Одним з перших розповів про Голодомор: у Києві відкрили меморіальну дошку на честь Ґарета Джонса – сюжет
Лише третя у світі – тепер і в Україні. Меморіальна дошка на пошану валійського журналіста Ґарета Джонса відкрита в Києві. Її встановили в одному з корпусів Національної бібліотеки ім. Вернадського. А самій бібліотеці передали оцифрований архів матеріалів Ґарета Джонса і вручили медаль його імені почесним лауреатам. На відкритті побувала і журналістка "5 каналу" Нонна Стефанова.
Пам’яті Ґарета Джонса, одного з перших журналістів, які розповіли світові про Голодомор у радянській Україні 1932-33 років, – присвячена ця меморіальна дошка. Вона мала з'явитися в Києві торік, але планам завадило повномасштабне вторгнення росії – чергова спроба геноциду Українців, про одну з яких писав і Ґарет Джонс.
"Те, що ми виходимо на такий рівень, як сьогодні, – це є теж ознакою того, що в нашому суспільстві, українському, вшановують тих, хто заслужив, і, зокрема, Ґарета Джонса, який дуже багато зробив для висвітлення Голодомору", – заявив директор Навчально-наукового інституту журналістики, КНУ ім. Т.Шевченка Володимир Різун.
Таких меморіальних таблиць у світі лише три. Перші дві встановили на батьківщині Ґарета Джонса, у Вельсі – місті, де він народився, та в університеті, де він навчався. Київська меморіальна дошка – третя. Автор барельєфу – український скульптор з Торонто Олег Лесюк. Саме в Торонто цю дошку вилили з бронзи і звідти доправили до Києва. Встановили ж у корпусі Національної бібліотеки України імені Вернадського. Серед фундаторів цього проєкту – приватні особи і громадські організації українців – у Канаді, Сполучених Штатах і Великій Британії, зокрема і у Вельсі. А серед головних ініціаторів цього проєкту – історик, професор Любомир Луцюк.
"Зараз світ знає про Україну так, як ніколи раніше. І зараз, 90 років після Голодомору, що знищив мільйони українців, ми вшановуємо не лише тих, хто говорив правду, як Ґарет Джонс, Малкольм Маґґерідж і Джеймс Мейс та інші. Ми також розповідаємо світові про те, що пережили українці. Ми знову поєднуємо разом діаспору і Батьківщину. І ми робимо це у позитивному ключі", – каже історик, професор Любомир Луцюк.
Перед початком заходів на пошану Ґарета Джонса та дослідників Голодоморів – хвилина мовчання, в пам’ять про жертв цього терору.
Після відкриття меморіальної дошки відбувається нагородження медаллю Ґарета Джонса "Правда і Честь", яку заснував Інститут журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Це недержавна нагорода, яку вручають за вагомий внесок у дослідження українських Голодоморів.
Цього року лауреатів четверо – журналіст і дослідник Олександр Панченко, голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський, третій президент України Віктор Ющенко, а також, посмертно, Левко Лук'яненко, автор одних із перших в Україні публікацій про Голодомор-геноцид Українців. Нагороду отримала його вдова.
"Мені приємно, що сьогодні така поважна аудиторія вшановуватиме пам’ять такого визначного діяча, який в принципі підняв питання про Голодомор на високому такому міжнародному рівні", – зазначила вдова Левка Лук'яненка Надія Лук'яненко.
"Ґарет Джонс – це приклад чесного служіння правді, чесного служіння слову, це приклад, мабуть, для всіх журналістів. Благородний журналіст, який вирішив дослідити правду про страшну трагедію українського народу", – наголосив голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський.
В межах заходу відбувається і презентація книги Любомира Луцюка і Володимира В’ятровича "Ворожі архіви", де вперше англійською мовою зібрані найважливіші документи про український визвольний рух. Один з авторів розповідає: мета книги – мовою фактів та документів із розсекречених архівів КДБ розповісти західній аудиторії про спотворені радянською пропагандою сторінки української історії.
"У цьому томі – 161 документ. Впевнений, що, в принципі, кожен із цих документів – це дуже важлива цеглинка для розуміння того, чим була Українська повстанська армія. Ця книжка зроблена теж в дусі Ґарета Джонса, який ставив перед собою мету – розповісти світові правду, навіть ту правду, яку він не дуже-то хотів чути", – наголошує народний депутат України, історик Володимир В'ятрович.
"Ґарет Джонс: Постать журналіста у досліджені історії Голодомору в Україні" – так називається круглий стіл, який проводять в рамках цього заходу спільно з Інститутом журналістики. Серед доповідачів – провідні дослідники Голодомору, науковці та медійники. Серед присутніх на заходах – студенти-журналісти Національного університету імені Тараса Шевченка, чий головний корпус – поруч із будівлею, де урочисто відкрили цю меморіальну дошку.
Меморіальну таблицю Ґарету Джонсу встановлено у будівлі Національної бібліотеки України ім. Вернадського, що розташована в центрі Києва, навпроти парку Шевченка. Менш як рік тому саме сюди прилетіли російські ракети. Ґарет Джонс на власні очі бачив терор у радянській Україні. Ця будівля відчула на собі наслідки новітнього російського терору.
"На превеликий жаль, це приміщення відчутно постраждало. Того дня, коли були бомбардування і прильоти, було поцілено того ранку – пам’ятник Володимиру, пам’ятник Шевченку і Грушевському", – каже молодший науковий співробітник відділу міжнародної інформації та зарубіжних зв’язків НБУ ім. В.Вернадського Олександр Москалець.
Встановлення в Києві меморіальної дошки Ґарету Джонсу розцінюють як визначну подію і її ініціатори, і журналісти, і працівники Національної бібліотеки України, які кілька років працювали над тим, аби цей проєкт було втілено. Називають це і розвитком міжнародної співпраці, і збереженням історичної пам’яті про Голодомор-геноцид українського народу. Та змогу передати її майбутнім поколінням.
"Національна бібліотека України матиме свою меморіальну дошку. Вона мала бути там у 2022-му, але ми знаємо, що сталося тоді, ми мали відкласти її встановлення. Але зрештою вирішили, незважаючи на цю геноцидну війну, яку путін веде проти України та українців – ми встановимо цю меморіальну дошку в Національній бібліотеці, де всі відвідувачі, студенти, науковці, журналісти побачать, який вагомий внесок зробив цей чоловік", – зазначав історик, професор Любомир Луцюк.
У 1933-му році Ґарет Джонс, попри офіційні заборони, відвідує тодішню радянську Україну, де панує штучний голод. Валійський журналіст шокований і вражений побаченим – людьми, які пухнуть від голоду. І просять розповісти про це на Заході. Ґарету Джонсу доводиться долати офіційну пропаганду, що йде від придворних кремлівських журналістів. Вони оспівують радянський союз як рай на землі, де є все і аж ніяк немає голоду. Та Ґарет Джонс публікує викривальні статті в західних газетах. За це йому забороняють в’їзд у СРСР і звинувачують у шпіонажі. За кілька років Ґарет Джонс їде працювати на Далекий Схід і гине в Китаї за загадкових обставин. Дослідники підозрюють, що до його загибелі доклалася НКВС. Нащадки Ґарета Джонса, родина Коллі – серед фундаторів меморіальної таблиці і збереження його пам’яті.
Нонна Стефанова, Микола Довгий, "5 канал"
Читайте також: "Там не просто голод – там війна": як Ґарет Джонс 1933-го доводив світові, що Сталін убиває українців
Нагадаємо, Велика Британія визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.
Дивіться також відео: Голодомор без цензури: як батькам варто розповідати дітям про геноцид
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.