5.ua

Карен Мактір, британський військовий аташе: Потрібно розказувати країні про те, що Міноборони рухається у правильному напрямку

Капітан першого рангу Королівських військово-морських сил і військовий аташе посольства Великої Британії в Україні Карен Мактір у програмі "Україна понад усе" на "5 каналі" поділилася своїми думками про процес реформ, що триває у Збройних силах та Міністерстві оборони України.

УКРАЇНА – ФАНТАСТИЧНА КРАЇНА З КОЛОСАЛЬНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

– Ви відчуваєте себе передусім дипломатом чи офіцером?

– Це дуже цікаве запитання. Маю сказати, що після майже 30 років служби у військово-морських силах я в першу чергу офіцер. Але швидко вчуся бути якомога кращим дипломатом.

– Ваші діти говорять до вас "так, мем"?

– Зазвичай ні. В мене двоє дітей – віком 14 та 16 років. Вони ходять до школи у Британії. І жоден з них не виявляє ніякого інтересу до військової справи.

– Скільки часу ви перебуваєте в Україні?

– Я приїхала торік у серпні, тож більш як 14 місяців.

– Воєнних місяців?

– Так, я приїхала якраз під час подій в Іловайську.

– Це справді сумна сторінка нашої історії. Та скажіть, як ви почуваєтеся в Україні? Чи вам комфортно? Адже спосіб життя у Британії суттєво відрізняється від тутешнього.

– Звичайно, вони значно різняться. Але люди в Україні мають дуже добрі серця. І працювати з ними дійсно легко. На мою думку, тут також чудова природа. Це справді фантастична країна з колосальним потенціалом. Я нею захоплююсь. Знаю, зараз дуже складні часи для України. Та ми з моєю родиною справді насолоджуємося перебуванням тут.

– В Інтернеті про вас не надто багато інформації. Та я знаю, що ви відвідали Інститут збройних сил в Одесі. Ви побували в якихось інших містах?

– Так, мені з цим пощастило. Зокрема, завдяки тому, що британські збройні сили надають українським військовим підтримку, я відвідала Львів. Там я була в Академії сухопутних військ. Також побувала в Житомирському військовому інституті. Їздила і до Хмельницького, до Рівного, де ми також відвідували навчання. Як ви сказали, була і в Одесі, кілька разів. А також в Харківському інституті повітряних сил минулого тижня. Торік цей навчальний заклад відправив трьох курсантів до Британського королівського військово-повітряного коледжу. Це фактично еквівалент Харківського інституту. Тож я завітала до вашого університету, щоб подивитись, як ви проводите підготовку. І впевнитись, що ми можемо тренувати ваших курсантів саме так, як їм потрібно. Крім цього, одного разу я була в Краматорську разом із групою інших аташе.

МИ ПОБАЧИЛИ СЕРЙОЗНИЙ КІЛЬКІСНИЙ ТА ЯКІСНИЙ КРОК УПЕРЕД, ЗОКРЕМА З ТОЧКИ ЗОРУ МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ КОНТРОЛЮВАТИ СИТУАЦІЮ НА СХОДІ

– Чи відвідували ви так звану гібридну лінію фронту?

– Ні, ми не їздили далі на схід.

– А як ви та ваше посольство отримуєте правдиву інформацію про цю гібридну війну?

– Ще одне гарне запитання. Я маю похвалити ваших військових за їхню відкритість до спільноти аташе. Я можу говорити принаймні про останні 18 місяців. Бо ми – це ті канали, які дозволяють обмінюватись військовою інформацією з іншими країнами. Звичайно, в самих посольствах існують різні засоби передачі інформації, наскільки того потребують військові відомства. Але передусім дані йдуть через військових аташе. Наскільки мені відомо, ваше Міноборони та ваші Збройні сили впродовж останніх півтора років набагато тісніше співпрацюють із цією спільнотою, аніж раніше. З того часу вони проводять дуже корисні брифінги щодо ситуації в зоні АТО і надають у такий спосіб інформацію, яка нам потрібна.

– Звучить дуже оптимістично.

– Безумовно, це крок у правильному напрямку. Ще багато чого належить зробити. Але це точно позитивний крок.

– Яка головна мета допомоги українській армії з боку Великої Британії? Який інтерес переслідує уряд Об’єднаного королівства?

– Справді, ми розгорнули досить масштабну програму допомоги українським військовикам. Україні потрібна ця допомога, бо вона опинилась у скрутній ситуації. Особливо важкий період був рік тому. І з того часу ми побачили серйозний крок уперед – кількісний та якісний. І зокрема з точки зору можливості контролювати ситуацію на сході.

– Хто безпосередньо просив про військову допомогу? Президент, міністр оборони, міністр закордонних справ?

– Я точно не знаю, хто саме просив про це. Але можу сказати, що наш міністр оборони відреагував дуже позитивно. Впродовж кількох років у нас була програма військової співпраці з Україною. Вона, зокрема, передбачала відправку харківських курсантів на курси до Великої Британії та відправку наших інструкторів до України для проведення підготовки тут. Це саме те, що ми називаємо військовою співпрацею. І це відбувається кілька років. Ми продовжуємо цю програму, адже існує запит на допомогу з боку України. В межах цієї програми найчастіше ми відправляємо команди інструкторів на невеликий період часу. Щомісяця, а буває, і двічі на місяць, уряд Британії відправляє сюди до 75 інструкторів, які займаються підготовкою українських Збройних сил. Зокрема, тренують піхотинців та медиків. Я думаю, правильно буде сказати, що це допомагає рятувати життя українських солдатів. Так само ми тренуємо людей, які займаються тиловим забезпеченням. Тож ці британські команди – той кістяк, який справді посилює допомогу, яку ми надавали Україні в останні роки. Крім цього, в українському оборонному відомстві нині працює представник нашого Міноборони. Це цивільна особа, яка дає поради щодо реформ.

ПОТРІБНО РОЗКАЗУВАТИ КРАЇНІ ПРО ТЕ, ЩО НЕХАЙ ВІДНОСНО НЕВЕЛИКИМИ КРОКАМИ, АЛЕ МІНІСТЕРСТВО РУХАЄТЬСЯ У ПРАВИЛЬНОМУ НАПРЯМКУ

– У мене виникло два запитання. По-перше, ви згадали систему тилового забезпечення. У перший рік війни вона була справжньою трагедією. Адже українська армія була знищена режимом Януковича. Вона була дуже радянською, так само, як, наприклад, російська. Що змінилось відтоді у системі тилового забезпечення та що зараз може Україні запропонувати британський уряд у цьому питанні?

– Це дуже важлива річ для армії. Коли у Британії говорять про тилове забезпечення, ми маємо на увазі дещо інше, аніж ви, коли говорите, здавалося б, про те саме. Для нас це передусім підтримка військових літаків, кораблів на лінії фронту. В цьому напрямку ми сконцентрували зусилля на роботі так званої Багатонаціональної спільної комісії, до якої входять військові з України, США, Великої Британії, Канади, Литви. Йдеться про об’єднання країн, які допомагають Україні впроваджувати військові реформи. Вони об’єднують зусилля одразу в 14 напрямках військової співпраці. Британія відповідає за надання так званих тренерів для підготовки саме системи тилового забезпечення. Ви праві, коли говорите, що потрібно боротись із цією проблемою. Нещодавно українські військові в межах роботи Комісії організували в Києві конференцію, яка мала великий успіх. Це був семінар із тилового забезпечення, де вони обговорювали зі своїми американськими, британськими та канадськими колегами те, що ми й називаємо логістикою, системою тилового забезпечення. Від доктрин до практики, до власне доставки тих чи інших речей до лінії фронту. Говорили про те, як ми годуємо військових, як заправляємо техніку. Саме такі зустрічі дають нам набагато краще розуміння, що ми маємо робити, щоб укріплювати українські тили.

– Ще одна проблема – Міністерство оборони було дуже закритим відомством. Ніхто не розумів, що там відбувається. А реформи були змушені починати волонтери. Як ви бачите реформи та розвиток українських Збройних сил? Чи змінили наші волонтери щось у галузі оборони і що ще їм варто зробити?

– Відповідь на це запитання досить проста. Волонтери, з якими я зустрічалась у Міністерстві оборони, здійснили величезні зміни. Саме вони зараз запускають роботу штабу реформ при Міністерстві оборони. І саме вони виступають двигуном реформаторського руху у відомстві. Вони мали певний тактичний успіх у таких проектах, як, наприклад, запровадження системи електронних закупівель. Це може звучати зухвало, може звучати нудно. Але це ще одна ланка ланцюга, який ми називаємо системою тилового забезпечення. Це допоможе зробити цей процес простішим та прозорішим, звести нанівець корупцію. Це контроль за входом та виходом. І запровадження системи електронних закупівель – це справжній успіх українського Міноборони. Як каже мій колега, спеціальний радник у міністерстві пан Філ Джонс, про якого я вже згадувала, потрібно розказувати країні про те, що нехай відносно невеликими кроками, але міністерство рухається у правильному напрямку.

Штаб реформ при Міністерстві оборони також розглядає питання харчування. Це здається дуже базовим питанням, але в Академії сухопутних військ у Львові вони запустили проект з харчування - надання їжі, закупівель продуктів та харчування тренерів і курсантів. І я сподіваюся, що вони навчаться на цьому досвіді і будуть застосовувати ці знання для всіх інших сухопутних військ. Це дуже важливе питання, і на мою думку, те, що я зрозуміла в минулому році, що волонтери в Міністерстві оборони дуже добре працюють над здійсненням змін.

– Все наше суспільство та державний апарат сповнені корупцією. А у вас є корупція у Британських збройних силах?

– Я хочу сказати, що це завжди було проблемою, коли причетні люди. Але це не широко розповсюджена проблема у нас.

ОСНОВНА ПРОБЛЕМА, З ЯКОЮ СТИКАЮТЬСЯ ЗБРОЙНІ СИЛИ ТА МІНОБОРОНИ – ВОНИ ПОВИННІ ЗБАЛАНСУВАТИ РЕФОРМАТОРСЬКІ ЗУСИЛЛЯ З ТИМ, ЩО НА СХОДІ КРАЇНИ ЙДЕ ВІЙНА

– Тож це перший час, коли пострадянський простір готовий до того, що Україна приєднається до НАТО. Вперше. Але ми чуємо від наших політиків, що це відбудеться не зараз, хіба що через декілька років. Тож як ви вважаєте, чи варто прискорити вступ до НАТО, завершити всі реформи, наприклад, реформу армії і тільки після цього вступати до НАТО?

– Це дуже хороше запитання, Романе. Звичайно, питання про НАТО і про вступ до НАТО є запитанням для України та для українців. Для того щоб стати членом НАТО, Україна має досягти певних стандартів – технологічних, стандартів з рівня тренування, оперативних можливостей. Це ціла система для майбутніх членів НАТО, щоб підготувати їх до членства в НАТО. Я думаю, що Україна готова до цього вже сьогодні. Але моя думка, і це потрібно українцям, як я вже казала, Україна готова вступати до НАТО вже сьогодні. Я бачу прагнення, і наскільки я знаю ваші Збройні сили та Міністерство оборони – вони прагнуть розвиватися. У нас було багато розмов про стандарти НАТО і про їх імплементацію і це - ключове питання.

– Яка ключова проблема українських Збройних сил сьогодні – озброєння, офіцери, солдати?

– Ще одне хороше запитання. На мою думку, основна проблема, з якою стикаються Збройні сили та Міністерство оборони – це факт, що вони повинні збалансувати зусилля, зосереджені на процесі реформування, про який ми сьогодні говорили, з тим, що на сході країни йде війна. Ми на Заході не повинні недооцінювати те, як складно досягти прогресу в реформах, які продовжують запроваджуватися, і яка складна операція проходить на Донбасі. Я вважаю, що питання збалансованості сил є основною проблемою на сьогодні.

НАМ Є ЧОМУ ПОВЧИТИСЯ У ВАС, ТАК САМО ЯК І МИ МОЖЕМО ПЕРЕДАТИ ВАМ БАГАТО ІНФОРМАЦІЇ. ЗАРАЗ Є БАЛАНС – ВИ ЗДОБУВАЄТЕ ЖАХЛИВИЙ ДОСВІД, АЛЕ ВАМ Є ЧОМУ НАВЧИТИСЯ З ЦЬОГО

– Що б ви сказали тим, хто порівнює нашу гібридну російсько-українську війну на Сході з територіальним конфліктом Великої Британії та Північної Ірландії?

– Є деяка схожість. Я сподіваюся, що конфлікт в Україні не триватиме так довго, як конфлікт з Північною Ірландією. Але я думаю, що одна з найцікавіших речей з погляду аташе є те, що ваша країна – єдина, яка зараз втягнута у гібридний конфлікт. І я думаю, що у спробі надати поради та підтримку вашому Міністерству оборони та Збройним силам ми повинні розуміти, що у вас є досвід, якого ніколи не було в нас. І нам є чому повчитися у вас, так само як і ми можемо передати вам багато інформації. Тож я думаю, що зараз є дуже цікавий баланс – ви здобуваєте жахливий досвід, але вам є чому навчитися з цього.

– Дуже цікаво – це перспективи наших офіцерів. Ви згадали, що вони здобудуть дуже специфічний досвід сучасної гібридної війни. І я чув такий жарт від одного з моїх друзів, який минулого року був на війні, що вони незабаром стануть дуже багатими людьми. Вони будуть вчити, давати уроки у США чи Великій Британії про сучасну війну. Ви цей досвід мали на увазі чи який?

– Я не думаю, що мала на увазі те, що ваші офіцери будуть експлуатувати ці можливості. Я думаю, справа в тому, що є дещо, чому ми можемо навчитися один від одного. Складається враження, що Захід буде допомагати, підтримувати Україну в усьому, де тільки можливо, в усіх аспектах. Я маю на увазі, що зараз ви маєте дещо, що ви можете дати нам з вашого боку. Це я мала на увазі. Ми багато навчилися з вашого досвіду в Афганістані та Іраку. І у нас є дуже розвинений процес навчання з того, що нам дає поле бою і ми дуже швидко впроваджуємо це у тренувальний цикл. Це одна з тих сфер, в якій ми надаємо допомогу іншим, і зараз ми не єдина сторона, яка може ділитися досвідом з вашими Збройними силами.

– Я був на війні в Іраку. Це була Басра – територія, підконтрольна Збройним силам Великої Британії. Я говорив з вашими офіцерами і можу порівнювати війну, яка відбувалася 12 років тому в Іраку, з тим, що зараз діється на Сході України. Тож який іракський досвід британських збройних сил може бути корисним українській армії?

– Ми отримали досвід з самого процесу конфлікту в Іраку. Конфлікт в Іраку був операцією з боротьби з повстанцями. Це не було такою самою проблемою для нас, як те, що відбувається у вас на Сході. Але, звичайно, є деякі спільні риси, характерні для всіх конфліктів.

БРИТАНІЯ ЗАСВОЇТЬ УРОКИ ВЕДЕННЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ І ДОСИТЬ ШВИДКО ВПРОВАДИТЬ ЗАСВОЄНІ УРОКИ У ТРЕНУВАЛЬНУ СИСТЕМУ

– Ви отримуєте інформацію з перших рук про те, що відбувається на Сході України. І ваші діти водночас вмикають телевізор, перемикають на канал "Russia Today" і після цього вони телефонують вам із питанням "Що ти робиш на цій громадянській війні?" Як вони отримують цю інформацію – від вас, з телевізора? Як вони це сприймають?

– По-перше, вони ніколи не телефонували мені з питанням про громадянську війну. Але це дуже цікаве запитання, оскільки вони відвідують школу у Великій Британії, як я казала. І коли їхні друзі запитують їх, де вони живуть під час шкільних канікул, вони кажуть – в Україні. Це звичайне нерозуміння, яке характерне для підлітків, що вся країна у війні, і вони живуть в центрі бойових дій. Їм потрібно зрозуміти, що цей конфлікт наразі локалізований на Сході, і що прибути в Київ зараз відносно безпечно.

– Що зміниться у стратегії британських збройних сил після конфлікту на Сході України, після того як Росія окупувала Крим? Чи будете ви щось змінювати?

– Як я казала раніше, ми засвоїмо уроки з ведення гібридної війни. І ми маємо дуже хороший, твердий процес впровадження засвоєних уроків у тренувальну систему досить швидко. Я думаю, що це буде найбільш терміновим, що ми зробимо. Ми не можемо зробити більше нічого особливого, щоб отримати прямий результат.

– І останнє запитання. Як ви відчуваєте – чи ми маємо жити так само, як живе Київ день за днем, чи ми маємо бути як нація у війні, мобілізованими і щодня думати про війну?

– Я думаю, ми повертаємося до того, що я казала раніше про ваші Збройні сили та Міністерство оборони. Вони розриваються між тим, щоб дивитися в майбутнє та водночас справлятися з поточною ситуацією. Завжди буде трохи конфлікту, трохи напруження. І я думаю, що це дуже важливо, щоб Україна – як вона і робить – зберігала позитивне ставлення, водночас маючи справу з війною на Сході.

Роман Чайка, "5 канал".

Попередній матеріал
У Лівані підірвалися два терористи-смертники, загинуло 37 людей
Наступний матеріал
Правки, які були внесені до "безвізового пакету", можуть знівелювали важливі аспекти тих законів – Парубій