фото Володимира Бондарчука / Facebook

Володимир Бондарчук, майданівець: Якщо винних у розстрілах не покарають, це означатиме, що ніщо в нашій країні не змінилося

Учасник Революції Гідності, свідок страшних подій, що відбулися у середмісті Києва взимку 2013-2014 років Володимир Бондарчук в ексклюзивному інтерв'ю 5.ua розповів про те, коли очікуються перші результати у справах щодо розстрілу активістів Майдану, пояснив, чому є низькою швидкість підготовки матеріалів офіційними відомствами, поінформував про відомості, які вносяться до справ під час судових процесів, а також наголосив на тому, що суспільство не повинно втрачати пильності й надалі мусить контролювати владу.

– Володимире, ви – свідок трагічних подій, що відбулися в центрі столиці майже два роки тому. Більше того, під час Революції Гідності загинув ваш батько. Сьогодні ви активно долучаєтеся до будь-яких ініціатив із висвітлення розслідувань щодо злочинів проти активістів Майдану. Як ви гадаєте, чи не втрачає  актуальності це питання сьогодні, чи не зникає воно поступово з порядку денного?

– Так, на жаль, суспільство і влада забувають про ці події. Ми бачимо це по судових засіданнях зараз. Фактично щодня відбуваються судові засідання, засідання саме щодо загибелі Героїв Небесної сотні, щодо побиття і затримання активістів Автомайдану, але фактично за винятком родин і декількох активістів, які зазвичай приходять на суди, більше ніякої уваги до цих подій на даний час немає. Саме тому потрібно про це говорити, нагадувати. Ці справи є надзвичайно важливими для України, оскільки якщо не вдасться їх довести до кінця і покарати винних, то це буде означати, що ніщо в нашій країні не змінилося.

– Генпрокуратура вже завершила досудове слідство щодо розстрілу 39 майданівців 20 лютого на Інститутській, серед яких, зокрема, був і ваш батько. Справи передано до суду. Як ви оцінюєте ефективність роботи цього відомства?

– Досудове розслідування було завершено десь приблизно рік тому, до річниці. Але, мені здається, що це рішення було трошки популістичним. Влада під тиском суспільства не зовсім якісно завершену справу передала до суду, щоб мати певні козирі і показати, що от: одна зі справ доведена до суду. Я сподіваюся, що зараз влада так не буде робити. Зараз ми разом - родини, адвокати, Генеральна прокуратура - намагаємося виправити і доповнити ті матеріали, які були передані, вже в суді.

– Які саме матеріали?

– Велика частина матеріалів по справі, зокрема, щодо вбивства мого батька, з’явилася вже після завершення досудового розслідування. І офіційним шляхом надати ці матеріали в Генеральну прокуратуру не було можливості. Тому, зокрема, під час мого допиту як потерпілого 8 жовтня, я додавав до цієї справи відеоматеріали, які я зібрав за цей час, і відео пошукової групи, де зафіксовано моменти вбивства 45 із 49 загиблих 20 лютого. І ще одне відео пошукової групи, на якому зведено і синхронізовано по часу зображення з різних точок, з різних ракурсів подій 20 лютого. Після цього на інших засіданнях було додано ще одне цікаве відео пошукової групи щодо переміщень Павла Аброськіна і пострілів, які він здійснював від початку першого штурму 20 лютого до переходу на сніжну барикаду. Багато матеріалів є в адвокатів і родин, які будуть додаватися вже в ході судових засідань, які зараз проходять. І в грудні, наприклад, заплановано, наскільки мені відомо, близько 10 засідань, на яких будуть продовжувати допитувати потерпілих, родичів загиблих.

– Про яку пошукову групу йдеться?

– Склад її мені невідомий. Ці відео доступні в Інтернеті. Таким чином я про них дізнався. Є багато волонтерських груп, які займаються пошуком фото і відео. Зокрема, через три місяці, коли я перший раз прийшов до Генеральної прокуратури, щоб ознайомитися з матеріалами справи, на той момент у них нічого не було. І одні з перших матеріалів, які дали дійсно реальне місце і час загибелі мого батька, надійшли від Максима Попова. Це активіст, парамедик, який надавав допомогу пораненим, допомагав виносити загиблих 20 числа. Він потім створив ініціативну групу, сторінку у Facebook "Майдан 18-20 лютого: як усе було". Він, наприклад, на зустріч родин приніс ті матеріали, які вдалося зібрати на той момент. Серед тих матеріалів було відео Григорія Мустанга, відомого руфера, на якому якраз було зафіксовано момент, як мій батько і ще троє хлопців виносять пораненого, і вже на іншому відео – як мій батько лежить поранений біля Жовтневого палацу, біля, фактично, центрального входу. І такі матеріали продовжують з’являтися, ми продовжуємо шукати свідків. Оскільки, за прогнозами, розгляд цієї справи буде тривати не менше року, а можливо й 1,5 року, то протягом цього часу можна додавати нові матеріали до матеріалів справи і, можливо, таким способом нам усім разом вдасться виправити ті помилки, які були допущені при передачі цієї справи до суду. Ми сподіваємося, що це не повториться для інших справ.

Несуть смертельно пораненого батька Володимира - Сергія Бондарчука

– Раніше ви говорили, що момент вбивства вашого батька був вирізаний з відео, саме ці хвилини...

– Ні, ні, ні. Просто Григорій Мустанг знімав маленькими шматочками, у нього не було достатньо місця на його камері. Я з ним зустрічався, говорив, і він казав, що деякі моменти видаляв, оскільки вважав їх не настільки важливими. І в нього фактично не було місця, щоб записати ці події. Тим паче, що на той момент стріляли і було досить небезпечно. Усі автори відео знімали маленькими уривками, і те, що потрапило в об’єктив, те потрапило. І, на жаль, саме моменту поранення не зафіксовано на цьому відео.

– Близько місяця тому екс-чільник СБУ Валентин Наливайченко заявив, що передав до Генпрокуратури та Адміністрації Президента докази присутності російських спецслужб на Майдані. Голова ГПУ Віктор Шокін цю інформацію заперечує. Що вам про це відомо? Чи маєте ви якусь інформацію щодо того, хто стріляв: так звана "чорна рота" спецпідрозділу "Беркут" чи все ж російські снайпери?

– Ця інформація до нас надійшла 20 лютого 2015 року, під час нагородження званням Героя наших рідних. Президент у своїй промові якраз повідомив про цей факт (про російські спецслужби – 5.ua). Позиція Генпрокуратури, зокрема, у цьому питанні мені не зрозуміла. Ці факти потрібно перевіряти, але я не знаю, яка ситуація насправді із цими матеріалами, тому що в мене немає до них доступу. Але щодо вбивств 20 лютого, то якраз вбивство 39 людей по справі, яка вже передана до суду, вина за цей злочин покладається на представників так званої "чорної роти" "Беркуту" міста Києва. Є ще 10 людей, які також загинули 20 лютого, і щодо вбивства цих людей, наскільки мені відомо, однією з версій розглядається участь снайперів. Але хто стріляв у цих людей, мені, принаймні, невідомо.

– Кількох членів партії "Свобода" нещодавно викликали до ГПУ на допит у справі щодо злочинів проти активістів Майдану, зокрема, йдеться про обстріли з боку готелю "Україна". Як відомо, ваш батько був керівником міської організації ВО "Свобода". Які ви маєте міркування стосовно цього допиту?

– Більшість депутатів "Свободи" на той момент були біля готелю "Україна", вони допомагали виносити поранених, надавати першу медичну допомогу. Я абсолютно впевнений, що жоден представник партії ВО "Свобода" не причетний до вбивств. Навіть не можна про таке говорити. Тому що на той час, на тому місці, я так думаю, можливо, третя частина людей, які там були, були представниками ВО "Свобода". У Небесній сотні величезна кількість свободівців, і серед поранених також. Допитати як свідків цих людей звичайно потрібно, але будь-які обвинувачення, мені здається, є безпідставними.

– Днями Міжнародний суд оприлюднив висновок про те, що вбивства на Майдані не є злочинами проти людяності…

– Це був навіть не попередній висновок, а це просто поточний звіт з роботи прокурора Міжнародного кримінального суду, який займається розглядом матеріалів. Це сигнал для Генеральної прокуратури та інших організацій, які готують матеріали, що потрібно передати весь повний пакет документів, доказів Міжнародному кримінальному суду. Це легко дуже виправити, просто на даний момент в прокурора цього суду немає достатньо матеріалів.

– Тобто вони керуються матеріалами, які надають офіційні відомства та інші організації в Україні?

– Так, це в першу чергу відповідальність держави. І прокуратура має активізуватися і передати документи.

– А як ви взагалі оцінюєте темпи розслідування у справах Майдану?

– Нам хотілося би більшого, і це в першу чергу залежить від держави. Ті брифінги і виступи, які проводилися, Сергія Горбатюка, начальника Управління спеціальних розслідувань, вони в першу чергу висвітили проблеми, які заважають ходу розслідування. Це, передусім, брак ресурсів: як людських, так і матеріальних. У зв’язку з цим швидкість підготовки матеріалів є низькою. Іншою причиною є недостатність матеріальних засобів: реактивів для проведення експертиз, обладнання, інших речей. Потрібні також певні ресурси для залучення експертів, яких ще Управління спеціальних розслідувань, на жаль, немає. Ми бачимо, що єдиним органом, який займається розслідуванням, є Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури. І в той же час ми бачимо певний спротив керівництва Генеральної прокуратури, яке заважає проведенню розслідування. І особливо шалений спротив з боку Міністерства внутрішніх справ, який полягає в тому, що люди, які били майданівців, розстрілювали, давали незаконні накази, продовжують працювати, деякі навіть пішли на підвищення. Тобто люстрації не було проведено. Ще одною проблемою є рішення судів. Тому що мало довести справу до судів, потрібно отримати обвинувальний вирок. Тому що якщо справа буде передана до суду, і в результаті людей, яких обвинувачують, виправдають, це буде надзвичайною ганьбою для Генеральної прокуратури, і для України в цілому.

– І наостанок. Наскільки відомо, уся ваша сім’я була на Майдані. Батько, мати і ви. Що для вас стало поштовхом бути тут? І що, у вашому розумінні, змінила ця Революція?

– Мій батько фактично з перших днів після побиття студентів був на Майдані, він закликав людей в Старокостянтинові їхати на Майдан і сам туди поїхав. Він приїздив на Майдані часто, але мусив повертатися, тому що був учителем, у нього були уроки, але весь вільний час, усі вихідні, відпустку, він проводив на Майдані. Моя мама теж часто їздила на Майдан. Сотня хмельницької "Свободи" на той час розміщувалася в Жовтневому палаці. Я по можливості, ввечері після роботи теж приходив на Майдан, намагався допомогти, чим міг, приносив медикаменти...

Майдан в першу чергу змінив людей, змінив їх свідомість. Уже ніколи жодна влада не зможе загнати й забрати цю свободу в людей, тих людей, які були на Майдані. Основне досягнення Майдану – це те, що він показав, що люди можуть самоорганізуватися. Той рівень самоорганізації, самоусвідомлення, який був на Майдані, він показує, що в України є майбутнє і що Україна стане дійсно вільною і незалежною державою. Але в нашій державі є ще дуже багато проблем, які потрібно вирішувати: і війна, і внутрішні проблеми, корупція. І нам потрібно ще багато років тримати ту концентрацію, контролювати владу, чиновників, змушувати їх проводити реформи.

Катерина Лихогляд, 5.ua

Попередній матеріал
У Києві поліція затримала п'яного лікаря швидкої
Наступний матеріал
Завтра у Брюсселі метро та школи не працюватимуть