Знову разом із друзями, які стали найближчими під час навчання в коледжі. Вони побачилися в київському госпіталі – вперше після того, як двадцятирічний Юрій повернувся з фронту. Друзі бійця зізнаються: перед зустріччю дуже хвилювалися. Намагались пригадувати приємні часи юності і навчання.

А от про те, що сталося в один із днів перемир'я – 22 червня – друзі не говорять. Неохоче пригадує події того дня і сам Юрій. Він керував БТРом, який йшов у колоні військової техніки. Біля блокпосту під Слов'янськом потрапили в засідку. Героїчна поведінка Юрія Весельського врятувала тоді не одне життя.

Мати Юрія Весельського каже: "Розповідали волонтери і хлопці з його бригади, з його роти, що якби він не зорієнтувався і не вивів БТР з лінії вогню, то могли б загинути всі, весь екіпаж. Я сама не уявляю, де в нього така сила волі і мужність у 20 років могла взятися, але, розповідали волонтери, що він не тільки собі перетискав ногу, він ще й свого командира відділення перев’язував".

Оксану Косову вдома в Житомирі чекають двоє молодших дітей. А на Сході – у складі тієї ж 95-ї аеромобільної бригади – воює чоловік. Її чоловіки намагаються захистити Оксану від надмірних хвилювань. Коли мама вперше зустрілася з сином після поранення – важко було зрозуміти, хто кого підбадьорював.

Утім, перший відчай минув. У головному військкому шпиталі Юрій отримує всю необхідну медичну допомогу. Відчутною є підтримка волонтерів. Сьогодні завдання номер один – відновити функції лівої ноги. А далі протезування, яке потрібно робити за кордоном.

"Для того, щоб це протез був рухливим, щоб він максимально відчувати себе повноцінною людиною, потрібна сума в межах ста тисяч євро", – каже мама героя.

І хоча зібрати таку суму непросто, Юрій Веселський залишається оптимістом. Каже – добре, що живий, і не приховує свою мрію – знову ходити: "Все таки знову ходить. Для початку - на одній, але вже якийсь рух. Потом, дасть Бог поможуть, будем на двох бігать".

Охочі допомогти Юрію Весельському можуть звернутися до медичної диспетчерської служби у головному військовому госпіталі, до мами пораненого, яка наглядає за ним, або на сторінку "Волонтерської сотні" у мережі Facebook.

Наталія Жижко, Юрій Усік, "5 канал"