5 канал

Валентин Федічев: Світ усвідомив небезпеку з боку путінської Росії світовому порядку

У світі розпочалися серйозні кроки з реагування на події в Україні. Про це в ексклюзивному інтерв'ю "5 каналу" заявив директор департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Валентин Федічев.

- Розпочнемо з того, що на слуху чергове засідання контактної групи в Мінську. Чого чекає українська сторона від чергового зібрання? Минулого разу видимих результатів не було. З якими директивами їде українська сторона туди? У військовому сенсі.

- З якими вони їдуть директивами, про це знає Президент України, який їх інструктував. А чого чекають військові від цих Мінських домовленостей? Військові чекають визначення порядку досягнення результатів у припиненні вогню. Це для нас головне, тому що кожен день отримувати інформацію про чергових загиблих, про чергових поранених, коли війни немає офіційно, це дуже-дуже важко. Більш того, ми обов’язково потім з Вами поговоримо на тему загиблих, на тему соціальних пільг сім'ям тих людей, які загинули.

Але – про Мінські домовленості. Перше: військові з настороженістю ставляться до переговорів, вони чекають конкретних результатів у першу чергу в контролі за дотриманням Мінських домовленостей. Я, коли готувався до нашої сьогоднішньої зустрічі, взяв декілька цифр, і зараз я їх зачитаю, як саме виконували "ДНР" і "ЛНР" Мінські домовленості – "Мінськ-2".

Тобто "Мінськ-2" розпочався з Дебальцевого?

- Так. Режим припинення вогню повинен був початися з 00:00 15 лютого 2015 року. Так ось: до цього часу - 7 тис. 398 обстрілів та провокаційних дій. Із них лише з важкої зброї (а ми пам’ятаємо – це зброя більше ніж 100 мм): реактивних систем залпового вогню – 154, самохідних артилерійських установок 152-мм і 122-мм – 614, з мінометів калібру 120 мм – 2 тис. 398 (це не мін, це кількість обстрілів), із танків – 271. За цей час було штурмових дій наших позицій – 17, бойових зіткнень – 124, 190 українських населених пунктів на нашій території були обстріляні бойовиками із важкої зброї. Ось це – так зване "виконання" Мінських домовленостей-2. Тому ми чекаємо від цих переговорів по-перше: контролю за дотриманням домовленостей. І друге: ми чекаємо, що ті позитивні зміни, які ми зараз спостерігаємо в Широкиному, що вони стануть пілотним проектом так званим для всіх 420 км лінії зіткнення, на яких повинно замовчати важке озброєння. Ми повинні розпочати конкретні кроки для виконання Мінських домовленостей. Ось цього ми чекаємо.

Зрозуміло. Хто контролювати має? ОБСЄ?

- Це один із способів контролю. Не потрібно перевищувати їх можливості, але це зараз той реальний механізм з контролю, який існує. Контроль – це і розвідувальні підрозділи країн–членів НАТО, і наш український контроль, і контроль громадськості, і контроль ваш – засобів масової інформації, які будуть доносити дійсний стан справ на лінії зіткнення. Навіть після 7 числа, після чергової спроби запустити механізм реалізації Мінських домовленостей.

Давайте на практиці, що це означає? Тобто, починаючи з 7 числа, вздовж лінії зіткнення стоятимуть хто – журналісти, громадські діячі, народні депутати і контролюватимуть, чи обстрілюють нас сепаратисти, чи ні?

- Ну от: наша сьогоднішня передача – вона присвячена результатам. У нас є національні засоби розвідки, ми кожен день доводимо, що відбувається на лінії фронту. Ви, як журналісти, це висвітлюєте.

Ну дивіться, ми, як журналісти, знаємо, що є Мінські домовленості, які забороняють нашим стріляти…

- Не забороняють нашим стріляти. Ми стріляємо..

Не забороняють, так. Але, дивіться, є затримані військові за несанкціонований вогонь (цей резонансний випадок, до речі, потім, хотіла би, щоб Ви його прокоментували), є інформація про те, що та сторона регулярно порушує Мінські домовленості і щодня будь-який журналіст ставить питання військовим, Головнокомандувачу, владі: "Для чого нам Мінські домовленості, які не працюють?".

- Ви знаєте, я теж критично ставився. До того часу, поки не побачив, що розпочалися в світі серйозні кроки з реагування на це все. Так, світ очікував, як це буде відбуватися. Очікували США, очікувало НАТО. Зараз вони приступили до конкретних дій. І от ця зустріч Президента Петра Порошенка із конгресменами США, вона відбулася днями, офіційно повідомлялося про конкретні результати у військовому, воєнному і військово-технічному співробітництві з метою модернізації Збройних сил України. Фактично, Російській Федерації продемонстровано, що світ від розмов про підтримку переходить до підтримки. Тому що світ усвідомив небезпеку з боку путінської Росії світовому "світопорядку".

Давайте про реальні речі. Ви зараз маєте на увазі 300 млн американських доларів, виділених американським парламентом. Рішення не підписане американським президентом. Чи набудуть чинності ці поправки до американського бюджету – поки що не відомо, але вимог до української сторони і претензій від американської громадськості, американських політиків, в американській пресі звучить дуже багато.

- За великим рахунком, вони обґрунтовані. Якщо ми кажемо, що Збройні сили України мають перейти на стандарти НАТО і якщо на Яворівському полігоні американські інструктори, інструктори НАТО безпосередньо займаються з підрозділами Національної гвардії, з підрозділами Збройних сил України, значить – їм є яким стандартам навчати. І якщо навчати стандартам, значить, вони бачать ті недоліки, які зараз мають Збройні сили України. Тому й вони висловлюють свої – я кажу – обґрунтовані претензії.

Але основна претензія зводиться до того, що Україна – це країна з неясним майбутнім, і що буде далі, куди підуть далі ці натреновані американськими інструкторами воєнні? Це питання, яке звучить в американській пресі, я Вам його фактично дослівно процитувала. Тому виникає питання – ще гроші не надані…

-Щоб надати гроші, вони повинні бути впевнені, на що вони будуть використані і який результат буде від цього навчання.

Гаразд. Чого чекає зараз від американської сторони Міністерство оборони?  

- Ми коли кажемо про стандарти НАТО, вони чекають, щоб в Європі з'явилося військо, яке має бойовий досвід, яке навчено управлінню сучасними засобами війни.

Скільки українських офіцерів потрібно навчити за стандартами НАТО?

- Усіх. Більше того, Верховний Головнокомандувач поставив завдання навіть мову вивчити англійську.

Щоб кожен український воєнний міг говорити англійською мовою.

- Так. Це "сверхзадача", але воно має бути виконаною. І це нормально.

Безумовно. У які терміни плануєте впоратися?

- Рік.

За рік усі заговорять англійською і почнуть воювати за стандартами НАТО?

- Будуть засвоєні стандарти НАТО, тому що…

І не будуть фарбувати газони перед приїздом генерала чи Президента?

- Після того, як їх засвоять у першу чергу кадрові офіцери, після того, як їх засвоять наші інструктори й викладачі вищих військових навчальних закладів, вони будуть учити інших. Вони будуть учити українське військо.

Тобто передовсім – навчання, це те, чого чекає Україна?

- Так. І більше того, країни, якщо вони вирішили це розпочати, це означає, що вони сподіваються отримати результат. Це вже не просто про щось розмови, це просто початок конкретних дій світової спільноти. Вони в нас побачили, що ми навчилися воювати. Це дійсно так. Але вони також бачать наші недоліки, у першу чергу: у системі управління, розвідки, зв'язку тощо. І саме на це спрямовані ті навчання, які проходять. Це командно-штабні навчання, вони вчать нас системи управління за стандартами НАТО і засобами, підкреслюю – засобами управління, це дуже важливо. Так от, завдання, яке планується, у першу чергу, вони будуть зосереджені, щоб ми отримали – як і чим управляти військом. Ось це головне призначення, коли вони навчають наших офіцерів на Яворівському полігоні. 

- Сьогодні з'явився в інтернеті наказ Захарченка, ватажка "ДНР", (можливо це "качка", можливо – неперевірена інформація), про те, що в "ДНР" розформовують 8 батальйонів включно з "Оплотом", "православною армією" тощо. Чи підтверджують Ваші джерела таку інформацію? Це пропагандистський крок, спрямований на те, щоб перед Мінськом заявити, що "ми виконуємо Мінські домовленості і не воюємо", чи там відбуваються якісь внутрішні процеси, про які нам не відомо?

- Те, що процеси ці відбуваються, - це факт, тому що, за нашими даними, змінилася мета Російської Федерації. Навіть не стільки мета, а засоби досягнення керованої Росією України. Так от, серед засобів досягнення – це вторгнення в нашу українську структуру таких невизнаних утворень, як так звана "ДНР"/"ЛНР" з тим, щоб керувати фактично Україною. А якщо Росія відмовилася прийняти ці території (по зразку Криму) до свого складу, вона повинна знайти механізм, як їх всучити нам. А цей механізм – це досягнення миру на їх умовах. Тому керованим з Москви Плотніцькому і Захарченку – ми так вважаємо - дані завдання продемонструвати світу свої реальні кроки до припинення вогню. І саме з цих питань ми розглядаємо, що саме напередодні нового етапу переговорів у Мінську з'явилися їх ініціативи відносно Широкиного (виведення військ, а це відбулося, це дійсно відбулося – вони зараз перебувають на відстані 5 км від Широкиного) – раз; друге: заява Захарченка про те, що вони почали роззброювати і розформовувати збройні формування свої в складі "ДНР" і "ЛНР", а також – певний затишок на лінії зіткнення. Наприклад, ще вчора…

П'ять загиблих.

- Ну, це підрив на міні, а ми кажемо про обстріли із важкої зброї. От їх було з мінометів: 11 – 120-мм і з артсистем калібра 122-мм – три, учора. Сьогодні вже таких обстрілів не зафіксовано. Лише зі стрілецької зброї, з легкого озброєння. Вони демонструють, що саме ці підконтрольні Москві військові формування взяли в свої руки ініціативу зі встановлення миру. А ми ж пам'ятаємо, скільки було розмов відносно Широкиного. І, на жаль, ось цю розкрутку, у тому числі – через ЗМІ, що "якщо ми приймемо план Президента України про демілітаризацію Широкиного, це призведе…" і зображувалася жахлива картина стосовно Маріуполя. Зараз те ж саме відбувається північніше Широкиного, і саме з цих відстаней бойовики мають технічну, військову можливість робити те ж саме відносно Маріуполя, що вони робили з Широкиного. Те, про що представники Міністерства оборони і Ваш покірний слуга неодноразово про це казали, що ми не повинні були втрачати свою ініціативу в демілітаризації Широкиного. Це наша ініціатива.

- Тобто це була помилка - не виходити звідти раніше, ніж вийдуть бойовики?

- Була помилка в оцінці цих подій. Те, що ми повинні з певною насторогою ставитися до цих дій…

Тобто, Ви не вважаєте, що це перемога українських військових, які призвели до величезної кількості втрат серед російських сепаратистів?

- Я вважаю, що напередодні Мінських домовленостей вони в нас ініціативу відносно Широкиного перехопили. У тому числі - і пропагандистські помилки, і вихід людей в Маріуполі, які вимагали в жодному разі не демілітаризовувати Широкине. Ми вже тоді відчували, що це повинен бути пілотний проект припинення вогню.

- А чому власне Широкине, а не, наприклад, щось східніше?

- Тому що це стався пропагандистський бренд. І саме підхопив ось цей пропагандистський бренд…

Але ж Ви розумієте, що всередині суспільства це було би сприйнято як здача нашої території?

- Суспільство – воно недочуло головні ознаки демілітаризації. Це одночасний відвід військ під контролем українських спостерігачів, які перебувають в центрі цього населеного пункту і ОБСЄ. Одночасний. На цьому працювали й наша розвідка… Невже суспільство думає, що військові зробили би кроки, якби знали, що десь перебуває угруповання противника, що десь перебувають його танки, техніка.

- Ну чекайте, ми самі, наші військові казали, що там розташовується угруповання противника.

- Військові які? Ми кажемо про полк "Азов"?

Ні, ми кажемо також про Генеральний штаб, який казав, що полк "Азов" контролює частину селища, а все інше – російські сепаратисти. Але полк "Азов" стоїть на висоті, яку зручно обстрілювати.

- Ми казали про умови демілітарізації, а умовою демілітарізації був одночасний, контрольований відвід військ.

- Тобто суспільство мало повірити, що сепаратисти одночасно з українськими військами відійдуть звідти?

- Так.

- При тому, що інші домовленості не виконуються...

- Це відбулося напередодні Мінських переговорів.

- Тобто це псує нам переговорну позицію?

- Так.

- Давайте про те, з чого ми почали, тобто про суспільство, проблеми інвалідів та сімей загиблих. У п'ятницю в Києві відбувся так званий "Марш Святослава", на який вийшли демілітаризовані бійці різних добровольчих батальонів, які вимагали продовження війни, назвати АТО "війною" і так далі. Суть не в вимогах. Суть в тому, що це засвідчило певний відсоток громадян, або показало обличчя демобілізованих. Чи усвідомлюєте Ви, Міністерство оборони, Генеральний штаб, яку загрозу соціального вибуху з часом, причому не рік-два, а уже найближчим часом, це несе? Зважаючи на те, що з війни приходять інваліди, які приходять у суспільство, яке уже втомлене від людей в камуфляжі, матері і близькі загиблих бійців - це величезна кількість людей загалом, які дуже критично налаштовані до Міністерства оборони, до Генерального штабу, і до влади в цілому. Чи усвідомлюєте Ви цю загрозу, і чи бачите ви шляхи виходу з цієї ситуації?

- По-перше, я маю сказати про керований характер цієї загрози. Саме керований.

- Можливо.

- В першу чергу, тому що плани Путіна щодо керованої ним України, вони збереглися. Змінюються лише способи досягнення керування. Згідно з цим, він повинен розхитати українське суспільство за найближчі місяці. Такі акції, які зараз відбулися, - я не буду казати, що вони...

- Давайте припустимо, що таке можливо.

- Загроза існує.

- Довіра - це ключове питання. Чи вірите Ви в те, що бійці ЗСУ, які зараз воюють на фронті, вірять українській владі, Генеральному штабу і Міністерству оборони?

- Скажу так: є певні проблеми. Більш того, ми повинні зараз своїми діями переконати їх у соціальній захищеності, переконати їх у дотриманні їхніх прав і пільг. На цьому фоні я хочу якраз розповісти про свою поїздку в Запорізьку область. За ініціативою, завданням міністра оборони України, я працював у Запоріжжі, я працював з головою Запорізької адміністрації обласної, з військкоматом, соціальними працівниками, я зустрічався з дружинами, з вдовами 30-річними і матерями, чоловіки і сини яких загинули. Від них я отримав прохання, а точніше - вимогу, на яку вони мали право, так як я представник Міністерства оборони. Вимога така - вони кажуть: чому під час війни діти загиблих втратили ті пільги, які були передбачені законом України про соціальний і правовий захист військовослужбовця? Справа в тому, що зараз пільга надається лише у випадку - а пільги там невеликі, по проїзду, по протезуванню, перелік відомий - якщо сукупний дохід на родину складає 1710 гривень, і це при тому, що мінімальна пенсія за втрату годувальника - 1830.

- Це мізерні суми. Ви вирішите цю проблему?

- Більш того, потрібно негайно вносити зміни в прийнятий закон, щоб найбільш незахищені, діти, дружини загиблих військовослужбовців, мали можливості отримати ці пільги. Це звернення до народних депутатів України.

- Будемо сподіватися, що вони почують.

 Тетяна Даниленко, "5 канал"

Попередній матеріал
По всьому світу відзначають 80-річчя Далай-лами
Наступний матеріал
Депутат: Затримання прокурорів пов'язано з "кришуванням" бізнесу