5.ua

Володимир Демчишин: Пройти опалювальний сезон без форс-мажору допоможе атомна енергетика

Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповів про підготовку до опалювального сезону, з яких джерел Україна закупляє вугілля, скільки коштів потрібно для беззбиткової роботи державних шахт, яка заборгованість із зарплати перед шахтарями, чому обленерго не сплачують за електрику, а також якою має бути ціна на російський газ у четвертому кварталі.

АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА ЦЬОГО РОКУ ДОПОМОЖЕ ПРОЙТИ ОПАЛЮВАЛЬНИЙ СЕЗОН БЕЗ ФОРС-МАЖОРУ

– Очевидно, ми наближаємося до опалювального сезону, і очевидно, що це вже буде друга зима, до якої ми будемо ставитися дуже уважно і в тривожних очікуваннях. Наскільки тривожні – ви нам розкажете зараз. Але почнемо з цифр, які ви озвучили буквально днями, про те, що до опалювального сезону Україна накопичить 17 мільярдів кубометрів газу в газосховищах. При цьому експерти оцінюють, що наші потреби сягають мінімум 28 мільярдів. Принаймні, в експертних колах звучить така думка. Крім того, синоптики кажуть, що, можливо, ця зима прийдешня буде не настільки лагідною, як попередня. Які перспективи?

– Зрозуміло, що опалювальний сезон дуже цікавить всіх. Ми, на жаль, минулого року пережили три тижні віяльних відключень. І тому дуже багато уваги прикуто до сьогоднішньої, до цьогорічної підготовки до опалювального сезону. Хочу нагадати, що насправді я був призначений 3 грудня, коли вже віялові відключення почались. І мені, все-таки, вдалося протягом трьох тижнів цю проблему владнати. Я не хочу зараз починати розказувати, як це було, наскільки складно і що було зроблено, але це було зроблено. Цього року ми, переконаний, вже врахували всі недоліки попереднього року і, відповідно, незадовільної підготовки минулорічної. Цього року ми вже суттєво змінили структуру виробітків. Я вже неодноразово говорив, що атомна енергетика цього року взяла на себе більшу частку, і вона більшою мірою є тою силою, яка допоможе нам пройти опалювальний сезон м’якіше, без форс-мажорних випадків, по-перше. По-друге, з точки зору запасів вугілля. Протягом останнього тижня ми додатково поклали на склади більше 150 тисяч тонн вугілля. 150 – це цифра, яка, можливо, не так суттєво звучить, але, враховуючи, що потрібно накопичити півтора мільйона, це 10% від того об’єму, який потрібно накопичити протягом тижня. Мені здається, що це досить добрий початок. Більше того, хочу сказати, що насправді вересень і жовтень завжди були тим періодом, коли якраз запаси і накопичувались, тому що протягом літа накопичувати їх не зовсім доречно. Тому що вугілля – воно горить, воно на складі втрачає свої якісні характеристики, втрачає калорійність. І тільки в часи, коли команда пана президента тодішнього, Януковича, мала вплив на генерацію і мала інтереси в шахтах, вони змушували станції купляти це вугілля швидше, тобто, щоб воно втрачало якісні характеристики не на складах шахт, в яких вони були зацікавлені, а на складах генерації, з якої вони отримували кошти, розумієте?

– Якщо ми вже заговорили про вугілля, то це вугілля – нашого виробництва, наших шахт? Це вугілля імпортоване? Якщо імпортоване, то звідки і на яких умовах?

– З двох. Всі напрямки на даний момент задіяні. І українське вугілля добувається по максимуму, ДТЕК досить успішно збільшив свої запаси, тобто вони десь протягом двох останніх тижнів добувають і відвантажують на свої станції на 20-25% більше, ніж робили це протягом останніх місяців. Це нормальний процес підготовки до опалювального сезону. Він потребує додаткових зусиль, щоб ці запаси накопичити. Потім вони знову увійдуть у свій стандартний режим. Це нормально, позитивно. Другий момент – це державні шахти. Також, на даний момент, незначно, але збільшується об’єм видобутку. Мені хотілося б, щоб він збільшився значно швидше. Але є об’єктивні причини: це і брак коштів для обладнання, це і досить застарілі технології, які використовуються, і складні геологічні умови. Але при певних позитивних, скажемо, зрушеннях, які певною мірою вже видно, можна нарощувати об’єм і на державних шахтах, що дасть можливість знизити собівартість і, відповідно, зробити їх беззбитковими. Для цього потрібно десь приблизно мільярд гривень на обладнання, на технологічне переоснащення, скажімо так.

– Це те реформування, про яке ви, зокрема, говорили на останньому засіданні уряду? А як сприймають ці ініціативи? Тому що мільярд – не так просто, напевно, уряд піде на те, щоб виділити ці гроші.

– Ви повністю праві. Ця дискусія вже досить довго триває. Я розумію, що нам кошти потрібні і на соціальні питання, і на оборону, і на дороги, і на все інше. Але ці кошти потрібні для того, щоб не загубити нашу вугільну галузь, державну галузь. Я розумію, що дуже багато є скептиків, які говорять, що ми хочемо ці кошти вкрасти банально, хтось говорить, що вони непотрібні, тому що весь об’єм вугілля, який добувається в Україні, який споживається в Україні, може забезпечити приватний видобувач.

– Але ж ми імпортуємо вугілля , і це не секрет. Значить, не вистачає?

– Правильно, ми імпортуємо – я уже неодноразово про це говорив – певних марок. Ми імпортуємо антрацитове вугілля. Газову групу ми не імпортуємо. І державні шахти видобувають якраз газову групу. Вони конкурують з ДТЕК, вони, збільшуючи свій об’єм, звичайно, додатково займають ніші, які до цього заповнювалися приватним видобувачем. Тому ця ситуація досить складна, я розумію, але насправді процес оптимізації персоналу, процес закриття, зрештою, шахт – досить довготривалий. Тому потрібен певний період, і це було, до речі зафіксовано в коаліційній угоді, йшла мова, що протягом чотирьох років ще буде державна підтримка, і це буде якраз період, коли державні шахти будуть планомірно оптимізовуватися. Зараз стоїть завдання протягом півроку чи, можливо, року, провести цю роботу. Це просто нереально. Але найкращий метод – це, все таки, збалансувати фінанси, тих шахт, які можуть працювати без збитків. А ті, які безперспективні, – дійсно, протягом наступного року-півтора все-таки закривати.

МІЛЬЯРДНА ІНВЕСТИЦІЯ У ДЕРЖАВНУ ВУГІЛЬНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ ЗА ПІВРОКУ ВИВЕДЕ ГАЛУЗЬ У БЕЗЗБИТКОВІСТЬ

– День шахтаря у нас відбувається, шахтарі, власне, святкують – напевно ні, але відзначають своє професійне свято. Ви, до речі, мали можливість бути в регіоні, спілкуватися безпосередньо з ними. Перше питання – це зарплата. Тому що це питання у нас болюче, і цифри звучали ще півроку тому досить такі серйозні: це і 700 мільйонів, і 400 мільйонів. Що зараз? Чи потішили ви шахтарів привезеною зарплатою?

– Так, сьогодні День шахтаря. Я вчора зустрічався з шахтарями сходу. Була зустріч в Димитрово. Переконаний, що вона була корисна як для мене, так і для них. Це насправді дуже без якихось незрозумілих побажань. У них чітке розуміння того, що вони роблять, що їм для цього потрібно, і вони викладаються до останнього. Це дуже складний труд, дуже. Ми ж також пам’ятаємо, що люди часто не повертаються з лави. Тому я би хотів їм сьогодні побажати здоров’я, достатку, любові в їхніх сім’ях і доброї зарплати. А зарплату ми максимально виплатили за липень, тобто заборгованість залишилась, все-таки, на жаль. Я докладав всіх зусиль, щоб її взагалі не було, але на даний момент залишилося приблизно 150 мільйонів при середньомісячній зарплаті 450 мільйонів. Тобто боргів за попередні періоди немає, за останній липень є незначна заборгованість, але мені здається, що це максимально, що можна було зробити. Тим більше, що ще є понеділок, 31-ше до кінця цього місяця, і я думаю, що ще деякі кошти будуть направлені на погашення цієї заборгованості.

– Тобто, цифра заборгованості ще зменшиться за понеділок?

– Вона трохи зменшиться, так. Це все-таки кінець місяця. Я розумію, що для шахтарів дуже важлива зарплата, тому що вони повинні за свою тяжку роботу отримувати гідну плату. Але без дотацій цей процес проходити надто складно. І мені здається, що вони розуміють. От учора була дуже відверта розмова з директорами шахт, з генеральними директорами держпідприємств. Я думаю, вони зрозуміли, що манни з неба не буде, вони розуміють проблеми, вони розуміють, що при недостатній добичі виплачувати зарплату вкрай складно. І більше того, вони розуміють, що зарплату потрібно підвищувати. Для цього потрібно оптимізовувати персонал, для цього потрібно переглядати їхні виробничі програми, для цього треба збільшувати об’єм видобутку. А я зі своєї сторони можу забезпечити якраз збут, це якраз та частина, яку я можу зробити, яка не є дуже простою. Для того, щоб збільшити видобування, мені потрібно продати цей об’єм, це значить конкурувати з тим самим ДТЕК на ринках. Тобто боротись за ринки, це нормальна економічна ситуація. І ми готові це робити. І я думаю, що ми можемо досить успішно це робити. Але тільки спільно, більше того, з допомогою держави, тому що без цього мільярду, який потрібно направити на обладнання, вкрай складно буде нарощувати видобуток. Але це розумний план, який протягом півроку дасть можливість вивести весь сегмент, по суті всю вугільну промисловість, яку контролює держава, в беззбитковість. Тобто вона сама здатна себе утримувати. І не потрібно буде шукати додаткових дотацій. На сьогодні ми несемо збитки приблизно 250 мільйонів щомісячно. Всього-навсього це означає, що інвестиція у мільярд – ми протягом 4 місяців, по суті, їх окупимо.

– Ну це так, у простому підрахунку.

– Ні, але мені здається, що з економічної точки зору, мені як фінансисту очевидно, що це треба робити. Сподіваюсь, що буде підтримка.

ПРОБЛЕМИ З ПІДГОТОВКОЮ ДО ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУ ПОЧИНАЮТЬСЯ З НЕБАЖАННЯ ДЕЯКИХ ПІДПРИЄМСТВ ПЛАТИТИ ЗА СПОЖИТУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ

– Ми говоримо про заборгованості держави перед шахтарями, але є ще й інші заборгованості, зокрема, неплатниками по електроенергії. Виявляється, найбільше є водоканали, а от неплатниками по газу є теплокомуненерго. Крім того, на вчорашньому засіданні уряду ви озвучили таку інформацію, що Запорізька і Харківська області безпричинно накопичують заборгованості за електроенергію. Ну, безпричинно, напевно, нічого не буває, тому ключове питання: вони не можуть чи не хочуть?

– Ви піднімаєте дуже складні питання. Однією з найважливіших речей для забезпечення, для проходження опалювального сезону є не тільки тариф, але й збір коштів. Тобто якщо ми можемо забезпечити 100% збір коштів, значить тариф є наповненим, і значить, якщо він був економічно обґрунтований, він покриває всі видатки. А у випадку з генерацією, він є економічно обґрунтований. Тому і ми спільно з НКРЕ останні три-чотири місяці всі зусилля направили на збір коштів. На сьогодні, протягом останніх трьох-чотирьох місяців, він знаходиться на 100%. Тому це, мені здається, досить велика заслуга. Стосовно вашого питання. Є дійсно підприємства, які не платять. Наприклад, водоканали, є Київський водоканал, є Харківський водоканал, які з різних причин, але дуже часто, мені здається, вони не платять, тому що їх складно заставити платити. Відключити законодавчо не можна.

– А які є механізми впливу?

– Я думаю, що зміна керівництва, відключення тих споживачів у рамках водоканалу, яких можна технологічно відключити, – тому що я розумію, що є насоси, які перекачують воду, а є адмінбудови, – все-таки можна якимось чином на них впливати, і це в принципі робиться. Але поки що результату досить позитивного, якого би хотілося, немає. Є також обленерго, які не платять, пробують отримати відстрочку, або реструктурують свої заборгованості перед Енергоринком. Ці питання також можна вирішувати, якщо Енергоринок буде займати тверду позицію в реструктурізаціях, обленерго також буде платити.

– А "тверду позицію" – що мається на увазі? Може, силові структури варто підключати, Генпрокуратуру, Міністерство внутрішніх справ і так далі? Якщо варто, то чому цього не робиться?

– Робиться. Ми звертаємося до силових структур із наявною інформацією про те, що певні підприємства не розрахувались. Я вам хочу сказати, що насправді у нас є повна інформація по тому, які збори мають всі підприємства, тобто ми розуміємо, що певні обленерго збирають зі своїх споживачів більше, ніж вони платять в Енергоринок.

Це шахрайство чи це схеми якісь напівлегальні?

– Це, по суті, бажання використати свою можливість не заплатити в Енергоринок, тому що штрафні санкції відносно невеликі, тому що наслідки відносно невеликі… А у випадках, коли підприємства очікують девальвації валюти, деколи вони цю ліквідність використовують для якихось своїх інших справ.

– Створюються "подушки безпеки"?

– Так. Такі випадки бувають, тому, знаєте, я думаю, ви дуже правильно говорите – потрібно більш активно підключати правоохоронні органи, тому що це порушення не тільки ліцензійних умов, де можна задіяти ресурси НКРЕ і виставити додатковий штраф, але це і безпека, тому що без коштів в Енергоринку є загроза погіршення ситуації в генерації, невідповідних, скажемо так, кроків, які не дають можливості підготуватись до опалювального сезону і це зрештою призводить до дуже великих проблемних питань. А всього-навсього починається з небажання деяких підприємств платити по рахунках, платити за ті послуги, за ту електроенергію, які вони отримали.

ЗА ЦІНИ РОСІЙСЬКОГО ГАЗУ В 250 ДОЛАРІВ ОБҐРУНТОВАНОЮ Є ЗНИЖКА В 30-40 ДОЛАРІВ

– І, пане Володимире, безумовно запитаю вас про наші перспективи щодо російського газу. Тому що зараз ми його не закуповуємо, але хтозна… Ви зокрема щось казали про співпрацю з Росією – вона можлива за умов форс-мажорних обставин. Ну, до форс-мажорних ми маємо бути готові. Тому питання, які варіанти цієї співпраці можливі, пакети зимові і не зимові? Наскільки Росія зараз у змозі диктувати свої умови, або більш-менш рівноцінні, станом на зараз? І наскільки взагалі Росія є тим партнером, ну, вони специфічний партнер, якщо не сказати – ненадійний.

– Ви праві, будь-які переговори з російською стороною завжди проходили складно. Завжди пробували проводити певну арт-підготовку до зустрічей. Починали говорити про "південні потоки", зараз дуже активно рекламується ідея будівництва третьої нитки "північного потоку". При тому, що, насправді, я переконаний, у цьому немає економічного сенсу. Але ціна, за якою ми можемо купляти з Росії газ у 4 кварталі без знижок, буде десь на рівні 250 доларів. До цього були різні знижки, враховуючи, що ми, все-таки, знаходимося з точки зору логістичного плеча ближче до Росії, було розумно і доцільно говорити про знижки по відношенню до європейських цін. Росіяни до цього дуже скептично відносяться, але наша можливість не купляти в них газ, маючи реверсний потік, все-таки дає їм розуміння того, що ми будемо відстоювати свої інтереси. Ми не вимушені купляти за будь-яку ціну. Ця ціна, за якою ми готові купляти, повинна бути об’єктивною, обґрунтованою і вигідною для нас. Це те, що відбувається. Знижки до ціни, які обговорювалися, – ви пам’ятаєте, минулого року йшла мова про 100 доларів, про 90, про 30% від ціни. В останньому кварталі, у третьому кварталі, вони запропонували 40 доларів. Яка знижка буде на четвертий квартал – поки що невідомо. Але я персонально думаю, що ця знижка, все-таки, повинна бути. Тому що є економічне обґрунтування. Для того щоб доставити газ до європейських партнерів, їхніх російських, вони повинні прокачати через Україну і витратити щонайменше 30 доларів за прокачку. А ми, викуповуючи на східному кордоні, цих видатків не несемо. Тобто, це більш вигідно для них. Тому, знижка 30-40 доларів є обґрунтованою.

Яна Конотоп, "5 канал"

Попередній матеріал
У Таїланді колишнього прем'єра притягли до суду
Наступний матеріал
Люксембург скликає екстрене засідання Ради Євросоюзу з проблеми міграції