5 канал

Георгій Тука: На Луганщині є багато чиновників, які вчиняли злочини проти України - і досі перебувають на своїх посадах

Новопризначений голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука у програмі "Експертна тема" на "5 каналі" розповів про деталі свого призначення, перші дні на посаді, а також основні проблеми, які є на Луганщині.

Я НІКОЛИ НЕ ЛОБІЮВАВ СВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, І ДЛЯ МЕНЕ ВОНО БУЛО ПРОСТО ШОКОМ

- Ми з вами бачимося вдруге. Перед тим, кілька тижнів тому, ми з вами зустрічалися в ефірі під час мукачівських подій. Ви тоді різко критикували владу, після того ходили на мітинг "Правого сектора", точніше, на віче на Майдані. І це віче проходило під гаслом: "Геть владу зрадників!" Ваша точка зору помінялася з того часу чи ні?

- Помінялася. Скажімо так, я з нерозумінням ставлюся до позиції, яку зайняв "Правий сектор", по-перше. А по-друге, я залишаюся переконаним у тому, що дії влади в Мукачевому були неадекватними.

- Неадекватними? Чому?

- Я дуже вдячний керівництву АТЦ за витримку і за те, що більше не було бойових зіткнень. А от щодо подальшої долі продажних ментів, з підтримки яких все і вибухнуло, коли керівника цього підрозділу МВС прибирають у Київ та й ще з підвищенням - це ляпас просто.

- Взагалі, розкажіть, як власне все сталося. Ви тоді критикували владу, пішли на віче і вас буквально через кілька тижнів призначили в Луганськ, а Москаля призначили в Закарпаття. Ну така певна… можна сказати, іронія долі, так?

- Так, чесно кажучи, це треба запитувати у Президента, бо я сам ніколи не лобіював свого призначення, і для мене воно було, просто кажучи, шоком.

- Розкажіть, як це відбулося? Він вам подзвонив чи запросив на зустріч?

- Мене запросили на зустріч з Президентом розповісти про перші кроки щодо так званих міжвідомчих мобільних груп, які були створені задля посилення боротьби з контрабандою, якими я, у принципі, якоюсь мірою опікувався і організовував усе це. Нарада відбувалася у Кривому Розі. Ми приїхали на нараду, я виступив з коротенькою доповіддю. І коли ми вже всі попрощалися, до мене підійшов співробітник Адміністрації Президента і попросив пройти, скажімо так, за куліси, бо Президент хоче зі мною негайно переговорити. Я зайшов разом із цим співробітником, там вже стояв Президент, і він мені сказав: "Георгій, я тобі вірю, ти безбашенний. А що от до такої пропозиції". Отак воно і сталося.

- І що ви сказали?

- Нічого. Я зніяковів, в мене було… ні думок ніяких, не було що відповідати. Він мені сказав: "Якщо ти відмовишся, то я з порозумінням поставлюся до такого рішення. Давай, я тобі даю добу часу на роздуми". На цьому ми розпрощалися, і я разом з Бірюковим і з Ричковою рушив назад у Дніпропетровськ. І під час цієї подорожі ми всю дорогу обговорювали таку шокуючу пропозицію. І весь час я вагався. Але, скажімо так, і Бірюков, і Ричкова, вони знайшли таку "ахіллесову п’яту", на яку вони натиснули - і мені не було чим крити абсолютно. Кажуть: "Жора, ти 23 роки мріяв будувати іншу країну. Не таку, як будували, а іншу. Ти був активним учасником подій під час повалення комуністичного режиму, ти був активним учасником під час Помаранчевої революції, на цьому Майдані, ти займаєшся волонтерством. Ти вважаєш, що нічого не змінюється і все йде не так, як ти хочеш? От тобі дається можливість. Якщо ти зараз відмовишся, це буде якось і нелогічно, і такий шанс випадає раз у житті. Тобі дається повний карт-бланш, аби реалізувати те, про що ти мріяв 25 років". Ну і в принципі саме такий от підхід, він мене…

- А як ви думаєте, це Бірюков, який є радником, пролобіював цю історію, чи все-таки ця ідея народилася спонтанно під час того засідання в Кривому Розі?

- Не знаю, чесно. Задавати таке питання Президенту - це якось незручно, так? А з Юрою у нас просто не було змоги після того відверто поговорити, бо одразу купа інших питань. Ми пішли, він поїхав по своїх справах, а я продовжив боротьбу з "контрабасом", і просто не було змоги зустрітися, щоб поговорити. Таня теж кудись там зникла у відрядження, і я залишився сам на сам.

- І як, що потім було? Минула доба, вам знову подзвонили?

- Ні, доба ще навіть не минула, ми ще тільки під’їжджали до Дніпропетровська, як Президент зателефонував Бірюкову і запитав: "Ну що, Жора вже може розмовляти?"

- Тобто вас вербував Бірюков?

- Ну можна і так сказати, так.

РОБОТА ГОЛОВОЮ ЦВА - ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЇЗДИТИ І ВСІХ МАТОМ КРИТИ, А Й ПІДПИСУВАТИ ПАПІРЦІ

- Яке було найбільше "але"? От ви розуміли, що так, є можливість поміняти все, але…

- По-перше, в мене немає досвіду управлінського в таких масштабах. По-друге, я патологічно ненавиджу будь-яку бюрократію. А я розумію, що робота головою ЦВА - це не лише їздити і всіх матом крити, а й підписувати якісь там папірці. А виявилося, що цих папірців, я не знаю, мабуть, якщо взяти в обсязі всієї України, то за добу підписується кілька вагонів папірців.

- Більше того, значну частину цих папірців підписують, не читаючи, тому що вивчати кожен - тоді робота гальмується безповоротно.

- Неможливо, це просто неможливо. Дякуючи секретарю, вона робить певну таку фільтрацію тих документів, які я маю підписувати. І там перша третина - це не читаючи, друга третина - там коротенька пояснювальна записка. А певна кількість - це читайте, вивчайте, це важливо, приймайте рішення. Десь так.

- З чого почався ваш перший день на посаді голови військово-цивільної адміністрації?

- З прибуття разом із Президентом гелікоптером у Сєвєродонецьк.

- Що ви по дорозі говорили?

- Ми говорили про родину - про мою і про його.

- Він у вас запитував, чи будете перевозити з собою родину?

- Так, було таке запитання. Мене цікавило - мені весь час дружина дорікала, що я з дитиною, з донькою спілкуюся півдня на два-три тижні. От, подивись, Президент, у нього дітей більше, ніж у тебе, але він знаходить час. Я у нього запитав: "Петро Олексійович, а як ви там з родиною?" Він чесно мені сказав, що це зараз для нього як для людини найбільша проблема. Бо в нього немає можливості спілкуватися з родиною, і це позбавляє відчуття такого кайфу, драйву від роботи. Це мені знайомо, бо ти не виходиш з режиму роботи, немає зміни ситуації. Це психологічно досить важко.

- Ви приїхали туди, і як вас сприйняли? І взагалі, коли працювали волонтером, ви більше з Донецькою областю працювали чи з Луганською?

- Більше з Донецькою.

- Як взагалі ви приблизно розумієте масштаби роботи? Що вам там доведеться робити, скільки українська влада там контролює?

- Зараз я десь приблизно вже починаю розуміти, бо я лише тільки два дні провів на посаді. І я абсолютно щиро дякую Адміністрації Президента, що вони мені залишили як підтримку представника. Це дуже високофахова людина, абсолютний патріот. І він сидів просто поруч зі мною, як з дитиною, і давав поради, як вести наради, які документи підписувати, які не підписувати, які розпорядження видавати для заступників. Ну всю цю бюрократію, яку я ненавиджу. Я дуже вдячний, якби не ця людина, то я мабуть втік через годину.

- Що вам Москаль у спадок лишив? Він вам передав справи?

- На жаль, нічого, бо я абсолютно розумію - і він, і я, ми обидва одночасно потрапили в цейтнот. У нього не було часу на передачу справ, бо валилося Мукачеве, в мене не було часу їздити до нього в Мукачеве, бо рішення про моє призначення для мене особисто стало зрозуміло вночі, напередодні вильоту. Але я обов’язково зустрінуся з ним, знайдемо час безпосередньо для спілкування.

Я НЕ ТА ЛЮДИНА, ЯКА ВЖИВАЄ ТЕРМІН "НЕМОЖЛИВО"

- Я вас, знаєте, що хотіла запитати? От Президент, він особа така медіачутлива, чутлива до критики громадської думки, взагалі до громадської думки. Вам не здається, що Президент зробив цей крок, маю на увазі ваше призначення, для того, як це кажуть, трошки розбавити, додати перемоги в тотальну зраду?

- Можливо. Чесно кажучи, я розмірковував, навіщо Президент це зробив. Я не фахівець в цих…

- Політтехнологіях.

- Так, великих рішеннях, але навіть, якщо це якесь таке тимчасове рішення, то я в цьому особисто не бачу ніякої трагедії. Моє завдання просто в найкоротший термін зробити найбільше з того, що я хочу зробити.

- Безумовно, від вас чекають якихось кроків помітних, так? Необов’язково, можливо, навіть законних. Але обов’язково, щоб вони були помітні і відчутні. Ви вже для себе зрозуміли, якими мають бути перші п’ять чи десять кроків? Що у першу чергу треба зробити, щоб люди відчули на собі прихід нового керівника? Тому що боротьба з контрабандою - це, звичайно, добре, але я думаю, що проста людина - їй до контрабанди більш-менш "фіолетово".

- Уявіть собі, я приїхав в Лисичанськ поспілкуватися з людьми з цього зруйнованого будинку. Минув рік, люди не мають житла, люди просто потребують грошової компенсації. На моє переконання, в обсягах держави або навіть області - це копійки, загальна сума це 1 мільйон доларів на всіх. І рік минув, досі це не зроблено. Я цього не розумію.

- Але така сама ситуація в Слов’янську, де теж зруйнований будинок, за рік нічого не зроблено, в Краматорську є такі речі…

- Я цього не розумію. Я не можу цього зрозуміти. Я сьогодні був в Адміністрації, і виявляється, що про цю ситуацію в Адміністрації знають. І знають не тільки в Адміністрації. Так, наше законодавство, воно не передбачувало таких подій. Зробити певні зміни в законодавстві, я не та людина, яка вживає термін "неможливо". Або немає волі, або я не знаю чого. Приймати там якісь закони про пиво час є, а приймати зміни до більш нагальних потреб немає. Я цього не розумію і не приймаю.

- Тут потрібні якісь кроки, які б в обхід цієї вертикалі, яка затягує процес, були зроблені.

- Так, абсолютно.

- Ви собі приблизно розумієте, як так працювати, щоб будь-яке ваше рішення не тонуло, не було як вода в пісок?

- Я скажу так - на відміну від багатьох держслужбовців, в тому числі, які оточують мене безпосередньо, я від них відрізняюсь принципово тим, що я не боюся брати на себе відповідальність за прийняття рішень. От кілька днів, може 3-5 днів тому, прикордонники затримали людину, яка намагалася перегнати на сторону Росії 42 голови великої рогатої худоби. Приблизний навар - десь 150% різниця вартості, тобто є про що розмовляти. Затримали, повернули назад в Україну. Що з цією худобою робити? Це ж не фура, яку можна поставити, нехай собі стоїть, доки суди там будуть вирішувати. Сьогодні мені доповідають, що вже там біля 10 голів померло. Ніхто на себе не хоче брати відповідальність про прийняття рішення: ні прикордонники, ні митники, ні МВС - ніхто. Отака якась нестандартна ситуація. Я своєму заступнику дав наказ будь-яким чином, мені байдуже яким, передати цю худобу на місцевий м’ясокомбінат. Я приїду на місце і підпишу будь-який документ, який тільки від мене потрібно. Але ця худоба, ми дочекаємося, доки вона вся здохне чи що? На жаль, таких випадків чимало.

- Це все речі, які займають вам руки, але не дають можливості піднятися вище і подивитися взагалі стратегічно, що треба робити. Ви вже змогли б подивитися на ситуацію, масштабувати?

- Не можу сказати, що вже 100%, бо це просто неможливо за два дні вивчити досконально все. Але є такі системні питання. Наприклад, субвенції на охорону здоров’я, на медицину, на житло. Вони були в бюджеті закладені на всю територію Луганської області. Почалася війна. Частина території не контролюється українською владою. В бюджеті ці самі території поки що залишаються для розподілу субвенцій, як ті, які треба направляти саме в ті райони. Водночас багато людей з окупованих територій перейшли на територію, контрольовану нами, навантаження збільшилося, а додаткових коштів на утримання ми не отримуємо. Це проблема досить серйозна.

- Ви вже зустрічалися з прем’єром з цього приводу, щоб якось розподілити ці кошти, бо рік закінчується, вони згорять?

- Ні. Це питання, прем’єр знає про це. Така сама ситуація в Донецькій області, в Павла Жебрівського, завтра ввечері будемо в Києві зустрічатися. Не знаю, може вдасться з прем’єром зустрітися. Але це не таємниця для прем’єра і для Кабміну. Це питання відоме, чому досі не прийняте рішення? Риторичне запитання.

НА ЛУГАНЩИНІ БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВЧИНЯЛИ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ УКРАЇНИ, ДОСІ НЕ ПОКАРАНІ І ЗАЛИШАЮТЬСЯ НА СВОЇХ ПОСАДАХ

- Я думаю, що є можливість все-таки, незважаючи на те, що ви нова людина, піти і "вибивати" це рішення. Хотіла вас ще запитати. Верховна Рада в останній день своєї роботи назначила вибори на 25 число і за цим же рішенням голови військово-цивільних адміністрацій можуть надавати певні рекомендації ЦВК, де проводити, а де не проводити вибори. Як ви вважаєте, потрібно проводити вибори на Луганщині і в тій частині, яку контролює українська влада?

- Це питання непросте…

- Непросте, бо рад там немає вже рік, більше року. Тому що регіонали розбіглися…

- Ні, в деяких містах є ради, в районах є.

- Ну обласної, наприклад, немає.

- Так. Справа трошки в іншому. Є досить багато людей, які під час цих кривавих подій вчиняли ті чи інші, скажімо так умовно, дії, які, на моє глибоке переконання, є злочином. Причому злочином проти України, проти держави, проти українського народу.

- Ви про сепаратистів, зараз говорите, так?

- Так. З незрозумілих мені причин переважна більшість цих людей ще досі не покарана. І вони перебувають на своїх місцях.

- Простіше сказати, точніше, ніхто не покараний, скажімо так.

- Був період, коли вони налякані, десь хтось поховався, але не склавши своїх повноважень. Зараз вони потихеньку повернулись і отямились і приступили до виконання своїх службових обов’язків. Я бачу одну з перших нагальних задач - це звернути увагу і вимагати від правоохоронців притягувати негайно цих людей до кримінальної відповідальності. Яким чином ми можемо впроваджувати вибори, якщо ці вибори буде проводити, наприклад, людина, яка під час окупації перед входом в адміністративну будівлю клала українські прапори, аби всі відвідувачі вимушені були по них ходити ногами? От яким чином така людина може проводити вибори? Тому, на моє переконання, я б вибори в Луганській області взагалі не проводив.

- У всій?

- Так.

Тетяна Даниленко, "5 канал"

Попередній матеріал
Україні необхідний незалежний силовий орган для контролю за законністю під час виборів - експерт
Наступний матеріал
Путін починає "розхитувати" західну Україну - Возняк