5 канал

Олександр Квіташвілі: Два роки - це оптимальне "життя міністра", потім треба приводити нову команду

Міністр охорони здоров'я у програмі "Рандеву" на "5 каналі" розповів про події навколо відставки міністрів, свою команду в МОЗ, конфлікт Авакова із Саакашвілі, а також про те, чого бракує для проведення реформ

ВСІ НАШІ ВІДСТАВКИ БУЛИ РІЗНІ ЗА ПРИНЦИПОМ І ЗА ЗБІГОМ ОБСТАВИН

– Запросила вас для того, щоб поговорити про важливі речі, симптоматичні як в уряді, так і у вашій діяльності, у вашій позиції. Перш за все, щодо вашої заяви, хочу її процитувати. "Коли я дізнався, які проблеми в Айвараса, як йому довелося важко, я зрозумів, що мої проблеми – не проблеми зовсім", – заявив Квіташвілі, кажучи про труднощі, з якими йому довелося зіткнутися на посаді міністра". Це була одна з мотивацій, чому ви відкликали вашу заяву про відставку? Це смішно, насправді, так?

– Ні, я дуже поважаю вашу професію журналістів, але ця фраза, вона просто з контексту ... там багато чого...

– Давайте відкриємо світло на цю ситуацію.

– Дивіться, я в липні написав заяву, бо тоді була така ситуація, що фракція, яка висунула мене в міністри, сказала таку фразу, що ми до нього не маємо претензій, але він не може керувати МОЗ. Якщо з'являються такі сентименти, я б не сказав, що я піду ...

– А чия це була фраза?

– Це була, по моєму, Юрія Віталійовича, може, і Ігоря Кононенка, зараз не пам'ятаю – один із цих. Прямо скажу, що на мене ніякого такого "тиску" не було...

– Як на Айвараса?

– Ні. Там була серйозна проблема. Серйозна проблема в тому, що ми не могли зрушити з місця прийняття законів, які нам дуже потрібні, щоб почати реформу. У всіх були різні проблеми: у мене, і у Айвараса, і у Льоші Павленка, і у Андрія Пивоварського, і у Стеця. Всі наші відставки, вони були різні за принципом і за збігом обставин. Те, що я побачив...

ПОВНИЙ ВІДЕОЗАПИС ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

– Слухайте, ну не лукавте, причина, по суті, в чому?

– Ні, я не лукавлю абсолютно. Що я побачив, наприклад… Це я говорю чисто від себе, суб'єктивно, не від групи. Я побачив, що ми якось вилітаємо з команди один за одним. Якщо неможливо знести весь уряд одним махом – один до одного буде легше. І коли Айварас вийшов, це було для мене елементарним каталізатором, який показав набагато більше ту проблему, яка існує. На нього тиснули, зрозуміло, він же не брехав. Він сказав, вийшов, прямо чесно заявив. І я зрозумів, що зараз відходити від цього, тобто йти – це дуже легко. Піти, там поїхати в Нью-Йорк – прекрасно, все-все. Але я подумав, що це буде неправильно, тому що я не приїжджав сюди якусь свою кар'єру робити, політики або чогось вибудовувати. Навпаки, мене запросили, сказали "товаришу, ви щось там знаєте, у вас є досвід, у вас є приклади, може"... Ось я і погодився. Тож я зрозумів, що ось так на півкроку йти неправильно, тому я повернувся. Я розумію…

– Тобто в попередні місяці вам це на думку не спадало? А коли сталося з Айварасом, ви дійшли думки...

– Я можу сказати абсолютно, ви можете запитати мою дружину, яка очікує, що я туди буду прилітати кожну... що я квитки...

– Весь цей час ви їй обіцяєте, переносите?

– Переносимо. Нотаріально я чекав, коли мене звільнять, але це не означає, що я не працював. Я працював так само, як і працював і до того, тобто у тому ж ненормальному нормальному графіку. Але я прямо вам кажу: це був якийсь wakeup-call, будильник якийсь задзвонив, що тут один, другий, третій, четвертий. І чесно кажучи, я і запропонував, сказав – давайте всі відкличемо свої заяви. Я вірю в те, що ми робимо, і те, що ми намагаємося зробити – це на благо країни. Для мене дуже важливо, щоб Україна була частиною сучасної Європи – за цінностями, за життям, за всім. Я представляю дуже маленьку країну – Грузію. Я там народився, виріс, і я патріот Грузії, я патріот України. Для мене це, знаєте, може ця фраза звучить не дуже так переконливо, але це так. Ви можете поїхати в Грузію и запитати будь-кого. Ми розуміємо, що там, у Грузії, одним виграти цю боротьбу, яку – всі ми боремося з одним ворогом – реально неможливо. Тож успіх України, тобто вихід України з цих лещат страшних радянських. В цьому і радянська медицина, і, леніни різні там по всіх маленьких містах, і трудова книжка. Ось вихід з цього і вхід в Європу – це допоможе все маленьким країнам, які там шлейфом...

ВСЕРЕДИНІ УРЯДУ КРИЗИ НЕМАЄ, Є КАБМІНІВСЬКИЙ ЧАТ

– Луценко, про якого ви згадали, знову ж заявив про те, що існує відверта політичний криза. І існує криза не лише в коаліції, а й у Кабінеті міністрів. Я все-таки хочу у вас запитати, незважаючи на вашу відповідь: чи була розмова Яценюка з вами особисто, з командою міністрів? Про те що: "Хлопці, зачекайте, не гарячкуйте, почекаймо трохи". Чи були якісь дивіденди, які вам пропонували в обмін на залишитися на посаді?

– Ні, такого не було, абсолютно. Ми всі приймали рішення самі, звісно, обговорювали разом, там був весь Кабмін. Знаєте, коли кажуть "криза" – немає кризи всередині уряду, реально немає. Тому що ми... всередині уряду немає, ми абсолютно всі один до одного ставимося. Є кабмінівський чат такий, коли я, напевно, писатиму мемуари, мабуть, роздрукую, років через 25.

– У Кабміні є чат?

– Так, є таке на "вайбері". І там не лише робочі відносини, бо, ви знаєте, наскільки сильна бюрократія в Україні, щоб її подолати, треба мати елементарні відносини між міністрами такі дружні – це пронести. У нас дуже хороші відносини, робочі відносини, тому що неможливо робити реформи, наприклад, в охороні здоров'я, не маючи передумови реформи правоохоронних органів або прокуратури – це все взаємопов'язано.

– Ви зараз говорите виключно про професійні стосунки чи про особистісні, які...

– У мене, можете запитати будь-кого, в особистісних стосунках ще краще, абсолютно.

– Та ви що?

– Ну так.

МІША СААКАШВІЛІ – ТОЙ, ХТО ЗМІНИВ ГРУЗІЮ, І НІЯКІ ОСОБИСТІ ПЕРЕПАЛКИ НА МОЮ ЦЮ ДУМКУ НЕ ВПЛИНУТЬ

– Слухайте, а після того як стався цей конфлікт Авакова із Саакашвілі. І коли спересердя Арсеній Яценюк крикнув Саакашвілі: "гастролер!" Мені здається, всі грузини, присутні в нашому уряді, застосували це до себе. Ви застосували, коли почули?

– Ні.

– І як ви оцінюєте взагалі такі словесні перепалки?

– Те, що ви побачили там, ви бачили 20 хвилин. Ви не бачили всі дві години.

– Але ви бачили?

– Я більше не скажу.

– О'кей.

– Дивіться, Міша Саакашвілі – той, хто змінив Грузію. Абсолютно змінив. Тобто ось так повернув. І я завжди, все своє життя буду йому вдячний за те, що країна, де я народився і виріс, зовсім інша і розвивається, і розвивалася і так далі. У цьому це однозначно. Ніякі особисті інтереси або конфлікти, або якісь перепалки на мою цю думку ніколи не вплинуть. Він зробив величезну справу, це інша країна, по-іншому мислять, розвивається нормально, і ми змогли і він зміг створити інституції, що не повернути. Тобто там вже розвивається за тим принципом, який потрібен для нормальної країни, щоб вона розвивалася. Там просто змінився курс історії, розумієте? І його заслуга величезна. Я це буду завжди визнавати і підписуватися під кожним моїм словом. Я працював у його уряді. Ми робили нормальні реформи, дуже швидко – не спали, не їли, нічого не робили, тільки займалися цим. Але, знаєте, зараз коментувати те, що відбувається в Україні, для мене дуже важко. Я представляю владу, я є частина цієї влади, частина уряду України. Я працюю тут, розуміючи, що я роблю. Я не потрапив сюди випадково, у мене ніяких меркантильних інтересів немає, немає фінансових інтересів, немає ніяких інших політичних інтересів.

– А які ж у вас інтереси?

– Я хочу допомогти країні. Елементарно, те, що я знаю, я хочу викласти і всім це. У нас дуже хороша команда і в МОЗ. Дуже багато зроблено. Або у нього немає ніякої інформації, хтось йому щось не те говорить, але якщо подивитися елементарно, що ми зробили за останній рік, просто один приклад: передачею закупівель на міжнародні організації – я вдячний Верховній Раді, до речі, що вона дуже швидко прийняла цей закон – ми змогли заощадити 60%. Це величезні гроші, щоб ви розуміли про що йдеться, за однією програмою з туберкульозу: якщо ми купували таку ж кількість, минулого року ми платили 12 мільйонів за те, що ми заплатили 7,5 цього року. Це при девальвації гривні і таке інше.

ЯКЩО МИ БУДЕМО ПРАЦЮВАТИ РАЗОМ, Я ЗАВЖДИ БУДУ СТОЯТИ ЗА ВАМИ

– Проте є певні моменти, про які я все ж таки хочу вас запитати...

– Будь ласка.

– ...які у пресі називають такою вашою іміджевою поразкою своєрідною. Щодо вашої команди. Мені хочеться згадати про одного вашого заступника. Свого часу, коли тривала передвиборча кампанія, ім'я цієї дівчини висіло по місту. Іноді недоброзичливці відзначали партію Сергія Тігіпка, до якої в минулому мала дівчина стосунок. Ви розумієте, про кого я говорю?

– Так.

– Про Олександру Павленко – цю дівчину називають людиною, яка причетна... її називають протеже Гліба Загорія. Нагадаю, нардепа та власника фармацевтичної компанії "Дарниця", про це говорить газета "День". Крім того, вона адвокат Тігіпка та Королевської, член партии "Сильна Україна" в минулому. І багато інших моментів, які можуть свідчити про непрості, так би мовити, прояви патріотизму в команді Квіташвілі.

– Добре, так кого вона представляє? Тігіпка чи Загорія?

– Ось до вас запитання, власне кого вона представляє?

– Ну ви журналіст...

– Чому ця дівчина у вас в команді?

– ...ви берете інтерв'ю у мене, завтра ви будете брати у когось. Потім ... ви ж не представляєте нікого? Ви ж робите...

– Я запитаю неодмінно.

– Вона адвокат, юрист, яка працювала з різними компаніями. Зараз я скажу, я це вже багато разів говорив, ще раз повторюся. Коли я приїхав в Україну, це було на початку грудня 2014 року, мені треба було шукати людей. І тоді в Адміністрації Президента, в офісі був такий великий пойнтер, така стопка резюме – кілька міжнародних компаній, хантерів шукали по всій Україні, по всьому світу різних кандидатів. Я взяв, всі міністри, це може будь-хто підтвердити, хто прийшов тоді, ми всі ці пойнтери взяли і потім переглядали. Там було близько ста вісімдесят з чимось резюме, які я подивився. Почитав-почитав, звідти вибрав десять. З десяти, які я вибрав, я з усіма зустрівся, теж можна прямо сказати. Я зустрічався в ресторані "Сан Паулу", просто там ближче до Кабміну. І зустрівся там майже з десятьма кандидатами, які я вважав, що буде цікаво з ними працювати. Одразу поясню, щоб ви знали, забудьте Тігіпка, забудьте про Королевську...

– Але я не можу про "Дарницю" забути, розумієте?

– Забудьте про "Дарницю" теж. Чому? Я скажу чому. Тому що, по-перше, приходить людина молода, з прекрасною англійською, юридичною освітою і практичною освітою плюс фінансова освіта. Вона одразу сказала, що ось у мене такий шлейф, що я працювала ось там. "Буде це для вас проблемою?" Я кажу: "Ні". Можете її запитати, у нас така була розмова. Я кажу: "Якщо ми будемо працювати разом, я завжди буду стояти за вами". Якщо ви або будь-який ваш колега покаже мені хоча б одне рішення, яке вона або я, або ми разом приймали на користь "Дарниці", Тігіпка, Королевської, не знаю, тоді я скажу, що я не правий. Одне.

– Давайте ми з вами домовимося, що ми з вами присвятимо цьому окрему програму, тому що це варте дійсно довгих розмов.

– Минув рік, тринадцять місяців і щодо Саші Павленко, вона стала дуже популярна, з чим я її вітаю, але чесно там поки ніхто нічого...

– Головне – бути популярною завдяки добрим справам, щоб це було результативно.

– Вона робить, працює дуже ефективно, я думаю, на благо своєї батьківщини і намагається робити максимальне. Я поки до неї претензій не маю.

Я НЕ ПРАЦЮЮ ЗА П'ЯТЬ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ, Я ПРАЦЮЮ ЗА ІДЕЮ

– Ми вдячні за це. Знаєте, ще один момент, про який хочеться поговорити. На сайті міністерства є ваша декларація за 2014 рік. Ось цікавий факт: п'ять тисяч гривень написано, що ви заробили на місяць, будучи на посаді. Ось я можу вам продемонструвати, ось роздруківка, раптом ви не пам'ятаєте.

– Я один місяць пропрацював.

– Один місяць, тобто п'ять тисяч гривень зараз зарплата у міністра.

– Почекай: п’ять тисяч чотириста дванадцять.

– Вибачте, п'ять тисяч триста і сімнадцять копійок, якщо бути точним. Яка у вас зараз зарплата?

– Та сама.

– Так само і є? Тобто Олександр Квіташвілі поїхав зі своєї країни, зараз працює в Україні за п'ять тисяч гривень зарплати щомісяця.

– Ні, це неправильно. Я не працюю...

– Вам платять у конвертах?

– Ні, заради Бога. Я не працюю за п'ять тисяч гривень, я працюю за ідею. І я не Ленін, не Маркс і не революціонер, але у мене є можливість рік, як мінімум, або більше року прожити на свої, скажімо так, запаси. Якщо реально, дивіться...

– Заради чого?

– Як заради чого? Слухайте, є люди, які жертвують усім для чогось, для ідеї, так? Але я не дуже такий ідейний, я дуже така прагматична людина. Я не з того покоління, яке, ви знаєте, нас вчили, ви молода, але я пам'ятаю, мене вчили, що гроші – це погано. Гроші – це бруд. А гроші - це не те, це дуже добре, гроші дають свободу – свободу дії, свободу вибору, багато свободи.

– Такзрештою, шотландський віскі теж за п'ять тисяч не купиш, чи не так? Сидячи в Кабміні.

– Я можу собі дозволити. Я багато працював у своєму житті. І я не буду стверджувати, що зараз живу на утриманні дружини, хоча вона живе і працює в Нью-Йорку, дуже добре заробляє. Але у мене є свої заощадження. І ми приймали це рішення спільно, що я буду тут. Якщо чесно, то ми так розраховуємо на один рік.

– Затягнулося.

– Затягнулося, нічого страшного. Для мене дуже важливо щось хороше зробити. Я знаю, що це звучить якось по-казковому.

– Але ж ми настільки цинічні у зв'язку з нашим бекграундом, який ми бачили. Я маю на увазі цинічні до тих дій, які відбуваються в нашому уряді, що це очевидне запитання, ви зрозумійте.

– Я розумію. Я там не кажу, що я ангел, святий. Цим хочу показати і довести, що у мене немає інших інтересів в Україні. Я не буду заробляти... Дивіться, я вже 14 місяців працюю, ніхто ніколи не підходив з "а ми ось"... Не було такого. Заявив, що якщо таке буде, ми одразу підемо разом до прокурора, не в ЗАГС, а одразу до прокурора. Прокурор, дякувати Богу, грузин (сміється – 5.ua). Але не в цьому справа. У Грузії у мене теж така репутація, ми можете запитати там. Я теж туди приїхав з Америки, я кинув там дуже комфортне життя, я жив у Нью-Йорку, на Манхеттені в дуже хорошому районі. Покликали – приїхав, працював три роки майже в МОЗ, але там зарплати були набагато краще, ніж 5327 гривень. Але я те саме зробив, і знаєте, є якісь моменти в житті, коли не можна відмовлятися, якісь речі говорити, що знаєте ось, я почекаю – рік, два, три. Для мене це потім подивитися, що зроблено, що залишив, більше, ніж заробити за ці два роки великі гроші. Завжди встигну.

Я НЕ КРИТИКУЮ ВЕРХОВНУ РАДУ ЯК ІНСТИТУЦІЮ, Я КРИТИКУЮ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ТАМ ЗНАХОДЯТЬСЯ

– Давайте тепер власне про вашу безпосередню діяльність міністра охорони здоров'я. Коли ви востаннє були в державній поліклініці? От не як офіційний візит, а просто так. Ось Саакашвілі любить просто так спускатися в метро, їздити в маршрутках. Ви це відвідуєте?

– Ні, не відвідую. Дякувати Богу, я здоровий. Ні, я бачив, ходив, я взагалі не люблю, коли заготовки такі. Завжди вони показують... ну це зрозуміло, що коли приїжджаєш в область...

– Не те, що є насправді ?

– ...вони завжди хочуть показати найкраще. Але я намагаюся повторювати – не те, що найкраще, а те, що там реально. Чесно кажучи, в Україні, в принципі, все одне й те саме, тобто погано. Скрізь погано. Погано тому, що ми неправильно фінансуємо систему. Погано тому, що в людей немає можливості працювати нормально, у лікарів. Погано тому, що немає нормального менеджменту, управління всього цього. Воно ще буде гірше і гірше.

– Але у вас же є можливість змінити. Коли стане можливою присутність у нашій...

– Зараз дійшли.

– Так, дійшли.

– Дійшли до самого питання. Не на докір Верховній Раді України, але я мушу сказати, що деякі речі без зміни закону ми не зможемо почати. Така аксіома. Ось це: вранці гроші – ввечері стільці. Якщо не змінювати закони, Україна – це парламентсько-президентська республіка. І по суті це означає, що дуже багато законів існують, які регулюють дуже такі вузькі напрямки. У тому числі й охорону здоров'я. І щоб щось робити, тут головна є Верховна Рада. Парламент. Через це у виконавчої влади, тобто в уряду, дискреція щось робити самому дуже маленька, вузька, тому треба змінювати закон. Якщо ми хочемо реформуватися, починати великі реформи, то нам потрібна 100% підтримка Верховної Ради. Я не кажу, що я знаю, якщо є претензії поганої якості закону ... о'кей, товариші, тому й існує законодавча влада, щоб вона відточувала ці погані закони.

– Удосконалювала.

– Удосконалювала, так. Але я також можу зрозуміти, що виходячи з фрагментації законів Рада не може, чисто фізично не може провести більше, ніж якась кількість за тиждень.

– Але це ж системно відбувається.

– У нас проблема яка? Одне, що не приймаються закони, тобто 30% – це прохідний рейт законів. І друге, ось сьогодні там накопичилося до 100 законів, 97 по-моєму, які поки ще не пройшли. І що мене вбиває, мало того що там поговорили і не прийняли – це одне. А інше – це коли взагалі не дійшли до цього. Тобто, наприклад, наші три закони навіть не вийшли в зал голосування. І це гальмує все. Розумієте, я працював у такому реформаторському уряді у Грузії, де закони приймалися на 100%. Це не означає, що люди приходили і наосліп там піднімали руку. Я вам можу сказати, що коли ми розробляли закон про паралельний імпорт ліків, це було близько восьми місяців роботи з усіма групами. Це було дуже важко. Тобто якщо він думає, що у Грузії або в Словаччині, ось Іван Міклош, який працював у Айвараса як радник, теж те саме казав...

– А яким ви бачите вихід з цієї ситуації?

– Вихід з ситуації? Ну як вам сказати. Знаєте, Володимир Гройсман дуже ображається, коли я говорив: критикую Раду. Я не критикую Верховну Раду як інституцію, я критикую людей, які там знаходяться.

– Ви критикуєте дії цих людей.

– Дії індивідуалів. Це дуже велика така еклектична маса, дуже багато інтересів пов'язано. Дуже багато таких різних речей... це зрозуміло: чому це зрозуміло? Тому що це післяреволюційне... це завжди так. Або люди чогось недостатньо розуміють або занадто багато розуміють – це зрозуміло, нормально, добре. Але я думаю, що без такої підтримки реальної... Якщо б в Україні було 250 депутатів професійних... Бо ще раз наголошую, що це парламентсько-президентська республіка. Якби це була президентська республіка або парламент був там на іншому плані – це інша справа. Там можна мати 500. Ну дивіться, Україна 40 плюс мільйонів населення – 450 депутатів. Америка 300 мільйонів населення – 500 конгресменів ще плюс ще 100, ну 600 чоловік.

– Тобто зміна кількості депутатів у Верховній Раді могла бути виходом?

– Так, думаю, так.

– І прискорило б цей процес?

– Зменшення кількості, якщо ми хочемо зберегти цю модель, думаю, що там повинні, так, менше людей, які швидко приймають рішення і швидко ... тому що, ще раз, 450 осіб, різні комітети – це дуже довгий процес.

– У нас є до вас 20 запитань. Взагалі скажу, коли ми оголосили, що ви до нас прийдете, шквал не був критики, до речі, що зазвичай буває, а саме запитань людей до вас. В основному писали багато мам, які стикаються з корупційними діями в маленьких містах України. У зв'язку з тим, наприклад, мама принесла дитину на масаж. Сказали, поки не заплатить певну суму, "збір" так званий добровільний, масаж не буде зроблений. Ну ось у такому ключі. Я вас запитала: реформування? Ви сказали: ряд законів не приймається, тому що немає на це волі Верховної Ради, що могло б нас наблизити, так?

– Давайте ще раз одну річ додам, якщо можна. До запитань.

– Давайте.

НЕ ВСЕ ГАРАЗД У КАБМІНІ: НА ПРОХОДЖЕННЯ ЯКОГОСЬ ПИТАННЯ 30-40 ДНІВ – ЦЕ МАРАЗМ

– Критикуючи Верховну Раду, ми теж розуміємо, що не все гаразд в Кабміні, в цій системі. І всі ці вимоги, не те що вимоги, принципи, за якими ми це висували – всі міністри, не тільки ті, які писали заяви, всі абсолютно – це було також відкрити і більш, скажімо, дерегулювати роботу секретаря Кабміну і взагалі міністерства. Тому що це катастрофа. На проходження якогось питання 30-40 днів – це маразм абсолютний, тим більше, коли це можна собі дозволити в такій країні, як Канада, там все красиво, все добре, нічого ... так-так, будь ласка 40 днів. А в Україні треба робити швидко, рухатися. 30-40 днів – це катастрофічно довгий шлях. Тож ми також готові і повинні змінювати, як працює Кабмін, як працює Верховна Рада.

– Будемо на це сподіватися. Двадцять запитань. Взагалі з вами перейшла на російську для того, щоб бути повноправним, так?

– Я абсолютно все розумію на 100% українською.

– А ви розмовляєте українською?

– Ні, забуваю російські слова і переходжу на українську, я не хочу суржиком.

– Але обіцяєте, через рік прийдете сюди і будете говорити українською?

– Я постараюся.

– Ці 20 запитань - це своєрідний синтез того, що ви бачили в Інтернеті, і того, що цікавить нас. Ви готові?

– Так. Швиденько треба відповідати?

– Так чи ні. Це бліц-запитання. Вони не розширені. Ви турбуєтеся, що відгуки про роботу в Україні негативно позначаться на вашій кар'єрі?

– Ні.

– Якби це залежало тільки від вас, ви б покинули МОЗ ще в липні?

– Ні.

– Ви залишили посаду міністра у Грузії через певний тиск на вас?

– Ні.

– Якщо вас запросять до Кабміну Грузії, ви повернетеся?

– Ні.

– Якби прем'єр-міністром України був Саакашвілі, реформи б рухалися швидше?

– Ні.

– Українці довіряють іноземцям у владі більше, ніж своїм землякам, на вашу думку?

– Ні.

– Ви довіряєте блоку Петра Порошенка після липневих подій?

– Ні.

– Кандидатури до Кабміну від БПП – це шлях до зловживань?

– Це жах.

– Ви вважаєте, що з вас зробили "цапа-відбувайла", є таке відчуття?

– Ні.

– Якщо після липневого розслідування вас вирішили посадити за ґрати, ви б залишили Україну, поїхали?

– Я не знаю, яка ситуація в пенітенціарній службі в Україні. Ні, звісно.

– Ви вважаєте українців невдячними?

– Абсолютно ні.

– Саакашвілі правильно відреагував на слова Авакова під час засідання Ради реформ?

– Ні. Ні. Ви контекст не знаєте. Ви бачили б хоча б зліпок.

– Ви можете хоча б натякнути. Ось точково, що було – так, а що було – ні. Що ви засуджуєте в тому, що сталося?

– Там взагалі була ненормальна ситуація. Я не кажу, що один мав слушність, а інший ні, але якщо чесно, для мене був абсолютний шок, що перед Президентом України ... і один і другий... але треба знати передісторію. Ця історія не на користь обох.

– Ви вважаєте, що запрошення іноземців в Україну себе виправдало?

– Так.

– У Кабміні залишилася корупція?

– Я не знаю. Я не знаю, що це означає: в Кабміні залишилася корупція. Тому що дали таке опитування – ви "Карлсона" читали?

– Звісно, це моя улюблена книга в дитинстві.

– Гаразд, ви пам'ятаєте там такий момент, коли Карлсон запитує Фрекен Бок: чи перестали ви пити коньяк вранці? Відповідь "так" або "ні"– компрометуюча. Що це означає там? Вважайте, що я взагалі не вважав, що була корупція в Кабміні. Як можна відповісти "так" або "ні". Запитання ще почитайте.

– Чи ви вважаєте, що в Кабінеті міністрів є корупція?

– Ні, я не вважаю.

– Ось власне...

– Та ні, запитання було інше. Запитання було: чи залишилася?

– Але вона була. І є факти.

– За Азарова?

– Безумовно, а за кого ж?

– Добре.

– А ви не знали про це? Та знали ж, звісно. Ви вважаєте, що Ольга Богомолець працює на чиїсь інтереси?

– Ні.

– Тобто той конфлікт, який між вами є, до речі він є?

– Є.

– Це все виключно особистісні розуміння ситуації?

– Я думаю, це непорозуміння, давайте скажемо так. У нас були дуже хороші стосунки до травня, не знаю, що там сталося. Я готовий це забути і заново все це побудувати, але я думаю, там просто розбіжності суто у стратегії.

– Ви знаєте, що певний час тому їй теж пропонували цю посаду, принаймні хотіли.

– Я готовий їй передати цю посаду з радістю.

– Ось так-то просто. Вона ж жінка, ви ж розумієте? Це логічно.

– Тому і з радістю.

– Особисто з вами або вашими заступниками пробували "домовитися"?

– Я не можу відповісти за своїх заступників, тому що вони можуть самі. Зі мною ні. Жодного разу.

– Сьогодні ви б взяли Олександру Павленко своїм заступником?

– Абсолютно.

– Вас попросили забрати заяву про відставку чи ви це зробили самі?

– Я це зробив сам. Почекайте. Мене просили майже всі співробітники МОЗ за останні шість місяців.

– Тобто вас просили співробітники МОЗ?

– Люди, які зі мною працюють там.

– Слухайте, але це відкриває абсолютно іншу історію. Гаразд.

– Але забирав не через це, тому що там ситуація була інша.

– Ну ми знаємо чому, ви тоді розповідали, чому. Якщо цей Кабмін залишиться ще на рік, то він стане ефективнішим після всього, що він пережив?

– На один рік? Я б сказав, що так. Після року – ні.

– Чому?

– Тому що після року, я думаю, потрібні будуть вже нові люди, ті, які будуть генерувати нові ідеї.

– Не обманюйте, просто хочете в Нью-Йорк. Я бачу по очах.

– Ні. Дивіться, є наступність. Я залишуся на стільки, на скільки мене залишать, я дуже люблю Київ, мені дуже комфортно тут, комфортніше, ніж у Нью-Йорку, щоб ви знали. Але є момент наступності. Реформа – це не річ, яка починається 1 березня і завершується 1 квітня. Це процес. Чому щось вийшло у Грузії, багато хто вважає, не вийшло, я вважаю, вийшло. Ну з охорони здоров'я точно вийшло, чому? Тому що за всіх різних влад – Шеварнадзе, Саакашвілі, цього товариша, який зараз там рулить або не рулить, незрозуміло – наступність була збережена. Це, по-моєму, єдина і фінансова сфера – два такі напрямки, які були абсолютно захищені... і це найголовніше. Якщо ми зможемо поставити охорону здоров'я на ті рейки, які будуть ось так прямо йти, то так, абсолютно я б сказав, що два роки – це оптимальне, так скажемо, життя міністра. Потім треба приводити нову команду.

ПОВНИЙ ВІДЕОЗАПИС ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Яніна Соколова,"5 канал"

Попередній матеріал
Роботу пропускного пункту "Зайцеве" відновлено
Наступний матеріал
СБУ виявила на Донбасі дві схованки з боєприпасами
Теги:

Рандеву з Олександром Квіташвілі

Олександр Квіташвілі: Ми побудували фундамент, який дає можливість закуповувати ліки за правильною номенклатурою

Квіташвілі: Запланована реформа передбачає більше автономії для медичних установ

"Політична криза": схвалений план дій Кабміну та підписи за його відставку