5 канал

Андрій Магера: ЦВК на 99% готова до місцевих виборів

Заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповів, коли ЦВК дасть старт місцевим виборам та про ступінь готовності до них, чи відбудуться ці вибори на Донбасі, з яких причин не зможуть проголосувати окремі категорії виборців, як об’єднання територіальних громад вплине на вибори, яким чином уникнути щотижневого проведення місцевих виборів, навіщо потрібне запровадження префектів, а також чому Венеціанська комісія проти імперативного мандату.

ЦВК СВОЄЧАСНО ОГОЛОСИТЬ ПРО ПОЧАТОК ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ З ЧЕРГОВИХ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ

– Очевидно, що зараз до вас буде чим далі, тим більше запитань. Хоча б з огляду на те, що виборча кампанія місцевих виборів вже практично на старті, а саме: має вона розпочатися 5 вересня, за 50 днів до дня голосування. Перше запитання: чи справді 5 вересня буде оголошено про початок? І з чим ви, ми і учасники прийшли до цієї дати? Я маю на увазі і Центральну виборчу комісію, і тервиборчкоми, і дільничні виборчі комісії, їхню готовність. Ну і учасники, які фактично уже почали кампанію, – ми це бачимо на вулицях.

– Справді, хочу підтвердити, що Центральна виборча комісія своєчасно оголосить про початок виборчого процесу з чергових місцевих виборів, а також перших місцевих виборів тих об’єднаних територіальних громад, де об’єднання уже відбулися. І виборчий процес розпочнеться за 50 днів до голосування, тобто від 5 вересня і буде тривати до 25 жовтня – це визначений і постановою Парламенту, і відповідно до вимог Конституції день голосування з чергових місцевих виборів. Тому з боку Центральної виборчої комісії ми готові десь відсотків на 99. Залишилося прийняти лише невелику кількість постанов регулюючого характеру, але це буквально питання кількох днів. Щоб ви розуміли, дуже велика, левова частка роботи випаде на територіальні виборчі комісії, адже їм доведеться утворювати територіальні виборчі округи. Окремим із них доведеться формувати територіальні виборчі комісії нижчого рівня, такі як міські, міст районного значення, селищні. А також Центральній виборчій комісії треба буде сформувати територіальні виборчі комісії, так звані вищого рівня, тобто обласні, районні, міські, міст обласного значення. Це теж за собою потягне певний такий період, етап у виборчому процесі. Але ми до цього готові. Думаю, що якихось проблем ми не очікуємо. Найскладніше те, що закон приймається буквально напередодні виборчого процесу. Підготуватися до цього закону навіть юристам є досить складно, а що говорити про переважну більшість членів виборчої комісії, які не є юристами за освітою. Тому певні об’єктивні складнощі для цього існують.

– От якраз у зв’язку з цим і питання: а чи не отримаємо ми якийсь хаос? Десь за два тижні до виборів, коли з’ясується, що половина підготувалася не так, а половина не знає, що робити з тими реаліями нового виборчого законодавства. Ну і ще, як це прийнято під час виборчої кампанії, багато чого, скажімо так, нагнітається додатково.

– Центральна виборча комісія в цьому зв’язку вживає теж певних заходів. Зокрема ми за допомогою наших партнерів, таких як координатор проектів ОБСЄ в Україні, а також представництва міжнародних фундацій виборчих систем в Україні, готуємо ряд посібників, матеріалів для допоміжної підготовки членів виборчих комісій, потенційних членів комісій, а також готуємо певні фільми навчальні, для того, щоб краще можна було зрозуміти. Разом з тим, я думаю, що будуть також певні матеріали соціальної реклами, зокрема, для виборців, щоб вони розуміли, яка відмінність голосування на місцевих виборах зараз буде, в чому особливість. Тому, я думаю, що дуже багато чого ми зможемо допомогти членам виборчої комісії, виборцям, але, звісно, навряд чи варто очікувати відмінну підготовку до місцевих виборів, хіба Господь Бог з 12-ма апостолами може зробити краще в цій ситуації.

НЕ МАЮ ЖОДНОГО МОРАЛЬНОГО ПРАВА СТАВИТИ ПІД ЗАГРОЗУ ЖИТТЯ ЧИ ЗДОРОВ’Я ЧЛЕНІВ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ЧИ ВИБОРЦІВ

– Донецька і Луганська області – очевидно, що це окрема тема для обговорення. Павло Жебрівський попросив Центральну виборчу комісію не проводити вибори у 51 населеному пункті Донецької області на територіях, які підконтрольні Україні. Яка доля цього прохання? Чим аргументується? Чи звертався з таким проханням голова військово-цивільної адміністрації Луганської області Георгій Тука?

– Насправді, такі звернення були і від голови Донецької військово-цивільної адміністрації, і від керівника Луганської військово-цивільної адміністрації щодо неможливості проведення окремих місцевих виборів на територіях як Донецької, так і Луганської областей з мотивів того, що неможливо створити належну безпеку для членів виборчої комісії, для самих виборців. І останні такі подання в частині таких територій були внесені до Центральної виборчої комісії 26 серпня. Тому, якщо говорити про Донецьку і Луганську області – це 33 місцеві ради і 99 місцевих рад, тобто, разом це в нас виходить 132 місцеві ради в межах цих двох областей, які перебувають саме під контролем центральної української влади, хочу на цьому наголосити. Окремо не відбудуться місцеві вибори на територіях, які контролюються бойовиками так званих "ДНР" і "ЛНР". Тут взагалі жодних питань не виникає. Рішення з цього приводу буде приймати ще Центральна виборча комісія. Але, на мою думку як одного із членів Центральної виборчої комісії, подання цих двох посадових осіб є цілком обґрунтованими, і, скажімо, я як один із членів Центральної виборчої комісії не маю жодного морального права ставити під загрозу життя чи здоров’я членів виборчої комісії чи виборців. Тому я схильний підтримати ці подання і буду голосувати на їх підтримку.

– Але, разом з тим, ви чітко сформулювали думку про те, що обирати обласну раду і Донецької області, і Луганської області можна було б і правильно було б. Аргументуйте, чому і навіщо?

– На мою думку, це варто було б робити, але всі зараз питання доцільності на сьогодні закриті. Чому закриті? Тому що прийнятий Верховною Радою закон про місцеві вибори, і в прикінцевих положеннях цього закону чітко зазначено, що вибори до обласних рад на території Донецької та Луганської областей вже не відбуваються. Тобто, я можу скільки завгодно критикувати позицію законодавця, але вона залишиться незмінною в законодавчому полі. Чому би варто було це робити? Бо, на мою думку, навіть обрання обласних рад з досить невеликих територій все одно дає можливість українській державі сформувати легітимно обрані представницькі органи місцевого самоврядування і як одної області, так і другої. Це би могло посилити позиції України, зокрема, у Мінському переговорному процесі. Але, знову ж таки, я тут в даному разі хочу сказати, що ця тема уже є закритою, і Центральна виборча комісія буде виконувати вимоги закону про місцеві вибори, зокрема, в частині того, що місцеві вибори до обласних рад Донецької, Луганської областей не відбудуться.

ВЖЕ Є ТАКІ СИТУАЦІЇ, КОЛИ ФАКТИЧНО ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ В ОКРЕМИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ ПРОЖИВАЄ БІЛЬШЕ, НІЖ ЧЛЕНІВ ЦІЄЇ ГРОМАДИ

– Зрозуміло. Давайте поговоримо про окремі категорії наших громадян, які з очевидних причин не зможуть взяти участі в голосуванні. Це, по-перше, переселенці, по-друге – бійці з передової. Чи якісь варіанти, все ж таки, опрацьовуються для того, щоб бодай частина з цих людей змогла віддати свій голос?

– На сьогодні в суспільстві вкидаються такі тези, що, начебто, когось позбавляють виборчого права. Але нам треба розібратися в цьому питанні. Зрозуміло, що коли є вибори Президента України, коли є вибори до парламенту, так звані загальнонаціональні вибори, ці вибори відбуваються на всій території України. За великим рахунком, не так важливо, де виборець у конкретний період часу проживає. Чи він, там, умовно кажучи, з Луганська, чи є для нього перешкоди проголосувати в Ужгороді. Я вважаю, що на загальнонаціональних виборах таких перешкод бути не може. І їх немає насправді в законодавстві України. Натомість, якщо ми ведемо мову про місцеві вибори, не треба забувати, що це не просто місцеві вибори. Це вибори до органів місцевого самоврядування, а місцеве самоврядування – це не зовсім те саме, що й держава. Вони перебувають у сфері правового поля української держави, натомість вони не є державними органами, бо вони представляють інтереси відповідних територіальних громад. Для того щоб мати право голосу на відповідних виборах до територіальних, представницьких органів територіальних громад, потрібно безумовно бути членом цієї територіальної громади. Щоб стати членом цієї територіальної громади, потрібно мати зареєстроване місце проживання на території цієї громади. Є певні об’єктивні причини. І на цих місцевих виборах не зможуть голосувати не лише вимушені переселенці, а й не зможуть голосувати військовослужбовці строкової служби, не зможуть голосувати особи ув’язнені, тобто особи, які перебувають у місцях позбавлення волі, не можуть, на жаль, також проголосувати трудові мігранти. Ви знаєте, що в Києві є дуже багато осіб, які мають зареєстроване місце проживання за межами міста Києва, і, фактично, ці особи проживають у місті Києві, бо сплачують тут податки, працюють на роботі, але не зможуть проголосувати. Тому я би зараз не акцентував увагу лише на одній категорії осіб за рахунок інших категорій осіб і виходив би з того, що на цих виборах вимушені переселенці не зможуть проголосувати на місцевих виборах. Тільки за однією умовою, що вони зареєструють місце проживання, тільки тоді вони можуть бути учасниками цього виборчого процесу.

– Якщо людина вже задалася такою метою, все ж таки, взяти участь у голосуванні, наприклад, вона вирішила "от я тут залишусь жити, і я тут буду якось будувати своє нове життя". У неї є якісь обмеження по строках: коли зареєструватися, в якій формі і так далі?

– Є певні моменти, за якими особа може зареєструватися. Тобто, фактично, це нове житло, якщо ця людина його придбає, вона може там зареєструватися. Коли вона легальним чином орендує житло за певним договором. Є певні інші підстави, визначені законодавством України, тому потрібно пройти відповідну процедуру. І, повірте, винятки робити в одному випадку, тоді виникає питання: а чи потрібні тоді правила, якщо ми будемо все регулювати винятками? Має бути якийсь принцип, межі якого не повинна держава переходити. Більше того, я вам скажу, вже є такі ситуації, коли фактично вимушених переселенців в окремих територіальних громадах проживає більше, ніж членів цієї громади. Тоді виникає питання: а кого ж тоді інтереси представлятиме ця рада, яка обрана таким чином? Разом з тим, я вам скажу і про приємну річ, що будь-який громадянин України, незалежно від того, членом якої територіальної громади він є, може балотуватись до місцевих виборів. Тобто ви можете балотуватися до Ужгородської місцевої ради, я би міг балотуватися, якби не був членом Центральної виборчої комісії, умовно кажучи, до Прилуцької міської ради. Тобто жодних обмежень для громадян України не існує саме в реалізації пасивного виборчого права.

– Так, якщо не в питанні обирати, то в питанні бути обраним точно всі мають можливість цим правом скористатись.

– Мова зараз іде про обмеження лише в частині активного виборчого права, тобто право обирати когось іншого.

ЗРОЗУМІЛО, ЩО МІСЦЕВІ ВИБОРИ В УКРАЇНІ НЕ БУДУТЬ ВІДБУВАТИСЯ КОЖНОЇ НЕДІЛІ

– Об’єднання територіальних громад. Воно у нас зараз відбувається і досить такими непоганими темпами, як говорить віце-прем’єр і профільний міністр, що процес іде. Деякі вже об’єдналися, деякі у процесі, деякі у процесі переговорному, скажімо так. Як все це вплине на сам виборчий процес як цієї виборчої кампанії на місцевих виборах, так і в подальшому?

– Я скажу наступним чином, що прямого будь-якого відношення до чергових місцевих виборів процес об’єднання територіальних громад не має. Але, разом з тим, якщо ті територіальні громади, які встигли відповідно до вимог чинного законодавства, на цьому наголошую, якщо відповідно до вимог чинного законодавства, вони встигли завершити всі безумовно юридичні процедури, то вибори 25 жовтня відбудуться вже до представницьких органів, тобто до місцевих рад нових територіальних громад. І це буде відбуватись. Натомість у тих випадках, коли ці процедури не завершені вчасно, – в кінцевому підсумку, до початку самого виборчого процесу, насправді це має бути набагато раніше, – то, безумовно, в тих місцевостях будуть відбуватися лише чергові місцеві вибори до існуючих територіальних громад, які існували і рік тому, і два роки тому і так далі. Натомість, коли ці процеси об’єднання громад завершаться після проведення 25 жовтня чергових місцевих виборів, то не виключено, що перші місцеві вибори до рад нових об’єднаних територіальних громад відбудуться уже пізніше, наприклад, весною 2016 року. І для цього немає в юридичній площині уже жодних перешкод. Головне, щоб усі процедури були завершені. Натомість є такі ситуації в Україні. Наприклад, Бучанська, є спроби створити нову Бучанську міську об’єднану територіальну виборчу громаду або Гостомельську селищну територіальну громаду. Такі спроби є. Натомість, вони здійснені, на мою думку, з порушенням законодавства про такі об’єднання, зокрема, Бучанська. До складу Бучанської міської об’єднаної громади пропонується включити деякі території Києво-Святошинського району Київської області, що прямо законом заборонено, оскільки ці питання має вирішити попередньо Верховна Рада України. Оскільки до повноважень Верховної Ради України згідно статті 85-ї Конституції віднесено зміну меж районів і міст. І лише Верховна Рада може попередньо вирішити ці питання.

– Це можна було передбачити, що, об’єднання громад, в тому числі, буде наштовхуватись на певне нерозуміння з точки зору територіальної. Як багато таких випадків, яких ви навели щойно, по Україні?

– Таких випадків по Україні всього є 4. Є ще одна ситуація щодо Івано-Франківської області, але Центральна виборча комісія, я думаю, найближчим часом визначиться, чи будуть там призначені перші місцеві вибори чи ні. Там ситуація полягає в тому, що всі юридичні процедури щодо об’єднання нової сільської громади завершені, але рішенням обласної ради про утворення нової територіальної громади, в пункті 2-му цього рішення не проставлено конкретної дати проведення цих виборів. І відносно цього зараз є певні нюанси щодо того, наскільки чистим буде рішення Центральної виборчої комісії – або запускати виборчий процес перших місцевих виборів або, інша ситуація, призначати чергові вибори до минулих територіальних громад. Тому ми з цього приводу щодо одного питання ще будемо визначатися конкретно.

– І ще хотіла б уточнити. Чи означає це, що процес об’єднання територіальних виборчих громад і виборів вже в нових реаліях якийсь такий перманентний? Тобто, готова громада – оголошуємо вибори. Чи це буде відбуватися якимось чином оптом? Тобто велика кількість громад об’єдналася, і ми всі разом в один день якось проводимо вибори.

– Маєте рацію, тут, насправді, цей процес буде відбуватись перманентно. Зрозуміло, що кожної неділі в Україні не будуть відбуватися перші місцеві вибори. Очевидно, такі рішення будуть прийматися десь, можливо, кілька разів на рік. І такі вибори відбуватимуться. Тому, я думаю, що цей процес буде тривати досить довго. Децентралізація багатьох країн зайняла не просто роки, вона зайняла деколи десятки років. Це можна приклади і Польщі, і можна приклади Португалії, інших країн навести, де, справді, цей процес відбувався не так просто і не так легко. І що цікаво: на останньому етапі цей процес завершувався саме примусовим способом. Ніколи він не завершувався добровільно.

– Тобто, примусовим – це як?

– Це коли держава приймала вже законодавчі акти, і коли, скажімо, територіальні громади чи певні адміністративні територіальні одиниці не могли, в особі їхніх органів, прийняти якісь остаточні рішення, держава в законодавчому порядку, в примусовому порядку остаточно врегульовувала ці питання.

БУДЬ-ЯКА ВЛАДА БУДЬ-ЯКОЇ ДЕРЖАВИ МАЄ РЕАГУВАТИ НА БУДЬ-ЯКІ СЕПАРАТИСТСЬКІ ПРОЯВИ З БОКУ ЯКОЇСЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОДИНИЦІ

– Про державні, нормативні акти давайте детальніше поговоримо. А, точніше, про глобальні зміни, які нас очікують. Уже буквально за кілька днів відбудеться позачергове засідання Верховної Ради, де буде єдиним питанням стояти питання змін до Конституції в частині децентралізації. Тоді буде необхідно для ухвалення 226 голосів. Згодом постане питання про 300 голосів. Яким чином, на вашу думку, це досить-таки, дискусійне питання може вплинути на сам виборчий процес? І які з страхів або міфів, які розганяються навколо цих змін до Конституції, ви б могли спростувати?

– Справді, на 31 серпня заплановане засідання Верховної Ради щодо попереднього схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції в частині децентралізації влади в Україні. Цілком очевидно, що до цього законопроекту можуть бути окремі питання, окремі зауваження. Очевидно, він не є ідеальним. Разом з тим, я би хотів застерегти від певних міфів, певних якихось хибних уявлень відносно того, що цей закон начебто спрямований на узурпацію якусь там влади в Україні. Треба уважно дивитись цей законопроект. Законопроект спрямований на те, щоб на місцях люди і територіальні громади, через їх органи, а також через районні, обласні ради мали змогу повноцінно формувати свої виконавчі органи відповідних рад. І щоб вони займалися майном, щоб вони виконували бюджет, займалися повністю виконавчою діяльністю, і не кивали при цьому на позицію Києва – що Київ, начебто, щось не дає чи чогось не дозволяє. Разом із тим, є люди, які вважають, бо є інша крайність, які кажуть, що повністю держава дисбалансується, що немає керованості з боку Києва, і тому подібне внаслідок прийняття такого законопроекту. Це теж неправда. Тому що офіційний Київ за собою лишає суттєві вагомі повноваження в питаннях зовнішньої політики, в питаннях оборони, в питаннях безпеки держави. Більше того, ці повноваження, як на мене, треба і далі посилювати, щоб держава ними займалась. Якщо ми візьмемо карту Європи, то ви не знайдете жодної держави Європи, як б була унітарною державою і при цьому централізованою. Навіть Франція, яка до останнього часу була централізованою державою, пішла на шлях децентралізації. Спершу були утворені регіони, я думаю, цей процес буде набирати своїх обертів. Я вже не кажу про такі держави, як Польща, яка є класичним зразком унітарної децентралізованої держави, Іспанії, яка складається з автономних утворень фактично, але залишається при цьому унітарною. І, тим більше, про Німеччину я теж не говорю, яка є федеративною державою.

– Нас тут префектами просто лякають, що, мовляв, все, от префект буде в кожній області, і це чітка вертикаль президентська, знову ж таки, узурпація. Що б ви відповіли таким людям, які от такі аргументи висувають?

– Я думаю, всі ми ходили в середню школу. І давайте згадаємо курси звичайної арифметики: хто такі будуть префекти і які функції будуть здійснювати. На сьогодні треба нагадати, що, приміром, голова обласної державної адміністрації є особою, яка виконує одночасно дві функції. Перша функція – він фактично здійснює виконавчу діяльність, виконує Конституцію, закони України на території відповідної області. І по-друге – здійснює певні контрольні функції з боку держави, реагує на порушення закону. Що ж буде далі? За конституційним законопроектом пропонується фактично посаду голови обласної держадміністрації розділити на дві: по-перше, це буде виконавчий комітет відповідної обласної ради на чолі з головою виконавчого комітету. І цей виконавчий комітет буде формуватися обласною радою і лише обласною радою, без будь-якого втручання з боку офіційного Києва, центральних властей. Як я вже сказав, голова обласного виконавчого комітету спрямовуватиме діяльність виконкому на виконання саме виконавчих функцій: питання майна, питання фінансів, питання бюджету. Натомість пропонується запровадити таку посаду як префект. Ось префекту відійдуть повноваження голови обласної адміністрації, але лише в частині контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Натомість префекти не матимуть змогу використовувати жодну копійку з бюджету обласних рад, районних рад і так далі. Їхня функція лише єдина – сигналізувати президентові України і Кабінету Міністрів України нагору, що є з боку обласної ради порушення закону. Наприклад, обласна рада вчасно не затверджує бюджет, або обласна рада приймає рішення такого сепаратистського якогось характеру. Тоді центральна влада в особі і президента, і парламенту реагує. Будь-яка влада будь-якої держави, безумовно, має реагувати на будь-які сепаратистські прояви з боку якоїсь адміністративно-територіальної одиниці. Це абсолютно нормальна річ. Тому ще раз, повертаючись до курсу арифметики, сьогодні голова обласної державної адміністрації, – зробимо таку формулу, – дорівнює виконавчий комітет обласної ради, в тому числі голова виконкому цієї обласної ради, плюс префект. Ось за такою математичною формулою будуть розподілені повноваження існуючого голови обласної державної адміністрації. Скажіть мені, де тут є узурпація влади і з боку кого?

– Це питання залишимо відкритим і риторичним. Тому що це питання якраз до критиків. Пане Андрію, я ще встигну запитати про ваші очікування від цих місцевих виборів з точки зору учасників і виборців. Тому що коли, наприклад, відбувалися довибори до обласної ради в окрузі 205, то всі казали "ну все, от вам картинка того, що буде відбуватися 25 жовтня". Ваші очікування від цих місцевих виборів? Наскільки вони відбудуться прозоро і чисто як з точки зору закону, так і з точки зору суспільства і учасників? Це стосується як виборів по всій Україні, так і столичних зокрема, тому що столичні взагалі таким форвардом виглядають.

– Ви добре знаєте мою позицію відносно закону про місцеві вибори. Я вважав, і залишаюсь на цій думці – чим далі читаю цей закон, тим більше переконуюсь у своїй правоті, що парламент зробив велику помилку, приймаючи такий закон, і саме запроваджуючи таку виборчу систему до місцевої влади. Я нагадаю, що виборчий бар’єр різко піднятий з трьох до п’яти відсотків, також місцеві організації політичних партій монополізували право на висування кандидатів саме до місцевих органів влади, до органів місцевого самоврядування, це дуже важливо, треба підкреслити. І є дуже багато таких моментів, коли, скажімо, територіальні округи є досить невеликими за кількістю виборців, і, на жаль, у багатьох штабів кандидатів чи політичних партій можуть свербіти руки для того, щоб вжити якихось неправомірних заходів відносно отримання максимального результату в окрузі. На жаль, це може бути. Але, разом з тим, треба згадати і про позитивні моменти цього закону. Вони також є, тому що не можна жити в чорно-білих тонах. По-перше, це найкоротша назва закону, тому що, та, яка була до цього, в сільських місцевостях люди, коли це робили, скажімо, від руки писали протоколи і так далі, вони просто, там, я не знаю, вже проклинали того, хто вигадав таку назву закону. Другий момент полягає в тому, що є гендерні квоти. Я був і залишаюся прихильником того, щоб ці квоти були у виборчому законодавстві. Жінки повинні отримати якомога більше права на участь у політичному житті країни. І тому про це треба говорити. І ще один позитивний момент: у великих містах вибори міських голів відбуватимуться у два тури. Тобто для того треба перемогти і мати результат понад 50% голосів виборців, які прийшли на виборчі дільниці відповідного міста. Це позитивний сигнал. Я думаю, цю тенденцію треба розвивати далі і проводити вибори сільських, селищних і усіх, без винятку, міських голів за цією виборчою системою.

З ІМПЕРАТИВНИМ МАНДАТОМ МИ ЗНОВУ НА ТІ САМІ ГРАБЛІ НАСТУПАЄМО, БО, МАБУТЬ, ЛОБ НАСТІЛЬКИ ТВЕРДИЙ У НАС, ЩО МОЖЕМО ВИТРИМАТИ НЕ ОДНІ ГРАБЛІ

– Але, разом з тим, ви так категорично проти імперативного мандату, тобто відкликання депутатів, якщо вони якимось чином не виправдовують довіри виборців. І тут виборець якраз поставить вам питання: а чому? А що ж з ними робити, якщо не виправдовують ту довіру, яку їм визнали на виборах?

– Я вам скажу таку річ. З точки зору сучасного конституціоналізму як неприпустимим є існування смертної кари в законодавстві держави – це невід’ємне право на життя, так і неприпустимим є існування імперативного мандату на частині формування представницьких органів влади. Чому? Тому що виборець, який приймає рішення голосувати за того чи іншого кандидата, повинен нести відповідальність за свій вибір. І в тому разі, якщо виборець помилився або, якщо кандидат чи якась партія обманула виборця, то покарати цю партію можна лише на наступних виборах. Це єдиний демократичний спосіб. У тому разі, якщо ми будемо гратися в такі ігри, коли хтось когось за якоюсь незрозуміло якою процедурою почне відкликати, до речі, не такою ж, якою було обрано особу до складу відповідної місцевої ради, то, повірте, це шлях в нікуди. Більше того, я знаю з неофіційних розмов позицію представників Венеціанської комісії, вони різко негативно настроєні до цього закону в частині, зокрема, імперативного мандату. Неодноразово були зауваження Венеціанської комісії до попередніх законів, і, ви знаєте, було навіть рішення Конституційного суду, яким визнано окремі положення закону про статус депутатів місцевих рад неконституційними в частині імперативного мандату. Це теж є. Натомість ми знову на ті самі граблі наступаємо, бо, мабуть, лоб настільки твердий у нас, що ми можемо витримати не одні граблі.

– Але, все ж таки, що буде з цією нормою далі? Вона так чи інакше прописана…

– Я сподіваюсь, що вона ніколи не буде застосована, принаймні, також сподіваюсь на те, що або уповноважений Верховної Ради з прав людини, або знайдеться не менше 45-ти народних депутатів, які звернуться до Конституційного Суду з тим, щоб визнати положення закону в частині імперативного мандату такими, що не відповідають Конституції України. Як на мене, є наявними всі ознаки неконституційності. Але рішення з цього приводу може ухвалити лише Конституційний Суд.

Яна Конотоп, "5 канал"

Попередній матеріал
Начальника одеської міліції залишили під вартою до жовтня і призначили заставу в майже 5 млн грн
Наступний матеріал
Сьогодні терористи здійснювали поодинокі збройні провокації – Стельмах