5.ua

Свідки Голодомору 1932-33 рр. – Луганськ [відео]

     

    Луганська область, с. Проїждже, Луганськ. Дев’яностоп’ятирічна Надія Слюсар – один із небагатьох живих свідків Голодомору на Луганщині. Попри поважний вік, жінка добре пам’ятає 32- 33-й роки. Вона була єдиною донькою сільського вчителя.

    Надія Слюсар, свідок Голодомору 1932-1933 років: «Хліба ми тоді і не бачили, який він є. Макушини дадуть, грам 20-30 – ото ми і раді за таку макуху. Коли скотина здохне – скорій біжать, щоб хоч кусочок достався. Не знали – хворе чи не хворе, їсти хотілося».

    Вмирали від голоду ті, хто годував країну – звичайні селяни – цілими родинами та селами. Лише на Луганщині голод забрав життя понад 31 тисячі людей, за офіційними даними. За неофіційними – удвічі більше. Чоловік Ганни Погорілої два десятиліття досліджував історію села Проїждже, де він народився. Ходив від хати до хати, записував розповіді односельців.

    Ганна Погоріла, Мешканка с. Проїждже (читає): «Пухлих і мертвих людей знаходили в ярах, бур’янах, звозили до кладовища, роздягали перед тим, як кинути в яму, щоб одяг не пропав та дістався іншим. Бо його було мало».

    За рік Голодомору у Проїжджому загинули 384 людини. Селяни зізнаються – про трагедію почали говорити близько 10 років тому. Раніше – боялись.

    Ганна Погоріла, Мешканка с. Проїждже: «Забороняли, чи самі боялися. Вдома ніколи не було розмов про Голодомор, ми його не знали, це як стали ми взрослі, стали питать, читать. Замовчувалося – чи воно нікому не нужне було, чи боялися».

    Голодомор у 1932-33 роках охопив пів-Луганщини. У 13 районах області тоді загинули тисячі людей. Натепер знайшли майже сотню групових поховань. Ірина Магрицька досліджує Голодомор у регіоні. Об’їхала триста сіл, поспілкувалася із сотнями свідків.

    Ірина Магрицька, дослідник Голодомору 1932-1933 років (Луганськ): «Коли мати з’їдає свою дитину – не тому, що вона така жорстока, і в традиціях українського народу ніколи не було канібалізму – просто люди були доведені до такого відчаю. Коли люди об’їдали м'ясо на власних пальчиках. Це був геноцид, коли люди були доведені, щоб вмирати, коли все їстівне забрано».

    Надія Слюсар, очевидець Голодомору 1932-1933 років (с. Проїждже): «Я думаю – аж мороз по спині, страшно, не дай Бог. Такі люди страшні були – одні кістки та шкіра. Голова більша, ножки отакі. А якщо хтось дістав кусочок хліба, то оно їсть отак, труситься, щоб ніхто не одібрав».

    Жертв Голодомору у Проїжджому увічнили пам’ятником – кам’яними жорнами на старому цвинтарі. Селяни поставили його власним коштом у 2004 році. Відтоді – щороку 23 листопада збираються біля монументу і запалюють свічки пам’яті. 

    Лілія Прокопенко, Віктор Прокопенко, Луганщина, 5 канал

     

    Попередній матеріал
    Мешканці Солотвина відмовляються переселятись [відео]
    Наступний матеріал
    Італійський художник відобразив Голодомор у графічній новелі [відео]
    Теги: