facebook.com/FATCHORD

Fat Chord: Постійно доводиться обирати і чимось жертвувати, ми завжди робимо вибір на користь музики

Молодий український музичний гурт Fat Chord в ексклюзивному інтерв'ю 5.ua розповів про те, як виник їхній колектив, національні та міжнародні музичні фестивалі, в яких він брав участь, а також про складнощі, які доводиться долати молодим музикантам.

Склад гурту:
- Богдан Ротерман – перша скрипка;
- Павло Боднарук – друга скрипка;
- Валентин Москаленко – віолончель;
- Валерій Федюк – ударні;
- Роман Гаврилюк – гітара;
- Ростик Гірник – контрабас.

- Розкажіть вашу історію, як створювався гурт?

- Частина гурту зустрілася у Франківську: два скрипалі, ударник та контрабасист. Почали щось пробувати, грати. Потім Павло, наша друга скрипка, поїхав на навчання до Києва, а через рік ми приїхали теж всі, вступили до Консерваторії і вже тут, у Києві, почали збирати гурт, який маємо на тепер. В консерваторії познайомилися з віолончелістом Валіком Москаленком, з гітаристом Ромою Гаврилюком. Запропонували Валіку, він погодився і дуже добре справляється зі своєю роботою, є таким собі енерджайзером у нас. З Ромою була смішна історія. Ростик показав відео, як Роман грає. Ми всі включилися у його гру, при чому Роман тоді закінчив десятирічку з альту. Почали думати, який створити проект, щоб цікаво було нам всім. Запропонували Ромі, і він теж погодився. Так ми всі зібралися.

/
/
/
/
/
/

- Як з'явилася назва гурту?

- Назва теж з Франківська. Якось після виступу до нас все підходили і підходили люди, всі питали, як ми називаємося. Хтось просто хотів дізнатися про нас більше в Інтернеті, хтось нас знімав на відео і питав, як підписати. А ми не знали ще, як називаємося. Але всі, хто підходив, як один, говорили, що ми дуже "жирно" грали, "жирно" звучали. Так народився Fat - "жирний", додали "акорд", так і вийшов у нас Fat Chord. Коли вже зібралися всі в Києві, просто вирішили залишити назву.

- Як і коли слухачі зможуть почути ваші композиції?

- На жаль, думаємо, не настільки швидко, як хотілось би. Та максимально пришвидшуємо процес.

- Хто у вас цим займається? Хтось один чи всі разом?

- Збираємося всі разом, обговорюємо, граємо, але це все потребує багато часу, тому так помалу рухаємося. Складно поєднувати з навчанням. Бо багато нашого часу відбирає консерваторія, оркестри, концерти. Якби мали більше часу, то матеріал би швидше робився.

- Як обирайте твори для каверу?

- Колективно, все обговорюємо. Кожен пропонує, і колективно вирішуємо, даємо згоду чи ні. Знаходимо спільну думку. Головне, щоб твір, який обираємо, ми змогли зробити під себе. Вдихнути у нього щось своє.

- Коли вже маєте готовий кавер, у вас є критик, який говорить свою думку стосовного вашого виконання?

- У нас є Іван. Це наш менеджер, вчиться разом з нами. Він здебільшого приходить до нас на репетиції. Коли ми вже чуємо самі, що те, що ми граємо, нам подобається, то запитуємо у нього, і він уже критикує чи схвалює.

- Маєте людину, яка мотивує вас?

- Це наш Богдан. Він у нас така собі рушійна сила. Навіть, коли ми всі починаємо розкисати, він на те ніколи не піддається, а твердо стоїть на тому, що "робимо, репетируємо, більше працюємо".

- У вас гурт з шести музикантів і ще менеджер Іван. Хтось ще із вами працює: звукооператори, піарщики, продюсер?

- Ні, у нас просто є люди, які нам допомагають. Левову частину з того всього робить Іван. І ще є друзі, які переймаються нашим проектом і допомагають нам, підтримують.

- На що у вашому житті вплинула музика, чимось доводиться жертвувати?

- Музика – це все наше життя, і якщо говорити про якісь речі у своєму житті, які не стосуються музики, то ними доводиться жертвувати, бо часу на все не вистачає. Доводиться завжди робити вибір і чимось жертвувати, як і кожній людині, яка робить вибір на користь чогось. Просто ми завжди робимо вибір на користь музики.

- Як взагалі знаходите спільну мову між собою?

- Це ж гурт. Все складається пазлом само по собі.

- У яких фестивалях брали участь?

- Їздили до Львова на Street music by Alfa Jazz Fest 2015, брали участь у відкритті мотосезону в Route 66, Kiev beer fest 2015. Беремо участь у благодійних фестивалях, вечорах та аукціонах. Нещодавно разом із благодійним фондом "Це для дітей" збирали гроші на апарат, що виконує надскладні операції на головному та спинному мозку у дитяче відділення - для того, щоб діти могли продовжувати своє життя якісно і без ускладнень. У нашій країні був єдиний такий апарат у дитячому відділенні Інституту Нейрохірургії і той зламався.

- Чи були такі фестивалі чи виступи, які змінювали щось у вашому житті?

- Кардинального чи фантастичного нічого не було, але кожен концерт чи фестиваль дає своє. Отримуєш безцінний досвід, знайомства. Кожен виступ лишає свій слід. Це неймовірні відчуття, коли, виступаючи на сцені, відчуваєш енергетику людей, яких "качає" твоя музика.

- Є якісь українські фестивалі чи проекти, в яких би хотіли взяти участь?

- Звичайно, ми, як будь-яка група, хочемо виступати на великих сценах і грати для великої публіки. Хотілось би взяти участь у Zaxidfest, "Файне Місто", "Бандерштат" - це досить великі фестивалі, на які ми б хотіли з'їздити і відіграти там.

- А міжнародні?

- Ilse of wight, Rock am ring, Novarock, Rockafield, Roskilde, Volt, їх досить багато. Ми, звичайно, маємо неабияке бажання взяти там участь.

- Чи задумувалися над тим, щоб дати свій концерт? Що для того треба? Чи може собі це дозволити молодий гурт?

- Дивлячись, який масштаб. Якщо організовувати концерт у Франківську, думаємо, що зможемо. Але потрібні люди, потрібна команда, яка допоможе все організувати. Плюс це все бюджет. Самим, своїми силами, досить важко організувати концерт.

- Може у нас в країні є якісь гранти для молодих музикантів?

- Стосовно українських грантів нічого не можемо сказати, а от міжнародні точно є. Наприклад, освітні програми від UNISTUDY, зараз у них є цікавий проект "One Beat". Але всі ці програми більше орієнтовані на навчання, а не на отримання коштів для організації концерту.

- Чи доводилось вам грати за кордоном?

- Ми виступали в Берліні, але не власним гуртом, а з симфонічним оркестром від Київської національної музичної академії. Ми представляли Україну на міжнародному музичному фестивалі "Єврокласик".

- А хто фінансував поїздку?

- Все повністю фінансували німці.

- Як за кордоном сприймають українських музикантів?

- Публіка нас сприймала дуже добре. Проте друзі спробували грати на вулиці, але людей це не зачепило. Намагалися грати і класику, і рок, - але люди не сприйняли.

- Чи легше в Європі розвиватися молодому гурту?

- Чесно кажучи, не досліджували цього. Але точно є країни, які виділяють для цього фінансування, організовують проекти у підтримку молодих музикантів та гуртів.

- Чи задумувалися над проблемами українського музичного ком'юніті? Чого не вистачає, щоб молодий гурт міг розвиватися?

- Музичний ринок у нас тільки формується, тому не вистачає всього: фінансування - у першу чергу. Але така ситуація триває останні два десятиріччя.

- Як плануєте розвиватися далі?

- Найголовніший план - це працювати, писати і створювати свої твори. А далі будемо бачити, як публіка нас буде сприймати. Найголовніше, щоб нашу творчість оцінювали, щоб людям подобалося те, що ми робимо. Бо насправді, якщо інакше, тоді наша праця втрачає весь сенс. Найсильніший мотиватор для розвитку - це щасливі обличчя людей після нашого виступу.

- Чи не плануєте собі взяти вокаліста до гурту?

- Ні, те, над чим ми зараз працюємо, не потребує вокаліста.

- Визначили окремий стиль, у якому створюватимете свої твори?

- Думаємо, будуть різні змішані стилі. Якщо в голову прийде щось цікаве, то не будемо зациклюватися на якомусь конкретному стилі. Валентин свій ритм запропонує, Роман - сольник, Богдан - тему, я - бас, і воно - раз - і створиться.

Євгенія Китаїва, 5.ua

Попередній матеріал
У Парижі учасники конференції ООН схвалили проект кліматичної угоди
Наступний матеріал
The New York Times вперше з 1920 року вийшла з редакційною статтею на першій шпальті