5.ua

Наталія Яресько: Новий Податковий кодекс зменшить тиск на бізнес – і адміністративний, і по найвищих ставках

Міністр фінансів України Наталія Яресько у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповіла про те, наскільки зменшено зовнішню заборгованість, чи віддаватиме Україна Росії "кредит Януковича", чому МВФ змінює свою політику щодо боржників, за яких умов відсоткова ставка за боргом дорівнюватиме нулю та що обговорюватиметься на майбутній зустрічі з міністром фінансів США.

МИ ЗМЕНШИЛИ НА 3 МІЛЬЯРДИ ДОЛАРІВ ОБСЯГ БОРГІВ КРАЇНИ

– Хотілося б розпочати з останніх новин. Вчора Кабінет міністрів ухвалив рішення про випуск єврооблігацій на 12 мільярдів доларів. Що це означає для країни? Це чергове накопичення боргів чи полегшення боргового навантаження?

– Це в кінці кінців полегшення боргового навантаження у країні, тому що ми закінчили реструктуризацію по 13 з 14 єврооблігацій, які були суверенні або гарантовані державою. І таким чином ми зменшили на 3 мільярди взагалі обсяг боргів у країні. Додатково до цього ми перевели платежі, які було потрібно робити протягом наступних чотирьох років, далі в майбутнє. Цих грошей, ми всі знаємо, в нас на цей день немає. Для нас це дає час дихати, час, щоб ті ресурси, які в нас, є націлити на нашу реальну економіку.

– Про критиків самої історії з реструктуризації трішки згодом. Про ще один борг – російський. Чи будемо ми його виплачувати? І його виплата лежить в політичній площині чи економічній? У нас немає цих трьох мільярдів, щоб віддати Росії? Чи ми не бажаємо віддавати Росії, тому що ця країна – агресор, і ті гроші, які вона дала Україні свого часу – це був політичний хабар Віктору Януковичу за відмову від євроінтеграції?

– Ну є, очевидно, по цій облігації дуже багато емоційних характеристик і політичних. Але я можу зараз говорити тільки про юридичні. Юридично це було 14 з тих 13, які ми пробували робити реструктуризацію в цьому році. І ми всі єврооблігації, незважаючи на те, хто б їх купив, незважаючи на те, хто їх тримав на момент реструктуризації, включили в процес, абсолютно рівний, абсолютно одномірний для всіх єврооблігацій, включаючи так званий російський борг. До 29 жовтня тримачі цієї облігації мали право голосувати, брати участь чи не брати участь в цій реструктуризації. Так як вони оголосили, так на ці облігації не було голосів, вони реструктуризацію не зробили. Сьогодні юридично Україна не в змозі дати будь-кому, хто не брав участь у реструктуризації, кращі умови. Це є юридична відповідальність тепер перед новими утримувачами наших облігацій, які пішли на реструктуризацію. Тобто в нас є обмежена можливість, щоб з ними вести діалог, який ми продовжуємо і готові знову зустрітися з міністром фінансів Росії. Мені казали, що з точки зору наших друзів, партнерів, вони бажали б нас запросити на ще одну зустріч, після зустрічі "Великої двадцятки" в Анталії. Я готова до такого відкритого діалогу. Але юридично кращі умови ми не в змозі надавати, тому що це тоді впливає на цілу реструктуризацію всіх єврооблігацій, не тільки на їхню. Крім цього, знову, юридично можливості надавати ці деривативи, які ми надавали тим, які брали участь в реструктуризації, вже не існує. Тобто для тих, які не брали участь законно, ми не маємо права надавати такі можливості.

МВФ МАЄ НАМІР ПЕРЕГЛЯНУТИ СВОЮ ПОЛІТИКУ ЩОДО БОРЖНИКІВ

– Чи вдасться Російській Федерації, на вашу думку, цією справою заблокувати Україні кредитування МВФ, адже вони вважають, що це суверенний борг? І МВФ не має права кредитувати державу, яка не виконує свої міжнародні зобов’язання.

– Зараз я думаю, що ми дуже підтримуємо ідею Міжнародного валютного фонду, де вони заявили, що вони готові переглядати свою політику щодо заборгованості офіційним кредиторам. Я так розумію, що наприкінці листопада буде перше обговорення цього питання в МВФ, і вже голосування мало би бути на початку грудня. Це не для України, це взагалі політика МВФ. І таким чином, якщо буде підтримка щодо зміни політики у МВФ, я впевнена, що якщо Україна буде виконувати всі свої інші зобов’язання, в меморандумі наших зобов’язань щодо цієї програми, то неплатежі за так званими російськими боргами не будуть нам закривати програму.

– Але так чи інакше, у будь-якому випадку Росія має право в середині грудня оголосити дефолт за цим боргом. Чи ні?

– Якщо ми не зробимо платіж, так. Але зараз рано думати – що ми будемо, що вони будуть. Це буде спекуляцією з нашої і з іншої сторони. Ми всі готуємося до всіх можливостей. І уряд готувався вже давно до всіх можливостей. Ми все хотіли, щоб вони, наприклад, брали можливість бути частиною цієї реструктуризації, але вони вирішили не брати участі. Тепер ми готуємося до всіх інших можливостей.

– В тому числі і до виплати цього боргу чи ні?

– Ні, виплати ми не можемо зробити. Перш за все, за програмою МВФ ми маємо дуже чітко визначені параметри, скільки ми можемо видати коштів на будь-що – від бюджетного дефіциту до віддачі боргів. Взагалі, якщо повертатися до початку нашої програми з МВФ, ми мусили з ними домовитись про те, щоби зменшити дефіцит нашого платіжного балансу – 15,3 мільярдів. Платіж цих трьох не було враховано в цій програмі, як частина, яка виходить з країни. Тобто ми не в змозі це робити ні в програмі, ні фактично.

– І МВФ не має наміру нам допомагати виплатити цей борг?

– Ні.

МИ СТВОРИЛИ НОВИЙ КЛАС ІНВЕСТОРІВ, ЯКИЙ МАЄ ОДНЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ – ЗРОСТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ, ЗРОСТАННЯ РЕАЛЬНОГО ВВП В УКРАЇНІ

– Щодо реструктуризації. Наскільки ви задоволені тим, як все закінчилося? Ваші прихильники стверджують, що ви досягли макроекономічної стабілізації. Ваші критики стверджують, що ми як країна продаємо долю наступного покоління, тому що найближчі 5 років ми нічого не оплачуємо. А ще через 5 років ми виплачуємо 7,5 мільярдів. А до 2040 року ця сума за знижку в 3 мільярди може сягнути там 100-200 мільярдів доларів. Чи це дійсно правда? І наскільки ви задоволені тими умовами, які вам вдалося вибити на переговорах?

– Перш за все, хочу сказати, що я дуже задоволена. Взагалі, коли були представлені в перші дні нашої програми з МВФ три критерії, які ми мали досягти з нашими переговорами – всі експерти, аналітики, українські і зовнішні, казали, що це неможливо досягнути. Ці три я знову нагадаю. Це перше – зменшення дефіциту платіжного балансу на 15,3 мільярдів протягом наступних 4 років. Друге – це досягнути рівень боргів до ВВП не більше, ніж 72%, наприкінці цієї програми. І третє, щоб платежі після програми були рівномірні, тобто більш ніж 10% від ВВП було потрібно на будь-який конкретний рік, щоб виплати робити. Щоб не було такого якогось … великий, високий після програми, який би знову став перед нами великою проблемою. Тобто я думала, що буде тяжко, і було дійсно дуже тяжко. Переговори велися дуже довго, складно. Сама група кредиторів, які в нас, була тяжка, складна. Але ми цього досягнули. Перше те, що ми досягнули, ніхто не думав, що це можливо. Це великий плюс. Ми досягнули всі критерії, що ми залишаємось у програмі МВФ, тобто ці двері до додаткового капіталу, додаткового фінансування від них, можливо, і від інших наших кредиторів, двохсторонніх чи багатосторонніх. Але додатково до цього, і там дуже велика критика з’явилася, – це щодо цих так званих деривативів. Я тут маю зовсім іншу точку зору. Я на це дивлюся, як на великий плюс для України. Можливо, це точка зору колишнього інвестора у країні, але також як державної особи. Україна сьогодні у світі має малу кількість так званих стратегічних або великих фінансових інвесторів, які б’ються у столицях своїх країн за українські інтереси. В інших країнах світу, коли є великі стратегічні інвестори, американські, німецькі чи інші, вони стають союзниками тим країнам, і вони по всій політиці тоді нагадають у своїх столицях, вдома, наскільки важлива та країна, де вони мають свої інвестиції. Ми впродовж 23 років із вами велику кількість таких інвесторів не заохочували, не притягнули в нашу країну. І це дійсно частина нашого політичного існування в світі. Хто нас підтримує, хто підтримує інші країни, наприклад можливо, країну-агресора, де вони мають такі фінансові, стратегічні, економічні інтереси. Із створенням цього деривативу ми створили новий клас інвесторів. Новий клас, тому що вони виділяються від старих облігацій, вони продаються, вони торгуються, будуть торгуватися після завтрашнього дня окремо. Ми створили повністю новий клас інвесторів, який має одне зацікавлення – тільки зростання української економіки. Реальне зростання реального ВВП в Україні. У них немає інших можливостей мати будь-яку оплату, якщо вони не підтримають. І просто тримати в руках ці деривативи – не створює реальне зростання ВВП. Тільки завдяки того, що є цей новий клас інвесторів, які зацікавлені, будуть і вкладати і свої гроші, і переконати інших, щоб вкладали свої інвестиції. Я думаю, що ми таким чином створили зовсім новий клас інвесторів, які зацікавлені тільки в успіху української реальної економіки. Ми їх маємо на сьогодні, але мала кількість. Це створює абсолютно новий і дуже глибокий клас. Щодо суми, які ми маємо або можемо заплатити в майбутньому, тут дуже важливо сказати, що ніякі суми не оплачувані, якщо зростання не є понад 3%, реальне зростання ВВП. По-друге, перших 5 років воно обмежено взагалі стелею. Дальше скільки можна було платити – все треба розрахувати, скільки буде реальне зростання ВВП. Я за то, щоб реальне зростання ВВП було якнайвище. Але навіть якщо воно буде постійно досить велике, бо воно оплачується рік у рік, постійно кожного року буде дуже високе зростання, то суми не доходять до того, що ви казали. Суми, якщо ми беремо просто як приклад, 6% реального зростання українського ВВП протягом 20 років…

– …тобто в найближчі 20 років ви не прогнозуєте зростання вище, ніж 6%?

– Ні, я це не казала. Я сказала, що якщо брати базову математичну модель. Просто якусь одну цифру – беріть 4, беріть 6. Я б розрахувала і 4, розрахувала і 5, і 6. Але знову зрозумійте, що є циклічність у кожній економіці, тобто не буває постійно одна цифра. Але можливості, як це буде виглядати наступні 25 років, безмежні. Ви можете сказати, що в одному році буде 5 або 4, а може бути 6, може бути 10. Тобто просто беручи до уваги одну базову модель, я не кажу, що не буде вище. Але це базова висока модель, не тому що 6, а тому що постійно 6. Кожного року безперервно 20 років. То суми, які виплачуються, невеликі, якщо порівняти з тим зростанням ВВП, яке створиться, кожного року 6% реального ВВП. Тобто співвідношення потрібно показати не до суми, яка була зменшення, списання боргів. Треба порівняти з тим реальним ВВП, який існує, і реально це невелика частина. І знову, якщо ми зацікавили інвестиційний світ у тому, щоб ми мали успіх – я тільки за.

– Але все-таки, який це буде відсоток від ВВП? Хоча б там через 10 років?

– Від 3 до 4% – це 0,15%, а від 4% і вище – це 0,4% від кожного конкретного року.

– Від кожного конкретного року. Тобто про суми, в будь-якому випадку, мінімум 110 мільярдів не йдеться?

– Ні, мінімум нуль.

– Мінімум нуль. Це якщо немає взагалі зростання?

– Ні, якщо є 2,5%, якщо є 2,99% зростання – нуль.

У ДВОХ ПРОЕКТАХ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ БАГАТО СПІЛЬНИХ МОМЕНТІВ – МИ ВСІ ХОЧЕМО БАЧИТИ РЕАЛЬНЕ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ ЯКНАЙШВИДШЕ

– Гаразд. Щодо податкової реформи. Зараз є два альтернативні проекти. Є ваш, є проект пані Южаніної. Чи ви знайомі з альтернативним? Чи будете враховувати у своєму? Що будете винесено до сесійної зали?

– Абсолютно ми перечитали, те, що було зареєстровано, ми переглядали, ми порівняли. Дуже в нас багато спільних моментів. І по адмініструванню, і по деяких питаннях, і по ставках. Тобто там є дуже багато спільного. Думаю, що податковий комітет, автори цього проекту – ми всі хочемо одне й те саме. Ми всі хочемо бачити реальне зростання економіки якнайшвидше. Ми всі хочемо, щоб бізнес зростав, бо реальна економіка може зростати тільки через збільшення споживання, збільшення інвестицій. Тобто ми всі це розуміємо. Думаю, що ми всі починаємо з одного моменту. Є різниця і те, що уряд буде подавати, буде мати деякі різниці. Але різниці не в тому, що один хоче зростання, а другий не хоче – знову підтверджую. Але яким чином ми до того зростання дійдемо? І я бачу ситуацію, де в інших країнах працювала система, і я взагалі вірю, що філософія оподаткування має бути така, що ми зменшуємо тиск на бізнес – і адміністративний, і по найвищих ставках, наприклад, по ЄСВ. Але додатково до цього ми вирівнюємо взагалі площину для всіх. Тому що добросовісні бізнеси і фізичні особи, які платять свої податки, на сьогодні, на жаль, неконкурентоспроможні з тими, які "оптимізують", гарно сказано, свої податки. І ми маємо заохотити всіх брати участь на одному рівні. Одночасно ми це маємо робити, не ризикувати з тою дуже тяжко отриманою фінансовою стабільністю на сьогодні, тобто є баланс. В тому числі в цьому балансі для мене – це також рівні правила гри для різних галузей. Щоб ми не вибирали галузі один від другого. Щоб ми всіх просили, щоб вони однаково платили. Але це мають бути прості правила. Тобто ми подаємо новий Податковий кодекс, який, так, включає частини старого, там де було нормально, ми їх переписали повністю. Але там, де ми могли зробити це простіше, там, де ми могли зменшити суб’єктивність, яка використовується, щоб створити адміністративний тягар, і очевидно є тоді можливість створення корупційних моментів. Ми це максимально зменшимо. Тобто що ми подаємо? Ми подаємо систему, яка на мою думку, зменшує адміністративний тиск, зменшує податкове навантаження, одночасно має рівень соціальної справедливості, бо ми просимо, щоб усі брали участь за своїми можливостями. Тут потрібно наголосити, що ми даємо одну мінімальну зарплату як соціальну пільгу всім, тобто система побудована на пласкій, чотири найбільші податки за однією ставкою 20% ПДВ, ПДФО, податок на прибуток і податок ЄСВ. Але незважаючи на це, тому що є в ПДФО, податку на фізичних осіб ця соціальна пільга, система є прогресивна. Багатші люди платять більше, вибачте, бідніші платять менше – до нуля, ті, які мають заробітну платню менше однієї мінімальної зарплати. Тобто система або Податковий кодекс, який ми пропонуємо, який буде винесений у Верховній Раді, має дуже чітку філософію – філософія рівних правил гри, простоти, зменшення тиску і адміністративного, і податкового. І соціальна справедливість.

– Я читала вашу статтю у "Дзеркалі тижня", де ви описуєте філософію Податкового кодексу, але з тієї статті зрозуміло, що уряд має намір виносити податкову реформу на голосування в парламент в одному пакеті з бюджетом-2016, так?

– Так. А голосування, я не кажу коли що буде проголошено, але все на раз будемо вносити, так. Тому що одне від другого напряму залежить.

– Коли можна буде ознайомитися з обома проектами і бюджету, і податкової реформи, щоб зрозуміти, щоб вивчити цифри? У США, звідки ви родом, бюджетна дискусія триває фактично майже весь бюджетний рік. У нас бюджет вносять у ніч перед ухваленням бюджету і це щороку "кіт в мішку". Чому ця ганебна традиція продовжується і зараз?

– Вона не продовжується якраз. Коли я приїхала рік тому, то ми дійсно подали бюджет, зміни до податків – не податкова реформа, не Податковий кодекс, але зміни, не пам’ятаю – чи 25-го, чи 24-го, тобто наприкінці року. А тепер ми плануємо його винести раніше, тобто наприкінці листопада, в перші дні грудня. Ситуація ускладнилась через нашу потребу зменшити видатки. І тут зменшенням видатків йдеться про те, що кожне міністерство має мати таке саме бажання, таке саме бачення, як дійсно ми змінимо нашу політику, щоб отримати такі зменшення видатків. І тут дуже велика робота робиться з кожним міністерством, де це можливо, але додатково до цього, тому що ми в програмі Міжнародного валютного фонду, вони також мають тепер переглядати всі цифри до того, як ми їх подамо. Ми з ними кожну цифру, вони перевіряють кожну цифру, вони переглядають кожні припущення, на яких цифри збудовані. І реальністю можливості нам виконувати кожну з цих цифр. Тому що коли ти входиш у такій програмі, можливо часто в Україні цього не розуміють – воно все зв’язано. І не маєш прямої можливості просто подавати що хочеш, а потім переговори вести. Україна не в такій ситуації. Плюс ми підписали меморандум з ними в березні, взяли вже 6,7 млрд доларів від них. І в меморандумі дуже чітко написано, що кожна політика, яка є частиною цього меморандуму, маємо напередодні з ними консультуватися і отримувати з ними якесь розуміння. Дуже багато буває непорозуміння, дуже багато різних точок зору по кожній цифрі, і ви можете уявити бюджет такий, Кодекс такий. Ми з ними ведемо ці переговори. Місія приїхала назад сьогодні до Києва. Ми сьогодні зранку вже з ними зустрічалися. Є перелік питань, з якими ми зараз будемо працювати, день і ніч.

ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ ПРИЧИН ПРИЇЗДУ МІНІСТРА ФІНАНСІВ США – ЦЕ ЩЕ ОДИН ПОКАЗНИК ПІДТРИМКИ АМЕРИКАНСЬКИМ МІНІСТЕРСТВОМ ФІНАНСІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОГРАМИ РЕФОРМ І УКРАЇНИ ВЗАГАЛІ

– І завтра-післязавтра до Києва прибуває ваш американський колега, міністр фінансів Сполучених Штатів, завтра, так? Яка основна мета цього візиту, про що ви будете домовлятися? Про кредитні гарантії на мільярд, так?

– У тому числі й про кредитні гарантії, але в цілому про програму реформ. У цілому про програму реформ, у тому числі програму МВФ, в тому числі і всі наші зобов’язання щодо Міжнародного валютного фонду, тому що, як ви знаєте, ця кредитна гарантія має свої передумови, про які ми зараз починаємо вести переговори – які будуть передумови для отримання цієї кредитної гарантії. Номер один, який не зміниться, я в цьому впевнена, це є виконання всіх зобов’язань перед МВФ. А далі – два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять. Але, я думаю, що найбільш важлива причина для приїзду – це є ще один показник підтримки американського Міністерства фінансів нашій програмі реформ, маю на увазі, українській програмі реформ, і України взагалі. Я думаю, що всі розуміють, як тяжко виконувати таку програму – постійно її виконувати, і вчасно її виконувати. Я думаю, що позаяк приїхала пані Лагард, голова Міжнародного валютного фонду, тут є, як би сказати, і плюси і мінуси. Плюси – вони обнімають нас, вони нас поздоровляють з тим, що ми вже зробили. І з другої сторони, вони нам кажуть, що не зупиняйтесь, прискорте, треба робити більше, швидше. Тобто воно разом іде.

– І наостанок. Вас визнали цього року найвпливовішою жінкою України і пророкують прем’єрство. Чи збираєтеся ви у зв’язку з цим позбуватися американського громадянства і як швидко? Тому що це був би важливий сигнал, очевидно, і для країни, і в тому числі і для інвесторів.

– Ну, перш за все дякую за визнання. Я не думаю, що дійсно це воно дійсно так, але дякую всім, що так подумали про мене. Надіюся, що з цього користь буде для українського народу. Я не переглядаю можливість бути прем’єр-міністром, це питання не лежить на порядку денному. Я існую, буду жити за законами України, тобто буду робити все, щоб лишитись у цій площині.

– Але як з американським громадянством?

– В тому числі.

– Воно у вас буде залишатися чи…?

– Я маю право тільки до двох років, тобто українське законодавство не дозволяє.

Тетяна Даниленко, "5 канал"

Попередній матеріал
На Дніпропетровщині затримали озброєних осіб, які ймовірно планували провокації на виборах – Шкіряк
Наступний матеріал
"Ідеї, які змінюють світ": український Google та Міносвіти запустили платформу для винахідників
Теги: