5 канал

Марія Варфоломеєва: У бойовиків цілком хороший рівень зарплати – особливо на тлі відсутності зарплат

Журналіст Марія Варфоломеєва, яка провела більше року в полоні так званої "ЛНР", в екслюзивному інтерв’ю для передачі "Рандеву" на "5 каналі" розповіла про обставини потрапляння у заручники, строкатий склад терористичних військ і свій досвід спілкування з російськими ЗМІ

Марія Варфоломеєва, 31 рік, народилася 9 березня в Луганську, українська журналістка. Попереднє місце роботи воліє не афішувати, учасниця Луганського Майдану. 2015 року Луганська так звана "народна міліція" взяла її під варту і звинуватила у шпигунстві на користь української армії, у коригуванні вогню і дружніх відносинах з "Айдаром". Пробула в полоні самопроголошеної "ЛНР" 14 місяців, шість із них в одиночній камері. 3 березня 2016 року звільнена з полону бойовиків, планує повернутися в журналістику і написати книгу. Бачить своє професійне майбутнє на одному з провідних українських телеканалів.

ЦЕ ЩОСЬ ВЗАГАЛІ НЕЙМОВІРНЕ – ТОБТО ТИ ЗВИК ДО ПІДВАЛУ, ДО БРУДУ, ДО ВСЬОГО ДИСКОМФОРТУ, ДО ВСЬОГО ЖАХЛИВОГО

– Доброго дня, рада вас бачити, дайте потисну вашу тендітну руку. Попри вашу силу, ви тендітна, красива, бачу, що поміняли колір волосся.

– Так, я вирішила, знаєте, нове життя – новий колір волосся, новий імідж, нове все.

– Слухайте, 419 я правильно називаю цифру днів у полоні?

– Це було нескінченно довго.

– Ви не рахували, так? Яке це відчуття всередині, коли ось ти тиждень тому був із тим у голові, із тим багажем, а зараз ось абсолютно...

– Це неймовірно. Я сьогодні заходжу і, в принципі, розумію, що це нормальний світ, я жила в ньому теж раніше. Я була в центрі, я була біля цього готелю, я була... Тобто це був нормальний для мене світ, але зараз я сюди потрапляю – це щось взагалі неймовірне. Тобто ти звик до підвалу, до бруду, до всього дискомфорту, до всього жахливого. Тебе вважають якимось моральним виродком, тебе вважають якимось вбивцею, знаєте, якоюсь такою людиною жахливою. І зараз тебе всі хвалять, тобі всі дякують: "Маріє, ти герой". Я кажу: "Ні, слово "герой", звісно, дуже гучне слово".

ПОВНИЙ ВІДЕОЗАПИС РОЗМОВИ ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

– Мені б хотілося, щоб ви згадали взагалі історію вашого потрапляння в полон. Як це сталося? Чи був той чоловік, який власне на даний момент у зв'язку з ситуацією є зрадником, дійсно причиною вашого потрапляння в полон?

– У мене був знайомий Юрій, я його знаю, як журналіста. Так, я знаю, що він був в "Айдарі". Але на момент, коли ми з ним спілкувалися, він уже багато місяців не був в "Айдарі", він пішов звідти з конфліктом. І він мене попросив, – тобто я його знаю, як луганського журналіста, проукраїнського, – він мене просить: "Машо, можеш, коли в Луганську будеш, сфотографувати кілька житлових будинків". Добре, так, не питання.

– Що це за житлові будівлі, Машо?

– Звичайні приватні будинки. Я його питаю: "А що там?" Він пише: "Приватні будинки, звичайні будинки". Я кажу: "Це звичайні будинки?" "Так, це звичайні будинки". Тобто є таке листування. І зараз Юрій почав чомусь, знаєте, розповідати про те, що виявляється, "Маша все знала, Маша добровільно туди пішла". Журналісти, з якими я працювала на момент, коли перебувала там… Знаєте, навіть коли знімали там порожні полиці в магазинах у Луганську, в мене "ВКонтакте" був залогінений неправильний акаунт.

– Ви спілкувалися з Юрієм після?

– Він приїхав на обмін, він був присутній там. Природно, знаєте, я не знала, про що мені говорити з людиною. Я розгубилася, я на нього дивлюся, і ви знаєте, не те щоб навіть сльози – не сльози, але якось так важко. Тобто ти посмів сюди приїхати з таким якимось невинним обличчям, що все гаразд. Звісно, це все було дуже важко.

– Навіть зараз сльози в очах, правда?

– Просто неприємно, що зараз виявляється... А тепер він звинуватив журналістку, яка не так сказала про те, що... загалом він уже сам заплутався. Тепер, виявляється, винна ця журналістка, що вона неправильно його зрозуміла – він цього не мав на увазі, це вона непрофесіонал. Загалом, як можна було не зрозуміти, якщо ти говориш про те, що я знала. Тобто я або знала, або не знала.

МЕНЕ ЛЮДИ ПОПРОСИЛИ З ВІЙСЬКОВОЇ РОЗВІДКИ ЗНАЙТИ ЛЮДИНУ, ЯКА ЗРОБИТЬ ТАМ КІЛЬКА ФОТОГРАФІЙ

– Ми спробували з Юрієм поспілкуватися на цю тему і дізнатися його версію, хоч би якою вона була. Ось як це було.


– Юра, здрастуйте, мене звуть Яніна Соколова, "5 канал", програма "Рандеву". Юра, у нас в гостях зараз Маша Варфоломеєва. Ми б хотіли дізнатися вашу позицію і вашу розповідь щодо тієї історії, яка сталася з полоном. Якщо можна, буквально кількома словами.

Юрій Гуков: – Я перепрошую, винен у чому? Я Машу попросив, вона була в курсі. Про всі аспекти безпеки я сидів їй розповідав дуже довго. Вона махала рукою і говорила: "Юра, що ти, я маленька дівчинка чи що, не розумію?" Ну в чому, ось ви мені поясніть, у чому? Те, що про мене сказали, мене дуже обурює...

– Тобто рік Маша в полоні і те, що відбулося перед тим, як вона потрапила в полон – це все нехтування Машею, на вашу думку, безпеки?

– Я вам скажу одне. Коли вона приїхала тут до Харкова, сиділа у мене вдома, пила каву, у неї були два телефони. На одному наклейка "Слава Україні", на іншому "ЛНР" з гербом. Я кажу: "Машо, тебе за один телефон можуть побити тут, за другий телефон – побити там". Коли вона відкрила телефон, почала гортати всі фотографії, "Правий сектор", автомати і так далі. Машо, ти в своєму розумі взагалі носити це в телефоні? Навіщо? Коли я їй казав, я сам не знав на той момент. Так, мене люди попросили з військової розвідки знайти людину, яка зробить там кілька фотографій.

– А хто ці люди, які вас попросили зробити ці фото, хто ці люди?

– Вам потрібне прізвище?

– Скажіть, яку організацію вони представляють?

– Євген Селя, здається, у військовій розвідці він… Зараз він в "Айдарі" ... Звичайний будинок. Те, що там виявилася, потім вже сказали, якась учебка була "ЛНР", якісь російські ...

– Так, говорили, що там казарми були.

– Або казарми, не знаю, версій було вже багато. За фактом, коли Маша потрапила, мені просто сказали, обдзвонювали і сказали: "По-перше, те, що вона там для когось фотографувала, ми не говоримо". Я кажу: "Гаразд". Ну я просто, фактично мене змусили брехати, що я її знав. Не знав я її до цього, не знав. І в Харкові, тут вона підійшла до мене сама, я її не впізнав би. Я її бачив там буквально кілька годин, може, в таборі батальйону.

– Юро, дякую.

– Моральну відповідальність я відчуваю, звісно, мені неприємно, що молода дівчина провела в полоні, але фактично моєї провини в цьому немає. Маша каже: "Не треба себе відбілювати". Я себе не відбілюю, у мене теж теж дуже багато життєвих... було дуже складних... я дружину втратив, вбили, у мене діти залишилися сиротами і дотепер живуть на тій території, я не можу забрати їх звідти. Довелося мені теж багато всього перенести, я не плачуся нікому. Але по факту я хочу чесності в одному питанні: з Маші зробили героїню власне, а мене намагаються дорікнути в тому, що я ось...


ОФІЦЕР НА ТІЙ СТОРОНІ МЕНІ РОЗПОВІДАВ, ЩО В МОСКВІ БІЛЬШЕ ВІДСОТКОВЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ГЕЙ-КЛУБІВ ДО НАСЕЛЕННЯ, НІЖ У ЄВРОПІ

– Напередодні нашої зустрічі прочитала інтерв'ю. Павло Жебрівський, голова Донецької обласної державної адміністрації розповідав про свій досвід останніх півроку спілкування з людьми, які там живуть. Розповів, що це абсолютно інший всесвіт, люди, які ніколи не були за кордоном, не знають як може бути інакше. Вони щиро впевнені, що та ситуація, в якій вони зараз перебувають – ця ситуація випливе в щось дуже оптимістичне під назвою "ДНР" та "ЛНР". Ви розумієте, в чому суть ідеології людей Донбасу?

– У кожного, з ким я спілкувалася, у кожного якась своя причина: "Маша, ти знаєш чому ці всі події?" "Ну давай, розкажи чому". "Це все через російську мову". Я не знаю, я ходила у Львові, розмовляла російською, у мене ніколи не було проблем. І в Луганську взагалі говорити про те, що гнобили російську мову, це знаєте як, навіть не знаю, як можна серйозно вірити. "Маша, а ти знаєш чому всі ці події відбуваються, тому що в Європі геї, а ми не хочемо, щоб ось нас змусили". Ну так. Виходить, вступаєш в Європу і одразу ж тебе змушують ... При тому, що одна людина там, офіцер, на тій стороні, він мені розповідав, що в Москві більше відсоткове співвідношення гей-клубів до населення, ніж у Європі.

– Я стежила за засобами масової інформації Російської Федерації, зокрема Lifenews і заходила на сторінку, вже скажу відверто, так званої "ЛНР". Те, що я чула там, це було жахливо, мені іноді здавалося, що це для вас давати інтерв'ю цим людям, теж своєрідний такий троллінг. Хоча насправді, мені здається, це абсолютно така складна і небезпечна ситуація. Як це відбувалося? Як ви давали ці відповіді? Ми зараз подивимося шматочок вашого інтерв'ю, зробленого компанією Lifenews, і потім повернемося до розмови.

– Так, ви знаєте, було кумедно, коли з'являється репортаж про те, що "Марія вирішила звернутися через Lifenews". Сиджу, знаєте, в камері і вирішую: "Дайте-но мені Lifenews, я хочу з ними поспілкуватися, я вирішила зробити заяву". Тобто, звісйно, що прийшли люди і сказали: "Хочеш на свободу, не хочеш. Якщо хочеш, давай ми ось тебе, твою ситуацію пропіарити". Навіщо це... Ну вже робити треба висновки.

– Вам натякали на правильні відповіді чи просто...

– Мені їх формулювали.

– Формулювали, навіть так?

- Мені їх сформулювали, і треба було просто озвучити, ну конкретно які, ви зрозуміли, з приводу мого звернення і так далі. Але коли у мене просто брали інтерв'ю, це був тролінг у тому плані, знаєте, що вони мене запитують, наприклад: "Марія, хто стріляв по місту Луганську?" Я кажу, що я не військовий експерт, я не можу вам допомогти в цьому питанні, я не можу компетентно відповісти на це запитання. Тобто я розумію, що ви очікуєте від мене, що я скажу, що Україна стріляє або що я скажу, що "ЛНР"? Або запитання: "Яке у мене ставлення до українських ЗМІ? Як ви ставитеся?" Я хотіла б належати до українських ЗМІ.

У НИХ ЗНАЄТЕ, ЯКОСЬ ЗАПЛУТАНО ВСЕ – ВОНИ САМІ, НАПЕВНО, НЕ РОЗУМІЮТЬ, І У КОЖНОГО СВОЯ ПРИЧИНА

– Я читала у вашому інтерв'ю виданню LB.ua про те, що були серед тих людей, які вас там оточували, досить адекватні люди, проте вони знаходилися в тому таборі. Ви не задавали собі запитання і їм – чому вони там?

– У кожного своя якась причина. Ви знаєте, ось дивно, що ти начебто спілкуєшся з людиною, цілком адекватною, тобто є люди, які зовсім ось там якісь відірвані зовсім думки від реальності: "ось все буде добре, ми всіх там посадимо, і буде все добре і всього поганого не буде ". Знаєте як...

– Що ви в розумінні хорошого, ви взагалі розумієте, що в розумінні цих людей – хороше?

– Ну комунізм якийсь такий утопічний, що все буде ідеально: "Ми зараз всіх поганих посадимо і всі хороші будуть при владі". Була навіть, я вам скажу, людина, яка підтримувала "Правий сектор".

– Отакої.

– Ось так.

– В їхньому таборі?

– Так.

– Оце так.

– Він не те що підтримував, він говорить, що "я в принципі, розумію, що "Правий сектор" не такий поганий, як його малюють". Тобто він говорить, що радикали можуть принести там якісь хороші зміни. Були люди, які хотіли б єдину Україну, були люди, ну вони просто розуміють, що фізично поки це неможливо, і вони воюють. Я кажу: "А як ти воюєш, виходить, проти України?" У них знаєте, якось заплутано все. Вони самі, напевно, не розуміють, і у кожного своя причина... Кожен знайшов в цьому щось своє. Для кожного є... для когось був Майдан, для когось камінь спотикання був у тому чи в тому. Кожен для себе знайшов якусь зачіпку. Мені чоловік один, офіцер, розповідає, що: "Маша, ось ти нічого не розумієш, у нас життя налагоджується, все добре, все стає дедалі крутіше".

У НИХ ЦІЛКОМ ХОРОШИЙ РІВЕНЬ ЗАРПЛАТИ, ОСОБЛИВО НА РІВНІ ВІДСУТНОСТІ ЗАРПЛАТ

– Ви до речі, знаєте про їхні заробітки? Скільки заробляють військові, яких називаємо російськими найманцями, ну й наші, які фінансуються звідти?

– Я чула про такі цифри: офіцери заробляють у межах 70 тисяч рублів, рядові – тисяч 15 рублів.

– І цим вони задоволені?

– Я думаю, так. Я думаю, це цілком хороший рівень зарплати, особливо на рівні відсутності зарплат. Вони самі розуміють те, що живуть зараз тільки військові.

– Маємо 20 запитань до вас. Ці 20 запитань ми склали, сублімуючи те, що писали нам глядачі, ну і те, що ми хотіли б вас запитати. Ви готові?

– Так.

– Перше питання: українська влада, на вашу думку, робить достатньо для звільнення взагалі полонених, які є там, на Донбасі?

– Я, припустімо, коли перебувала там, мені здавалося, що робиться мало, тобто стільки часу не було обмінів. Але коли я дізналася тут, тобто я знала, що за мене боролися і були просто великі складності, конкретно в моєму випадку. Щодо інших людей я не знаю.

– Наші ЗМІ, на вашу думку, адекватно висвітлюють стан речей у так званих "ДНР" та "ЛНР"?

– Можливо є якесь незначне спотворення, але в принципі, я, перебуваючи там, бачила, що все так воно і є.

– У вас залишилися друзі в "ЛНР"?

– У мене залишилося кілька знайомих, так, не так багато. В основному всі мої знайомі виїхали.

– Ви вважаете, що українці приймуть жителів Сходу України назад? Тих, які зараз думають інакше.

– Так.

Я ЗАВЖДИ МАКСИМАЛЬНО НАМАГАЛАСЯ БУТИ ПОЗИТИВНОЮ

– Ви б обміняли території "ДНР" та "ЛНР" на закінчення війни?

– Я хочу, щоб Україна була єдиною країною, але якщо ця перемога буде такою ціною, як смерть людей – не знаю, нехай вже якщо їм так хочеться, нехай вони так живуть, якщо їм так подобається.

– Бувало таке, що ви думали, що вже ніколи не повернетесь?

– Так, ви знаєте, вранці прокидаєшся і думаєш: "Блін, ну як так, як же так?" Я не знаю, чесно, я завжди сподівалася. Так, були моменти, коли все – руки опускалися, особливо після важких таких зривів, але я завжди ось так... впала, вдарила коліно, боляче, так. Встала, давай далі йди, бо якщо будеш плакати, будеш впадати в депресію, то... Я завжди намагалася підтримувати, не давати собі думати про погане. Завжди максимально намагалася бути позитивною.

– Питання з Facebook: чи вважаєте ви, що затягування війни вигідне українській владі?

– Мабуть ні, я не знаю.

– У вас проявлявся "Стокгольмський синдром"?

– Дуже дивно, що спочатку ця людина мене ненавидить, потім спілкується, дивиться, що це не … "Правого сектора", як от йому описали, не така страшна Маша, як її малюють російські ЗМІ і луганські ЗМІ. І в підсумку, я вам скажу, що за цей рік у мене було пропозицій щодо заміжжя більше, ніж за 30 років мого життя.

– Та ви що?

– Чесне слово.

– І хто пропонував?

– "Повертайся". Ось просто люди, які там у конвої, "ополченці": "Повертайся, все буде добре. Ми щось придумаємо. Знайдеш собі нормального чоловіка, нормального "ополченця", народите дітей "правильних", ти зміниш "правильні" думки". Теж часто: "Маша, міняй свої погляди". Ну не виходить.

ЗА ЦЕЙ РІК У МЕНЕ БУЛО ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ЗАМІЖЖЯ БІЛЬШЕ, НІЖ ЗА 30 РОКІВ МОГО ЖИТТЯ

– Ви вважаєте, що "1+1" запросив вас на роботу задля підняття власних рейтингів?

– Я не знаю.

– Ну ваші ж думки, чому вони вас запросили, були ж на цю тему, правда?

– Ну, мабуть, я хороший журналіст.

– Ось так. А вони знають про вашу роботу журналістом?

– Я колись допомагала журналістам "1+1" збирати інформацію, колись ми з ними співпрацювали.

– Ви б залишили країну, якби мали можливість для цього? Мається на увазі, звичайно, за кордон.

– Я поки не бачу причини, я люблю свою країну, і в мене немає причин їхати звідси.

– Вам сьогодні в американському посольстві не пропонували?

– Так, мені сьогодні посол Америки запропонував відвідати країну, відвідати Нью-Йорк. Я дуже щаслива, ви знаєте, так все несподівано. Я пам'ятаю, коли мені там розповідали про те, що ось Джеффрі Паєтт написав про тебе у Twitter. І теж була з коментарем: "Ти думаєш, він сам написав про це? Ти думаєш, що він про тебе знає?" Сьогодні він потиснув мені руку, сказав, що він дуже радий мене бачити, було дуже позитивне спілкування.

– Для вас Революція Гідності була варта її наслідків?

– Я ще не замислювалася про це все, я живу все на бігу, все на вітру.

– Маємо для вас подарунок у зв'язку з тим, що ви маєте зараз тимчасове проживання. Думаю, що потреба в цьому предметі у вас є. Відкрийте, подивіться. Це подарунок на день народження, ми не встигли 9-го, зустрілися сьогодні. Мені здається, що чай з цієї чашки буде приносити ще більше натхнення.

– Дуже дякую.

– Дякую, що до нас прийшли, успіхів вам, і від себе скажу щиро – сподіваюся, що ті рожеві окуляри, які зараз у вас є, можливо з мікрозмінами у зв'язку з тим, що життя різне, збережуться й надалі.

Яніна Соколова, “5 канал”

ПОВНИЙ ВІДЕОЗАПИС РОЗМОВИ ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Попередній матеріал
ВР оприлюднила президентський варіант закону про електронне декларування
Наступний матеріал
Тука отримав копію експертного висновку щодо розстрілу групи "Ендрю"

Варфоломеєва назвала "зарплату" російських бойовиків – дивіться у новому випуску програми "Рандеву"

Бойовики цілий рік категорично відмовлялися звільнити журналістку Варфоломеєву

Ексклюзивні подробиці звільнення Варфоломеєвої: репортаж з місця події

Заручниця терористів Варфоломєєва просить допомоги в українського уряду