5.ua

Побут українських бійців у Первомайському та Пісках - очима журналістів "5 каналу"

    Сьогодні українські "кіборги" відбили ще чергову спробу російських терористів захопити донецький аеропорт. Найближчий до нього блокпост – у Первомайському. Це всього два кілометри до злітної смуги.


    Українське селище Первомайське, що під Донецьком, після щедрих обстрілів терористів з "ДНР" схоже на декорації із фільму-катастрофи. Після артилерії бойовиків тут немає електрики та газу. Більшість людей повиїжджали. Хтось у затишші між обстрілами повертається, щоб бодай якось впорядкувати напівзруйнований будинок. Останніх мешканців прихистили по інший, спокійніший бік села. Сюди боялися б і приходити, але у дворах залишилися собаки. Їх до чужої хати не забереш.

    Місцева мешканка каже: "Конечно, они тоже бояться. Как уходим отсюда – он такими глазами смотрит, как будто его навечно бросают. Душа рвется даже больше, чем за себя".

    Рятуючись від обстрілів, люди виїжджали з села поспіхом, і покинутих тварин тут багато. Погрітися чотирилапі приходять на найближчий блокпост – до добровольців з "Дніпра-1". Разом рятуються біля вогнища. Вночі тут пролітав перший сніг – тож на ранок першого бійця забрали із запаленням легенів.

    "Замполіт" – командир блокпосту батальйону "Дніпро-1" – скаржиться: "Болеют, потому что на таком холоде выстоять пару часов дежурства. Согреться, соответственно, негде, греется в том же окопе – не намного теплее. Есть люди, есть человек здесь с бронхитом стоит, потому что понимает – своих он не бросит".

    Тут все частіше потрібні теплі речі і протизастудні засоби. Допомогу привозять не надто часто. Багато волонтерських вантажів залишаються на блокпостах, віддалених від передової.

    "А далі ті, хто стоять під самим фронтом – до них то не доходить і часто зустрічали таке, що хлопці десь і роздіті, і з продуктами в них не дуже гарно. Тому ми собі взяли таке правило, що ми допомагаємо від фронту і назад", – розповів Олег Куцин, координатор волонтерського руху "Закарпатська Січ".

    Ближче вже нікуди: Піски під Донецьком – останній рубіж бійців АТО. Крім них тут тепер не живе ніхто. До останнього відмовлявся виїжджати дідусь-ветеран. Кілька днів тому і його вивезли з пораненням. Останній обстріл, розповідають, був надзвичайно потужним.

    На складні умови і небезпеку бійці на передовій не скаржаться, бо прийшли сюди свідомо. Більше переживають за простих людей, що стали заручниками цієї війни.

    Командир підрозділу батальйону "Дніпро-1" "Чорний" каже: "Все понимают, что эта война – она очень продолжительная, плюс зима на носу. Сейчас люди возвращаются в город, в тот же Донецк. Люди, которым жить негде. И если этот конфликт дальше будет продолжаться – судьбы этих людей, как это, чем закончится – никому не известно".

    З Донеччини – Наталія Тарасовська, Сергій Клименко, "5 канал".

    Попередній матеріал
    Держдума РФ прийняла законопроект про заборону "фашистської символіки"
    Наступний матеріал
    СБУ щодня відбиває хакерські атаки на систему ЦВК "Вибори"