Про це повідомляє "Крим.Реалії" з посиланням на Аріну Гінзбург – вдову Олександра Гінзбурга.

Леонід Плющ народився в Киргизстані в 1938 році, пізніше його родина переїхала в Україну, де він закінчив механіко-математичний факультет Київського університету. Активно займався правозахисною діяльністю, був сполучною ланкою між московськими й українськими дисидентами, публікувався в Самвидаві. У 1964 році після відставки Микити Хрущова написав листа до ЦК КПРС з пропозиціями про демократизацію радянської системи.

В 1968 році Леонід Плющ був звільнений з Інституту кібернетики з "вовчим квитком" після того, як направив до "Комсомольської правди" листа з різким протестом проти недостовірного висвітлення процесу над Олександром Гінзбургом і Юрієм Галансковим. Через рік він став членом Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Він разом з іншими членами групи, серед яких був також Мустафа Джемілєв, підписав листа до Комісії ООН з прав людини з проханням поставити на розгляд питання про порушення в Радянському Союзі одного з основних прав людини – права мати незалежні переконання й поширювати їх будь-якими законними засобами.

До 30-ї річниці депортації кримських татар, у 1974 році, Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР направила листа на ім'я Генсека ООН Курта Вальдхайма із закликом "сприяти поверненню на батьківщину кримських татар, яких адміністративно утримували у вигнанні, всупереч недвозначно висловленій волі цього народу".

У 1972 році Леонід Плющ був заарештований за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді з метою підриву чинного ладу і поміщений в спеціальну психіатричну лікарню в Дніпропетровську. У результаті міжнародної кампанії Леонід Плющ був звільнений і в 1976 році виїхав з СРСР. Жив у Франції, з 1977 року був закордонним представником Української Гельсінської групи.