5 канал

Посол Канади Роман Ващук: Люди вже зрозуміли, що нема чого Європі боятися українців

Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні у програмі "Час інтерв’ю" на "5 каналі" розповів про вплив низьких цін на нафту, перспективи української економіки, досягнення і провали у реформуванні країни та можливість безвізового режиму у 2016 році

– Розкажіть нам, будь ласка, як так, що Роман Ващук є послом Канади в Україні?

– Мене призначив уряд Канади. Так то відбувається. Я на дипломатичній службі від 1987 року, якщо так рахувати, вже третій раз маю справи з цими краями чи теренами. Я був з 1968 по 1991 рік у Москві, ми тоді звідти покривали весь тодішній Радянський Союз. Я був у Києві з 1994 по 1998. І тепер знову від жовтня 2014 року.

– А ви самі попросилися чи вас все-таки призначали? Як це відбувається?

– По-різному відбувається. Я був перед Києвом послом Канади у Белграді, де ми працювали з Сербією, Македонією і Чорногорією. Мені там було добре. Мене попросили, то я сказав: "Київ? Добре, чому ні".

– Восени 2014 року ви вручили вірчі грамоти Президентові Порошенку, так?

– Так.

– Півтора року ви в Україні, ще півтора у вас мінімум залишається. Ви могли би оцінку поставити Роману Ващуку як послу Канади в Україні за ці півтора року, чого ви досягли?

– Я надіюся, що не від мене залежить, які оцінки ставляться. Я думаю, якраз зберегти, поширити коло спілкування Канади в Україні – це важливо. Підтримати ініціативи нашого уряду, тепер уже наших урядів з підтримки України – чи то військової, чи економічної, чи соціальної – я постарався, я думаю, що вже відвідав, щоб не збрехати, принаймні 16 чи 17 областей.

– Більше, ніж я.

– Напевне, люди які відвідують Канаду, відвідали більше Канади, ніж я. Людина завжди в чужій країні більше кидається щось відвідувати і оглядати. Але думаю, дуже важливо зрозуміти, що немає двох Україн, а є, як би сказав це Ярослав Грицак, 22 України найменше. Що Україна – це не Київ, і це ми розуміємо. Канада велика країна, у нас 10 провінцій і три території. І сидячи в Оттаві, людина не зрозуміє багато про те, що відбувається в Канаді – треба виїжджати.

ВСТАНОВИВШИ БІЛЬШ-МЕНШ РИНКОВУ ЦІНУ ЗА ГАЗ І ТЕПЛО, УКРАЇНА СТАЛА РАПТОМ ВІЛЬНОЮ У ВИБОРІ СВОЇХ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ

– Сьогоднішня Канада – це ресурсозалежна країна?

– Не хотілося б так думати. Я думаю, що біржові маклери так вважають. І очевидно, коли ціна на чи то нафту, чи на руду залізну, чи то інше, була дуже високою, то це займало непропорційно велику частину нашої експортної статистики, просто витіснювало. Як сказав прем’єр-міністр Трюдо в Давосі: "Наші головні ресурси не є під ногами, вони є між вухами". І я думаю, що це тепер наш підхід.

– Власне з тим, що на сьогодні ціна на нафту залишається низькою і певний час, можливо, ще буде падати, принаймні не буде високою і за рахунок того, що досить високою є собівартість видобутку нафти у Канаді. А те, що у вас є величезна кількість вже досліджених, але нерозроблених ресурсів в Альберті, яким чином, як ви думаєте, канадський уряд буде далі з нафтовим середовищем взагалі працювати? Чи будете ви видобувати, чи почекаєте підвищення цін? Ну і що власне з довкіллям, яке страждає від цього?

– Я думаю, першою мірою через ці фактори я не можу поділяти ту радість, яку бачу завжди в українських мережах, коли падає ціна на нафту. Воно має різні впливи на різні економіки. У нас уже дуже багато було зроблено інвестицій і у вироблення нафти з цих піскових родовищ. Це вже закладено у собівартість, ця продукція продовжує навіть збільшуватися. Вона збільшилася минулого року. Нам потрібно розвивати нові шляхи експорту, щоб ми не були зав’язані тільки на Північній Америці, на одному клієнтові – Сполучених Штатах, якщо йдеться про наші нафтогазові ресурси. І тут у нас в Канаді йде дискусія про поширення нафтопроводу Захід-Схід. Щоб збільшити постачання і всередині Канади, і на експорт. Так що тут якраз новий уряд в Отаві, і новий уряд в Едмонтоні, в Альберті мусять знаходити спільну мову, і вони вже її знаходять, щоб виробити нову концепцію на цей період низьких цін.

УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПОРТ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БІЛЬШИЙ, НІЖ ЕКСПОРТ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ ТОВАРІВ У КАНАДУ В МИНУЛОМУ РОЦІ

– Ми говоримо про диверсифікацію в будь-якому разі, наскільки я розумію? І це дуже актуально для України, на нашу думку.

– Так.

– Як ви думаєте, чи вдасться Україні в найближчі п’ять-сім років, можливо навіть три роки, диверсифікувати свою залежність від важкої металургії, як це було раніше?

– Мені здається, що цей процес об’єктивно відбувається, чи хтось того хоче чи ні, він болісний, очевидно. Так само, як ціновий фактор і фактор, який, напевно, ваші глядачі відчувають щомісяця, коли бачать рахунки за газ, за тепло. Але подивіться: встановивши більш-менш ринкову ціну за газ і тепло, Україна стала раптом вільною у виборі своїх постачальників. Раптом вона вже не залежить від одного постачальника, в якого треба було вимолювати умови чи ціни, а купувати може від будь-кого. І тим самим, якою би складною була ця зима, але питання постачання енергоносіїв в Україні не стоїть – чи будуть вони чи не будуть, чи не буде їх. Мені здається, що подібне є і в інших сферах економіки. Коли є прозорі раціональні ціни, то вже всі гравці – і українські внутрішні, і зовнішні інвестори – будуть відповідно вкладати. Я думаю, що Україна як площадка для виробництва і для більшої доданої вартості – цей сектор буде зростати. Ми це вже відчуваємо у тих запитах, що дістаємо від канадського бізнесу, я знаю, також інші посли також зауважують це. І це вже до перспективи, що їх відкриває і зона вільної торгівлі з Європейським Союзом, і надіємося також, і з Канадою.

– Ви говорите про інвестиції. Канадський бізнес в Україні, його багато зараз? Якщо ні, то які запити власне лунають? До яких сфер бізнесу?

– Якщо так чесно стверджувати, його аж так багато немає. Там де він активний, це більш також у менш видимих сферах. Український експорт до Канади не дуже значний за об’ємами, і наш також ні. Хоча ми бачили значне зростання в минулому році. Але український експорт, скажімо, програмного забезпечення є (я сам знаю з розмов з фірмами) більшим, ніж експорт всіх товарів українських у Канаду в минулому році – принаймні 100 мільйонів доларів. Найбільші канадські рітейлери обслуговуються тут, якщо йдеться про електронну підтримку їхнього бізнесу і так дальше. Отже це є галузь, яка зростає і яка становить великий інтерес для і канадських клієнтів, і інвесторів. Заповнювання таких ніш, як скажімо, будівництво чи складання локомотивів, коли йдеться про оновлення рухомого складу української залізниці, а також предмет зацікавлення постачання авіаційної електроніки і інших компонентів для української авіаіндустрії. Бо тут також ідуть досить інтенсивні розмови.

– А сільське господарство?

– Сільське господарство, якщо йдеться про технологію, про складські приміщення – так, тут також є зацікавлення.

– Ті канадські бізнесмени, які до вас приходять у Києві і кажуть: "Пане Ващук, допоможіть нам, не все працює. Тут корупція заважає, тут ще щось заважає, не вистачає прозорості, суди не чесні". Таке часто буває?

– Знаєте, питання бувають щодо митниці, щодо індикативних цін. Чому хтось встановлює таку, так би сказати, зі стелі взяту ціну на рибу, наприклад, морожену? Такі питання бувають. Буває, в минулому були питання щодо судів, щодо корпоративного рейдерства. І тут кожен, хто на це наважується, чи кожен чиновник, який цьому сприяє, повинен думати, що пам’ять про такі діла живе. І підправити репутацію країни та її бізнес-середовища, після того як розповсюдиться вже "слава" про такі інциденти, вдвічі або втричі важче, ніж взагалі не допускати таких порушень.

ЛЮДИ, ЯКІ БУДУЮТЬ КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ, НА КІЛЬКА КРОКІВ ВИПЕРЕДЖУЮТЬ ТИХ ІЗ НАС, ХТО ВИБУДОВУЄ ПРОГРАМИ, ЯКІ МАЛИ Б З ТИМ БОРОТИСЯ

– Яка слава зараз у бізнес-середовища України?

– Я би сказав, що поки що не найкраща. Тут питання: чи можна добитися справедливості в судах, наприклад. Щодо цього залишаються великі сумніви. Я знаю, що ця тема в Україні постійно дискутується, і дуже багато є різних планів, проектів для того, як виправити ситуацію. Ми самі вже проводим, проводили, будемо проводити всякі програми, навчання і так далі для судів. Але поки не буде чіткої політичної волі і перспективи покарання для тих людей, які цим явно займаються, то можна "паверпойнти" (електронні презентації – 5.ua) показувати людям до Судного дня і з того нічого не буде.

– Ну але ж хочеться, щоб змінилося. І тут цікаво: чи є, наприклад, у дипломатів вплив на українську політичну еліту, аби з’явилася політична воля?

– Ми стараємося заохочувати, але політична воля виходить від українських виборців, і вони, я думаю, в першій мірі активна частина суспільства через Майдан, через Революцію гідності, виборці, які вибрали коаліцію, яка собі поставила дуже амбітні цілі, чітко висловилися. Політичні гравці, очевидно, постали перед дилемою: як задовільнити це бажання змін. Але, з другого боку, є інтересні групи, яким зовсім комфортно жити в цих умовах. І якраз як розв’яжеться ця дилема – від цього залежить дуже багато процесів.

МЕНЕ НІХТО НЕ ПЕРЕКОНАЄ, ЩО КРАЇНІ, ЯКА МАЄ СТІЛЬКИ ПРОГРАМІСТІВ, СУПЕРМАТЕМАТИКІВ, ПОТРІБНО 10 ДНІВ, ЩОБ ПІДРАХУВАТИ ГОЛОСИ В ЯКОМУСЬ РАЙОНІ НА ВИБОРАХ

– Канадський уряд інвестував досить багато в інституцію, яка запрацювала – це українська поліція, київська поліція, поліція в інших регіонах України. Це така наочна реформа, яку добре видно, правда? Звідусіль. І ми можемо зрозуміти, чому ви інвестуєте разом з американцями, з іншими країнами…

– ...японцями…

– ...японцями. Автомобілями, які могли проінвестувати. А чому ми не бачимо чи не чуємо досить голосно про те, як ви інвестуєте в судову реформу? Хоча ви говорили, що хотіли би цієї реформи.

– Знаєте, тут у судах є питання суддівської незалежності, конституційного розподілу повноважень і прав. Це складніші матерії, це не те саме, що звільнити групу даішників і найняти патрульних. Дуже часто у сферах технічної допомоги, у проекті говорять про розвиток потужностей чи здатностей. В Україні потужності є, тут є дуже мудрі люди, дуже хитрі люди. Тут фактично я маю враження, що люди, які будують корупційні схеми, на кілька кроків випереджують тих із нас, які вибудовують програми, які мали б з тим боротися. Це люди, які позакінчували університети, інститути. Мене, наприклад, ніхто не переконає, що країні, яка має стільки програмістів, суперматематиків, потрібно 10 днів, щоб підрахувати голоси в якомусь районі на виборах. Так що там, де потрібно, значить таланти знаходяться. Йдеться про те, щоб зробити відповідні законодавчі і інші стимули. І політична воля, щоб зреалізувати судову реформу і очищення суддівського корпусу. Цю частину можуть зробити деякі судді, я певен, що серед українських суддів зустрічав дуже щирих, напевно, чесних людей. Вони можуть до того прикластися, але вони потребують підтримки від законодавців, підтримки від Президента, підтримки від інших правоохоронних структур.

– Щоб закінчити тему реформ, чи могли б ви назвати найбільший плюс в реформуванні країни і найбільший мінус на сьогодні?

– Ну поряд з поліцією, (вона до певної міри є таким еталоном, який тепер показує, що зміни є можливі і можна підтягати інші сектори до того) друга - це є бюджетна децентралізація. Коли люди кажуть, що нічого не змінилося, українські міста, селища мають тепер фінансових ресурсів значно більше ніж мали. Питання є – наскільки вони можуть їх в цьому році вже використати? Тут мені хтось сказав із спеціалістів: от українці зашвидко запровадили цю реформу, ще всі не готові. Так що я вам співчуваю, тут не можна виграти: або повільно, або зашвидко. Але йдеться про те, що ми як донори чи партнери України були гнучкими також. І мені здається, що потрібно створювати такі групи, які би підтримували сільських голів, мерів малих міст зокрема. Щоб вони могли повністю використати ті кошти, які тепер у них появилися на рахунках.

– Якщо говорити про мінус?

– Мінус – це, я думаю, таки пробуксовування судової реформи і проблеми у сфері прокуратури.

МИ ЗНАЄМО З ДОСВІДУ, ЩО КОЛИ В СЕПАРАТИСТСЬКИХ БОЙОВИКІВ І ЇХНІХ РОСІЙСЬКИХ КЕРІВНИКІВ Є ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ – МОЖНА ПРИПИНИТИ ВОГОНЬ

– Ми знаємо, що Україна серед європейських країн є єдиною країною, яка має пріоритет у програмі розвитку. А чому так?

– Це політичне рішення уже ряду канадських урядів. Це частина того, що ми маємо особливе відношення до України. Україна мала потреби підтримки в розвитку. Тепер тим більше появилося, і гуманітарні потреби, військово-технічні, і дальше потреби у підтримці тих реформ, що їх українське суспільство вимагає, що їх уряд старається втілювати в життя. Так що тут, я думаю, все ясно – країни в Європі, яка би більше потребувала зовнішньої підтримки, якраз така, як Україна, немає.

– Якщо говорити тепер про Україну як про унітарну державу, треба поговорити з вами про Схід України, про Крим, безумовно. Чи ви, як посол Канади в Україні, зовнішній спостерігач і людина, яка любить Україну, вочевидь задоволені ходом виконання Мінських угод і перемовин "нормандської четвірки"? Начебто створення якогось нового формату, тепер уже перемовин.

– Ну тут, знаєте, це така професійна недуга дипломатів: ми любимо перемовини, ми любимо формати. Це дозволяє нам творчо виявлятися. Я вважаю, що передумовою всього це є припинення бойових дій на Сході. Зокрема зі сторони сепаратистських бойовиків і їхніх російських керівників. Ми знаємо вже з досвіду, скажімо, від кінця серпня до половини жовтня, що коли в них є політична воля і командування відповідне – можна припинити вогонь. Якщо він не припиняється, для того є якась причина. Щодо політичної складової, вона, очевидно, є узалежнена від ситуації безпекової на фронті, так би сказати, чи на лінії контакту.

– Питання Криму зникло з світової адженди, з порядку денного?

– Воно, можливо, не є в наголовках чи на перших сторінках, але, думаю, для тих із нас, які працюють з питаннями України, ми питання територіальної цілісності і Криму не упускаємо зі свого кругозору і про це говоримо і на міжнародних зустрічах, і коли потрібно нагадати про це також і Росії. Так що тут просто, думаю, є реальна оцінка того, в якій сфері і щодо якого регіону можна осягнути результати на коротку мету, а де тільки на довшу, на середню чи на дальшу мету.

– А чи приходить до вас канадський бізнесмени, які працювали чи працюють досі в Росії, і кажуть... до ваших колег, наприклад, до очільника МЗС і кажуть: "Пане міністре, треба терміново розпочати діалог з Росією по новому, тому що хочеться гроші заробляти, знову, щоб запрацювало все". Ну ви ж розумієте?

– Я певен, що люди, які представляють бізнес, так представляють свої інтереси. Я думаю, дійсно діалог можна відновлювати, але на принциповій основі і не тільки задля того, щоб хтось міг наново заробляти гроші. Я думаю, що мусить йтися про пошану до міжнародного права, про відновлення державного суверенітету України – про це перш за все.

КАНАДА ТРАДИЦІЙНО ПЛЕКАЛА І БУДЕ ПЛЕКАТИ ЯКНАЙБЛИЖЧІ, ЯКНАЙТІСНІШІ, ЯКНАЙКОНКРЕТНІШІ, ЯКНАЙТЕПЛІШІ ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ – ТУТ НЕМА ЖОДНОГО СУМНІВУ

– Ви чули заяву Сергія Лаврова, про те, що начебто українська діаспора так сильно впливає на канадський уряд, що це заважає власне тому самому діалогу між Росією і Канадою? Як ви відреагуєте як дипломат?

– Знову ж таки, громадяни Канади всіх можливих етнічних походжень мають рівне право на доступ до політичного процесу і висловлювання своїх думок. Яким буде новий етап наших дипломатичних відносин із Росією – це вирішує наш міністр. Він тут, до речі, буде, уже найближчими днями. Але що Канада традиційно плекала і буде плекати якнайближчі, якнайтісніші, якнайконкретніші, якнайтепліші відносини з Україною – тут нема жодного сумніву.

– І це хороша можливість перейти до діаспори, до українців в Канаді і канадців в Україні. Діаспора Українська є однією з найчисельніших, і наскільки я розумію, впливовіших, в якомусь сенсі, в Канаді.

– Якщо вірити Лаврову.

– Якщо вірити Лаврову, так. Хочеться поцікавитися: за останні 5-7, можливо 10 років, чи зменшився наплив з України?

– У нас постійний такий... десь так три тисячі…

– Щороку?

– Щороку, три тисячі віз імміграційних. Це так би сказати, ті українці, які заходять через передні двері. Є очевидно, люди, які, отримавши туристичну візу, хочуть через вікно залізти. Ми цьому не сприяємо і відохочуємо.

– А хто приїжджає, щоб залишитися через передні двері?

– Канада уже останні півстоліття має програму еміграції, основану на здібностях і досвіді економічних емігрантів. Так що нам ідеться про висококваліфікованих робітників, про програмістів, медсестринський персонал – отакі групи, де є затребування на канадському ринку праці.

– Тобто професіонали.

– Професіонали. То не значить що тільки університетські, а взагалі люди, які можуть... Можуть бути фрезерувальники чи інші, які потрібні у високоточній індустрії, і так далі.

– А наукові, навчальні програми?

– Наші університети відкриті для українських студентів. В половині лютого буде такий освітній ярмарок, де канадські інституції у Львові і в Києві будуть представляти можливості. Так що це ми також дуже радо вітаємо, але на відміну від Європи, скажімо, за освіту в Канаді треба платити. Україна не є країна, де бракує норм. Тут ви маєте норм "на експорт", я б сказав навіть. Вони є настільки складні, що отримати... Тому що тут панує цей базовий принцип: те, що не є точно дозволено, є заборонено менш-більш. Або щоб не було заборонено, то треба з кимось домовлятися. А в нас великого бажання такого в такій формі домовлятися немає. Тут спрощення різних процедур, не тільки цих, є дуже бажаним. Це вже не відбувається, наприклад, у Міністерстві економічного розвитку. Міністр Абромавичус запустив програму дерегуляції, і ми підтримуємо тих українських спеціалістів, які працюють над цією ініціативою, так званою "гільйотиною" різних норм і правил. Отже тут ще є поле для прогресу.

В УКРАЇНСЬКИХ УМОВАХ ЗАПУСТИТИ ЦЮ ЦІЛУ МАШИНУ І РЕМОНТНИХ ЗАВОДІВ, І ВИРОБНИЦТВО ЗАНОВО – ЦЕ Є ВЕЛИЧЕЗНЕ ДОСЯГНЕННЯ, ЩО ДО ПЕВНОЇ МІРИ НЕДООЦІНЮЄТЬСЯ І В КРАЇНІ, І ПОЗА КРАЇНОЮ

– До речі, про міністерство дуже коротко. Яке міністерство, на вашу думку, найбільш ефективне з часів революції?

– З управлінської точки зору, мені здається, - міністерство економіки, міністерство фінансів. Це люди, які реально взяли в руки український бюджет. І скажімо, в нашому випадку, ми мали 6 років переговорів про зону вільної торгівлі. І протягом 3-4 місяців з новим керівництвом і з допомогою також і прем’єра, і Президента завершили цю справу. Так що тут ми бачимо дуже конкретні результати. І зрештою українські макропоказники щодо бюджету показують, що тут працюють професіонали. В іншому такому, найбільш героїчному значенні – це очевидно, Збройні сили України і Національна гвардія. Те, що, може, з деяким скрипом спочатку і з великим волонтерським і добровольчим вкладом було зроблено, щоб зробити Україну обороноздатною – це є велике досягнення. Мені здається, що також структури "Укроборонпрому". В українських умовах запустити цю цілу машину заводів і ремонтних, і виробництво заново – це є величезне досягнення, що до певної міри недооцінюється і в країні, і поза країною. Отже, знаючи, наскільки складно є тут запустити будь-що, те, що хтось стільки зумів знову урухомити, напевно вимагало дуже багато і політичної волі, і управлінського часу, і зусиль, але воно, очевидно, дає той результат, що лінія контакту залишилася вже незмінною останній рік.

– Пане посол, яке ж тоді найгірше міністерство, найменш ефективне?

– Ой, тут я би вже не хотів десь показувати пальцем. Сфери, які ще потребують нових імпульсів в реформі. Тут я зокрема думаю про охорону здоров’я. Думаю, що також якраз це не стільки міністерство, але взагалі питання, очевидно, прокурорсько-судових органів.

ДОСВІД БАГАТЬОХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ІЗ ВІДВІДУВАЧАМИ, І З МІГРАНТАМИ ЧИ ПРАЦІВНИКАМИ З УКРАЇНИ ПОЗИТИВНИЙ, ЛЮДИ ВЖЕ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО НЕ МАЄ ЧОГО УКРАЇНЦІВ ЄВРОПІ БОЯТИСЯ

– Тепер повертаємося до питання еміграції до Канади, або принаймні подорожей. Як звичайному українцю потрапити до Канади? Це може бути туристична можливість, навчальна можливість, або вже як професіонала? Чи спростилася візова система якимось чином за останні роки?

– Думаю, кожен, хто пробує виповнювати наші анкети, може, посперечався зі мною – чи вона спростилася чи ні. Але тепер загалом ми видаємо відвідувачам багаторазові візи строком до 10 років. Отже, це не зовсім безвізовий режим, але тому, хто вже отримав цю візу, у принципі, можна вільно подорожувати до Канади кожного разу до 6 місяців протягом строку дії українського паспорту.

– І тут цікаво, ви напевне, чули про нещодавній фейк, що Канада дала безвізовий режим. Як ви думаєте, хто міг запустити таку інформаційну хвилю і для чого?

– Я кажу: Україна – це країна творчих людей. Мені важко гадати, чому. Але можу сказати, що наш пост у фейсбуці, який спростовував цю "качку", був найпопулярнішим за всі часи. Так що вони дозволили нам дійти до ще більшої аудиторії.

– Україна і безвізовий режим з Європою. Україна у Шенгені. Ви на сьогодні бачите це можливим? Виконається обіцянка чергова Петра Порошенка, що от цього разу точно і в 2016 році.

– Це не тільки його обіцянка, а й обіцянка європейських керівних…

– Нам в Україні краще чути Президента.

– ...чинників, так що коли вони всі більш-менш гармонійно одне і те саме говорять, то я переконаний, що цього разу це вдасться. І думаю, що досвід багатьох європейських країн із відвідувачами, і з мігрантами чи працівниками з України назагал позитивний, так що думаю, що люди вже зрозуміли, що не має чого українців Європі боятися.

ЛЮДИ В УКРАЇНІ НЕ Є ПИХАТИМИ, ВМІЮТЬ ПОЖАРТУВАТИ. ГУМОР ЧАСОМ ТРОХИ ЧОРНИЙ, АЛЕ ВСЕ Ж ТАКИ НЕ ВПАДАЮТЬ В ЯКІСЬ СТРАШНІ ЕМОЦІЙНІ ЗРИВИ

– Пане посол, насамкінець трохи про те, як Роман Ващук, посол Канади в Україні проводить свій робочий день і вихідний день?

– Знаєте, працювати в Україні – це майже як відпочинок. Як відрізнити робочий від вихідного часу - трохи важко. Під час робочого дня я переглядаю головно електронні медіа, щоб зранку зрозуміти що мене чекає, що Україну чекає, світ. Зустрічі подекуди з міністрами, у нас є дуже багато проектів, десь коло 50 різних проектів. Щоб і відзначити їхні успіхи, нагородити учасників, завершення курсів ми, наприклад, недавно, всіх шефів нової поліції, які проходили навчання щодо екзекутивного менеджменту, канадські поліцейські проводили. Такі нагоди є. Лобіювання інтересів наших і державних, і тих фірм, які працюють з нашою комерційною службою. Планування відвідин якраз регіонів, областей. Там тоді, звичайно, дуже інтенсивна програма – зранку до вечора, щоб втиснути якнайбільше зустрічей, щоб вийти на людей і на підприємства. Вихідними трохи культури – музеї. Замало спорту, але це вже залежить від моєї лінивості, а не від Києва чи України.

– Ви читали соціальні медіа, а чи дивитесь ви українське телебачення? І що ви можете сказати про нього?

– Що я можу про нього сказати? Щодо такого елементу інформаційного, новинного, то тут розвиток є позитивний. Є різноманітні канали, які можуть задовільнити ці потреби - ви піонери в цій справі. Щодо розважальних програм, то тут україномовного контенту бракує.

– А ви самі ведете свій Твіттер?

– Так. Тут є посольський Твіттер, офіційний Canada in Ukraine. Roman Waschuk то є Роман Ващук.

– Ви змагаєтесь з Джеффрі Пайєттом на те, хто найшвидше відреагує на новини в Україні?

– Я думаю, що з ним ніхто не зможе зрівнятися, він живе у своєму айпаді. Але безумовно, це спосіб мати руку на пульсі і висловлювати якісь свої погляди чи спостереження.

– Якщо говорити про вас у Києві. Що ви любите найбільше про Київ?

– Що я люблю про Київ? Ландшафти такі, горбовиння, двори, завжди щось цікавого можна знайти, як заглянути десь у двори київські. Що ще? Кількість пам’яток культури, музеї, які відсвіжені значно, я скажу Національний художній музей тепер, Мистецький Арсенал. Це вже дуже сучасні установи, які постійно міняють експозиції, відчувається життя.

– А ви багато ходите пішки?

– Замало, знову ж таки. Життя посла – це багато сидіння на задньому сидінні, і везуть тебе кудись. Навіть один колишній посол сказав: як пізнати колишнього посла – це людина, яка сідає в машину на заднє сидіння і не може зрозуміти, чому авто нікуди не їде. Це таке, але на вихідні так, я багато ходжу. Тут ціле щастя, що ми живемо дуже близько центру, так що пішки можна всюди дійти, картку метро можна використати і піти.

– А що ви любите про людей найбільше в Україні?

– Про людей. Така певна безпосередність і самоіронія. Люди не є пихатими, люди вміють пожартувати. Гумор часом трохи чорний, але все ж таки не впадають в якісь страшні і переважно емоційні зриви, а така сублімація в гумор.

– Ну і насамкінець: у вас на сьогодні щодо України оптимізм переважає песимізм чи навпаки?

– Оптимізм переважає. Знову ж таки, тут якщо з моїх візитів чи до, скажімо, нової фабрики кави в Запоріжжі, чи до сімейної молочної ферми коло Жовкви, чи до канадської фірми, яка наймає інженерів у Харкові, показує, що оці паростки нової української економіки, нового суспільства, вони є і їх треба підливати.

Андрій Сусленко, "5 канал"

Попередній матеріал
Генсек НАТО: Україна – одна з пріоритетних тем для Альянсу
Наступний матеріал
Енергоміст із РФ до Криму будує "кредитний шахрай" - ЗМІ

У цьому році Україна і Канада підпишуть угоду про ЗВТ – Яценюк

Сухопутні війська Канади очолить нинішній голова розвідки - етнічний українець

Росіяни Канади закликали Лаврова "фільтрувати базар на виході"

У парламенті Канади закликали не скасовувати санкцій проти Росії