5 канал

Олексій Гончаренко: Росія задіяла всіх своїх агентів впливу, щоб максимально заблокувати процес ратифікації Угоди між Україною та ЄС

Заступник голови фракції "Блок Петра Порошенка" народний депутат Олексій Гончаренко у програмі "Експертна тема" на "5 каналі" розповів про те, чого очікує Україна від сесії Генасамблеї ООН, хто заважає завершенню процесу ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС, що саме має продемонструвати нова Воєнна доктрина, як конкуренція допоможе подолати корупцію, чому необхідна блокада Криму і скасування закону про вільну економічну зону, чим загрожує сплеск популізму і радикалізму в парламенті та суспільстві, а також про ситуацію в Одесі напередодні місцевих виборів.

ЗНЯТИ НАПРУЖЕНІСТЬ МІЖ РОСІЄЮ І ЗАХІДНИМ СВІТОМ НЕМОЖЛИВО БЕЗ ЗНЯТТЯ НАПРУЖЕНОСТІ НА СХОДІ УКРАЇНИ

– Давайте почнемо з геополітичного рівня, адже цього тижня розпочалося те, що набере великих обертів вже тижня наступного: маю на увазі Генасамблею Організації Об’єднаних Націй, яка є більш ніж важливою для України цього року. З чим ми до неї, зрештою, прийшли, що нас очікує наступного тижня?

– Надзвичайно важлива подія, бо Україна сьогодні – це питання, мабуть, номер один у світовому порядку денному. Ми хотіли б так бачити. Звичайно, "Ісламська держава", Сирія і багато інших питань відволікають увагу, і тому так важливо, щоб Україна повернула себе на пункт номер один порядку денного. І Генасамблея – це дуже добрий привід це зробити. І там буде виступати наш Президент. Ми чекаємо на дуже цікаві новини звідти.

– Власне, деякі з них анонсовані, наприклад те, що Україна може стати непостійним членом у Раді безпеки ООН. Що нам це дає з точки зору практики?

– Це надзвичайно важливо, бо Рада безпеки приймає всі рішення в Організації Об’єднаних Націй, і це означатиме, що Україна буде мати можливість напряму впливати на порядок денний усіх засідань, і, враховуючи ті події, які відбуваються в нашій державі, ми зможемо весь час напряму давати інформацію міжнародному співтовариству про те, що відбувається, і вимагати дій. Зрозуміло, що Росія як постійний член Ради безпеки ООН буде мати можливість якось це торпедувати, ветувати і таке інше. Але це дуже серйозний дипломатичний тиск. Тому надзвичайно важливо нам отримати цей статус. Знаєте, keep fingers crossed, як кажуть у Нью-Йорку, – ми маємо тримати кулаки за нашого Президента, щоб все це збулося і сталося, бо це буде нам добре підґрунтя для майбутньої роботи. Також інша дуже важлива тематика, напряму Україна до неї не входить, але стосується це нас дуже сильно – це зустріч Путіна й Обами. І ми дуже сподіваємось, що вийдуть все ж таки на якусь розрядку і результатом цього не стане посилення і поглиблення кризи. Бо ми лише останній місяць вже якось почали звикати, що в зоні АТО майже не гинуть наші хлопці, що в зоні АТО майже не стріляють. Тобто ми якось починаємо звикати до цього такого дуже-дуже крихкого миру, і нам сьогодні треба його зберегти.

– От ви кажете, що, можливо, буде розрядка, а з огляду на те, як відбувалися перемовини щодо цієї можливої зустрічі, а вони відбувалися в режимі, скажімо так, напруженому. І зрештою, від Білого Дому ми почули формулювання, які дипломати назвали безпрецедентними – "на відчайдушні прохання". Це в будь-якому разі накладає відбиток на психологічний стан, з якими ідуть глави держав на цю зустріч. Чи можна говорити про розрядку, якщо так важко давався навіть сам факт того, що ці перемовини стануться?

– Можна. Це дипломатична гра, але ми розуміємо, що сьогодні Сполучені Штати є в позиції сильного. Росія, яка має ось такий економічний тренд, яка має величезні проблеми з санкціями, з ціною на нафту, з тим, що вона втягнулася в війну в Україні, а зараз втягується в Сирії, вона знаходиться в дуже важкому становищі. Тому зрозуміло, що Росії це є більш потрібним, ніж Сполученим Штатам. Але не враховуючи все це, сам факт зустрічі і результати, на які ми чекаємо, бо я не думаю, що Путін так відчайдушно намагався зустрітись для того, щоб сказати йому, як там "по-русски", "постучать ботинком по трибуне". Не думаю, що в цьому була мета, але дуже сподіваюсь, що метою все ж таки було знайти способи зняти напруженість між Росією і західним світом, а цього не може статися без зняття напруженості на сході України. Тому в мене позитивні очікування, і дуже сподіваюся, що не розчаруюся. Тому ця Генасамблея не лише ювілейна, а й для України доленосна.

РОСІЯ ЗАДІЯЛА ВСІХ СВОЇХ АГЕНТІВ ВПЛИВУ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ МАКСИМАЛЬНО ЗАБЛОКУВАТИ ПРОЦЕС РАТИФІКАЦІЇ УГОДИ З ЄС

– Хочу вас запитати, як постійного члена української делегації Парламентської асамблеї Ради Європи про наші європейські перспективи, а саме – угода про асоціацію з Україною. Власне, процес ратифікації іде. І процес іде значно швидше, ніж можна було очікувати, але тим не менше, дві країни, Кіпр і Греція, досі не бралися навіть за те, щоб ратифікувати цей документ. Президент, знову ж таки, анонсує, що ми будемо рухатися, ми будемо цього добиватися. Але з точки зору перспектив, як би ви їх оцінили? Тому що ми прекрасно розуміємо, що Кіпр і Греція – це зона впливу Росії, і досить таки цей вплив може бути значним?

Я оцінюю позитивну перспективу. Думаю, що все буде в порядку. Хоча, звісно, проблеми будуть. Я брав безпосередню участь у ратифікації угоди Україна-ЄС у Франції як співголова групи дружби Україна-Франція в парламенті України. Можу сказати, що Росія задіяла всіх своїх агентів впливу для того, щоб максимально заблокувати цей процес ратифікації. А хто їх агенти впливу? Це ультраправі і ультраліві. І те саме ми бачимо безумовно в Греції та на Кіпрі. Єдина відмінність у тому, що ультраліві мають там набагато більше сили, ніж, скажімо, у країнах західної Європи.

І в Греції вони це підтвердили?

– І в Греції вони це підтвердили. І ми розуміємо, що там буде важче, але все одно це відбудеться. Ця ратифікація відбудеться. Це вже питання честі для самих європейських дипломатів, для Європейської комісії. Залишилося лише дві країни. Я думаю, що все буде гаразд.

УХВАЛЕННЯМ ВОЄННОЇ ДОКТРИНИ УКРАЇНА ДЕМОНСТРУЄ НЕВІДВОРОТНІСТЬ СВОГО ВИБОРУ

– Воєнна доктрина – це той документ, який набрав чинності цього тижня. Президент підписав необхідний указ, а ми відповідно могли ознайомитись, що ж собою являє новітня воєнна доктрина України. Вона є доволі категоричною. Там чітко визначається, хто є наш ворог, і там чітко визначається, що Україна залишає за собою, які права залишає за собою в боротьбі за недоторканність своїх кордонів і за свій суверенітет і незалежність. Визначається навіть те, що ми залишаємо за собою право, якщо це потрібно, в рамках, в межах міжнародного законодавства завдавати ударів на території противника. Як би ви оцінили цю воєнну доктрину з точки зору її своєчасності, ефективності, і чи не стане вона черговим подразником для Кремля, який дуже чутливий до таких речей?

– Думаю, що Україна демонструє невідворотність свого вибору. Це є найголовніше. Дуже часто ми чуємо "давайте скоріше санкції, давайте скоріше те, давайте скоріше, там війна". Але Президент тут виступає в ролі людини мудрої, яка ось це стримує, але зовсім не змінює курс. І Україна вкотре довела, знаєте, "ми повільно спустимося з гори", але результат буде. І результат є сьогодні. Коли ми чітко називаємо речі своїми іменами, що Росія – це ворог, що Росія – це країна, яка у будь-якому разі під кремлівським путінським режимом, керована ним, є загрозою для незалежності України. Ми вводимо санкції проти російських компаній, проти російських громадян. Це те, про що так багато говорили. Ми це не робили в момент, коли Україна перебувала на краю, над економічною прірвою. І це було правильно. Просто не можна жити за принципом "назло кондуктору піду пішки". Коли ми трохи зміцніли, коли з'явилася можливість видихнути, Україна робить зі свого боку кроки, які чітко показують, що ми не просто вимагаємо від світу захистити нас, але ми готові самі себе захищати не лише військовим шляхом, що роблять наші Збройні Сили, а і шляхом дипломатичним, економічним, стратегічним. А воєнна доктрина – безумовно стратегічний документ. Тому, мені здається, що ця незворотність українського курсу на Європу, на демократичну незалежну державу, на те, що ми не дамо себе зробити частиною імперії, як би вона не називалася – Євразійський союз, якась там спільнота, або ще як, – але ми не хочемо бути більше частиною імперії. Україна хоче побудувати незалежну державу, яка буде частиною європейської родини. І ось воєнна доктрина – показник того, що цей курс виконується в усіх напрямках української зовнішньої і внутрішньої політики.

Знову ж таки, ключовою позицією, навіть низкою позицій у цьому стратегічному документі є те, що ми чітко беремо курс на євроатлантичну співпрацю. І ми маємо, ми проголошуємо наші зобов’язання перейти на стандарти НАТО в усіх сферах до 2020 року, відповідно розраховуючи на подальше членство. Тим не менш, ми прекрасно розуміємо, що геополітична ситуація мінлива. Сам альянс НАТО досить обережний у тому, щоб якісь нові зв’язки налагоджувати і нові країни формалізувати в своєму складі. Як ви думаєте, які перспективи близькострокові, середньострокові, ми можемо говорити про наше членство в НАТО, або ж той момент, коли це рішення відбудеться, воно відбудеться вже в якійсь іншій формі?

– Ну, в близькостроковій перспективі – цього точно нема, це є факт. Але ми розуміємо стратегічно, що Україна потребує дуже сильних союзників. І не можна залишитись сам-на-сам з ядерною державою, з найбільшою армією в континентальній Європі. Нам потрібні союзники. Ми їх шукаємо, і НАТО – це наш природній союзник у цій ситуації. І хто б як не ставився два чи три роки тому до перспективи набуття України членства в НАТО, сьогодні, мені здається, що вже більшість українців розуміє, що в такому світі, який лише здавався безпечним, а насправді виявився надзвичайно небезпечним, нам потрібні ті сили, які можуть стати поруч з нами при небезпеці, яка, на жаль, ми бачимо, спіткала нашу країну.

СЬОГОДНІ УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ДЕРЖАВНИМ ОРГАНАМ НЕ ТЕ ЩО СТРИМУВАТИ КОНКУРЕНЦІЮ, А ПРОСТО ВБИТИ ЇЇ, ЗРОБИТИ АБСОЛЮТНУ МОНОПОЛІЮ

– Чи вдасться нам подолати корупцію в усіх сферах, починаючи з вищих щаблів і завершуючи на місцевому рівні, для того, щоб наші євроатлантичні прагнення збулись?

– Раз і назавжди подолати корупцію – це не вдалося ще жодній країні світу, це по-перше. По-друге, навіть у самому НАТО, Євросоюзі є країни, які дуже потерпають від корупції, це Румунія, Болгарія та інші країни, які, їм ще дуже далеко до не те що остаточної перемоги, але до того, щоб приборкати корупцію до дуже низького рівня. Зрозуміло, що в Україні ця проблема є кричущою. Вона є однією з головних загроз нашій національній безпеці. Але, не знаю, як ви, але я останнім часом бачу результати, коли кожен день, кожен тиждень ми чуємо про нові затримання. А як можна подолати корупцію? Є лише два шляхи, вони мають іти поруч. Перше – це батіг, це ці затримання, про які ми кажемо. І друге – це зміна правил, прозорість правил, за яких нема місця для корупції. Це друге – мабуть, воно навіть більш важливе. Знаєте, це як тінь. Коли в тіні, коли сиро – там і мікроби, і грибки, і все що завгодно. Коли сонячне світло – то там немає такої ситуації, нема такого запаху, на жаль, який є від нашої державної машини. Тому ми маємо якомога сильніше освітлити це все, зробити прозорим. І парламент це робить. Кожен сесійний тиждень ми приймаємо той чи інший закон, який знімає якісь бар’єри, знімає якусь регуляцію, позбавляє якихось прав контролюючі органи. Наприклад, щоб не казати про інших, підготовлений мною законопроект про зміну правил у повітряному кодексі у сфері авіаперевезень, коли ми маємо Державіаслужбу, яка має можливість просто заблокувати будь-яку ініціативу приватних авіакомпаній щодо здійснення перевезень. Там є абсолютно безпрецедентний пункт, що Державіаслужба – це є сьогодні в українському законодавстві – може не дати дозвіл авіакомпанії здійснювати авіаперевезення, наприклад Одеса-Київ, якщо це якось вплине на рентабельність тих авіакомпаній, які вже здійснюють це авіаперевезення.

– Це боротьба з монополіями?

– Це просто неймовірно. Це все одно, якщо було б правило, що можна не дозволити відкрити магазин одягу в Києві, якщо вже є один магазин одягу. Зрозуміло, коли ти відкриєш другий, скажуть, що рентабельність іншого  трішечки погіршиться.

– Але ж це конкуренція, це нормально.

– Правильно, це нормально. Це не просто нормально, це є життєво необхідним. А сьогодні українське законодавство дає можливість державним органам не те що стримувати конкуренцію, а просто вбити її, зробити абсолютну монополію. І результат ми бачимо, коли квиток на авіаперевезення в Україні коштує… Якщо можна з Мюнхена до Осло долетіти за 20 євро, то в Україні – я дивився позавчора, як долетіти з Одеси до Києва, найдешевше, що я знайшов, 150 доларів, це найдешевше, ще раз хочу повторити. Ну, це ненормально взагалі. І тому ми маємо всі такі можливості, які створюють корупцію, прибрати з українського законодавства. І цей парламент за менш ніж за рік свого існування дуже багато для цього зробив. Зрозуміло, що воно не відчувається моментально. Та ще й у ситуації, коли економіка іде вниз, коли нема інвестицій, коли у країні війна. Але я точно можу сказати, що це відчується, бо сьогодні українське законодавство дедалі більше стає схожим на нормальне європейське законодавство. І результати цього будуть.

БЛОКАДА КРИМУ - ЦЕ СВОЄРІДНИЙ ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІДПОВІДІ НА ГІБРИДНУ ВІЙНУ З БОКУ РОСІЇ

– Ще одне рішення парламенту, яке, напевно, назріло вже давно, а тепер ще і, можна сказати, простимульоване спочатку кримськими татарами, а потім підтримане Президентом, оскільки він закликав парламент максимально швидко проголосувати за цей закон, а точніше за скасування закону про вільну економічну зону, яка якимось дивним чином в умовах агресії існувала весь цей час. Коли це може статися, і чи спокійно все відбудеться?

– Дуже сподіваюся, що це станеться якнайшвидше, бо як голова міжфракційного об'єднання "Крим" у парламенті, ми вже неодноразово порушували питання, що це треба зробити. Зокрема навесні, як секретар комітету з державного будівництва та місцевого самоврядування я ініціював, наш комітет провів комітетські слухання, які я вів, з цього питання. Ми підготували однозначну рекомендацію на Президента, на уряд про те, що необхідно терміново скасовувати закон про вільну економічну зону "Крим". Нарешті до цього дійшли руки. І я вітаю ініціативу Президента про скасування цього закону, це потрібно зробити якомога швидше. Одночасно з цим необхідно прийняти нове законодавство, що регулює економічні відносини з окупованими територіями. Це треба зробити. Цей закон має бути підготовлений не окремими депутатами або активістами, бо це питання національної безпеки, а має бути підготовлений Адміністрацією Президента і Кабінетом Міністрів спільно і внесений до парламенту якомога скоріше. Ми як міжфракційне об'єднання "Крим" готові максимально взяти участь у його доопрацюванні, шліфовці і прийнятті в парламенті, бо ми представлені у всіх фракціях парламенту, у багатьох комітетах і будемо робити все можливе, щоб якомога швидше він був прийнятий . Ну, а кажучи про те, що стало таким ось...

– …каталізатором…

– …каталізатором цього процесу, це, звісно ж, громадянська блокада Криму, яку організував Меджліс кримських татар. Ми розуміємо, що організував це Меджліс, але бачимо, що охороняють їх співробітники МВС, ми бачимо, що влада робить все, щоб це пройшло мирно, законно, і водночас відбулося. Я за це вдячний, тому що це такий елемент своєрідний української гібридної відповіді на гібридну війну з боку Росії. Я розумію, до якого відчаю доведені кримськотатарські активісти Меджлісу, і не тільки кримськотатарські, і українські, тому що те, що відбувається в Криму, це просто кричуще. Крим перетворився на тюремний острів Алькатрас, в якому просто знищуються свобода, демократія, свобода слова, свобода зборів, свобода віросповідання. Тобто це абсолютно катастрофічна ситуація з правами людини. І на жаль, ми бачимо, що міжнародна спільнота дуже мало якось може вплинути на ситуацію там. І вже ось такий крик відчаю, акція відчаю – ця блокада, яку організував Меджліс. Тому ми як міжфракційне об'єднання їх підтримали. Що стосується можливості подальшої енергетичної блокади, про яку сьогодні тривають дискусії, тут, звісно, треба бути дуже обережними. Повертаючись до початку нашої розмови, не можна діяти таким чином, яким можна нашкодити собі самим. Україна, на жаль, є залежною від Росії теж у сфері енергопостачання. Для українських атомних електростанцій ми, як і раніше, отримуємо ТВЕЛи з Росії. Моментально перейти на ядерне паливо американське чи французьке – це не так просто.

Ми отримуємо ТВЕЛи з Росії. Чи означає це, принаймні була така декларація про те, що ми не співпрацюємо з Росією у військовій сфері, в першу чергу.

– Це мирний атом. Це не військова сфера. А ТВЕЛи ми всі отримуємо сьогодні з Росії. Ядерне паливо для українських атомних електростанцій, які забезпечують 20% усього енергобалансу України.

В нас нема альтернативи?

– З цим складно. Альтернатива сьогодні – це Америка і Франція, які також виробляють ядерне паливо. І американське паливо нам більше підходить. Але перейти на нього одномоментно неможливо. Це досить серйозний процес, тим більше йдеться про ядерну енергетику, в якій зробити щось з політичної доцільності неможливо. Надто висока ціна. І оскільки низка регіонів східної України теж залежать від постачань електроенергії, просто свого часу енергетична система Радянського Союзу була одна, ніхто не ділив її по межах союзних республік, і це дуже переплетена система, в якій Україна різкі кроки не може робити. Не тому, що ми когось боїмося, а тому, що ми зробимо гірше собі самим. Але користуватися можливістю продовольчої блокади, те, що сьогодні робиться, мені здається, це абсолютно вірно.

ЧИ МОЖЕ ПАРЛАМЕНТ БУТИ РОЗПУЩЕНИЙ? ТАК, АЛЕ НЕ ДУМАЮЩО ЦЕ Є ПИТАННЯМ НАЙБЛИЖЧИХ МІСЯЦІВ

Політична доцільність – це те, що кидається в очі, коли дивишся засідання нашого парламенту. Причому політична доцільність не для країни, а для кожної окремої політичної сили. Принаймні, таке враження складається. Як би ви оцінили ті процеси, які відбуваються в Раді останнім часом, ту турбулентність, яку ми спостерігаємо, ті заклики до відставки уряду, зміни всього, дедалі активніші дискусії про дочасні парламентські вибори і так далі. Наскільки це процес здорової демократії, а наскільки в цьому є якісь загрози для національної безпеки?

– Вони є, ці загрози. Радикалізм та популізм, на жаль, перейшли межу і вони вже є загрозою для національної безпеки. Ми всі це побачили 31 серпня під будівлею Верховної Ради, яка була просто залита кров’ю. Я бачив усе це на власні очі, довелося згадати свій досвід роботи на "швидкій допомозі", і можу вам сказати, що це було жахливо. Тому ми маємо бути дуже і дуже обережні. На жаль, місцеві вибори штовхають політиків на заяви, на якісь радикальні, популістичні дії. Коли я сьогодні чую, що давайте підвищимо соціальний стандарт, почнемо велику війну, зробимо контрактну армію і виплатимо всі зобов’язання боргові чи не будемо більше брати, чи не будемо реструктуризувати, все це зробимо одночасно. Як це можна зробити? Це не є можливим, абсолютно не є можливим, але це все пропонується сьогодні українському суспільству. Якщо взяти в комплексі всі ці обіцянки, які звучать, які дають радикальні та популістичні сили, то виходить саме так, що ми можемо зробити все і нам за це нічого не буде. На жаль, так не буває у житті, і тут я дуже сподіваюсь на здоровий глузд українського суспільства, яке дуже багато разів його демонструвало. З одного боку – українське суспільство є чутливим до популізму, воно, на жаль, часто прихильно до цього ставиться, але є межа, за якою суспільство зупиняється – такий здоровий український глузд. І я дуже сподіваюсь, що і цього разу нас це збереже. А парламент, в якому такі процеси відбуваються, чи може він бути розпущений, чи проіснує він 5 років – моя думка, що 5 років він не проіснує. Чи може він бути розпущений? Так. Але я не думаю, що це є питання найближчих місяців, бо не та ситуація у країні. І кожен більш-менш відповідальний політик розуміє, що сьогодні ще в країну й вибори нові, знаєте – у нас місцеві вибори, а якщо після них одразу почнуться парламентські вибори, це та турбулентність, яка нічого доброго не принесе жодному пасажиру нашого літака "Україна".

ГОЛОВНИМ ТРЕНДОМ СЬОГОДНІ В ОДЕСІ Є РОБОТА КОМАНДИ МІХЕІЛА СААКАШВІЛІ, ЦЕ БАЧИТЬ ВСЯ КРАЇНА

– Тоді давайте до питання найближчих місяців – місцеві вибори. Ви є керівником штабу Блоку Петра Порошенка на Одещині. Наскільки там взагалі готовність спостерігається, як у вас складаються станом на цей момент стосунки із головою Одеської облдержадміністрації та його командою, і наскільки спокійно ми пройдемо цей черговий виклик?

– Дуже сподіваємось, що пройдемо. Хочу нагадати, як у травні минулого року, коли були президентські вибори і була просто агресія Росії, і дуже багатьом здавалося, що ми не зможемо пройти нормально президентські вибори, але ми показали всі, і Одещина в тому числі, що здатні навіть у надважкій ситуації пройти вибори, обрати нову владу, нового Президента, потім – новий парламент, і вже час прийшов обрати нові місцеві ради, і тому ми маємо це зробити. Що стосується, як ми готуємось – ви абсолютно вірно підмітили, що головним трендом сьогодні в Одесі є робота команди Міхеіла Саакашвілі, це бачить вся країна. І тому ми дуже тісно співпрацюємо, і на посаду мера Одеси ми висунули радника Міхеіла Саакашвілі, людину з його найближчого оточення – Сашу Боровика, людину, якій він довіряє, яку він рекомендував, і його рекомендація була головною для нас при прийнятті цього рішення про висунення Саші Боровика. Дуже сподіваємось, що одесити дадуть схвальну оцінку на виборах цій нашій пропозиції. Думаю, що та амбітна програма реформ, яку задекларував і реалізує Міхеіл Саакашвілі, зрозуміло, що йому буде легше це робити, якщо на посаді міського голови, – а Одеса це майже половина населення Одеської області, це ключове місто абсолютно, зрозуміло, не лише Одеської області, а взагалі півдня України та Причорномор’я, – якщо на цій посаді буде людина близька йому, зрозуміла і його однодумець. Тому ми запропонували його кандидатуру, і він також є першим номером у виборчому списку нашої партії в Одеську міську раду.

– Одещина залишається під прицілом, скажімо так, і диверсійних якихось груп, і людей, які прагнуть дестабілізувати ситуацію, і на жаль, ця доба знову ж таки принесла новини про те, що там стався вибух. Маєте якусь детальнішу інформацію про те, що сталося?

– Це абсолютно терористична акція – потужний вибух, 5-6 кілограмів у тротиловому еквіваленті, це багато. На щастя жодна людина не постраждала, серйозні пошкодження будівлі Служби безпеки України, бо це відбулося прямо поруч із будівлею. Багато людей у місті зараз знаходяться у такому напруженні, але, на жаль, за останні півтора року Одеса, як і вся Україна, почала звикати. Головне, що нема загиблих. У той же час СБУ, особливо в Одеській області, за останні півтора роки продемонстрували, що вони здатні відловлювати цих терористів та диверсантів. І у нас ситуація виглядає яким чином – іде якась серія вибухів, після цього їх знаходять, знешкоджують, багато людей вже знаходяться в СІЗО, і по багатьом іде суд. Я особисто це дуже добре відчуваю, бо в СІЗО зараз знаходяться дві групи, які були заарештовані СБУ, які планували безпосередньо моє вбивство, тобто у них широкий спектр – від вибухів до політичних вбивств. І після того ці вибухи зупиняються, тобто група, яка їх робила, вона знешкоджується, вибухи зупиняються. Після того проходить один, два, три місяці, готується за цей час нова група спецслужбами Російської Федерації, і вона знову починає працювати – і нові вибухи, вибухи, вибухи, потім наше СБУ їх знешкоджує. Останнім часом динаміка була така, що СБУ все скоріше і все менше часу потребувало для того, щоб чергову групу диверсантів-терористів знайти і заарештувати. І тому я дуже сподіваюсь, що і цього разу СБУ продемонструє ефективність, що це вже справжня спецслужба, як вона це вже демонструє останнім часом, і знайде тих покидьків, які зорганізували чергову атаку на стабільність і на мир в Одесі і значить – в Україні.

Яна Конотоп, "5 канал"

Попередній матеріал
СБУ затримала на Черкащині організатора підкупу виборців
Наступний матеріал
У Нью-Йорку другий день поспіль триває мітинг проти політики Путіна