У програмі "Хто з Мірошниченко?" Євген Грушецький розказав на будні й бойові вильоти льотчиків без прикрас, про російських військових, забобони пілотів  і власне хобі.

ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ЗАВДАНЬ

- Як вам повідомляють про завдання і скільки часу готуєтеся?

- Буває – 20 хвилин і запускаємося. Тобто, приходять координати, треба вже негайно відпрацювати. 20 хвилин достатньо, якщо знаєш загальну ситуацію, розташування своїх сил і засобів ППО противника. Якщо є ціль, яку треба відпрацювати завтра, то маєш більше часу.

- Скільки в місяць у вас вильотів зараз?

- Буває по-різному – й по 3 на день, але не щодня. Протягом двох тижнів 20-25 вильотів може бути.

ЯКИЙ ВІН, ВЕРТОЛІТ Мі-8?

- А цей конкретний вертоліт, коли востаннє вилітав?

- Вчора. Це вертоліт Мі-8, старенька "робоча лошадка", надійна. У світі визнана за свою надійність і невелику ціну. На цю мить це основне, що ми маємо. Хоча це переважно транспортний вертоліт, транспортно-бойовий, але ми його використовуємо для виконання бойових задач.

- На скільки він місткий?

- 24 десантники можна взяти.

- Якщо він 1989 року, мабуть, щороку треба техогляд проводити?

- Звичайно, періодично проходять ремонти з напрацювання, але молодшим гвинтокрил не стає. На мій погляд, Мі-8 морально застарілі: авіоніка допотопна, автопілот допотопний, але маємо те, що маємо і намагаємося з нього видушити усе, що можна.

- Складно ним керувати?

- Та ні, нормально. Найскладніше те, що дуже короткий проміжок часу на вихід на бойовий шлях, прицілювання і стрільбу. Тобто, артилерист може спокійно з місця, з нерухомої гармати прицілитися, вистрілити, зробити коригування. А у тебе – тільки один шанс і хочеться не дарма літати, а попадати, бо піхота на землі чекає, щоб ти влучив, а не просто "розстріляв поле". Це, напевно, найскладніше.

- Буває таке, що "розстрілюєш поле"?

- Та все буває, немає жодної людини, напевно, яка кудись стріляє і ніколи не промахується. 

- А ви часто промахуєтеся?

- Намагаюся це робити якнайрідше.

- Розкажіть, що всередині?

- Місця командира екіпажу, льотчика-штурмана і бортового техніка. У кожного є свої прилади – дві приборні дошки, пульт керування автопілотом і прилади контролю двигунів. Обладнання все "доісторичне", аналогове. Найсучасніше – це старенький GPS тут, 196-й.

"ПОДАРУНКИ" ВІД СОВИ Й НЕ ТІЛЬКИ

- Мухи…

- Мухи є, зараз осінь, вони лізуть, де тепліше. Була ситуація – сова літала і щодня намагалася запхати у двигун дохлу мишу. Ми ганяли сову, викидали мишей, щось вони так люблять нас...

- На скільки це небезпечно, коли птах потрапляє у двигун?

- Неприємна ситуація, двигун може вийти з ладу.

- Проконтролювати цього не можете?

- Ми намагаємося контролювати, якщо бачимо пташку по курсу – відвертаємо. 

- Ви з колегою, коли летите, про що спілкуєтеся? Здебільшого про роботу чи у вас є час просто поговорити про щось інше?

- Й про роботу спілкуємося, але іноді можна й анекдот розповісти, щоб напругу зняти.

- У льотчиків є чорний гумор?

- Ну а як же? Не такий, звичайно, як в хірургів чи стоматологів. Специфічних жартів певно немає, як всі люди жартуємо.

- Скільки найдовше ви летіли, найдовший ваш політ?

- Більш як три години. 

- Скажу відверто, не дуже зручно в кабіні гелікоптера… 

- Можна щось підкласти під "п'яту точку" або в польоті пристати трошки. 

- І ви так робите?

- Якщо дуже далеко летіти, то буває.

- Це ваш шолом?

- Це мій шолом, до речі дуже непоганий

- Самі собі купували?

- Ні, від ЗСУ – виданий на складі, нормальний американський Gentex, гарно чути. 

ЩО ОБРАЖАЄ ЛЬОТЧИКА

- Дивишся на цю машину і розумієш, що вона радянського зразка. Коли порівнюють, приміром, літак, кажуть – літак це круто, а гвинтокрил – ну це таке… Що люди кажуть, коли ви розповідаєте, що керуєте гвинтокрилом?

- Був такий неприємний момент, коли нам сказали й порівняли, що літак – це як на іномарці їздити, а вертоліт – як на "Славуті" їздити. Ми образились. Вважаємо, що це пташечка, а не "Славута", хоч вона і старенька. Або хоча б старий "Мустанг".

 ПЕРШІ МІСЯЦІ ВІЙНИ

- У вас було 100 вильотів із початку повномасштабного вторгнення?

- Приблизно.

- Де ви починали, коли розпочалася повномасштабна війна?

- Починав з-під Києва. 14 березня прийшов по мобілізації і за 2 тижні приблизно почали працювати.

- На скільки тоді складно було виконувати задачі? Тоді, погодьтеся, був певний хаос, ми не розуміли – хто, звідки, хто летить в небі?

- Було значно складніше, ніж зараз. Був хаос не тільки в розумінні хто і де. Була дуже ускладнена взаємодія, до прикладу, у нас з наземними підрозділами. Тобто, можна було отримати як від ворога, так і від своїх – це раз. По-друге, були проблеми з розвіданими. Була ситуація, коли ми два чи три дні працювали з приблизно однієї і тієї ж точки, а потім нам сказали, що це село під противником. Вони певно не розуміли, що відбувається, а ми не знали, тому не нервували. Хаос був, ракети літали як тролейбуси, в одному і тому ж напрямку. А ти не розумієш – тобі вона летить чи ні. Але звикаєш, нормально.

- Складно збити гвинтокрил?

- Дивлячись, чим ви його збираєтеся уражати і все залежить від ситуації. Для ПЗРК це не складна ціль.

- Пам'ятаєте, на початках противник говорив, що вони там за три дні…

- Знищили більше, ніж в нас їх було спочатку, нас постійно знищують, знищують, а все ніяк, на щастя.

- Вони не вірили в те, що в нас щось залишилося, як думаєте?

- Вони не думали, що ми будемо чинити спротив. І у них працює пропаганда, росія завжди любить розказувати про знищене… Все на світі знищене, але це може не відповідати дійсності.

 РОСІЙСЬКИХ ЛЬОТЧИКІВ СТАЄ МЕНШЕ

- Зараз вважається, що російські льотчики і російська льотна школа – там досить освічені люди…

- Звичайно, в них є досвідчені люди. Їх стало, на щастя, значно менше, наші Збройні сили в цьому допомогли. Думаю, що найкращих поклали все одно, бо в них теж починали найкращі. Але не треба ніколи недооцінювати противника. Найгірше, що можна зробити –  бути занадто оптимістичним і недооцінювати противника.

- Як вважаєте, зараз ворог обережніше в небі поводиться?

- Вертольоти їхні точно поводяться обережніше, вони собі не дозволяють літати над нашою територією, працюють так само як і ми – зі своєї території по нашому передньому краю. Винищувачі, тактична авіація… Поки що не дуже можемо, навіть паритету в нас нема. Вони домінують, зараз, в цифрах точно не скажу, але відповідно…Навіть ці вертольоти у них виробляють, 18-ті значно новіші, К-52 всі чули, МіГ-28-й, в них навіть МіГ-24, 35 – величезна кількість, ще щось може на зберіганні є, але реально дофіга.

- А на Мі-8 вони теж літають?

- На таких вже "дедушках" думаю ні, вже на 18-тих літають.

- А Мі-8 можна якось модернізувати?

- З баби дівку не зробиш, як не крути. Його можна модернізувати, можна авіоніку поміняти, можна двигуни поставити потужніші, але знову ж – він все одно лишиться стареньким Мі-8.

- Складно за ним доглядати? Як часто треба проводити техогляд, мити і чи треба взагалі?

- За необхідністю. У нас звичайно на базових точках є технічний персонал, а відрив від бази -  складом екіпажу виконуємо підготовку й роботи. Бортовий технік це господар цієї пташки і екіпаж йому допомагає. Я, як командир, контролюю. 

- То ви начальник і точно мити не будете?

- Буду. Екіпаж це родина, так що всі… Якщо щось велике і напряжне як помивка, то будуть мити всі.

- Вручну?

- Вручну. Відро, мочалочка…

- Є ж, мабуть, якісь пристрої? 

- Керхер можна взяти автомобільний і помити, якщо він у вас є.

 ЗАБОБОНИ ПЕРЕД ВИЛЬОТОМ

- Що перед вильотом ви робите?

- Дивлюся, чи все добре, чи нічого не тече. Усе на місці, Усе закрито.

- А до вас перевіряють?

- Так, звичайно, технік перевірив. Але кожен подивився і свіжим оком може щось побачити. 

- Що ви останнє робите?

- Чухаю по морді, завжди, чухаю. Приходжу вранці, чухаю по морді, такий забобон у мене.

- А з собою, знаєте, хлопці щось кладуть, талісманчики…

- Є стрічка жовто-блакитна, яку донька подарувала, косичкою сплетена. Вона лежить в бронежилеті. Перед вильотом, якщо на задачу, то бронік вдягаю, вона зі мною, але це не критично для мене. По морді почухати - це обов'язково.

- Коли летите на задачу, то попереджуєте родину, що певний час будете без зв'язку?

- Коли я їду з дому на задачі, то вони знають, що я їду працювати. Коли безпосередньо лечу, то не попереджаю, навіщо їх хвилювати?

- На вертольотах літають, ходять, як правильно?

- Літають звичайно. Льотчики прості, це моряки там ходять, а льотчики – все по-чесному, літають, "не виделуються".

- На яких найнижчих висотах вам доводилося літати?

- Метр. Чим нижча висота, тим складніше помітити вертоліт. Відповідно, якщо треба підійти до цілі в якийсь район, то зменшуєш висоту, активно маневруєш і знижуєш вірогідність виявлення та ураження свого вертольота.

- Яких іноземних зразків ви зараз чекаєте і на чому б ви із задоволенням політали б?

- Політав би на будь-чому із задоволенням. Чого чекаємо найближчим часом? Нічого. Я щось не бачу, що нам має хтось щось надати. Думаю, найближчим часом це будуть ті самі старі вертольоти радянської школи.

- А чому нових не дають, як думаєте?

- По-перше, використання вертольотів у сучасній війні із сучасними країнами – це цілий комплекс, який передбачає: перше – перевагу в повітрі і знищення засобів ППО. І тільки тоді працюють вертольоти. В нас немає переваги в повітрі поки що, противник має купу засобів ППО і навіть імпортні нові вертольоти, я думаю, виконували б приблизно ті ж завдання, з тими ж принципами застосування засобів ураження, як і ми. Коштують вони в рази дорожче. Це приватна думка.

- Якщо раптом у вас тут з'явиться новітній гелікоптер, якоїсь фірми, компанії, країни… От він перед вами, скільки потрібно часу, щоб зрозуміти як він облаштований, скільки вам треба навчатися?

- Я перенавчався на Eurocopter-145, це тривало в академії Airbus півтора місяця, тобто пару тижнів теорії і 10 годин польотів буде достатньо.

 ПРО УНІКАЛЬНИЙ ПОЛІТ В ОКУПОВАНИЙ МАРІУПОЛЬ

- Про ваш політ у Маріуполь, це був кінець березня.

- Це було 31 березня. Спочатку треба було просто перелетіти в Дніпро, перегнати борт. Прилетіли туди, зайшли в приміщення і нам сказали – "Хлопці, у вас є весела задача, вам не пощастило." Ми такі – "Ну, що, на Марік?". – "На Марік". – "Ну окей". Потім був брифінг, годинка 12-та певно і на ранок на 4.15 був виліт. Треба значить треба, полетіли.

- Ви розуміли, що це міг бути політ в один кінець?

- Ми були впевнені, що це в один кінець – тому що ми літали не з основною групою, а літали на вогневе ураження і відповідно ми навіть не планували, що ми повернемося. Є основна група, це 4 вертольоти Мі-8, вони мали сідати на "Азовсталь", везти туди боєприпаси, медицину, вантаж і забрати поранених за можливості. І були ми, групою не назвеш, бо це був одиночний вертоліт. Під час їхнього злету з "Азовсталі" ми мали відпрацювати по цілі на західній околиці Маріуполя і за можливості повернутися. Так ми і пішли, 15 хвилин десь був у нас інтервал - вони трошки раніше, ми за ними. Було неприємно, дуже темна ніч, летіли всі в окулярах нічного бачення, на маленькій висоті. Польоти в окулярах краще виконувати, коли ясна ніч, є місяць чи хоча б зорі, а тоді було реально темно, метрів 400 видимість була. І ти розумієш ,що територія не твоя, що тебе там не будуть раді бачити. Нам дали маршрут спеціалісти з управління розвідки, сказали, що там взагалі нікого немає, все точно, немає ППО… Дорогою ми "знайшли" в табір противника, але це було дуже швидко,  ми їх побачили практично на траверзі, вони нас певно не бачили. Було темно, мелькнули – "КамАЗи" стоять, намети… ми через посадочку перестрибнули і далі собі… Стріляти не починали, бо ми тільки туди йшли, а почати стрільбу – це всіх демаскувати.

- Скільки часу приблизно ви летіли?

- Десь хвилин 50 туди і назад приблизно так само.

- Кілька хвилин до прильоту на місце…

- Була ейфорія, тому що світало, стало класно видно і  ми вже розуміли, що долетіли. Було дуже важливо, оскільки ми прилетіли, то маємо хоча б попасти, не дарма ж летіли. Коли відпрацювали і побачили, що там дим пішов, то треба швиденько тікати. 

- Там було кілька ходок…

- Це була п'ята у нас.

- Після вас була ще шоста і потім все зупинилося, вже більше не було у нас можливості літати в Маріуполь?

- На мій погляд, вже навіть шоста була занадто. Перші чотири минули без втрат, в п'ятій ми втратили один вертоліт Юри Тимуся, вони загинули. В шостій теж був втрачений вертоліт і другий борт, який прийшов рятувати їх теж був збитий і вони теж загинули. Серйозна протидія почалась з п'ятого, вони вже чекали, вони не ідіоти, вони чудово розуміють – якщо ми почали літати – з цим треба щось робити. І вони робили.

- Чому цю операцію називають унікальною, такою, що говорять вона однозначно потрапить в підручники? 

- Тому що ніхто цього не робив до нас і я не впевнений, що хтось це буде робити після нас. Зазвичай, вертольоти не літають над територією противника й ще так далеко, без прикриття. Це такий собі, можна сказати, різновид самогубства. 

- А як можна прикрити вертольоти?

- В ідеалі вертольоти працюють, коли задавлена  система ППО, є перевага в повітрі, а зверху вертольоти прикриває своя винищувальна авіація. Можна літати над територією противника, якщо в нього немає ППО. Але в нашій ситуації було трохи не так – в них багато ППО і зараз і тоді.

  РОМАНТИКА ЧИ РОБОТА

- Якби вам зараз сказали – давайте ще раз таку операцію, але на іншій території, але теж на території противника, ви б полетіли б?

- Можна подумати.  Я трохи авантюрист в душі. 

- А є те, на що ви ніколи не наважитися?

- Ще не зустрічався.

- Деякі пілоти говорять про те, що попри війну й усе довкола, пілот всередині, однак романтик і коли він бачить небо, то все одно романтично налаштований. Ви не так?

- Всі пілоти люблять літати. Навіть коли ти робиш це постійно, коли це стає роботою, все одно це любиш і без цього тобі важко. Але романтика відходить на другий план і це стає просто роботою, улюбленою роботою, але роботою.

НЕЗВИЧАЙНЕ ХОБІ ЛЬОТЧИКА ГРУШЕЦЬКОГО

- Можна я розкажу, чим ви займаєтеся, яке у вас хобі?

- Розказуйте, чому ні? 

- Військовий льотчик, займається чим?

- У вільний час – татуюваннями.

- А ваші татуювання хто робив?

- Це робила інша людина, я, як всі нормальні люди, якщо хочу татуювання – я за нього іду і плачу.

- Тобто ви, у вільний від польотів час, робите татуювання?

- Так.

- Які і кому?

- Різні, різним людям. Хто приходить – тому і роблю. До речі, пару робіт з авіацією є, вертольоти там… Переважно якийсь реалізм чорно-білий.

- Кольорового не хочеться чи зараз таке життя?

- Не знаю, мені більше подобається чорно-білий.

- Ви десь цьому вчилися?

 - Сам потрошку.

- Колегам своїм робите?

- Якщо приходять, то роблю. 

- Ну в мене нема татуювання, жодного, в разі, якщо я схочу, до вас можу звернутися?

- Так.

- Дорого берете?

- (Ні, ми з вами так) Домовимося.

- В разі чого, то вам можна писати в соцмережі. 

- Вдячна за сьогоднішню розмову, що чесно все показали і розказали  без прикрас. Я думаю, що вся країна зараз подякує вам обов'язково під цим інтерв'ю. Хочу, щоб ви не здавалися і виконали якомога більше завдань…

- Здаватися ми не будемо, це точно, але роботи і роботи ще…

Раніше про пілотів, які здійснили неймовірно ризикований політ на "Азовсталь" розповідав військовий, який зумів уникнути полону в Маріуполі, пройшов 200 км і здобув свободу.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.