Facebook / Alla Lazareva

Алла Лазарева: Теракти у Франції - це протистояння тих, хто вважає свободу цінністю та правом, і тих, хто її ненавидить

Українська журналістка, постійний кореспондент журналу "Український тиждень" у Франції Алла Лазарева в ексклюзивному інтерв’ю 5.ua розповіла про те, як Франція пережила жахливі теракти, що змінилося на вулицях міст, чи загострилися у зв’язку із цими подіями націоналістичні настрої й протистояння з мусульманами, а також про те, чи розглядають французи можливу причетність до терактів Росії.

МИНУЛИХ ВИХІДНИХ ЛЮДИ, ПЕРЕКОНУЮЧИ НАЙБІЛЬШЕ, МАБУТЬ, САМИХ СЕБЕ, ЩО ЇМ НЕ СТРАШНО, ВИХОДИЛИ ПОВЕЧЕРЯТИ В РЕСТОРАНАХ САМЕ ТИХ КВАРТАЛІВ, ДЕ ВІДБУЛИСЯ ТЕРАКТИ

‒ Пані Алло, як Франція живе зараз? Які зміни сталися в країні за останній тиждень?

‒ Усе майже увійшло в норму, коли б не поліцейські сирени, які гудуть значно частіше, ніж зазвичай, не перевірки сумок на вході до супермаркетів та державних установ, не металошукачі, встановлені у великих кінотеатрах... Найважливіша зміна ‒ це те, що надзвичайний стан продовжено на три місяці. Це дає змогу поліції ефективніше робити обшуки та затримання там, де демократична процедура уповільнювала їх раніше.

‒ Чи відчувається зміна настроїв і яка загалом атмосфера панує на вулицях Парижа?

‒ Майже спокійна. Загальна нервовість майже розчинилася в повітрі. Натомість з’явилася певна така бравада: в минулі вихідні був навіть такий рух "Всі на тераси!". Люди, переконуючи найбільше, мабуть, самих себе, що їм не страшно, виходили повечеряти в ресторанах саме тих кварталів, де відбулися теракти. Але кажуть, що нічні клуби все ж таки напівпорожні.

‒ Як суспільство відреагувало на підвищення рівня безпеки та запровадження надзвичайного стану? Чи є різниця у сприйнятті між різними віковими категоріями? Можливо, хтось поводиться обачніше, боїться, а хтось – навпаки – кидає своєю поведінкою виклик терористам?

‒ Загалом позитивно. Мабуть, специфічних вікових відмінностей у сприйнятті додаткових заходів безпеки немає. Різне ставлення залежить більше від політичних поглядів. Якщо радикальні ліві нарікають на "перспективу встановлення поліцейської держави", то крайні праві, навпаки, скаржаться, що заходи, запропоновані урядом, не є достатніми.

‒ Який напрямок дій обирає французька влада, що конкретно робить для захисту громадян? Чи відчувають люди, що поліція, яка патрулює вулиці, може їх захистити?

‒ Значно посилився контроль у місцях великого скупчення людей. Більше бачимо поліцейських на вулицях, а часом і представників армії. Але це ‒ суто позірна частина заходів. Основну ж роботу здійснюють спеціалізовані антитерористичні підрозділи поліції, слідчі. Люди дійсно, особливо в так званих проблемних кварталах, кажуть, що посилена присутність охоронців закону діє на них заспокійливо.

‒ Чи здійснювала влада якісь заходи, щоб запобігти терористичній загрозі до цих подій?

‒ Звичайно, але, як бачимо, недостатні. Загалом теракти у Франції, на жаль, не дивина. Міністерство внутрішніх справ каже про відповідні спроби, які плануються чи не раз на два місяці. Більшість з них вдається упередити.

ТЕРАКТИ У ФРАНЦІЇ - ЦЕ ПРОТИСТОЯННЯ ТИХ, ХТО ВВАЖАЄ СВОБОДУ ЦІННІСТЮ ТА ПРАВОМ, І ТИХ, ХТО ЇЇ НЕНАВИДИТЬ

‒ Чи можна окреслити прошарок суспільства, який став ціллю терористів? Чи це випадкові люди?

‒ І випадкові, й ні. Звичайно, з-поміж загиблих та поранених бачимо представників різних релігійних конфесій, зокрема і мусульман, людей різного соціального статусу, різного походження. Але якщо подивитися, де відбулися теракти, то можна зробити висновок, що терористи воліли вцілити у сам західний спосіб життя. Стадіон, театр, де відбувався концерт рок-музики, недорогі бари та ресторанчики... "Вони намагаються знищити все, що я люблю, ‒ сказав один мій друг. ‒ Пиво, футбол, келих вина після роботи на терасі кафе, рок-музику"... Це протистояння тих, хто вважає свободу цінністю та правом, і тих, хто її ненавидить.

‒ Як місцеві ЗМІ висвітлюють ці події? Які думки з цього приводу висловлюють журналісти, політологи, експерти? У чому, на їхню думку, полягають причини виникнення цих терактів?

‒ Складно узагальнити в трьох реченнях. Ясно, що ця тема ‒ сьогодні провідна. На жаль, багато хто виступає за залучення Росії до міжнародної антитерористичної коаліції, не дослухаючись до аргументу, що боротися з тероризмом у спільному таборі з терористами щонайменше не логічно. Загалом йдеться про те, що ІДІЛ ‒ найгірша загроза західному способу життя, і що настав час покласти йому край.

‒ Чому ж все-таки французький президент погодився співпрацювати з Росією, незважаючи на її дії на Донбасі?

‒ У тому, що Франція не усвідомлює проблем війни на українському Сході, є часткова відповідальність офіційного Києва: ми так і не назвали війну війною, не запровадили надзвичайного стану, який, як доводить французький досвід, не несе якихось смертоносних загроз демократії.

НА ЖАЛЬ, ЦЯ ВІЙНА ПОЧАЛАСЯ НЕ ВЧОРА І ЗАКІНЧИТЬСЯ НЕ ЗАВТРА

‒ Що говорять у середовищі колишніх емігрантів, мусульманських громад, які вже давно живуть у Франції і отримали громадянство? Чи пролунали якісь заяви з приводу терактів від їхніх представників?

‒ Так, були кілька заяв від поміркованих мусульманських громад, які засудили теракти. Але, скажімо, у бідних передмістях Парижа, де відсоток мусульманського населення досить високий, люди більше мовчать. Можливо, побоюються сусідів-радикалів, які не рідко тероризують населення кварталів.

‒ Чи з’явилися випадки протистояння із мусульманами на побутовому рівні?

‒ Майже ні. Сталося декілька сутичок у провінції, де крайні праві вийшли на демонстрації, всупереч заборонам, і побили кількох вихідців з країн Магрібу — за зовнішній вигляд. Але буде великим перебільшенням назвати це тенденцією.

‒ На Вашу думку, чи не загостряться у французів після цих подій націоналістичні настрої? І чи не зіграє це на руку чільниці "Національного фронту" Марін Ле Пен, яку звинувачують в отриманні фінансової підтримки від Путіна?

‒ Вони вже загострилися, як буває завжди, коли нація відчуває себе в небезпеці. Дійсно, ситуація лиє воду на млин Національного Фронту та Марін Ле Пен, яка має високі шанси очолити район Па-де-Кале (Північна Пікардія). Регіональні вибори починаються 6 грудня, за пару тижнів, та завершаться 13 грудня.

‒ Постійний представник України в ООН Юрій Сергеєв заявив, що у паризькій трагедії слід "шукати жінку": "Сherchez la femme ‒ і ім’я її – Росія". Чи розглядає французька влада можливу причетність до терактів Росії?

‒ На офіційному рівні ‒ ні. Багато хто змушений визнати, що нікому, окрім Росії, не вдалося здобути із цих терактів політичну вигоду. Що Москва на диво швидко скористалася новими можливостями, так, ніби була до них готова. Тим не менш, задавнені постколоніальні проблеми Франції підштовхують абсолютну більшість французів до висновку, що причина трагедії ‒ фанатичний, радикальний іслам та його адепти.

‒ Чи підтримують французи Олланда щодо рішення посилити удари по ІД в Сирії та Іраку?

‒ Згідно з соціологічними опитуваннями ‒ так, десь на рівні 70%. Є й такі, які вважають, що це збільшує загрози нових терактів, і що краще було б тихо відмовчуватися. Але їх меншість.

‒ Яка ймовірність здійснення подальших терактів у Франції? І чи може це поширитися на інші країни Європи?

‒ Немає жодних сумнівів, що терористи готують нові атаки. Одна з них минулої суботи була упереджена у Брюсселі ‒ в сусідній з Францією Бельгії. На жаль, ця війна почалася не вчора і закінчиться не завтра.

Леся Салій, 5.ua

Попередній матеріал
У Мар'їнці затримали інформатора-коригувальника "ДНР"
Наступний матеріал
Завтра у Брюсселі поновлять роботу школи і університети, відкриють метро