5 канал

Ігор Білоус: Після трьох збиткових років, Одеський припортовий приніс 205 млн чистого прибутку

Голова Фонду державного майна України Ігор Білоус у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповів про те, скільки інвесторів хочуть взяти участь у приватизації Одеського припортового заводу, які консультанти готують його до продажу і які існують ризики, чому нестабільність на газовому ринку заважає приватизації і скільки і кому заборгував ОПЗ, а також про те, яка ситуація з продажем "Президент готелю" та інших державних об'єктів.

БЛИЗЬКО 20 СТРАТЕГІЧНИХ ІНВЕСТОРІВ ЗАЦІКАВЛЕНІ У ПРИВАТИЗАЦІЇ ОДЕСЬКОГО ПРИПОРТОВОГО ЗАВОДУ

– Очевидно будемо говорити з вами про наші приватизаційні реалії і перспективи. Якщо можна, я одразу точково тоді почну. І почну з Одеського припортового, тому що це вже символ невдалої приватизації для нашої країни. Історія з ним триває вже десятиліттями. За різної влади, за різних обставин, за різної економічної ситуації. Давайте про поточне. У четвер відбулася нарада, де були присутні іноземні консультанти, які й давали свої висновки, оцінки нинішнього стану Одеського припортового, перспектив його приватизації. По-перше, що за іноземні консультанти, як поговорили і які результати?

– Дійсно,у четвер минулого тижня відбулася велика розширена нарада не тільки з присутністю консультантів Фонду держмайна, а й у присутності міжнародних організацій – ЄБРР, Міжнародний валютний фонд, Міжнародна фінансова корпорація, USAID, тобто представник американського уряду, донор, який допомагає нам у підготовці до проведення прозорої приватизації. Крім того, також були представники місцевих органів влади, тобто одеського губернатора, Міністерства економіки та розвитку торгівлі і представники Кабміну, тобто така велика зустріч, майже 40 чоловік було присутні. Всі заслуховували звіт тих консультантів, які наняті були восени і приступили до роботи, майже два місяці пропрацювали в підготовці Одеського припортового заводудо приватизації. Що це за консультанти? Передусім це Міжнародний інвестиційний банк UBS, який найнятий на ОПЗ і активно працює над матеріалами. Це міжнародна юридична фірма "Baker & McKenzi" і відома всім компанія "Великої четвірки" "Ernst & Young", яка працює над фінансовим аналізом і підготовкою ОПЗ саме в цьому ракурсі. Всі ці три структури презентували свої напрацювання і ризики ті, які є в нас на сьогодні по приватизації ОПЗ. Довга велика зустріч була, була дуже активна дискусія, було багато запитань, відповідей. Якщо коротко підсумувати – ми гарно підготувалися, наразі фактично підприємство готове до того, щоб приймати інвесторів в себе на заводі, показувати їм свої активи, показувати їм практично всю документацію. Готовий також менеджмент, зараз готується менеджмент-презентація, яка буде даватися інвесторам по приїзді і ознайомленні з активом. І практично ми готові разом з інвестиційним банком почати професійне спілкування з тим колом потенційних стратегічних інвесторів, які дивляться на цей актив. Їх близько 20 у списку сьогодні.

– А детальніше про тих потенційних інвесторів? Чи є серед них гучні імена?

– Серед них є гучні імена, дуже багато публічних компаній. Ми їх розділили на кілька категорій. Тобто це розвинутий світ, світ, який розвивається, і азіати, і можна сказати, інші. Що таке розвинутий світ? Це, як правило, великі компанії, а вони є і американські, є європейські, давно відомі. Серед них, які я можу назвати, про які знають – це "Yara", відомий норвезький виробник, і інші, які я би не хотів сьогодні називати, тому що деякі з них є публічними компаніями, деякі приватними компаніями. Але можу вам сказати, що тільки 4 американських компанії у списку, кілька європейських компаній у списку. Ще більше інвесторів з країн, економіки, яких розвиваються. Там є і Туреччина, і Марокко, інші країни і дуже багато компаній з Азії. В тому числі і Індонезія, Китай, арабські країни, які зараз дивляться на цей об’єкт з точки зору стратегічного позиціонування. Також є категорія "інші". Це можуть бути трейдери, які торгують хімічними добривами, тобто продуктом виробництва ОПЗ. І, звісно, фінансові інвестори, які можуть бути.

СПОДІВАЮСЯ, РАДА ПРОГОЛОСУЄ ЗМІНИ ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ, ЯКІ ДАДУТЬ МОЖЛИВІСТЬ НЕ ДРІБНИТИ ПАКЕТ, А ПРОДАВАТИ ЦЕ РАЗОМ, І НЕ ДОПУСКАТИ КРАЇНУ-АГРЕСОРА ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ

– Якщо говорити про ризики. Які ви бачите ризики того, що процес, який так вдало, поки що прозоро і системно виглядає, що все ж таки, якимось чином не буде реалізована кінцева мета. Тобто чисто і прозоро не буде приватизовано цей символічний об’єкт. Ризики?

– Найбільший ризик політичний, одразу вам скажу. Треба подивитися в історію приватизації цього об’єкта, як ми бачимо, ніякий ризик так високо не оцінювався, як політичний. Політичний ризик завжди працював, тому що попередні два рази саме політичний ризик завадив приватизації заводу. Тобто приватизація просто була в ручному режимі зупинена керівниками країни. Це факт. Я презентував цей факт і прем’єр-міністру, і Президенту – всі про це знають. Далі йдуть ризики, абсолютно зрозумілі нам, тобто юридичні ризики. Вони знаходяться у площині парламенту. Знаєте, що ми пробиваємося в парламенті з новим законом…

– 2319а.

– Абсолютно. Вже його всі знають напам’ять. Я не залишаю надію пройти цей закон ще цього року і дуже сподіваюся, що наступного тижня ми його все-таки проголосуємо. Це невеличкі зміни до приватизації, які дають нам можливість не дрібнити пакет, який ми будемо продавати, а продавати це разом, не допускати країну-агресора до приватизації, і більше працювати з радниками на приватизацію стратегічних об’єктів.

– На якому етапі зараз політичні консультації, маю на увазі серед фракцій?

– Політичні консультації завершені. Ми знайшли компроміс, я готовий про це сказати у прямому ефірі. Ми лише чекаємо черги і уваги депутатів, щоб вони не розходилися на каву.

– Тобто він має бути проголосований фізично, за фізичної присутності необхідної кількості людей?

– Цей ризик є, говорю про нього відверто, ви навіть пам’ятаєте номер закону, мене це дуже тішить, настільки він популярний стає. Далі серед юридичних ризиків – це, звичайно, позов компанії "Нортіма", яка має відношення до пана Коломойського. Вони намагаються в судовому порядку визнати себе переможцем минулого конкурсу про приватизацію. Це не нова історія. Наступне слухання перенесено на 9 грудня, ось уже скоро, і ми поки що виграємо в судах. Як буде далі – побачимо. Тобто є такі ризики. Далі з великих ризиків є те, що зараз там, це навіть не ризик, а саме ця давальницька схема, яку ми зараз проговорили, тому що це на слуху. Я готовий сказати, що давальницька схема в нас не буде працювати надалі, а будуть працювати…

– Розтлумачте про давальницьку схему.

– Зараз вам розкажу. Цей скандал, який недавно в нас виник. Крім того, в нас є фактично провадження. Генеральна прокуратура викликає на допити керівників заводу, щоб зрозуміти, що є в цій давальницькій схемі і саме в давальницькому контракті, який був підписаний і фактично вже закінчив свою діяльність. Тобто розібравшись сьогодні на наглядовій раді, ми дізналися, що давальницька схема зупинена і надалі будуть працювати тільки відкриті закупки газу за найнижчою ціною і за найкращих умов.

– Я тоді уточню для глядачів, для тих, хто необізнаний. Мається на увазі компанія "Антра", правильно? Щодо якої одеський губернатор якраз дуже критично висловлювався щодо того, що співпраця з нею є неприпустимою і невигідною для держави. До речі, працівники заводу на наглядовій раді як пояснили взагалі всю цю ситуацію з укладанням контракту?

– Ситуація навколо постачання газу – це основна сировина і в собівартості частка газу займає від 75% до 90%, залежно від ціни. Тобто це, безумовно, номер один сировина і номер один, скажемо так, одиниця собівартості. До неї треба відноситися з великою повагою. В нас нещодавно запрацював новий закон на ринку газу, як ви знаєте, знову помінялися ціни. Взагалі цей рік, 2015-й, можна так сказати, характеризується нестабільністю газових постачальників, ціни, поведінки всіх газових трейдерів і взагалі незрозумілостей на ринку. До чого це приводить? Звичайно, це приводить до того, що хаос на ринку, неможливо вибудувати довгострокові стосунки з постачальниками газу і відповідно якось сформувати ціну кінцевої продукції. Це проблема.

ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД ЗА 9 МІСЯЦІВ ЦЬОГО РОКУ СПРАЦЮВАВ ПРИБУТКОВО – 205 МІЛЬЙОНІВ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ НА ФОНІ ЗБИТКОВИХ 2012-2014 РОКІВ

– Навіть зараз, тобто ринок запущений два місяці тому, з 1 жовтня і поки що про стабільність не йдеться?

– Навіть зараз. Справа в тому, що така ціна, яку пропонує НАК "Нафтогаз", є дуже дорогою. І за такої ціни завод збитковий. На фоні такого негативного результату всі на заводі, й у Фонді в тому числі, зацікавлені в тому, щоб завод все ж таки працював у прибуток, тому що в нас є й інші ризики, про які я зараз скажу два слова. Звичайно, на фоні цього виникають різні креативні речі – де знайти газ дешевше. Чи можемо ми знайти газ усередині України? Можемо. Є у нас незалежні постачальники? Є. На жаль, дуже багато фактів фінансової оптимізації навколо цього постачання газу. І тоді виникають проблеми з ПДВ у самого заводу. Тому сам завод неохоче йде на ці поставки газу. Відповідно, він хотів би мати стосунки тільки з НАК, який є державною структурою і, звичайно, повинен гарантувати. Разом з тим є закордонні постачальники газу, які по реверсу можуть надавати цей газ, але в нас є певні ємкості на кордоні…

– Але тут немає гарантій.

– Але є проблема інша – проблема з Нацбанком, який не давав виводити кошти за кордон, здійснювати цю оплату. Треба було здійснювати поправки в 124 чи якусь постанову Нацбанку. Тут купа складнощів, пов’язаних уже з регулюванням валютного ринку. Тобто в усьому цьому морі такої киплячої води працює завод, який до того всього готує його на приватизацію і дуже зацікавлені в тому, щоб він спрацював прибутково. Я би хотів сказати, що завод дійсно за 9 місяців цього року спрацював прибутково – 205 мільйонів чистого прибутку на фоні збиткових 2014, 2013, 2012 років. Минулий раз завод був прибутковими лише у 2011 році, що звичайно дуже прикро, тому що це флагманський наш актив і він дорогий, і класний, і нам треба гарно його продати. Тому ми за прибутковість. Це є ризик, так? Тому сьогодні на наглядовій раді ми прийняли рішення, щоб надалі не виникало таких проблем з давальницькими схемами, з незрозумілим постачанням газу. Хто його постачає, за якою ціною і так далі. Тобто в нас буде розроблено спеціальне положення, порядок, яким чином буде здійснюватися відбір того чи іншого постачальника. За якими критеріями, хто за це відповідає, за яких об’ємів, хто ставить підписи – це все буде достатньо відкрито. Чого я і домагаюся, щоб це було. Подібна система в нас буде відбудована щодо збуту цієї продукції, тому що тут є дзеркальна частина. Тут одна частина постачає газ, друга частина відповідає за збут цієї продукції. Там теж є питання. І для того, щоб у нас цих питань не було, бодай до моменту приватизації – нам потрібно все це впорядкувати, формалізувати. Саме цим ми займалися сьогодні на наглядовій раді. Інший ризик, звичайно, це борг компанії. На сьогодні ОПЗ ефективно справилося з виплатою кредиту Ощадбанку в розмірі 5 мільярдів. Фактично кредиту уже немає, але залишився інший борг – за газ. Це борг, який створений у 2013 році. Борг перед компанією "Ostchem" за газ. Ця компанія має відношення до Дмитра Фірташа, наскільки ми знаємо. Цей борг поки що не виплачується, тому що на підприємстві не вистачає коштів, щоб виплатити цей борг. Борг сьогодні 193 мільйона доларів складає, саме тіло боргу. Звичайно…

– Інвестори, само собою, про це знають.

– Звичайно, інвестори про це знають, це є ризик, ми його всюди друкуємо, чорним по білому, всім будемо це казати. Сьогодні завдання перед нами як Фондом, перед підприємством і урядом в цілому – це по максимуму погасити цей борг перед приватизацією. Оскільки будь який борг мінусується на вартість грошей, які є в банку і залишається величина чистого боргу. Цей чистий борг буде мінусуватися проти ціни. Тобто це така проста істина…

– Які перспективи в такому разі погасити цей борг? Від чого це залежить у першу чергу?

– Це залежить від того, наскільки буде прибуткове підприємство і наскільки прибутки після тих грошей, які будуть направлені на критичну модернізацію підприємства, будуть направлені на погашення боргових зобов’язань. Звичайно, я як продавець, як акціонер в особі Фонду держмайна, зацікавлений в максимальному погашенні цього боргу. Але ми живемо в тій економіці, в якій живемо, і живемо реаліями. Тому чим більше ми погасимо, тим краще ціна у нас буде на відкритому аукціоні, який, я сподіваюся, вже буде весною.

КОЖНА БІЛЬШ-МЕНШ СУТТЄВА ПРИВАТИЗАЦІЯ В НАС СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ СУДОВИМИ РІШЕННЯМИ

– Давайте про інший об’єкт поговоримо. Зокрема про іміджеву складову, так би мовити, приватизаційного процесу на прикладі, наприклад, "Президент готелю". Ви оголосили про те, що він планується до продажу, але разом із тим суд одразу ж заборонив цю приватизацію. Відповідно, це якимось чином ставить питання, як же тоді розраховувати на нормальний процес приватизації, якщо держава говорить "продаємо", а суд забороняє?

– У нашій державі жоден тендер і жодна приватизація без судів не відбувається. І цей фактор треба констатувати. Насправді Фонд є юридичною організацією, якщо ви подивитеся штатну чисельність. Насправді сумно, але це треба констатувати – кожна приватизація в нас супроводжується судовими рішеннями, кожна більш-менш така суттєва приватизація. "Президент готель" не є великий об’єкт.

– По факту продажу чи, все ж таки, навіть до того, як він…

– ...до того…

– А в такому разі, про якусь чіткість приватизаційного процесу можемо говорити, якщо на самому старті він "зарубається"?

– Я не керую судами, я не керую позовами. На жаль, ми маємо той стан економіки, який маємо. Насправді така практика приватизації складена не сьогодні і не вчора. Вона існує вже більше 20 років. Звичайно, є люди заінтересовані. У даному випадку позов подала компанія, яка є фактично орендарем. Ви знаєте, що там є достроковий договір оренди на 25 років, але це ніяким чином не забороняє нам продавати. У всьому світі готелі знаходяться в оренді. У всьому світі є власники і є орендарі, тобто компанії-оператори. Так є всюди. Тобто ми не є виключення. У даному випадку було прийняте рішення по приватизації, був проведений абсолютно незалежний конкурс по оцінщику. Оцінку зробила міжнародна компанія "Гранс ортон". Оцінила його, готовий зараз сказати, у 330 мільйонів гривень, у доларовому еквіваленті, звичайно, ціна падає, тому що курс росте або навпаки. І ця ціна не є якоюсь ультрависокою чи ультрамалою – вона є середня ринкова ціна насправді. Об’єкт абсолютно відкритий до будь-якого інвестора. Приходьте, дивіться, купуйте.

– А як же прийдуть, якщо от такі рішення судів?

– Такі рішення, ви знаєте, тими рішеннями я не керую. Тобто вони подають рішення, ми відстоюємо свої правоту в суді.

– Тоді запитаю так: чи є зацікавлені за цих умов?

– Навіть за цих умов є зацікавлені інвестори на цей об’єкт. Об’єкт знаковий, нема таких двох об’єктів в місті Києві. Я буду робити все максимум, що від мене залежить, щоб ця все-таки приватизація під Новий рік відбулася. Звичайно, якщо нам заборонять проводити цей конкурс у вигляді відкритого аукціону в кінці, ми, звичайно, його будемо переносити і розбиратися в судах. Ми повинні діяти по закону, але ми настроєні на приватизацію.

СКІЛЬКИ Б НЕ БУЛО ОБОРОННОГО БЮДЖЕТУ, ВСЕ ОДНО НЕ ВИСТАЧИТЬ КОШТІВ ЗРОБИТИ ВСЕ. ТРЕБА ЗАЛУЧАТИ ІНВЕСТОРІВ

– Ще одна неоднозначна ситуація, навколо ще одного об’єкту – науково-дослідний інститут, на нього претендує "Укроборонпром", причому претендує досить таки жорстко. Відбувся аукціон, після нього скасували продаж. Чим все це завершилось? На якому етапі?

– Я не буду зараз у деталях історію, якщо ви знаєте, що дійсно відбувся аукціон, потім його скасували під фактично запитом прокуратури, "Укроборонпрому". Було багато високих зустрічей, було знайдено рішення, що ми створимо загальну комісію, яка заходить на підприємство. Аж за четвертим разом ми змогли зайти на наше підприємство за допомогою силових структур, це так щоб ви зрозуміли.

– А що заважало?

– Просто нас не пускали. Не пускав наш же менеджмент, який нам прийшлося відсторонити і зайти на цей інститут. Фактично зайшла комісія, в її складі і представники Фонду, і КРУ, і кого там тільки немає. Зараз ми чекаємо представників "Укроборонпрому", у нас досягнута домовленість наступна, що ми разом проводимо інвентаризацію, вивчаємо цей об’єкт на предмет знаходження там секретної документації і обладнання, яке може використовуватися для виробництва певної продукції, яка потрібна "Укроборонпрому". Якщо ця документація і техніка знайдена і вона може бути забрана на якісь інші об’єкти "Укроборонпрому" – це буде здійснено. Якщо все-таки можна розвернути якусь виробничу діяльність на тому об’єкті, який є в цьому інституті, значить будемо передавати цей інститут в "Укроборонпром" і вони будуть там займатися певною діяльністю.

– А що являє собою цей об’єкт фізично?

– Там буквально розруха, я вам кажу як є. Це 7 гектарів землі, 5 гектарів з яких забудовано різними спорудами ангарного типу. Звичайно, є якісь певні офісні приміщення, де саме знаходився інститут. Фактично діяльності ніякої нема, 99% приміщень здається в оренду різним орендарям. Причому непрозоро, тому що цих грошей ніколи Фонд не бачив. І певно це привабливо для певних осіб, які хотіли залишатися далі. Ви знаєте, у нас кожен директор – майже власник. Дуже люди не хочуть закінчувати діяльність, коли ми їх просимо. Тому є певний якийсь, пробачте, цинічний інтерес якихось людей. Стосовно якоїсь виробничої діяльності – там треба багато грошей вкладати для того, щоб навіть у цих умовах запустити будь-яку виробничу діяльність. І рахунок іде на десятки мільйонів гривень. Це треба робити після того, як ви виплатите всі борги, які є у підприємства. А боргів там порядку 10 мільйонів гривень.

– Саме цим керується Держфонд майна, намагаючись його реалізувати інвестору, який зможе, по-перше, покрити борги, а по-друге, вкласти у виробництво?

– Абсолютно. У нас були розмови з "Укроборонпромом", з Міноборони нещодавно відбулася розмова – не можна намагатися підняти все за рахунок бюджету, якого обмаль. У нас є і місцеві інвестори, закордонні інвестори, які готові вкладатися в тому числі в якесь виробництво оборонної індустрії, і разом на якихось правах насправді здійснювати виробництво тої продукції. Виконувати замовлення, створювати робочі місця, платити податки. Це модель, яка існує у всьому світі. Нам треба міняти трішечки підхід. Тому що скільки у нас не було бюджету оборонного, в нас все одно не вистачить коштів зробити все. І в них підприємств багато, і площі багато, але мені здається, що треба залучати інвестора. Що саме цікаво, що є ці інвестори, які готові робити.

– І на цей об’єкт так само?

– І на цей об’єкт так само.

– Що вони говорять у зв’язку з цією ситуацією?

– Цей об’єкт не можна приватизувати і там просто зрівняти все бульдозером. Тому що в нас закон про приватизацію каже, що кожен об’єкт приватизується тільки зі збереженням профілю. Навіть якщо ви без умов – сьогодні ми практично без умов продаємо, тобто хто дав більше, той забрав об’єкт – але там потрібно щось робити. Там якийсь інший вид діяльності неможливий.

– Тобто в нього є певне цільове призначення, якому підкорюється інвестор.

– Звичайно, там повинно бути якесь виробництво, тому що площі, які там є, повинні використовуватися під це. Там, звичайно, ще є певний науковий потенціал, який потрібно використовувати і якось відроджувати. І це не для всіх робота, повірте. Треба вкладати гроші і в цих людей, і в виробництво і щось робити. Там не можна випускати якісь ракети, але якісь дріб’язкові запчастини можна робити на цьому заводі. Можна робити, повірте, зі всією відповідальністю говорю.

– І наостанок. Швидке питання – швидка відповідь. Яку найближчу гучну приватизацію ми побачимо?

– Найближчу гучну приватизацію – це, звичайно, буде Одеський припортовий завод, безумовно.

– До кінця року це можливо?

– До кінця року ми побачимо, сподіваюсь, "Президент готель" і невеличкий банк – "Український банк реконструкції і розвитку".

Яна Конотоп, "5 канал"

Попередній матеріал
Бій-реванш між Кличком та Ф'юрі планують провести в Лондоні
Наступний матеріал
Двох керівників фіскальної служби Чернівців затримано на хабарі у 65 тис. грн - Матіос