5 канал

Міхеіл Саакашвілі: Українцям характерна феноменальна самоорганізація та боєздатність

Голова Одеської обласної держадміністрації Міхеіл Саакашвілі у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповів про ентузіазм одеситів щодо здійснюваних реформ і свої стосунки з місцевим політичним "бомондом". Крім того, він поділився рецептами боротьби з хабарництвом, зловживаннями у земельній сфері, розповів, яким чином забезпечити в області чесний виборчий процес і чому Ківалову не вдається знятися з виборів, як перетворити Одесу на Барселону, чи погодиться він очолити уряд, а також про те, які статки приписує йому російське телебачення.

МИ ВІДЧУВАЄМО ДУЖЕ СИЛЬНУ ПІДТРИМКУ НАРОДУ. ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ В ОДЕСІ ЗАКИПІЛА СПРАВЖНЯ ПОЛІТИКА

– Ви сьогодні заявили про те, що дорога "Одеса-Рені" буде збудована до кінця 2016 року. Дозвольте я вам поставлю одразу провокативне запитання, можливо, неприємне. Саша Боровик, дорога "Одеса-Рені", відкриття інфекційної лікарні. Все це, звичайно, чудово, але чи не здається вам, що перебування в українській владі почало вас дещо маргіналізувати?

– Ми нарешті перейшли на справжні речі. Понад те. Що означає "маргіналізувати"? Маргіналізувати – коли в тебе немає підтримки народу. Ми відчуваємо дуже сильну підтримку народу. Я був у Ренійському районі, де востаннє губернатор був у 1996 році, коли спілкувався з народом. Чудові, хороші люди. Вважається, традиційний такий стереотип, що там суспільство таке зашорене нібито і проросійське. Насправді, дуже інтелігентні, хороші, теплі люди, дуже ділова розмова. І так скрізь. Я ходжу вулицями Одеси, і такого ентузіазму Одеса ніколи не бачила. Нас зустрічають сотні і сотні людей. За день по кілька тисяч іноді. І нарешті пішла справжня політика. Про який маргіналізм ви говорите? Нарешті пішла політика. Не бюрократія, не інтриги, не звичайні всякі історії. Я думаю, що в Одесі закипіла справжня українська політика. Європейська. Вперше, можливо, за історію, вперше Одеська область в центрі світу. Ось репортаж BBC – "Одеса – локомотив українських реформ", потім усі провідні газети світу. До нас зараз приїжджають міжнародні форуми. Головне навіть не це.

Сьогодні я був у Ренійському районі. Ми вибили перші 115 млн грн, щоб розпочати будівництво цієї дороги. Дійсно, воно почалося – я на власні очі бачив. Сподіваюся, наступного тижня у нас буде новий керівник, який забезпечить, що кожного місяця митниця, згідно з цим законом, який ми вибили, поставлятиме гроші в бюджет на цю дорогу, і тому будівництво відбуватиметься безперервно.

Я зараз приїхав до вас із південно-західного кордону України, з Румунією. І там я був присутній при будівництві – вже почалося будівництво переправи, яке блокувала прокуратура області. Знаменитий скандал з прокурорами, коли вони мені сказали, що "так, ми блокуємо, це відповідає державним інтересам". Я приїхав. І ось бідні, знедолені люди з цього боку дивляться на те, що там з іншого боку, – за 940 метрів Румунія, розвивається, починає квітнути, люди починають багатіти, – і у них навіть переправи немає туди дійти. А прокуратура каже, що відсутність цієї переправи – це відповідало державним інтересам України.

Тому немає того прокурора в нас в області. Зараз у нас є новий прокурор. І реально все, про що ми говорили, почало працювати. Реально почали переправи, дорога будуватися. І завтра відкриваємо Центр адміністративних послуг. Прокуратура почала нарешті працювати. Можете подивитися останній брифінг Сакварелідзе. Те, що я завжди хотів, щоб воно запрацювало, нарешті працює. Це як механізм-маховик – поступово приводиться в дію. Зараз він почав приводитися в дію. Воно буде дуже швидко рухатися. Це поки що сота частина від моєї програми. Ми просто на самому початку цього шляху перебуваємо. Нарешті я вже бачу напрямок. Чесно кажучи, досі ми трохи блукали... Я не був абсолютно задоволений ані собою, ані ситуацією. Методом проб і помилок нарешті ми намацали цю нитку.

До речі, коли Президент мене туди направив, я йому сказав, що мені знадобиться кілька місяців, щоб намацати нитку і потім її витягнемо. Але на це потрібен час, нові люди, нове ставлення, нові важелі. І нарешті ми намацаємо нитку і покажемо напрямок, куди треба рухатися.

ЧИНОВНИКИ, ЯКІ РОЗБАЗАРЮВАЛИ ЗЕМЛЮ, БУЛИ НЕДОТОРКАННІ

– Не встигли вас покритикувати за Машу Гайдар, як знову вас критикують за можливе призначення заступниці Юлії Марушевської на посаду голови митниці.

– А чого критикувати? Це ж добре.

– Вона, здається, філолог за освітою.

– А яка різниця? Юля – суперосвічена, розумна, і головне, патріот України. У неї просто алергія на корупцію і корупціонерів, вона в одній кімнаті не може знаходитися, це правда.

– Я розумію… Але там немає спеціалістів?

– І це створює деяку незручність при спілкуванні з деякими нашими політиками. Просто правда, у неї алергія на всіляких корупціонерів. Але це не Юля, це команда наша. Ми беремо під опіку Одеську митницю як команда. Немає окремо Юлі, окремо Боровика, окремо Саакашвілі… Є одна команда спільна. І що реально відбувається? От позавчора взяли за хабар – або у процесі пред'явлення зараз знаходиться звинувачення прокуратури – начальницю цієї митниці, таку собі Ареф’єву, за 50 тисяч американських доларів. Ну те, що там беззаконня – всі знають. Ще до цього якусь керівницю посадили. Вони не зрозуміли, що в Одесі ми є, що якісь обмежені важелі, прокуратура, лікарні, з СБУ ми працюємо.

– Ну їх вже відпустили? Чи їх і не затримували?

– В Україні когось затримати дуже складно. Але хоча б порушити (справу – 5.ua) – це добрий початок. Бо з сільради ця жінка втекла спочатку до Києва, у Києві її вивели з задніх дверей тієї установи, звідки вона втекла. Її подільники теж у бігах. Цю жінку поки ще не посадили. Ну там інші звинувачення, але зрештою справа все одно дійде. Вони ж усі до цього недоторканні були, Ківалов і його команда. Недоторканні були наші чиновники, які розбазарювали землю. Справи, які призначила наша прокуратура, дуже знакові. Чому знакові? Бо по всій Україні це неподобство відбувається – ніхто нічого ніколи про це не говорив.

Ось сільради всюди розпродають землю. Голови сільрад скрізь загрібають цю землю своїм родичам і так далі. Щойно ми взялися за одну сільраду – Крижанівську, одразу моментально в сусідній сільраді, в Іллічівці, вкрали всі документи. Бо там керівник сільради своїй внучці, племінниці дав землі.

Але це ж ми ж лікуємо не просто так симптоматично. Бо симптоматичне лікування – когось хапати за руку. Ми завели "Одеський пакет реформ" – зміна 27 законів. Одна зі змін – щоб усі сільради землю продавали електронно, тільки електронно. Ось зараз кажуть: "У них заберете землю і кому віддасте? Комусь іншим, своїм?" Ні. Нехай ця сільрада продає цю землю. Вона коштує дуже дорого – це на пляжі, "золота земля". Земля в Одесі подорожчала. Почасти, можливо, тому, що ми там працюємо, бо Одеса – круте, більш розкручене місто. Нехай вони продають. У нас немає доріг, у нас немає хороших шкіл, у нас бракує місць у дитсадках. Нехай побудують на ці гроші дитсадки, школи, місцеві дороги. В усе це треба пустити громаду.

А то ми приїхали туди, зустріли нас ці "тітушки", які кричали "якщо ви нас зачепите, то у нас тут буде дестабілізація" – знайоме гасло старих, не таких давніх поганих часів. А навколо бігають ці перелякані жителі, які потайки кажуть: "Вони дуже погані люди, вони нас навіть на пляж не пускають". Бо в цих людей немає віри. Вони, ця сволота, добре організовані, ці 40-50 чоловік. Кричали на мене. А навколо ці перелякані жителі: "Їх не чіпайте. Ви не знаєте, на кого попали". Справа в тому, що за ними депутати Верховної Ради.

КІВАЛОВ ХОЧЕ ЗНЯТИСЯ З ВИБОРІВ, АЛЕ ЙОГО НЕ МОЖУТЬ ЗНЯТИ, БО ЗА ПРОЦЕДУРАМИ ВЖЕ ПІЗНО. ВІН ІСТЕРИЧНО ПОЧАВ ЗНІМАТИСЯ, БО ЗРОЗУМІВ, ЩО Є СПРАВИ ЩОДО ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

– Затока. З Ківаловим що це взагалі за історія? Узяла прокуратура, Сакварелідзе, зараз трьох людей з групи Ківалова за підкуп голосів Затоки. І що таке? Там була міліція області і сьогодні скасувала реєстрацію 270 студентів. Щоб ви розуміли, Затока від інституту Ківалова – це майже дві години їхати. Чомусь гуртом студенти університету Ківалова дуже захотіли їздити на своє навчання саме із Затоки. Вони прописалися. Причому взимку, а взимку не особливо хороше видовище там прописуватися. Ось звідти дві години хочуть щодня їздити. Більше того, прописуються на одне ліжко по кілька людей. Бо їм там хочеться разом спати. І це відбувається на наших очах. Цей "голубой воришка". А порівняно, що вони там крали, Затока, там все можна зробити. Кілька мільйонів доларів направити на торгівлю землею. Ну це дрібниця. Чого було таку шановну людину смикати по Затоці? Правильно? З'явилися тут якісь грузини, привезли з Вінниці, з Києва. І вони раптом зайнялися цими землями. Ніхто ж ніколи їх не чіпав.

Тому ось так.

– І Ківалова так і не зняли з виборів?

– Він хоче знятися, але його не можуть. Бо насправді за процедурами вже пізно. Але він істерично почав зніматися, бо зрозумів, що є справи щодо фальсифікації, але раптом неочікувано підірвали гранату біля його будинку. Хто б не очікував? І він сказав героїчно: "Мене підривають. Весь світ проти мене. Я хочу знятися". Але вже суто процесуально не міг знятися. Але кримінальна справа – вони підкуповували виборців – це очевидно. І цю справу треба довести до кінця. Так ці люди все життя жили.

Зараз така інша історія. Два місяці тому УВС провело обшуки в будівлі, в якій я сиджу, облради, обладміністрації – разом ми сидимо. І там ці служби, які займаються цими всіма приватизаціями. Взяли ці документи. Ну це абсолютно очевидно було. Приватизацію проводили через оренду – 49 років. А потім хтось їх згадував? 49 років.

ЛЮДИ МОЖУТЬ БУТИ В РІЗНИХ ПАРТІЯХ, АЛЕ ЧУДОВО БЕРУТЬ УЧАСТЬ РАЗОМ У МАХІНАЦІЯХ. І КОЛИ ХОЧ РАЗ ВЗЯВ УЧАСТЬ, КОЖЕН МОЖЕ СКАЗАТИ: "А ТИ ХІБА ЦЬОГО НЕ РОБИВ?"

– Та в нас так усі роблять.

– По дві-три тисячі доларів. Як зазвичай, як по всій Україні. Я ж кажу – характерна історія. Як по всій Україні. Ніхто не обурюється.

Ну я прийшов, кажуть, тут цей ненормальний прийшов, кажуть, "давай, щоб його провести, проведемо аукціон". Провели аукціон, кажуть "як добре ми провели аукціон". Продали за мільйон аж доларів дві тисячі квадратних метрів на Французькому бульварі, просто на пляжі, кращому місці Одеси. Два гектари там мінімум коштує мільйонів десять. І ось по телевізору, що "ось, ми продали". Потім, коли подивилися, взяли ці документи. Спочатку хотіли місцевих експертів. Місцеві експерти: "Такі люди причетні. Ми краще звільнимося, ніж на них напишемо, що це шахрайство". Потім привезли людей із Києва, молодих прокурорів, як я сказав, і слідчих – амбітних, симпатичних, їм землі не потрібні, частки не потрібні, їм потрібна слава, їм потрібно ім'я, їм потрібно будувати свою державу зрештою.

Виявилося, як купували на аукціоні "чесно" цю землю? Студенту 19-20-літньому, – Ківалова теж інститут, я думаю, з Ківаловим безпосередньо не пов'язано – влили туди з офшору мільйон доларів. Він створив компанію за три дні до аукціону, або за кілька. Він купив, йому терміново захотілося мати, цьому хлопчині, велику землю біля моря в кращому місці Одеси, кращому місці України. Купив, але через п'ять хвилин ці гроші з його рахунку хтось зняв, щоб хлопчик не пішов на інші речі не витратив. Чиста афера. Природно, це неможливо, щоб там не були замішані люди на всіх рівнях, включаючи Київ. Ця піраміда працює ідеально, коли ніхто не протестує, коли всі задоволені. А люди можуть бути в різних партіях, але чудово беруть участь разом у всіх цих махінаціях. І коли хоч раз взяв участь, кожен може сказати: "А ти що, хіба цього не робив?" Тому всі мовчіть. Краще говорити про загальні гасла, про загальні речі. А навіщо говорити про якусь дрібну приватизацію на кілька десятків мільйонів доларів, коли хтось чогось вкрав? Всім вистачить, всі поділяться. Поки ми при владі, біля годівниці, повинні все поділити. І раптом ці ненормальні заїжджі почали за якісь місця хапати за такі маніпуляції. Тому, звісно, вони ще не посаджені. Посадимо. Все йде у правильному напрямку зараз.

– Там оця команда, про яку ви щойно казали, вони поширюють чутки, що ви собі придбали в Одесі яхту. Її оренда коштує 700 тисяч євро на тиждень. Є у вас яхта така?

– У мене й космічний корабель є. Та ще багато чого. Я у Грузії був майже дев'ять років при владі. І повернувся назад у ту саму квартиру, звідки поїхав. Багато моїх урядовців тут зі мною, в Україні. Щось непомітно, що в них якісь заощадження є. Я бачу, як вони залежать від кожної місячної зарплати. І їм то ми платимо, то всілякі фонди іноземні. Бо є люди, до рук яких не прилипає. Бо ти або працюєш на народ, у даному випадку на український народ, або ти працюєш на себе. Тому я не вірю, що є щось середнє, компроміс між однією кишенею і іншою. Або ти в одну кишеню – народну, або у свою. Тому вони можуть говорити що завгодно. Я вже, мабуть, ніколи не буду ні багатим, ні заможним.

До речі, сьогодні в Рені була дуже хороша зустріч. Але коли я йшов, один чоловік напідпитку каже: "Де ті 5 мільярдів, про які сказали на НТВ?" Я кажу: "Які 5 мільярдів?" Він каже: "На НТВ сказали". А, на НТВ сказали? Тоді зрозуміло. Там дивляться тільки російські канали. Я потім звернувся до голови адміністрації – нова людина, дуже хороша, розумна, патріотична і дуже ділова. Він сказав, що немає українських каналів...

– З НТВ можна багато про вас дізнатися.

– Скільки завгодно російських каналів вони всі дивляться. Попри це, я все одно здивувався, як інформація поширюється. Вони дивляться російські канали, але в Одеській області…

– …Крізь український прищур...

– …В Одеській області дуже швидко поширюється інформація, люди все знають, попри те, що доріг там ще немає. Вони все знали про нашу боротьбу з корупцією. Вони сказали: "У жодному разі не зупиняйтеся". Вчителі, вихователі дитячих садків, люди просто, хто прийшов, 600-700 людей. Ми там постояли, на всі запитання відповіли. Просто чудово у нас люди живуть в Україні. Всіх етнічних груп і походжень, там і болгари, і росіяни, і гагаузи, природно, і українці. Хороші люди просто.

ЯКЩО МИ НЕ ПОДОЛАЄМО КОРУПЦІЮ, ЯКЩО НЕ ПОКАЖЕМО ЛЮДЯМ РОЗВИТОК І МАЙБУТНЄ, НЕ ТРЕБА БУДЕ НАВІТЬ ТАНКІВ ІЗ ПРИДНІСТРОВ'Я. МИ САМІ СЕБЕ МОЖЕМО ПІДКОСИТИ

– Про національності. У Вас регулярно в Одеський області затримують прихильників так званої "БНР" – "Бессарабської народної республіки" міфічної. І ось нещодавно прем’єр Яценюк заявляв про те, що на кордоні з Придністров’ям стоїть три з половиною тисячі російських солдат із танками та іншою зброєю. Чи є така загроза з боку Придністров’я? Чи ви володієте такою інформацією, що там якісь рухи є?

– Я б не перебільшував. У Придністров'я немає лінії постачання. Росіяни не можуть повітрям постачати операцію нападу на Україну. Ми самі себе можемо підкосити. Ми самі собі можемо прострелити ноги. Якщо ми не побудуємо дороги, якщо ми не подолаємо корупцію, якщо ми не покажемо цим людям розвиток і майбутнє, там не треба буде навіть танки з Придністров'я. Я ж кажу, ми їм навіть не дозволяли будувати переправу через Дунай. Вони дивляться на цю Румунію, яка, до речі, не найрозвиненіша країна в Євросоюзі. І вони дивляться, і просто злість бере кожного з них і розчарування. Тому, щоб такого не було, ми повинні прискорити програму розвитку. І не треба весь час зациклюватися на російських танках. Українські війська зробили диво. Я реально вважаю – це військова перемога, те, що Україна зробила. Тому що стримати таку армію – життями наших солдатів… Вона в Сирію не від хорошого життя перекинулася. В Україні вона застрягла. І Путіну треба було терміново вигадувати нову гру. Бо український сценарій зайшов у повний глухий кут. А він же зовсім інакше розраховував. Він вважав, що фронт розвалиться, що українці втечуть, що українці прибіжать до Києва скидати свій уряд, повернуться спиною до росіян. Наші грузинські офіцери, які були з ними, – вони були в різних місцях, в Іраку, в Афганістані, вони були в різних операціях, різних арміях, – і вони кажуть, що таких солдатів вони не бачили, офіцерів. Вони реально зробили диво, це реально військова перемога. Зараз не буду говорити, стільки жертв, територія окупована, але стримати таку величезну армію – 50 тисяч постійно брали участь в операції.

– Я не зовсім розумію, в чому полягає цей глухий кут росіян, про який ви говорите. Вони отримали заморожений конфлікт на території України, який Україна згодом змушена буде фінансувати, визнати "ДНР" і "ЛНР" як легітимні влади.

– Я зараз не хочу входити у суперечку в цих конституційних нюансах.

– Ну це не конституційні нюанси. Це домовленості, яких досягли в Мінську і в Парижі.

- Я виключаю, що якийсь компроміс, якусь поступку Порошенко зробив таку, яка була б, в даному випадку, проти фундаментальних національних інтересів, по-перше.

– Ну, можливо, це від безвиході. Хтозна.

– Ні, це не та людина. Можна його за багато речей критикувати, але Путіну він точно не поступиться – це однозначно. По-друге, не цього вони хотіли. Що ви думали, що вони хотіли Донецьк і Луганськ? Ні. Вони хотіли Київ…

– …Але їм зручно маніпулювати Донецьком і Луганськом…

– Вони хотіли Одесу, вони хотіли Харків. Вони хотіли великі українські центри. Звісно, в першу чергу Київ, маніакально. Одесу, звісно. Він вважає, що Одеса – непорозуміння. Вони в Москві там божеволіють, чому я сиджу в Одесі. Я, до речі, абсолютно не думаю про Москву. Мене ця міжнародна політика за великим рахунком не хвилює, тому що я займаюся місцевими питаннями, і це набагато актуальніше. Але я знаю, відчуваю, що чим більше ми будемо розвивати там, тим менш важливо буде, хто нам загрожує. І прем'єр-міністру, і уряду, нам всім треба концентруватися на тому, щоб не було корупції.

Цю жінку взяли з митниці. Чому вона була там? Тому що прийняв уряд постанову, за якою сама митниця встановлювала індикативні тарифи. Тобто, хотіли вони чи ні, створилася «корупційна годівниця». І ця жінка цим скористалася, але вона забула, що вона в Одесі, де ми теж сидимо і пильнуємо.

МИ ПРОСТО ПРОПОНУЄМО, ЯК МАЄ БУТИ В НОРМАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ, КОЛИ ЧИНОВНИК СИДИТЬ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ КРОВ ЛЮДЕЙ ПИТИ

– Тобто ви хочете зараз сказати, що зараз розмитнюють все безплатно і по-чесному в Одесі?

- Ні. В Одеській митниці "бєспрєдєл", але люди тепер більше бояться. Тобто "бєспрєдєл" був завжди, але…

– Тобто з кожного контейнера беруть не тисячу, а 500.

– Ні. Тому ми схопили там якогось голову інспекції в Києві, який хотів всі ці вантажі перекинути на Київ. В Одесі, ви що, з глузду з'їхали, не знаєте, що це небезпечно? Тому ми домовилися з керівництвом ДФС, що ми туди увійдемо зі своєю командою. І ми підготували електронну митницю – до кінця року або на початку наступного року.

Так само як ми відкриваємо завтра Центр обслуговування. Це буде Центр, де паспорт видаватимуть за один день. А якщо нам дозволять дігіталізувати реєстр, то ми його будемо видавати за 5 хвилин. Не за місяць.

– Тобто як у Батумі, коли можна будь-який документ…

– Завтра можна буде за день. В обмеженому ареалі. Всі ці фірми будуть реєструвати, всі ці трансакції, всі ці виписки – швидко, швидше за всіх в Україні. Це можна б набагато швидше, якщо це дігіталізувати. Ну добре ми попрацювали з МВС, з юстицією, з фінансами. Зараз ми працюємо з Аваковим, щоб МРЕВ так само зробити – пілотний проект. Бо що відбувається в Одесі? Ми зараз розслідуємо, 1300, по-моєму, було прав виділено "лівих", кожні з яких стоять 150 доларів. Уявляєте, скільки оборот?

– Дуже дешево.

– Уявляєте, який оборот тільки одному місті в МРЕВ? Ось цю годівницю ми хочемо забрати, привести туди нормальних людей, усміхнених і без хабарів. Тому що технологічно це легко зробити, якщо захотіти. І оскільки керівництво МВС йде назустріч, ми сподіваємося з ними це зробити.

Те саме митниця. Що ми будемо вимагати? Ми заходимо не для того, щоб – "були ці, а зараз ці". Ні. Ми заходимо, щоб до кінця року… Ми вже починаємо будувати ось цей термінал, швидка зона оформлення. Кожен контейнер буде проходити максимум 15 хвилин. За системою ООН оцінки ризиків здійснюватимуть догляд не більше 5-7% контейнерів. Не 30, не 40 – 5-7% максимум, та й то за рахунок митниці. Митниця вивантажує, завантажує назад контейнери, взагалі власника вантажу це не стосується. Це взагалі можна зробити буквально за лічені місяці. Це питання технологічне. У нас програми вже написані, зараз просто потрібно, щоб це побудували технологічно і зробили. Але це складно буде, бо це виключає брокерів. А брокери часто останні в корупції. Але вони будуть мати своїх людей в Раді. Так само ми завтра з Президентом відкриваємо центр, про який, у принципі, за законом не прописаний. Цей закон стоїть на голосуванні. Скажімо так, незаконно відкриваємо. Але Порошенко правильно сказав, коли там в гніві губернатор Дніпропетровська почав кричати, що "хай Саакашвілі все робить за законом". Президент сказав: "Зараз не час. Зараз треба робити і закони змінювати паралельно. Ми живемо в епоху реформ". Він все правильно побачив. Зараз ми робимо і називаємо це пілотним проектом, тому що в решті України цього немає, і за законом... Сподіваюся, Рада проголосує. Так само ми побудуємо новий митний термінал, покажемо, що можна працювати інакше, там буде нова команда. Ми всіх митників поміняємо, нових людей наберемо, молодих, відкритих до людей. Можна і різного віку, але нормальних людей. І потім скажемо – ось, це може так працювати. Хтось посміє проти цього голосувати, коли ми це вже покажемо? Чому до цього так було? Гіпотетично. Хтось каже, що, так, може бути краще, але ніхто не бачить. Ось завтра ми покажемо, що може бути краще.

Ось ми зробили центр прийому громадян. Ніби маленька річ, тому що для мене вона взагалі маленька, тому що по грузинським стандартам… У Рені мені сьогодні зустрівся чоловік, який говорив: "Який я був вчора щасливий". Від чого? Та просто людським ставленням. У Рені.

– Це "прозора приймальня", про це ви?

– Він 300 з чимось кілометрів пройшов, щоб там побувати, десять хвилин і поїхав назад у Рені щасливим. Як мало потрібно людині в цій країні для щастя, оскільки все ось так погано.

- І його просто вислухали чи він вирішив якусь проблему?

– Ні, йому сказали, що вирішили за 10 хвилин, добре, що вирішили. Люди, яких ми обираємо, вони з іншою психологією абсолютно. Я насправді сидів там, дві години приймав разом з дівчатами, які там юристи та інші, потім ще раз прийшов у кінці робочого дня, вони були знову усміхнені, свіжі. Це треба ж мати нерви і такий склад душі, бо я був виснажений. Приходять люди, 96 років старому, ветеран війни, ордена все – і спить на вокзалі. Приходить і каже, що "я сплю на вокзалі, знайдіть мені..." І як можна на це дивитися? І я це вислуховував 40 хвилин.

А цей Центр реєстрації буде набагато більше вирішувати. Потім МРЕВ ще буде більше вирішувати, потім митниця – ще більше. І так поступово створюємо альтернативну модель нової України.

Плюс ми завели "Одеський пакет реформ" – 27 змін законів, за якими всі аукціони електронні, всі покупки електронні. Треба на 50% скоротити всі необхідні дозволи, треба всю цю тяганину скасувати. Нехай людина змінює цільове призначення землі сама по собі, а не якісь угоди нескінченні, якісь ходіння по муках, та "система Кафки", яка у нас є. Все це треба скасовувати. Все зі здоровим глуздом. Нічого революційного там немає. Ми просто пропонуємо, як воно повинно бути в нормальній ситуації, коли чиновник сидить не для того, щоб кров людей пити.

Ось я сьогодні був у Рені. Кажу людям: "Ви сьогодні на субвенції подали?" Ті відповідають: "Ось така проблема. Нам говорять по телевізору, що потрібен один документ, а документів потрібно набагато більше. П'ять, десять, п'ятнадцять іноді". Там довгі черги, там жінки весь час оголошують перерву. Там реально багато людей не розуміють української мови. А вони кажуть заповнювати українською. А вони повертаються і йдуть – їм 80 років. Ну як вона вивчить, ну не може. Реально. Просто треба було продумати ці деталі, а не говорити по телевізору, що все добре. Вони реально включають, бачать, що все добре, що субвенції видані, що ніщо не потрібно. Потрібно просто прийти, написати заяву і вам відразу видадуть. Виявляється, на ділі це зовсім інакше.

ОДЕСА МОЖЕ СТАТИ ЛОКОМОТИВОМ ВЕЛИКОГО УКРАЇНСЬКОГО ПРОГРЕСУ, БО В XXI СТОЛІТТІ ВСЕ ВИРІШУЄ ЛОГІСТИКА, ТРАНСПОРТ, ТУРИЗМ, КУЛЬТУРА, БРЕНД – ВСЕ, ЩО Є В ОДЕСІ

– Я ще хотіла вас про виборчу всю цю історію розпитати. Ви відмовилися очолювати президентську партію, тому що це не ваш рівень очолювати на місцевому виборах якийсь список.

– Я не казав. Для мене було би великою честю очолювати президентський список.

Але ми ж з вами про це говорили в цій студії. Ви говорили, що це не зовсім ваша історія.

– Я сказав – не свій рівень, я сказав, що хочу бути непартійним, тобто над партіями стояти. Але я не кажу, що це не мій рівень. І в мене є свої симпатії безумовно.

– Ну добре, поясніть тоді, навіщо Одесі Саша Боровик, якщо в Одеси є Георгій Труханов, зрештою, Сергій Ківалов та інші діячі?

– Тому що вперше. Тому що Одеса – найважливіше місто для України. Одеса може стати локомотивом великого українського прогресу, тому що в XXIстолітті все вирішує логістика, транспорт, туризм, культура, бренд. Все, що є в Одесі. Звичайно, шахти, індустрія дуже важливі на Сході, але не треба зациклюватися, що тільки це важливо. Це важливо, там високі технологи, там хороший клас фахівців.

– Дуже високі технології, в шахтах безумовно, але все-таки, Банкова кого підтримує? Труханова чи Боровика?

– Ні, приміром у Дніпропетровську той самий новий завод «Інтерпайп». Завод просто приголомшливий, хороші технології. Але Одеса має все те, що у ХХІ сторіччі… Для мене, для грузинської тематики це все дуже близько.

– Все, крім доріг, інфраструктури.

– Я б хотів зробити з Одеси нову Барселону, не Батумі. Одеса для мене – Барселона на Чорному морі однозначно. Барселона початку 1990-х, яка повинна дуже швидко розвиватися.

– Ну за рівнем еклектики, можливо, це і буде.

– Барселона витягувала решту Іспанії, поки вони з глузду не з'їхали і не стали сепаратистами. Так само Одеса повинна витягувати Україну, взагалі не повинно бути сепаратизму, і я думаю, що все до цього піде.

– Про Боровика і Труханова.

– В Одесі завжди були вибори з фальсифікаціями. При всіх епохах завжди були м'язисті хлопці, завжди були комісії, якісь спеціальні райони, наприклад селище, там живуть дуже хороші люди, але там все сфальсифіковано, це всі знають. Цього разу ми вже трьох людей взяли за фальсифікацію, за підготовку до фальсифікації. Зараз ми створили дуже хороший спецназ, завтра будемо представляти, абсолютно новий, такого, може, ніде в регіонах України і немає. Вони будуть готуватися, тренуватися для якихось заворушень під час виборів, світло вночі раптом відключається, заворушення, шухер. Не пройде. І вперше я можу сказати, що в Одесі ми проведемо чесні вибори. Це по-перше. По-друге…

– Що це за спецназ? Міліцейський?

– Ну не армійський же, ми не будемо їх бомбувати. Друге. У багатьох містах України традиційно скаржаться, що немає з кого вибирати. В Одесі ніхто не може сказати, що у них немає вибору. Є абсолютно різні кандидати, з абсолютно різним бекграундом, з абсолютно різним цивілізаційним розумінням життя. Я хочу прямо сказати, кого б не обрали, крім, звісно, Ківалова і чогось подібного, – я буду з усіма добре працювати. Я до речі, і з цими добре працюю і працював до тепер. Ось цей Центр оформлення послуг, по аеропорту співпраця. В мене проблем немає ні з ким у співпраці. У мене немає ідефікс, що ось ця людина неприйнятна і я буду з ним вступати… Ні.

– Просто ви так Труханова Боровиком схиляєте до лояльності, чи як?

– Ні. Але я б собі не пробачив, і одесити б мені не пробачили, якщо ми б залишили їх без вибору. Вони повинні мати вибір і подивитися, що їм близько. Тому це дуже важливі вибори, з цієї точки зору. Ніхто, до речі, не очікував, що Боровик так швидко набере. За всіма ознаками він набрав. Я просто був з ним на пару зустрічах. Спочатку приходило по 10-15-20 чоловік. Вони приходили жахливо фрустровані. А ми говоримо: "Почекайте. Якщо він буде говорити правильні речі, якщо він їм сподобається, через тиждень буде приходити 100-200 чоловік". Зараз 300-400 виходять. Тобто як кола на воді, розходиться, це мене дуже радує, почався ентузіазм, почали таксисти масово говорити. Тому реально є вибір вже. Є два бачення, дві школи, два менталітети.

– Таксисти за Боровика.

– Так я чув, так. До речі, цікава категорія таксисти. Вони більш космополітичні, відкриті.

– Таксисти завжди проти.

– Вони більш прогресивні в якомусь сенсі.

Є два абсолютно два різних менталітети, борються. І вже є вибір. У будь-якому разі, майбутнє за новим менталітетом. Але коли буде це нове майбутнє? 25 жовтня чи через рік, через два, але воно буде. Туди йде. І зараз це не вибори промосковських або прокиївських. Цього взагалі немає. Це вже великий успіх. Це ж завжди в Одесі, в таких місцях присутнє. Зараз ця тема взагалі не обговорюється. Зараз це про спосіб життя, менталітет. Ми зробили, що ніхто зараз не говорить, що Одеса може вибухнути. Скінчилися ці розмови. Ніхто не говорить, що тут можуть іноземні сили якісь засилля влаштувати. Нічого цього не відбувається. Це дійсно вибір місцевий. Одеса – це тверде українське місто. Багатоетнічне. Люди дуже пишаються, що багато національностей, що говорять різними мовами, найбільше, звісно, російською, але всі майже розмовляють українською одночасно. І вони вже мають вибір. Що й потрібно було довести.

В Одесі що почалося? Думаю, те, що ми аеропорт зараз добудуємо. А чому? Ми зняли там голову Державіаадміністрації – і майже одночасно почалося швидке будівництво аеропорту, який не могли до цього, чотири палки стояли і все стояло заморожене. Ніхто не очікував, що відновиться.

Ми поміняли прокурора – почалися переправи. Тобто все це пов'язано. І перепони були штучні. Тому людям треба дати можливість вибирати. Перепони треба зняти. І я ще раз кажу, що тут йдеться в Одесі – чи сьогодні курка, чи яйце. Сьогоднішній день показує, що ми пофарбуємо вам лавку в парку. Ми вам там…

ДЕВЕЛОПЕР, ЯКИЙ З МІСЬКРАДОЮ ЗНИЩУЄ ІСТОРИЧНУ СПАДЩИНУ, БО ЙОМУ ПОТРІБНІ КВАДРАТНІ МЕТРИ, – ДИКУН

– І напишемо там великими літерами Ківалов або Труханов.

– А я дивлюся на Одесу як на Барселону ХІХ століття. Тому для когось це дві пофарбовані лавки старі, а для когось – відновлений історичний центр. А його знищують із завзяттям, гідним ІДІЛ у Сирії. Якщо подивитися, особняк Лібмана, будинок Русова – це світова спадщина. Чому я кажу про Барселону. Ну добре Гауді… Там крім Гауді нічого, як в Одесі, не було. Хоча Гауді – найбільший і багато коштує. Але це все просто розкрадається, вбивається, просто мене зло бере, якщо це все не міняти, через чотири роки... Дикуни, вони ж дикуни. Якийсь девелопер разом з міськрадою бере і знищує таку спадщину, бо йому потрібні квадратні метри – він дикун. Або ми повинні поміняти всі рівні, особливо ті, які приймають рішення з цих питань, або я пропонував Президентові.. До речі, ми готуємо законопроект, що всі ось ці зони Одеси, центр Одеси чи узбережжя із золотим піском, який зараз розхапують там всілякі сільради, вилучити звідти. Створити національне українське агентство, залучити світових експертів. І це ми повинні зберегти для майбутніх поколінь одеситів, українців, європейців. Це дуже важливо. Бо через чотири роки вони все з'їдять.

– Але дивіться, і без цього закону в таких місцях, як Львів, Харків, Дніпропетровськ зрештою, більш-менш порядок, на відміну від Києва і Одеси, де все надзвичайно захаращено.

– Так, я з вами абсолютно згоден. І це мене дуже злить, бо я обожнюю Львів, але за потенціалом Одеса не менша, а навіть і більша. Бо якщо Львів перенести на море, він теж би був... Але Одеса має абсолютно карколомний потенціал, який знищується. І вся Одеська область. Усі думають, що Рені – це бозна де. Там величезний потенціал. Там поруч Вилкове, там той самий Ізмаїл. Всі ці місця мають величезний потенціал. Це узбережжя – я щоразу коли туди їжджу, там 50 кілометрів дикого золотистого пляжу, оточені виноградниками.

Що ми робили? У Грузії ми постійно давали виноградарям субсидію. І вони щороку вимагали все більше, і більше, і більше, що повинні платити... Тут що ми робимо? Українська держава їм не тільки не платить, українська держава каже їм: "хочете продавати вино, платіть нам". І коли вони ввели цей податок – 100 тис. доларів на рік - тобто вбили виноробство, просто вбили начисто. Є там такий хороший хлопець Олексій Яровий. "Шабо", чудове вино. Він приніс на якийсь захід у таких великих пляшках від Coca-Cola, каже, випий. Чудове каберне, з присмаком цього пластика. А чому воно в пластиці? Тому що в Раді вже багато місяців лежить закон, щоб зняти цей дебільний податок, корупційний повністю, проведений свого часу з подачі одного винороба Азаровим, і сотні тисяч українських бесарабців не можуть легально торгувати своїм продуктом, який вони вирощують. В результаті вони продають в цих пляшках, розбавляють цією бормотухою, влітку п'ємо це, кияни, харків'яни, дніпропетровці, які туди приїжджають. У результаті до бюджету нічого не надходить, в результаті ми самі себе вбиваємо, і бюджет, і все інше, і в буквальному сенсі теж, тому що можна отруїтися, адже все нелегально. І ці люди нічого не вимагають – тільки перестаньте нам заважати. Ми ще не на тому етапі, як у Грузії: "Давайте нам гроші". Коли перестанемо заважати, через п'ять-шість років можуть вони і гроші вимагати. Давайте, до цього дійдемо. Дайте людям нормально працювати, торгувати, виходити на ринок, побудуймо їм дорогу, щоб вони ходили на ринок, переправу, щоб вони могли в інші країни теж, і тоді не буде хоча б кілька років, поки у них не виростуть інші потреби, вони будуть вірити, що українська держава на їхньому боці. Тоді ми не будемо говорити, що хтось із Придністров'я може прийти з танками і щось дестабілізувати. Якщо ми самі себе не дестабілізуємо, жодне Придністров'я, і навіть жоден Кремль нас не зможе підкосити. Це однозначно так.

– Зараз знову обговорюється питання вашого представництва в уряді. Після того як Президент сказав, що ви були б гарним прем’єром, але прем’єром Грузії. Зараз нові чутки, широко це в пресі коментують експерти, політологи про те, що ви були б гарним не прем’єром, а віце-прем’єром в уряді пані Яресько за умови відставки цього уряду. Чи мають підстави ці…

– Я думаю, що насправді це все мишача метушня. Бо мені подобається робити те, що я роблю. Якщо не будуть мені заважати це робити... У випадку з Президентом, він мені допомагає, щоразу заступався і допомагав. Є міністри, які допомагають. Допомагає міністр Петренко, який просто всю душу в це вклав. З Аваковим коли я розмовляю, наступного дня це робить, і це чудово. В Україні ж багато чиновників, всі говорять "так-так-так", як японці, але нічого не відбувається. Це не дуже добре. "Ні" взагалі не вміють говорити. Японці не кажуть "ні", але коли говорять "так", то це відбувається. Але тут не кажуть "ні", завжди кажуть "так", але нічого не відбувається. Тобто це ще щось далі японців. Але є люди, які роблять. І з Яресько ми питання добре робили. Насправді, у мене великі були розбіжності з ДФС, але якщо вони погодяться, щоб нам зараз дати цю автономію, то що мені. У мене немає особистих… ні до кого.

Тому я б так сказав, якщо мені не будуть заважати, я отримую задоволення від того, що роблю, і через рік усі відчують, що Одеса – це щось зовсім інше. І це маяк для всієї України.

– З Яценюком ви помирилися?

– Ну я з ним і не сварився ніколи. Фундаментальне питання залишається в тому, що я вважаю, що всі ці питання можна вирішити швидко. І те, що ми внесли цей "Одеський пакет реформ" – те, що вже давно мав зробити уряд. Якщо ми разом зробимо, об'єднаємо свої сили – будь ласка. Я буду дуже щасливий. Якщо не будуть заважати, я про це теж буду говорити.

У нас є рецепт – ми не просто критикуємо. У нас є рецепт, як подолати ці речі. Звичайно, якщо б нам дали, припустімо, прокурора в червні, коли я посварився з місцевим прокурором, а не у вересні, ми набагато більше просунулися в багатьох місцях. Звичайно, якщо б одразу на митниці раніше обговорювали якісь речі, зараз би не було питань про гроші, а тепер треба наздоганяти графік. Тобто багато речей упущено через якусь бюрократичну тяганину, це так, прикро. Але в нас часу мало. У країни часу мало. Я взагалі вважаю, що у мене мало часу, я хочу все швидко встигнути.

Вчора там одна жінка у Шабо – там свято села було – каже "от, всі обіцяють". А я кажу: "я нічого не обіцяю". Навпаки. Я дуже незадоволений, що багато речей я не зміг зробити. Я чесно про це говорю. І ніколи я не обіцяю того, що ми не можемо зробити. Але ці речі, вони реалістичні, вони нічого особливо вливань з бюджету не вимагають. Завтра ми відкриваємо центр – поки що жодної бюджетної гривні не витрачено. На митний термінал ми знайдемо бізнес-проект. Приймальню – це бізнес зробив. Ми навчилися просити гроші у бізнесу. А що робити. Ми ж не в свою кишеню просимо. Коли в кишеню не просиш, бізнес дає, і дає із задоволенням.

– Ви як їм кажете? Дайте нам гроші – інакше у вас будуть проблеми.

– Ні, багато самі пропонують. Створили фонд «Відродження», чи то як. Спецназ цей фонд забезпечив і там десятки-десятки різних бізнесменів, і є чудові волонтери в нашій країні. Я ось нагороджував «Народний герой України», коли виходить хлопець на сцену без двох ніг і без однієї руки. І він у бадьорому настрої. І він розповідає про свої плани, як він буде військовим психологом, і як він допоможе іншим бійцям у цій країні. І там було багато волонтерів теж. І такі волонтери, українці – дивне самоорганізоване суспільство. Те що, українці змогли розширити на таку території, те, що українці змогли стати нацією кілька десятків мільйонів чоловік – це свідчить про феноменальну самоорганізацію і боєздатність. Те, що в них ніколи не було часу сформувати довгостроковий проект української державності, це тому, що зусібіч інші хижацькі сили насідали. Але зараз якраз момент цю вікову мрію втілити – це можливо.

Тетяна Даниленко, "5 канал"

Попередній матеріал
В одному зі спальних районів Києва на автостоянці вибухнула граната
Наступний матеріал
Завтра на Донеччині розпочинається відведення озброєння калібром менше 100 мм – Лисенко