Йонет Джан Тезель
5.ua

Йонет Джан Тезель: Європа – стратегічний вибір для Туреччини

Посол Туреччини в Україні Йонет Джан Тезель у програмі "Геополітика" на "5 каналі" розповів про те, як його країна долає виклики тероризму і яким чином вирішити сирійську кризу та проблему біженців. Він також пояснив позицію своєї країни щодо підтримки України і зокрема кримських татар, а також розповів про стосунки з Росією, США, ЄС і НАТО і про те, чому Туреччина потрібна об'єднаній Європі.

ТЕРОРИЗМ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ПРОБЛЕМА ДЛЯ ТУРЕЧЧИНИ, А Й ДЛЯ ВСЬОГО СВІТУ

– Пане посол, вітаю вас, дякую що запросили нас. Маю надію, ми побачимося вже 29 жовтня на Дні Туреччини. Розпочнемо з найважливішого: сьогодні світова увага прикута до Туреччини. І люди перебувають у скорботі через страшні вибухи в Анкарі, що забрали життя більше 100 людей. Прошу вас прийняти мої співчуття сім’ям загиблих та поранених. Сьогодні ми хочемо зрозуміти, що саме відбувається і який вплив це матиме не лише на регіон та Туреччину, а ще й на Європу та глобальну карту світу. Тому давайте розпочнемо з тим, що відбувається всередині Туреччини, які основні внутрішні виклики зараз стоять перед вашою країною?

– Дякую вам за співчуття, до вас приєдналися також українська влада та народ України. Люди принесли квіти до посольства, діти залишали свої повідомлення у листах, і ми шануємо це. Загалом же, не лише Туреччина, а й весь регіон зараз проходить через кризові часи, на жаль, на сьогодні це вже відбувається кілька років поспіль. Так сталося, що в Туреччині сьогодні ми знаходимось між двома виборчими процесами. У нас відбулися вибори кілька місяців тому, але політичні партії не змогли сформувати коаліцію. І за конституцією ми маємо провести другі позачергові вибори, які пройдуть 1 листопада. Річ у тім, що у турецькій політиці люди обиралися та звільнялися зі своїх посад з 1950-х років. Влада звикла до цього. Можна проходити через будь-яку кризу, але саме демократія спроможна знайти вихід. На жаль, наша частина світу, особливо наші південні сусіди проходять через глибоку кризу останні кілька років. Відчувається нестача спроможної влади. І ті, хто не хотіли б бачити Туреччину як острів стабільності, хочуть в якомусь сенсі експортувати проблеми Близького Сходу до Туреччини. Це справді дуже чутливий політичний час для Туреччини, і ці люди хочуть використати ситуацію. Турки загалом звикли до таких викликів. Так, це боляче, це травмує, але ми маємо боротися з цим. Тероризм – це не лише проблема для Туреччини, а й для всього світу. Ми бачили дуже різні типи терористичних атак, спрямованих проти нас, але ми зробимо все можливе в рамках закону для того, щоб подолати цю проблему.

– Подолати проблему в рамках закону. А подолати її з ким – з "Ісламською державою" чи з курдами?

– Ми знали про агресивних націоналістичних терористів, ми знали про терористів, що базуються на незрозумілих інтерпретаціях релігійних засад, ми знали тероризм, що базується на ідеології – ми бачили це все. В цьому сенсі ми маємо всі ці форми сьогодні. Наприклад, "Ісламська держава" – це величезна загроза, і ми будемо протистояти цьому, як і будь-яка інша країна повинна. Справа в тому, і ми про це казали нашим партнерам ще до атаки у Нью-Йорку 9 вересня 2001 року, тероризм – це дуже серйозно. У тероризму немає віри, релігії, немає етнічності. Тероризм – це тероризм. Після 9 вересня 2001 року люди почали розуміти це більше, але те, що ми бачимо у нас – "Ісламська держава" є дуже небезпечною. До речі, ми не маємо говорити про курдів, це було б дуже нечесно. Адже елементи всередині курдів, які сприяють тероризму, – це меншість, яка, на жаль, є дуже небезпечною. Тому ми маємо розуміти різницю і не дописувати всіх до цього конфлікту. Ми ж будемо боротися з усіма, хто атакуватиме Туреччину або ж буде підривати бомби у нашій країні. Я думаю, що наші партнери та друзі знають про це.

Чи ви вірите в те, що кажуть міжнародні експерти та деякі медіа, що президент Ердоган міг запобігти вибухам в Анкарі, але влада не змогла вчасно вийти на слід терористів?

– У демократичній Туреччині ідуть гарячі дебати стосовно цього. Я вважаю, що частина такої інформації – це спекуляції. Я знаю та розумію ту інформацію, яку сам можу прочитати чи побачити. Ми розуміємо небезпеку "Ісламської держави" та інших і вже тривалий час ми намагаємось боротися з цим. Але після того як вони почали свої атаки всередині Туреччини, зусилля влади в боротьбі подвоїлися. Згадайте минулі роки на Близькому Сході, подивіться на наших сусідів. Туреччина – це не Швейцарія. Подивіться на наші кордони. Люди намагаються потрапити до нас. Сьогодні Туреччина має 2 мільйони біженців із Сирії і 200 тисяч з Іраку. Ми отримали їх за останні два роки. Це складно, але ми робимо, що можемо. Ми не хочемо просто зупиняти людей на кордоні лише тому, що нам буде важко з ними впоратися. Ми маємо їх впускати – це те, що наша свідомість вимагає. Ми намагалися їх впустити – ми їх впустили, ми намагалися контролювати процес. Проте ці терористичні організації змогли здобути асиметричні можливості, і ми маємо цьому протистояти. Для будь-якої влади було б дуже нерозумно знати, що існують терористичні елементи, і нічого з цим не робити. Я думаю, що конспірологічні теорії досить задіяні у нашій частині світу, і мене іноді дивує, що це знаходить віддзеркалення у інших країнах. Проте ми знаємо, що ми робимо. Це важко, це боляче, але ми будемо робити це краще.

МИ НЕ МОЖЕМО ПРОСТО ІГНОРУВАТИ ВЛАДУ, ЯКА ВБИВАЄ СВОЇХ ЛЮДЕЙ КЛАСТЕРНИМИ БОМБАМИ І СПРИЧИНЯЄ СМЕРТЬ МАЙЖЕ 300 ТИСЯЧ СИРІЙЦІВ

– Перейдемо до сирійської кризи. Офіційна позиція вашого уряду, якщо я правильно її розумію, така – режим Асада має закінчитися, цілісна Сирія можлива лише без Башара Асада. Як я розумію, Ердоган відвідав Путіна у Москві, відкривши велику мечеть там, але також, як відомо з чуток, вони мали перемовини стосовно процесу переходу влади у Сирії, як зробити його більш м’яким. Чи це так?

– Сирійська криза – це не академічна проблема для нас, це проблема сусіда. І подивіться, де ми сьогодні. Ми не розпочинали ніяких проблем у нашому сусідстві останніми роками, ми знайшли їх поруч з нами і ми маємо їх вирішувати. Наша зовнішня політика загалом базується на реалізмі, хоча річ у тому, що ми не можемо просто ігнорувати владу, яка вбиває своїх людей кластерними бомбами і спричиняє смерть майже 300 тисяч сирійців. 4 мільйони людей мали втекти з Сирії, 15 мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами, 300 тисяч людей загинули. Ви можете собі це уявити? Те, що відбувається в Україні – скільки людей вже загинуло, а це вже велика криза, з якою ви боретеся. І така криза відбувається прямо на нашому кордоні. Кредит довіри до Башара Асада тримався максимально довго, справді хотіли інтегрувати його в міжнародну спільноту, і дехто з наших партнерів і союзників не були в цьому впевнені, але ми говорили, що варто спробувати. І ми намагалися так довго, як могли. В разі якщо недостатньо демократії, коли недостатньо довіри, очевидно, лідери не уявляють лімітів своїх можливостей. На мою думку, дуже важко знайти вихід із кризи, якщо лідер продовжує робити те саме. В Сирії, як і в Україні, мають бути нові політики. Я не знаю, наскільки це можливо з сьогоднішнім режимом, але є політичні сили в Сирії, що хочуть більш демократичної системи. І ми думаємо, що це і є майбутнє Сирії. Тому ми вважаємо за доцільне переконувати міжнародних акторів побачити таку можливість. Ми, наприклад, шукали таку собі безпечну зону. Це просто нечесно, що літаки бомбардують людей – кластерні бомби, діти вмирають. Чому ці люди тепер у дорозі до Туреччини чи Європи? Пам’ятаєте хлопчика, якого винесло на берег Туреччини? Чому вони тікають? Невже це хобі? Ні, тому що там жахливі влада та режим і вони не змінюють свої позиції, саме тому ми маємо прийняти рішення, коли прийде час.

– Хто з ваших сусідів уже зробив цей вибір?

– Для нас ці проблеми є терміновими. Вони не академічні, ми відчуваємо їх. Ми не знаходимося за тисячі кілометрів від конфлікту. Нам здається, що ми знаємо регіон краще за наших партнерів, ми попереджали їх про те чи інше і після кількох років вони з нами погоджуються, але зазвичай вже пізно. Якщо говорити про нашу зовнішню політику, то перевагою Туреччини є наше розташування, і можемо говорити із Заходом, маючи знання про Схід, і навпаки. Ми можемо розуміти обидві частини, ми розуміємо людей у Сирії, на вулицях Багдаду, але також і в Європі, це те, що було дане нам історією. Ми намагалися звести ці сторони. Це непросто, іноді буває надзвичайно складно, але це те, що ми будемо робити. У нашій частині світу нестача культурного компромісу. Якщо якась сторона має бути переможена, люди зроблять усе завгодно, щоб досягти цього. Такий тип менталітету просто не працює. Ми маємо відкинути тероризм як метод загалом. Ти не б’єш дітей, ти не б’єш жінок, не може бути ніяких "але" в цьому. Так само ми вирішуємо проблему з тероризмом – ми намагаємось показати культуру компромісу і демократії в нашому регіоні. А ті країни, що не розвинули їх на достатньому рівні, напевно віддають перевагу старим методам. І ми маємо певні складнощі у переконанні їх, проте продовжимо працювати у цьому напрямку.

– Справді цікаво, як США підтримує Туреччину, але водночас вони підтримують деякі курдські сили. І як мені відомо, ваша влада бореться з деякими радикальними елементами курдів. На яких умовах стосовно цього йдуть переговори з американцями?

– Давайте говорити так, наша проблема – це курдські терористи. Є групи курдів за межами Туреччини, з якими у нас хороші стосунки, наприклад на півночі Іраку. Це ті, хто не мають прихильності до тероризму. У Туреччині також – є кілька радикальних груп, що прихильні до тероризму, ми, звичайно ж, проти них. Ми сказали нашим американським союзниками та іншим міжнародним гравцям, щоб вони були обережнішими у виборі того, кому надавати підтримку. І якщо ми бачимо, що підтримка у вигляді зброї чи амуніції, надана навіть з хорошим наміром, з’явиться в руках груп, що будуть застосовувати її проти Туреччини, то ми будемо себе захищати. Ми будемо захищатися рішуче. Саме тому в діалозі з нашим союзником Америкою, а ми говоримо з ними дуже прямо, ми говоримо, що таке не має відбуватися. Я думаю, вони це розуміють. Америка не просто якась країна для нас, це наш союзник. Ми задіяні у багатьох питаннях разом. Я думаю, вони поважають нас. Так відкрито ми говоримо і з іншими союзниками та партнерами. Нас мають сприймати як і будь-яку іншу владу та державу, що буде відповідати на будь-яку серйозну загрозу проти себе.

– Продовжимо з сирійською кризою. Чи можлива Сирія, якщо не буде режиму Башара Асада? Ви сказали – так, ми в опозиції до режиму Асада, але сьогодні ми розуміємо, що є необхідність м’якого переходу влади у Сирії. Чому змінилася риторика в останні два місяці? Два місяці тому ми чули не лише від Туреччини, а й від саудитів та інших країн, що в опозиції до режиму Башара Асада, що його режим має піти якомога швидше. Але сьогодні з’являються сумніви, і з’явилося багато розмов про м’який перехід влади.

– Я не знаю деталей переговорів, але якщо такий перехід можливий, то, звичайно, треба скористатися ним. Ми не можемо йти проти реальності. Ми маємо дивитися на кінцеву мету – більш демократична та стабільна Сирія. Ми вважаємо, що досягти цього з Асадом при владі неможливо на сьогодні, його режим має піти в якийсь момент. Мені невідомий цей момент. У людей досить різні погляди на це питання, але поки дипломатія працює, я думаю, що люди прийдуть до розуміння. Але будьте впевнені, що ми нічого не нав’язуємо Сирії, ми підтримуємо легітимні вимоги людей, що страждають від жахливого режиму. Давайте дамо людям можливість висловитися. Проблема ще й в тому, що для демократії потрібні ще й інституції та культура, які зараз розвиваються. Це те, що ми намагалися зробити на Близькому Сході та в Сирії. Так звана "арабська весна" та політична динаміка були в якомусь сенсі неорганічні для цього регіону. Саме після цього деякі групи виявили прихильність до тероризму. І ми маємо сказати цьому "стоп" – саме про це ми й турбуємось.

МИ ПРОДОВЖИМО ВЕСТИ ПЕРЕГОВОРИ З РОСІЙСЬКОЮ ВЛАДОЮ І ПРОДОВЖИМО ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, ЩО РОЗВИТОК ПОДІЙ ВІДБУВАЄТЬСЯ НЕПРАВИЛЬНО

– Пане Посол, ви відзначили, що не можете залишитися осторонь, коли літаки бомбардують людей на землі. Сьогодні, як ви знаєте, російські бомбардування у Сирії здійснюються щодня і не лише по позиціях "Ісламської держави", а і по повстанських угрупуваннях, що не підтримують режим Башара Асада. Медіа та експерти звертають увагу на те, що багато звичайних людей гинуть від таких нальотів. І для мене це такий самий приклад жорстокості, як і у режиму Башара Асада, який і досі продовжує бомбардувати звичайних людей у Сирії. Чи підтримуєте ви таку діяльність Росії?

– Ми не підтримуємо цього в такому сенсі. Ситуація вкрай складна та чутлива. Міжнародна спільнота проводить зустріч за зустріччю, шукає можливості виходу з кризи. І неочікувано ми маємо ще одного гравця, що приходить та починає бомбардування. Це ускладнює речі, навіть якщо намір хороший. Виходить так, що всі попередні зусилля багатьох сторін вже не допомагають. І про це ми, звичайно ж, сказали російським колегами на найвищому рівні. Все це відбувається прямо за нашим кордоном. І прихід нової сили, що веде діяльність за кілька кілометрів від нас – це найменша необхідність у цей момент, яка все ускладнює. Тому ми продовжимо вести переговори з російською владою і продовжимо говорити про те, що розвиток подій відбувається неправильно.

– Більше залучення російських повітряних і наземних сил призведе до ще більшого ускладнення ситуації?

– Я думаю, що так. Водночас ми країна НАТО. На цей момент схоже, що нам підтримка НАТО поки що не потрібна у військовому плані. Загалом, НАТО показало себе найбільш надійним та сильним союзником, і якщо нам щось знадобиться, якщо буде якась загроза Туреччині з боку Сирії, Іраку чи будь-якої іншої країни, звичайно ж, ми попросимо допомоги у НАТО. Такий момент не настав, але ви вдячні за підтримку та солідарність, що були артикульовані Альянсом для нас. Маю надію, ми не дійдемо до тієї межі. Зазвичай я хочу дивитися на оптимістичніші сценарії. І такий сценарій для нас – це сценарій, в якому міжнародні елементи, що намагаються змінити баланс у Сирії з його курсу, будуть переможені; люди та їх легітимні демократичні вимоги будуть мейнстрімом, як це і має бути; Сирія почне процес стабілізації; ми маємо надії, що те саме відбудеться і в Іраку. З нашої сторони ми розглядаємо себе островом демократії та стабільності, країною, що хоче стати членом Європейського Союзу, країною – членом НАТО. І зазвичай країни навколо нас ставляться до цього з повагою. Вони також хочуть, щоб європейська стабільність та процвітання прийшли і до їх кордонів завдяки Туреччині. І це станеться. Це займе якийсь час. Ми маємо бути терплячими і рішучими водночас.

ЄВРОПА – ЦЕ СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР ДЛЯ ТУРЕЧЧИНИ

– Ваша терплячість стосовно членства у Європейському Союзі – як довго, на вашу думку, має чекати Туреччина? Які шанси і що зараз на столі переговорів?

– Це залежить і від Європи, і від Туреччини. Ми хочемо надати нашим громадянам кращі соціальні, економічні та політичні стандарти. І сьогодні ми бачимо їх у Європі. Саме тому Європа – це стратегічний вибір для нас. Ми відчуваємо величезну підтримку щодо членства в ЄС у Туреччині, хоча час від часу ця підтримка змінюється. І залежить вона часто від реакції на події у самій Європі, включно з тим, що називається подвійні стандарти. Розмір Туреччини, розмір її економіки були наведені як приклад перешкод для вступу Туреччини до ЄС. Але нещодавно стало зрозуміло, що населення та економіка – це переваги, які ми можемо принести до Європи. У Європи є своя внутрішня політика, ми це розуміємо, але іноді вони доходять до неприпустимого рівня. Але це Європа з її слабкими та сильними сторонами. Ми ж намагаємось робити домашню роботу. Зі своєї сторони, ЄС мають прийти до розуміння як має діяти Європа, якби вона включала Туреччину, і якщо Європа хоче стати більш ефективним, більш впливовим міжнародним гравцем. Я думаю, що Туреччина їм потрібна.

– Виходить, що населення та економіка потрібні Європі від Туреччини. Що ж тоді заважає? Чому ці подвійні стандарти накладаються на Туреччину?

– Туреччина у складі ЄС – це питання бачення. Не всі групи мають таке бачення, проте у 1999-му очільники європейських урядів декларували, що Туреччина стане майбутнім кандидатом. І було підписано угоду. Ми виконуємо цю домовленість і сьогодні. У Туреччині та Європі за цей час змінювалися уряди, і деякі уряди зі специфічною політикою стосовно іноземців могли впливати на політику ЄС і це могло спричинити зміну тону стосовно членства Туреччини у ЄС. Проте є угода, і ми маємо дотримуватися її. Люди кажуть, Туреччина занадто східна, Туреччина мусульманська і зовсім інша. Такий підхід – це, звичайно, слабкість Європи. Якщо ЄС хоче бути дуже процвітаючою, гарно збереженою маленькою групою, вони можуть такими бути. У світі є для цього місце. Але якщо Європа хоче бути чимось, що відображає універсальні цінності, а також ефективним міжнародним актором, що турбується про різноманітність, то таке бачення вимагає трохи іншого підходу.

– Як ви думаєте, скільки потрібно часу?

– Я справді не знаю. Ми маємо відкрити декілька параграфів, де якась країна має певні проблеми з Туреччиною. Вони хочуть використати це проти нашого вступу до ЄС, інша країна теж може це зробити. Іноді це дуже розчаровує нас, як і вас, ви напевно знаєте. Це не означає, що ми безпроблемні, але ж і Європа має свої слабкості і складнощі. Я думаю, що одна з причин, чому події в Україні не отримали достатньо підтримки всередині Європи, полягає в тому, що сама Європа проходила і проходить через складні часи в останні кілька років. І ось неочікувано на телеекранах Європа бачить об’єднаних українців, які роблять європейський вибір, незважаючи на складнощі, через які сама Європа проходила, і це зрозуміло. Саме так я можу пояснити той ентузіазм, який мали європейці стосовно Майдану. Без того, щоб не зробити щось самостійно, українці, як і турки, сказали – у Європі кращі стандарти, давайте приймемо їх. І це стало приємним сюрпризом для Європи. До цього, як і сьогодні, Європа проходила і проходить через складні проблеми, які вони зможуть подолати, тому що Європа саме така – великі проблеми часом трапляються, проте європейці можуть їх з часом подолати, тому що мають ключову дипломатичну систему та довіру. Якщо все так і продовжиться, якщо додати певне універсальне бачення, європейське майбутнє безумовно буде світлим.

ПОШУК ВИГІДНОГО ДЛЯ УСІХ СТОРІН ВАРІАНТУ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ – ЦЕ НЕОБХІДНІСТЬ, ЯКА НЕ МОЖЕ ЗМІНИТИСЯ

– Ви попередньо відзначали, що ваша основна мета в Україні – це стосунки нашої держави та Туреччини. Звичайно ж ви уважно стежите за розвитком конфлікту на Сході України. Чи задоволені ви персонально та ваш уряд результатами останніх паризьких переговорів?

– Ми віримо, що Мінські угоди є необхідними, одна зі сторін намагається законсервувати процес, як нам здається, адже це і є вихід. Розмовляти про це, шукаючи вигідний для усіх сторін варіант, що, звичайно ж, базується на територіальній цілісності України – це необхідність, яка не може змінитися. Який би вихід Україна та українці не вибрали, це має бути демократичний вибір. Усі розмови про децентралізацію та інші реформи мають відбуватися не тому, що якийсь документ був підписаний у Мінську, а тому, що це добре для українців. І якщо такий шлях буде продовжено, ми будемо його підтримувати, адже такий вибір виглядає резонним кроком вперед. Водночас, чим більше конфлікт триватиме, чим більше людей буде гинути, тим складніше буде передомовитись у майбутньому. Тому ми підтримуємо останні домовленості у Парижі.

– Якою є позиція вашого уряду щодо кримських татар після анексії Криму?

Кримські татари переживали важкі часи у своїй історії. І як тільки вони відчули, що щось нарешті має статися, і що більш чутлива і правильна політична система має створитися навколо них, і їх права можуть бути нарешті відновлені, відбулася анексія. Вони наші брати і сестри. Історично ми дуже близькі. Найбільша діаспора кримських татар знаходиться у Туреччині. Звичайно, ми відчуваємо близькість до них. І коли вони відчувають себе пригніченими, ми також це відчуваємо. Неофіційна турецька делегація була відправлена до Криму, вони підготували звіт, який показує, що, на жаль, очільники кримських татар навіть не можуть повернутися на свою історичну батьківщину, тому вони мають залишатися у Києві. І одна з моїх важливих задач тут – зустрічатися з лідерами кримських татар. Ми нерідко бачимося, я багато чую інформації від них. Анкара дуже занепокоєна цією ситуацією. Крим – це їхня історична батьківщина, вони мають жити там з універсальними стандартами та правами людини, і маємо їм допомогти як зможемо. Для Криму, загалом, вирішенням буде територіальна цілісність України та міжнародне право. Ми далеко від цього сьогодні, проте Туреччина стоїть на стороні України, як і міжнародна спільнота, у вирішенні проблеми.

– Якщо ви підтримуєте цілісність України, нашу незалежність, а міжнародне право не працює для деяких учасників конфлікту, наприклад, Росії, то яким же ви бачите вирішення конфлікту на сході та ситуації з кримськими татарами у найближчому майбутньому?

– Дуже важко тут спекулювати. У Туреччини давні стосунки з Росією, ця країна є важливим партнером для нас, вони наші сусіди, як і для України, звичайно ж. Ми використовуємо наші стосунки з Росією для допомоги Україні та кримським татарам. Це дуже важливий канал для нас. Але мати робочі стосунки з Росією не означає, що ми з ними погоджуємося. І це дозволяє нам у діалозі в російськими лідерами називати чорне чорним, а біле – білим. У нас є таке прислів’я у Туреччині: хороший друг каже гірку правду. Ти говориш гірку правду, коли це необхідно. Найкращий спосіб підсумувати – ми використовуємо наші зв’язки для налагодження ситуації для України та з кримськими татарами. Ми маємо вести переговори. Ми маємо наполягати та доводити людям точку зору. Як член ООН та НАТО і співзасновник більшості європейських інституцій, включно з Радою Європи, Туреччина знаходиться на правильній стороні цього питання. Ми намагаємось показати, якщо щось не так, і підтримати тих, хто, на наш погляд, є жертвами. Це працює саме так.

– Пане Посол, дякую за ваш час. Маю надію, ми побачимося 29 жовтня і пізніше. Маю надію, що ці зустрічі не будуть стосуватися вибухів чи терактів у вашій країні чи у нас в Україні.

– Так, будь-ласка, буду дуже радий бачити вас на національному Дні Туреччини.

Андрій Сусленко, "Геополітика", "5 канал"

Попередній матеріал
Аварія теплоходу на Одещині: рятувальники знайшли тіла ще двох людей
Наступний матеріал
У Слов'янському районі виявили сховок боєприпасів