5.ua

Свідки Голодомору 1932-33 рр. – Одеса [відео]

    Свідків Голодомору 1932-33 років залишились одиниці. Тож більшість історій про «український Голокост» нині розповідають близькі родичі учасників тих подій. Про голодні роки одеситка Лариса Дяченко чула від нині покійної матері, якій тоді було лише 13. За тарілку прозорого супу дівчинка мала тяжко працювати на колгоспному полі.

    Лариса Дяченко, донька свідка Голодомору 1932-1933 рр.: «Она говорит, что пришла практически без сознания. Пришла и упала перед домом родственников, родственники ее, конечно, накормили, но она была без сознания несколько дней, родственники подходили и смотрели: умерла она или жива».

    Утім, найбільше Ларису Дяченко зачепила історія про її бабусю, яка загинула від голоду. Зі слів матері, жінка дізналася та благала доньку поділитися пайком. Лариса Дяченко каже, до останньої хвилини життя матір карала себе за смерть рідної людини

    Лариса Дяченко, донька жертви Голодомору 1932-1933 рр.: «Мама говорит, что она не дала ей, потому что сама была ужасно голодная, она мне все время вспоминала, что вот, она не могла такое вот сделать».

    Пенсіонерка Ольга Ходис про страшний голод, який пережила її родина, дізналася лише у 90-ті – після проголошення незалежності. Тоді її бабуся згадувала, як рятувала дітей млинцями з кори дерев. Утім, інколи не вдавалося поїсти навіть такого – будь-які харчі конфісковували НКВСівці.

    Ольга Ходис, онука жертви Голодомору 1932-1933 рр.: «Бабуся схватила її, побігла в село, і коли прийшли додому – абсолютно все забрано з дому, навіть в печі, обід вони готували, викинуто і розтоптано абсолютно все, тобто, навіть вони не з’їли, а розтоптали».

    Історики кажуть: ці спогади, які майже сімдесят років не оприлюднювали, збурили суспільство. Адже досі в одному селі живуть родини тих, хто забирав зерно, і сім’ї тих, хто помирав від голоду.

    Наталія Петрова, доцент кафедри етнології ОНУ ім. Мечникова: «Хто мав можливість – жінки, наприклад, хто працював на кухні, тому що ж для колгоспників готували хоча б невелику пайку певний там період, для дітей в школі – то вони дітям не відмовляли ніколи, вони їм давали поїсти, відмовляли тільки дорослим».

    23 листопада – у день пам'яті жертв Голодоморів – одесити влаштують мовчазну ходу, після якої на Соборній площі викладуть запаленими лампадками величезний хрест та проведуть мітинг-реквієм.

    Олена Мілова, Сергій Іщенко, Одеса, 5 канал

     

    Попередній матеріал
    Мінтранс РФ про авіакатастрофу в Казані: «літак просто впав»
    Наступний матеріал
    У Києві презентують оперу про Голодомор [відео]
    Теги: