Міністр соціальної політики
Програма Рандеву / 5 канал

Міністр соцполітики: Ми спровокували виникнення такого інституту як "тіньова сім’я"

Міністр соціальної політики України Андрій Рева у програмі "Рандеву" на "5 каналі" розповів про те, що у країні немає ресурсів для підвищення соціальних стандартів всім одночасно; середній вік виходу чоловіків на пенсію в Україні – 49 років; зарплат в 1000 євро можна досягти за 10-15 років

У нас як завжди цікавий гість. Сьогодні це міністр соціальної політики Андрій Рева.


Андрій Рева – 50 років, міністр соціальної політики України. Закінчив Ленінградське вище військово-політичне училище імені Андропова, має юридичну освіту, працював вчителем історії, з 2005-го до 2016-го – заступник міського голови Вінниці. Один з авторів сьогоднішньої методики розрахунку субсидій та першої в Україні муніципальної страхової кампанії. Не відвідував вінницький Євромайдан через суцільний популізм. Принципово не тримає гроші в банку, адже навчений гірким прикладом бабусиних заощаджень на книжці. Одружений, має сина та онука.


ДУЖЕ ЧАСТО ТІ РІШЕННЯ, ЯКІ ПРИЙМАЛИСЯ ЦЕНТРАЛЬНИМИ ОРГАНАМИ ВЛАДИ, НОСИЛИ БЕЗСИСТЕМНИЙ, ДЕЩО ХАОТИЧНИЙ ХАРАКТЕР І ВНУТРІШНЬОЇ ЛОГІКИ НЕ МАЛИ

– Я рада, що ви до мене прийшли, рада вас бачити. Передусім хочу вас спитати як так сталося, що ви на цій посаді? Вас називають одним із таких умовно "вінницьких друзів" пана Гройсмана. Тим не менше, як це було? Як ви стали міністром?

– Ну хочу розчарувати – я з Володимиром Борисовичем знайомий більше 20 років, але я ніколи не належав до кола його друзів. Взагалі, коли мова йде про роботу, ми працювали разом останніх 10 років, і він ніколи не формував свою команду по принципу дружнього чи прихильного ставлення. Взагалі у Гройсмана був завжди принцип, який він формулював наступним чином – працюючи, ти повинен вирішувати проблеми, задля яких ти працюєш, якщо ти сам не вирішуєш ці проблеми, ти сам стаєш проблемою.

– Після результатів голосування у Верховній Раді Гройсман заявив, що "покаже як керувати країною". Ви до цього як ставитися – як до емоційного такого вислову чи дійсно ви відчуваєте вже якісь паростки тих змін, які вже вніс Гройсман у роботу Кабміну?

– Я не хочу нікого образити, але в мене як у людини, яка працювала в органах влади достатньо довго, в тому числі останні роки – міській раді міста Вінниця – складалося враження, що наша країна взагалі некерована. Хай не ображається на мене ніхто. Тому що дуже часто ті рішення, які приймалися центральними органами влади, носили безсистемний, дещо хаотичний характер і внутрішньої логіки часто не мали. Я вам простий приклад наведу. Приймається рішення про передачу лікарень "Укрзалізниці" місцевим органам влади – прийняли. Ну в місті Вінниця ми прийняли, і слава Богу. Але коли мова йде про Козятин, то це невеличке містечко, де є своя лікарня і де є лікарня "Укрзалізниці". При цьому в законі написано, що ви повинні забезпечити фінансування цієї лікарні в обсягах, які вона мала раніше. Ну для Козятина це означає, що треба було знайти всього-на-всього 15 млн грн, це при тому, що на свою лікарню він витрачав чотири. І коли Козятинський міський голова почав волати, йому сказали – а чого ти виступаєш? Все нормально, є рішення – все буде нормально. Те ж саме стосувалося Здолбунова, наприклад. І багатьох інших містечок, які також невеличкі, але мали вузлові клінічні лікарні.

– Зараз щось змінилося?

– Починаючи з першого рішення, яке стосувалося встановлення єдиної ціни на газ, – воно ж не було просто рішення, це було комплексне рішення, якщо ви звернули увагу, його супроводжували п’ять додаткових постанов Кабінету міністрів і цілий законопроект, який ми внесли у Верховну Раду, який стосувався соціальних стандартів. Тобто були скасовані, якщо ми говоримо про ВР, податки на пенсії, які більше трьох прожиткових мінімумів в Україні, до 10746 грн, і були підвищені соціальні стандарти з грудня не на 6%, а на 10% – тобто певний компенсатор ми одразу передбачили. Тобто коли ми приймали рішення, ми його приймали комплексно. Не просто так, знаєте, сказали, а далі воно якось крива виведе. Коли ми говоримо про державне управління, то повинні розуміти, що державне управління передбачає саме таку системність у вирішенні тих чи інших питань.

ЗА ОСТАННІ 15 РОКІВ КІЛЬКІСТЬ МАТЕРІВ-ОДИНАЧОК ВИРОСЛА В 22 РАЗИ. ПЛАТЯЧИ ЗА НЕУКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ ФАКТИЧНО ПРЕМІЮ, МИ СПРОВОКУВАЛИ ВИНИКНЕННЯ ТАКОГО ІНСТИТУТУ ЯК "ТІНЬОВА СІМ’Я"

– Ми заявили на Фейсбуці, що ви до нас прийдете. Просто цілий шквал різних історій від мам посипався. Зазначу, що ваші заяви про допомогу, а вірніше в майбутньому відсутність допомоги для матерів-одиночок – це такий грім серед ясного неба. Зазначу, що є певні рефлексії від мам. Я зараз, будь ласка, процитую: "Доброго дня! Я виховую сина сама. Йому зараз 2 роки 8 місяців. Ні дня не була у декреті, коли йому було 4 місяці вийшла на роботу. Працюю викладачем у коледжі і там же підробляю секретарем на півставки. Дохід наш на той час як я до 2 років отримувала дитячі виплати становив десь 3860 грн (зарплата 2700 грн і дитячих 810 грн, допомога як мамі-одиначці 350 грн). До 1 січня отримувала від держави допомогу в розмірі 350 грн. Але з введенням нового порядку нарахування допомоги мені було відмовлено у цій виплаті у зв’язку з тим, що наш дохід перевищив суму 2500. Зараз сином живемо на зарплату 2700 грн". Це одна із цитат, у нас їх тут надзвичайно багато. От такий приклад мами-одиначки, яка живе зі своєю дитиною. Я не за чутками знаю, як це жити, тому що мене виховувала мама сама. Я пам’ятаю періоди, коли доводилося тижнями їсти макарони без масла, тому я прекрасно розумію, куди могли б піти ці 350 гривень, якими держава б допомагала. Це копійки насправді, так? Але вони багатьом у допомогу. Роз’ясніть взагалі ваші думки щодо цієї ситуації. Як буде в майбутньому? Чи будуть бідувати наші мами з їхніми дітьми?

– Ну давайте одразу домовимося про такі речі, коли ми говоримо про те, чи потрібно допомагати мамам-одиначкам, відповідь однозначна – потрібно. Проблема, про яку ви говорите, знаходиться дещо в іншій площині. 15 років тому, коли в нас не було цієї допомоги, в нас були мами-одиначки, які дійсно потребували допомоги. Чиясь розумна, сердобольна голова сказала – давайте їм допоможемо. Як? І от коли вирішили як, вирішили ну так як це в нас завжди відбувається – давайте ми їм встановимо допомогу конкретно за статус матері-одиначки. І почали платити. Результат – за останні 15 років кількість матерів-одиначок виросла в 22 рази.

– А статистика жінок, які живуть з власними дітьми і не мають чоловіків – вона росте. Ну ви явно за цим слідкуєте і можете сказати, якщо це не так.

– Я вам більше скажу, у нас кожна п’ята дитина сьогодні народжується поза шлюбом. Платячи за неукладення шлюбу фактично премію, ми спровокували виникнення такого інституту як "тіньова сім’я".

– Чекайте, тобто 350 гривень, про які щойно сказала мама, це та ціна, яку жінка платить за те, щоб не одружуватися? Тобто людина уникає одруження через те, що хоче отримувати 350 гривень? Ну це ж нісенітниця.

– Коли ми говоримо про 350 гривень, ми говоримо про сьогоднішню виплату мамі, яка не працює. Коли почали виправляти ситуацію в минулому році, зробили взагалі чудову річ – встановили залежність цієї виплати від розміру доходів.

– Різниця між мінімалкою і заробітком?

– Відповідно ті мами, які працювали, перестали отримувати цю допомогу, а ті, хто не працює – продовжують її отримувати. Основна проблема виникала тоді, коли мова йшла про декількох дітей. тому що мама не працювала як багатодітна, отримувала допомогу по малозабезпеченості, допомогу одинокій мамі – ніде не працювала і фактично жила на дитячих грошах. І у нас ось ця інституція і дала ось цей приріст в 22 рази. Тому що реально кількість матерів-одиначок, якщо взяти реальних матерів-одиначок, вона за 15 років практично не зросла. Ми маємо ситуацію з величезним явищем, яке називається "тіньова сім’я". Так от, якщо ми й далі будемо от у такий спосіб підтримку, ми дуже скоро нарвемося на серйозні соціальні наслідки.

– Тобто ви бачите прямий зв'язок між таким явищем, як "тіньова сім’я", і виплатами, які зараз здійснює держава?

– Тобто для того щоб підтримати маму-одиначку, повинен бути запроваджений зовсім інший механізм. По-перше, якщо ми говоримо про маму-одиначку, процедуру встановлення батьківства ніхто в Україні не скасовував; процедуру на подачу аліментів – ніхто не скасовував. Ми також маємо ситуацію, коли на людину накладаються аліменти, вона їх не платить. І от коли їй не платить батько аліменти, існує державна допомога сім’ям, дітям, на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. І це паралельно повинен йти процес у тому, щоб відповідні правоохоронні органи займалися тим батьком, який не виконує свій конституційний обов’язок по відношенню до дитини. Тому що завтра він буде пред’являти якісь претензії, щоб цього не було – будь ласка, ти повинен утримувати дитину, яку ти народив. Це лозунг кожного з нас – непотрібно платити за статус. Потрібно підтримувати матерів-одиначок, але в інший спосіб, про який я кажу. Потрібно встановлювати батьківство таких людей, потрібно мати судове рішення про аліменти – якщо він не буде платити, тоді повинна платити держава, ми повинні платити.

– Але якщо ти будеш роками шукати батька, який…

– Навіщо шукати?

НЕ МОЖНА ЛЮДИНІ ПЛАТИТИ ПРОСТО ЗА СТАТУС. БЕРЕМО ПРОСТИЙ ПРИКЛАД – ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ ПОРОШЕНКО, БАГАТОДІТНИЙ БАТЬКО, БАГАТОДІТНА СІМ’Я. ЯК ВИ ГАДАЄТЕ, ЙОМУ ТРЕБА НАДАВАТИ ПІЛЬГИ ПО СПЛАТІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ?

– Ну от наприклад, бувають різні випадки…

– Ми частіше зустрічалися з іншою проблемою, коли мама відмовлялася встановлювати батьківство з тих чи інших підстав. Я, до речі, вносив свого часу пропозицію, коли законодавство діяло. Давайте, кажу, ми зробимо, ну життєві ситуації бувають різними, – справа, коли мама-одиночка в 21 рік і коли мама-одиначка в 35 років – це різні ситуації життєві. Я пропонував, давайте ми от візьмемо і зрозуміємо, що ті, кому 35 років і старше, ми їм просто даємо допомогу, розуміючи життєву ситуацію. Вони не в шлюбі, це їхня справа, ми туди не втручаємося. Ну коли людині 21 рік… У мене був випадок у Вінниці, коли ми одну мамашу в 17 років позбавляли прав на батьківство по третій дитині. Телеканали центральні показували цю унікальну особу. Були мами-одиначки, які мали шестеро-семеро дітей, маючи при тому, неофіційно звичайно, чоловіка. І ви ніяк юридично не доведете, що це так. Тому форми підтримки повинні бути різними. Вони повинні виходити з реалій, які на сьогоднішній день створилися. Не можна людині платити просто за статус. От простий приклад, є у нас статус багатодітної сім’ї. Багатодітні сім’ї мають право на пільги по житлово-комунальних послугах. Як ви вважаєте, їх треба надавати чи ні, всім?

– Безумовно.

– От ми беремо простий приклад – Петро Олексійович Порошенко. Багатодітний батько, багатодітна сім’я. Як ви гадаєте, йому треба надавати пільги по сплаті житлово-комунальних послуг?

– Я думаю, Петру Олексійовичу явно не треба, але існує механізм…

– Секундочку, секундочку. Володимир Борисович Гройсман – багатодітний батько. Йому треба надавати пільги по житлово-комунальних послугах? І я думаю, що для нас з вами відповідь очевидна, і вони не користуються ними.

МИ БАЧИМО, ЩО БІДНІСТЬ НЕ ТІЛЬКИ НЕ ЗНИКАЄ, А ВОНА ЩЕ Й ПОСИЛЮЄТЬСЯ. І ВСІ СПРОБИ ПОКРАЩИТИ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У РАМКАХ ІСНУЮЧОЇ МОДЕЛІ ЗАВЖДИ БУДУТЬ НАС ПРИВОДИТИ ДО ТАКОГО РЕЗУЛЬТАТУ

– Інші питання, які теж на часі, які теж на поверхні – це питання, які стосуються пенсійних виплат. Я зазначу, що на даний момент ні для кого не секрет, що за рівнем життя по старості ми 83 з 96 країн у світі, які були опитані. Ви вважаєте, що треба ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду і ваша позиція на 145 млрд гривень збільшити пенсії в межах діючої системи. Мені хочеться почути від вас певний механізм і хочеться почути від вас певні коментарі.

– Дивіться, в рамках тієї системи, в якій ми з вами живемо, ми живемо в ній 25 років, ми бачимо, що бідність не тільки не зникає, а вона ще й посилюється. І всі спроби покращити життя людей у рамках існуючої моделі завжди будуть нас приводити до такого результату – це я кажу як міністр соціальної політики. Чого? От є в нас прив’язка прожиткового мінімуму, який розраховується в натуральну величину, є мінімальна заробітна плата і перший тарифний розряд. І плюс до цих соціальних нормативів прив’язані, наприклад, заробітні плати самих, скажімо так, поважних людей, знову ж таки, по статусу – суддів, наприклад, Рахункової палати, державних службовців і т.д. І кожного разу, коли ми повинні піднімати якісь соціальні стандарти, ми це робимо одночасно. Чи є в держави, взагалі у країні ресурс для того, щоб це робити швидко і одразу для всіх?

– Я думаю, сьогодні так точно немає.

– Так його й не було 25 років, але ми весь час пробували піднімати цю штангу, на якій багато вантажу.

– Ну це ж питання політичних спекуляцій.

– Але ж щоб нікого не образити, ми відразу для всіх робимо. Інша позиція – оскільки у нас всі такі бідні, потрібно тримати ціни, які б відповідали рівню бідності. І відповідно, якщо ми беремо по газу, то в 2014 році ми з бюджету напряму доплатили "Нафтогазу", щоб він тримав низький рівень цін, 114 млрд гривень. Тобто ми одночасно піднімаємо штангу важку плюс додатковий ресурс, весь який є, видає наліво, який повинен закрити нашу… щоб показати нам гарну картинку, що все в нас відповідає. І от так 25 років. Так до речі Словаччина робила 10 років – до 1999 року. Поляки правда у 1989 році зразу цю систему заламали і сказали – ні, так більше не буде. От перший крок ми до зламу цієї системи зробили. Ми відпустили ціни на газ, вони піднялися до ринкового рівня, і ми більше "Нафтогаз" не дотуємо. Нам не потрібно шукати в бюджеті ресурси, щоб перекрити дефіцит "Нафтогазу". Більше того, він уже прозвітував, що має 20 млрд прибутку. Назвіть мені в світі хоч одну нафтогазову компанію, яка працює у збиток. Але 25 років, правда, "Нафтогаз" менше існує, але в нас нафтогазова компанія за визначенням збиткова. Скажіть, хто нас розумними людьми у світі назве? Якщо ми розкажемо, що наша найбільша нафтогазова компанія збиткова, нам ніхто не повірить, але це правда.

– Ну а щодо збільшення пенсійного віку? Наскільки це можливо?

– От диявол у деталях. Знаєте, який середній вік виходу чоловіків на пенсію в Україні?

– Так.

– 49 років. От я вже маю бути на пенсії. Я ж ще, слава Богу, можу працювати. А чого так? Тому що в нас є військові, міліціонери – в них там, ви знаєте, вислуга років, вони пенсії отримують. Є пільговики по виходу на пенсію. Ну от наприклад, я працюю на шкідливому виробництві, так? Моє атестоване робоче місце, я там маю 10 років робочого стажу, я маю право, якщо по списку №1, на 10 років від встановленого пенсійного віку – виходжу в 50 років, по списку №2 – в 55. Є там категорії вчителів – 25 років стажу маєш, там чи лікарів –  ти маєш дострокову пенсію за вислугу років. Виходить, що для всіх встановлено 60 років, до жінок скоро вже дійде, а реально люди виходять набагато раніше. І коли складають це докупи – виходить 49 років. Потім ми беремо знижуємо ЄСВ, створюємо дефіцит з 80-ти до 145 млрд, потім приїжджаємо в Німеччину і кажемо: пані Ангело, нам потрібні гроші, нам не вистачає. Вона запитує – а куди вам не вистачає? – на виплату пенсій. Вона вихована жінка, вона ж мовчить, вона ж не скаже, що "в нас німці виходять у 67". Вона знає, що в нас – 49. І нам не вистачає грошей?

ТОГО ЩОБ ВИЙТИ НА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ, СЛОВАКАМ І ПОЛЯКАМ ЗНАДОБИЛОСЯ БЛИЗЬКО 10-15 РОКІВ, А ЩОБ ВИЙТИ НА ПРИСТОЙНИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ, ЇМ ЗНАДОБИЛОСЯ 3-5 РОКІВ. ДУМАЮ, ДЛЯ УКРАЇНИ ДЕСЬ ТОЧНО ТАКІ Ж ПАРАМЕТРИ

– Слухайте, ну рівень життя у українців і німців кардинально різний і здоров’я теж.

– Стосовно здоров’я теж. Німці починали з того, що в них пенсійний вік після війни був 65 років. Це при тому, що в них вибито було чоловіче населення не менше, ніж у Радянському Союзі, бідності було не менше, ніж у нас. Але вони настільки жорсткі вимоги виставили і сказали – всі працюють. Бідою України є те, що ми беремо такі соціальні зобов’язання, які ми не можемо виконати.

– Коли востаннє ви були в Німеччині?

– В минулому році.

– В минулому році. Ви бачили, хто здебільшого наповнює кафе і ось ці паби так звані ввечері? Я думала, що це молоді люди. Я була вражена.

– Пенсіонери.

– Це пенсіонери.

– Але я вам скажу інше. От я був у трьох країнах, у двох був у минулому році – Австрія, Німеччина, в Швейцарії був цього року. Знаєте, чим відрізняється Швейцарія від всіх інших? Там немає мігрантів. Шенген є, відкритий кордон – немає мігрантів. А в Австрії, Німеччині – на кожному кроці. Чому так? Дуже просто. У Швейцарії нікому нічого не платять. Ти хочеш жити – працюй. Вони провалили референдум зараз (я якраз був на 105 конференції МОТ), гарантований прожитковий мінімум – 2500 франків для кожного, хто працює чи не працює. 82% на референдумі проголосували проти. Уявіть собі такий референдум в Україні і ви зрозумієте різницю ментальну між нами та ними.

– Скільки років треба, щоб мати 1000 євро мінімальну зарплату?

– Думаю, якщо порівняти досвід поляків і словаків, для того щоб вийти на європейський рівень життя їм знадобилося близько 10-15 років.

– Тобто 10-15 років…

– Це якщо послідовна політика. А для того щоб вийти на пристойний рівень життя, їм знадобилося 3-5 років, для того щоб уже вийти з тієї ями…

– А для України?

– Я думаю, десь точно такі ж параметри.

НА ТЕРИТОРІЇ, ЯКА СЬОГОДНІ НЕ ПІДКОНТРОЛЬНА УКРАЇНСЬКІЙ ВЛАДІ, НАШИМ ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ ХОЧУТЬ ОТРИМАТИ СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ, ІНШОЇ АЛЬТЕРНАТИВИ НЕМАЄ, ЯК ПЕРЕЇХАТИ НА НАШУ ТЕРИТОРІЮ, І МИ БУДЕМО ЇМ ПЛАТИТИ

– Я узагальню зараз питання, питання щодо виплат – це як пенсії, так і допомога матерям-одиночкам. Перше таке підпитання – це що робити тим людям, юридична адреса організації, в якій вони працюють, зареєстрована в Донецьку, і другий момент, все ж таки, пенсії – людям, які живуть на окупованих територіях?

– Якщо ми говоримо про юридичні особи, які зареєстровані, то найпростіший спосіб – переєструватися на нашій території, і проблема зникає. Якщо з якихось причин вони не хочуть переєструватися, то звичайно це є проблема, особливо що стосується соціальних виплат. Мова йде про лікарняні, інші соціальні виплати. Зараз Степан Іванович Кубів очолює робочу групу, є в нас ініціативи деяких народних депутатів, ми думаємо, яким чином розв’язати цю проблему. Я не хочу деталізувати, але є пропозиції, ми їх розглянемо. Що стосується людей: на території, яка сьогодні не підконтрольна українській владі, – я не беру Крим, по Криму є окремий закон – він визнаний окупованою територією, відповідальність за ситуацію на окупованій території лежить на окупанті, так законом визначено, – нашим українським громадянам, які хочуть отримати соціальні виплати, там іншої альтернативи немає, як переїхати на нашу територію, і ми будемо їм платити. Що стосується окремих територій Донецької і Луганської областей – вони не мають статусу окупованих територій. Це територія України, при чому міжнародно визнана, але на цій території органи влади не діють. Відповідно виплати, Міністерство соціальної політики не платить напряму пенсії і соціальні виплати, воно це робить через органи Пенсійного фонду, які там є, повинні бути, і органи виконавчої влади і місцевого самоврядування і при них є управління соціального захисту населення. Оскільки цих органів немає, то на цій території заплатити людям ніхто не може, тому що легітимних органів влади немає. І ця проблема визначена в Мінських угодах. У Мінських угодах прописаний механізм відновлення миру і інтеграція цих територій в Україну. Він передбачає – припинення вогню, відведення важкого озброєння, обмін заручниками, амністія, проведення виборів, формування легітимних органів влади, і восьмим пунктом в Мінських угодах написано – відновлення соціальних виплат. Тобто логіка подій, виконання Мінського процесу передбачає ось таку послідовність дій для відновлення виплат на цих територіях.

– Тобто на даний момент ваша позиція наступна – люди, які хочуть отримати пенсії, вони їдуть на неокуповані території, реєструються і отримують там пенсії?

– Тобто ми на сьогодні до повного виконання Мінських угод платити людям, які живуть там, не можемо. Тим більше, що це наше міжнародне зобов’язання, як ми повинні це зробити. Ну люди не можуть чекати, вони не витримують, їм потрібно жити. Ми їм пропонуємо переїхати сюди, отримати статус внутрішньо переміщеної особи, і ми будемо їй платити соціальні виплати по спрощеному порядку.

Я Б ДУЖЕ ХОТІВ, ЩОБ НАША ПЕНСІЯ МІНІМАЛЬНА БУЛА В ТРИ РАЗИ БІЛЬША, НІЖ ТА, ЯКУ МИ МАЄМО НА СЬОГОДНІ

– Наші бліц-запитання. Пане Андрію, перше запитання – яку суму ви щомісяця витрачаєте на власних дітей?

– На власних дітей – жодної, вони вже дорослі. В мене дитина одна, вона вже одружена. Онук, до речі, в мене народився 4 серпня.

– Вітаємо вас.

– І тому вони самі, самостійні. Я нічого не трачу.

– Це правда, що спочатку вас хотіли призначити міністром охорони здоров’я?

– Правда.

– Правда? Ви відмовилися?

– Не тільки я відмовився, але й, я так розумію, що ця ідея не була підтримана депутатами.

– Але якби запропонували?

– Бачите, я завжди звик працювати там, де мені кажуть, що я потрібен. Якби запропонували – я б пішов працювати.

– Мінімальна пенсія за три роки в українців якою буде?

– Більшою, ніж сьогодні.

– Це цікава відповідь, можете конкретніше? Плюс-мінус.

– Ну давайте так, багато залежить від рішень, які сьогодні буде приймати Верховна Рада. Якщо приймуть депутати ті пропозиції, які є – це оптимістичний сценарій, якщо не приймуть, то ми й далі будемо такою "черепашою" ходою рухатися 10-15 гривень плюс і дуже цим страшно пишатися.

– Ну так можна сказати про кожну Раду.

– Потрібно сьогодні ставити питання про те, щоб в рази. Я був би дуже задоволений, якби, наприклад, коли ми пішли, ну а у нас термін – це три роки, до наступних парламентських виборів, якщо все буде добре; то я б дуже хотів, щоб наша пенсія мінімальна була в три рази більша, ніж та, яку ми маємо на сьогоднішній день.

– На скільки це у відсотковому значенні можливо?

– Ну дивіться, сьогодні 1130 гривень мінімальна пенсія, в три рази – це десь 3500 гривень. От якщо ми досягнемо цього результату, я буду вважати, що ми дуже успішно працювали в нашій країні.

– 1000 євро мінімальна зарплата за три роки можлива?

– Ні. Це неможливо, це можливо за 10-15 років, не менше. З моєї точки зору, при оптимістичному сценарії.

– Назвіть трьох найбільших популістів в Україні, хто вони?

– Я би не хотів називати персонально, але я думаю, що їх всі знають. Як казав герой фільму: "их фамилии слишком известны в определенных кругах".

– Ви підтримуєте виділення землі учасникам АТО?

– Звичайно, більше того, коли ми працювали, виділяли землю учасникам, в першу чергу сім’ям загиблих. Героям України ми навіть дві земельні ділянки виділяли. А в цілому, це правильна постановка, єдине що потрібно – її правильно реалізовувати. Сьогодні людина, яка має право на земельну ділянку, може просити її де завгодно. Звичайно, люди приїжджають, наприклад, у Київ і кажуть – ми хочемо земельну ділянку в Києві. Ну в Києві немає такої можливості. Тому тут є питання щодо регулювання, як це право забезпечити.

У МЕНЕ ЧЕРЕЗ МІНІСТЕРСТВО ПРОХОДИТЬ 350 МЛРД ГРИВЕНЬ. Я ОТРИМУЮ 16000, І ЩОБ Я НЕ КРАВ, НАДІ МНОЮ СТАВЛЯТЬ СЛІДЧИХ НАБУ, ЯКИМ ДАЮТЬ 70000 ГРИВЕНЬ. А МОЖЕ НАВПАКИ ДАВАЙТЕ ЗРОБИМО?

– Ви казали, що прем’єр і Президент відмовляються, незважаючи на багатодітність, від допомоги, запитання зустрічне – навіщо тоді їм збільшували оклади?

– Оклади збільшили тому, що коли ми говоримо про реформи, погодьтеся, що коли зарплата у будь-якого працівника міністерств, оклад у працівника міністерства приблизно дорівнює окладу прем’єр-міністра чи Президента, то це неправильно. Повинна бути чітка градація, коли ми говоримо про бюджетну сферу. Повинні чітко бачити, хто і який має оклад. Президент має 28000 гривень, 20000 має прем’єр і далі всі по ланцюжку. З іншого боку, подивіться на оклади суддів. Більше того, виявляється Кабінет міністрів не має права їх регулювати – рішенням КСУ скасовано, заробітна плата суддів виключно законом. Візьміть, будь ласка, Антикорупційне бюро – слідчий має оклад 70000 гривень. Ну це ж анекдот. От вдумайтеся в абсурдність ситуації в нашій країні – міністр отримує 16000 гривень оклад. У мене через міністерство проходить 350 млрд гривень – тільки Пенсійний фонд дотація 145 – я отримую 16000, і щоб я не крав, наді мною ставлять слідчих НАБУ, яким дають 70000 гривень. А може навпаки давайте зробимо? В мене буде менше підстав думати про щось інше, ми звільнимо цих людей і перестанемо їм платити, але заплатимо міністру, який буде нормальну зарплату отримувати і буде працювати.

– А ви живете на ці 16 тисяч?

– А куди я дінуся?

– Ну можливо існують якісь конвертні виплати, які, я знаю, існували в попередньому уряді?

– Ні, в нас ніколи такого не існувало. Я працював завжди, в мене ніколи не було конвертних виплат. Я працював у місті Вінниця – анекдот у чому, що в мене заробітна плата сьогодні приблизно та сама, яку отримував там.

– Так, ми дивилися на вашу декларацію.

– Але повірте мені, що у Вінниці це один рівень життя, а в Києві інший.

– Безумовно. Де ви зараз живете, до речі?

– На квартирі, моя дружина знімає квартиру по договору, ми платимо.

– Держава компенсує?

– Ні, держава нічого не компенсує. А ми ж боремося з привілеями.

– Зрозуміло. А як ви виживаєте на ці гроші?

– Ну це вже окреме питання.

– Окреме питання. Дружина ваша працює?

– Так, у школі.

– Працює у школі. До речі, щодо вашої декларації, цікавий момент, що в декларації зазначено, що ви живете, виходить, з мамою і з дружиною в одному помешканні?

– Так.

– А це помешкання скільки квадратних метрів?

– 62.

– Так і є?

– Так.

– Ви всі живете в одному помешканні?

– Я вас прошу.

ЩОБ СТАТИ ВІДОМИМ В ЄВРОПІ, БОГДАНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ НЕ ВИСТАЧИЛО ДВОХ РЕЧЕЙ. ПЕРШЕ – ПРІЗВИЩЕ, ЯКЕ Б НОРМАЛЬНО ВИМОВЛЯЛОСЯ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВАХ, І ДРУГЕ – ВДЯЧНОГО НАРОДУ

– Ви унікальний міністр, таких треба пошукати, я вам відверто кажу.

– Я вам чесно скажу, журналісти приходили до мене додому, я їх всіх приймав, показував. До речі, мій будинок дуже легко ідентифікувати. Ми зробили там утеплення, чотири квартири, чотири поверхи, і розфарбували його в кольори національного прапора. Так що тепер наш будинок у Вінниці так і називається – будинок під прапором. Його всі знають.

– Як ви вважаєте, українці невдячні?

– Я вам приклад приведу. Проспер Меріме написав величезний твір про Богдана Хмельницького. Коли він дізнався про його біографію і про його життя, він написав, що Хмельницький – одна з найбільших постатей у світовій історії. Він жив в епоху принца Конде, в епоху Альбрехта Валленштейна і Густава Адольфа, але здобував не менш великі перемоги, ніж ці люди. Чому ж їх знають всі, а Хмельницького не знає в Європі ніхто? І він написав страшні речі: для того щоб стати таким же відомим, йому не вистачило двох речей. Перше – прізвище, яке б нормально вимовлялося на європейських мовах, і друге – вдячного народу. Це висновок Проспера Меріме щодо Хмельницького. Далі робіть висновки самі.

– В Україні існує гендерна рівність, на вашу думку?

– Ну її ніде нема. В Україні теж.

– Якою має бути ідеальна соціальна політика у країні? В двох словах.

– Ідеальна соціальна політика – яка не викликає у людей відчуття несправедливості.

– Хто ваш найкращий друг?

– У мене він недавно народився.

– Серйозно? Це ваш онук?

– Так.

– В яку країну ви б переїхали, якби була так можливість?

– Ні в яку. Я дуже в багатьох країнах бував, я це кажу не абстрактно, я був і в США, і в європейських країнах – люди живуть набагато краще, ніж у нас, але на мій погляд, найкраще у нас.

– Який ваш прожитковий мінімум?

– Ну той, який я отримую. Я завжди жив на ті кошти, які в мене були. В мене додаткових доходів ніколи не було.

– На чому нечесний чиновник міг би найбільше заробити в Міністерстві соціальної політики?

– Ну я вам скажу, що правоохоронці наші показують, на чому, періодично затримуючи деяких діячів, які, пам’ятаєте, як у Слєпакова, "мимо меня протекает финансов огромный поток, я иногда позволяю себе из потока сделать глоток" . І от як вони роблять такі ковтки, їх одразу правоохоронці затримують. Це дуже правильно.

– На вашу думку, у Гройсмана є шанси стати Президентом?

– Ви знаєте, Гройсман дуже молодий ще на сьогоднішній день політик, і будь-який політик в Україні, той, який серйозно ставиться до своєї роботи й до відповідальності за людей, має шанси бути Президентом. А чи реалізується це право і яким чином – ну це тільки майбутнє може показати.

– У вас існує якесь надзавдання у кар’єрній драбині? Що після міністра?

– Яніно, я вам відкриє таємницю – я сюди не рвався. У мене все було у Вінниці добре, мені 50 років, в мене хороша сім’я, дочка мала народити. Ми третій раз виграли вибори, причому переконливо. У нас була програма розвитку міста "Вінниця-2020", а потім Володимир Борисович сказав, що треба працювати. Ну як ми могли не працювати? Треба значить треба.

– Ви людина командна?

– Так.

– Яка ваша улюблена пісня? Ну крім Слєпакова.

– "Червона рута".

– Серйозно?

– Так.

– Ви б хотіли залишитися у наступному складі Кабміну?

– Якщо там буде Володимир Борисович.

– Я дуже дякую, що ви сьогодні до мене прийшли. Я дуже сподіваюся, що українці за вашим головуванням в Міністерстві будуть жити краще, принаймні мені б дуже хотілося. Знаєте, я інколи роблю таку штуку, підхожу до каси і бачу стареньких, які розраховуються, я завжди за них плачу і кажу, щоб касир сказала, що це акція була. Мені дуже хочеться, щоб наші жили так, як ви бачили, як живуть у Німеччині, вони дозволяли собі ввечері вийти в паб, поспілкуватися з друзями, обговорити найсвіжіший фільм. Дякую, що до нас прийшли.

– Спасибі.

– Тримайтеся.

Яніна Соколова, 5 канал

Попередній матеріал
СБУ викрила на корупції заступника начальника відділу НАБУ
Наступний матеріал
Водопілля у Луїзіані: американські рятівники вберегли понад 20 тисяч життів
Теги:

Міністр соцполітики озвучив свій прожитковий мінімум

Мінсоцполітики: кількість субсидіантів зросла у чотири рази, а відмов побільшало вдвічі

За 3-4 місяці запрацює єдина електронна база даних переселенців – Мінсоцполітики

Мінсоцполітики: Пенсійний фонд України – банкрут, підвищення пенсійного віку – крайня міра