5168 7555 0085 5636, Наталія Шуліка.

2. Оплата через LiqPay на сайті - http://www.center-patriot.com.ua/

3. За безготівковим рахунком:

"ФОНД ДОПОМОГИ УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНАМ"

ідентифікаційний код 39320957

КБ "Приватбанк"

МФО 300711

р / р 26005052725009

Частину екіпірувального списку вже покрито. Центру все ще потрібні:

1а) Для фізичної підготовки солдатів (яка в багатьох підрозділах мінімальна) – будь-яке вживане, але в хорошому стані екіпірування - гріфи і гантелі, медбол.

1б) Для навчання контактному бою крав мага – рукавиці, мішки, жилети, захист на пах і гомілку.

2) Манекени для медицини:

а) манекен медичний "Нога" з різними пораненнями – 1 шт.

б) турнікети й бандажі тренувальні

3) 1 якісний бронежилет

4) Кемелбек (наприклад, фірми соурс) - 10 шт.

5) ліхтар тактичний Maglite або подібні - 10 шт.

6) камера ГО ПРО - 1 шт.

7) GPS фірми Гармін - 1 шт.

Як повідомляв 5.ua, 30 вересня 2015 року в Міноборони заявили про створення Центру розвитку матеріального забезпечення ЗСУ.

Попередній матеріал
Поблизу Маріуполя облаштовують другу лінію оборони
Наступний матеріал
5-річний хлопчик зіграв за команду НБА