"Адмін" – нещодавно мобілізований чоловік, який у першому ж бойовому виході не лише зупинив тих бійців, які відступили зі своїх позицій, але й організував контратаку. Потім він сам утримував позиції до підходу основних сил. Відбив три хвилі ворожих атак. І взяв полоненого.
Далі – історія з перших вуст про бійця на псевдо "Адмін". Із окремим ремарками його командира "Енея".
Військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Адмін":
"Я отримав команду, в складі моєї групи три чоловіки – зайняти позицію, оборону, вести спостереження. Група наших військових іншого підрозділу відступили звідти, їх вибили росіяни з тієї посадки, вони вийшли на нас. Відступило наших десь 15 бійців. Я відразу організував – перше – це оборону. Зупинив паніку і за наказом командира організував контратаку. Контратака здійснюється просто – заходиш в посадку і ведеш бій з ворогом, вибиваєш із посадки".
– Коли ви зайшли в оці окопи, траншейчики, там було щось від нашого противника?
– Трупи, зброя, як завжди.
– Яка зброя?
– У них дуже хороша зброя – 5.45 сучасні автомати.
– АК–12?
– Так, при чому у такого самого найкращий автомат.
– Взяли з собою?
Як снайперська гвинтівка врятувала життя
– У нас було достатньо своєї зброї. У мене особисто була "юарка", я був на посаді снайпера, пізніше мені прийшла куля, вона мене врятувала від смерті, в ствол потрапила куля противника, до половини пробила.
– Куди куля летіла? На виліт?
– Ні, вона не пробила. Порваний кожух.
– А куля де? Застряла?
– Куля, напевно, була в стволі, я її потім вистрілив, вона фрагментувалася.
– А як потім ви працювали з нього?
– Дуже просто – стріляв, мене трошки било по лівій руці.
– Тобто, порохові гази виходили?
– Трошки так, били.
– Взагалі що скажете про цю зброю?
– Чудова, дуже точна, я з неї стріляю дуже швидко, точно, на великі відстані.
– Будете її якось ремонтувати?
– Думаю, може, навіть за свої гроші, вона мені вже теж рідна. Просто зброя, з якою ти вижив, це якісь особливі почуття, воно надійне.
Боєць був під обстрілами майже стоячи
"Я з цією групою утримував позицію більше доби, ми, зрозуміло, що там окопувалися. Питання в тому, що під час обстрілу артилерії головне не стояти, хоча мені доводилося постійно, оскільки я здійснював командування, я розставляв пости, я мусив контролювати, психологічно підтримувати людей, щоб вони не відступали. Я підходив до кожного, я лише прихилявся і прикривав каскою очі, я фактично був під обстрілами стоячи майже, весь цей час інші лежали.
Ви маєте лопатку, ви зайняли позицію, ви починаєте окопуватися, хоча б спочатку 10 см, потім 15, оптимально – це окоп лежачи, потім це вже 30, якщо вже 30 – ви тіло можете сховати під землею від уламків, далі заглиблюється – глибше, глибше, глибше. Питання у тому, що дрони бачать дуже добре рух. Якщо ти не рухаєшся, вони відносно погано бачать, якщо ти під листям. Якщо ти починаєш рухатися – вони тебе починають бачити краще, це стримує. Це, в принципі, і вночі, тому що вони працюють по тепловізорам десь з 3-ї години до 5-ї ранку, з 2-ї години ночі до 6-ї вони бачать найкраще.
Як загинув побратим бійця
Біля мене був найближчий вибух це чотири метри, артилерія, а взагалі я коли лежав – думав, якщо прилетить, то щоб точно на мене, не поруч, а точно на мене, щоб не мучитися. Так пройшла в принципі вся ніч, інтенсивні були дуже обстріли, у нас тим не менше були тільки пара важко контужених від цих обстрілів. Удень загинув мій побратим Олег – царство йому небесне – уламок у шию, миттєва смерть. Він по якійсь причині переходив на відносно безпечному місці з бійцем іншого підрозділу – стандартний обстріл артилерії, вибух, другому нічого, а він – на смерть одразу.
Про активні ворожі обстріли та як ЗСУ зачищали важливу посадку
Та я думав, туди вже прилетіло до тисячі снарядів. Довгий час наші ще утримували, поки вона була не випалена, а якщо посадка випалена, то вона уже сенсу немає – дрони бачать і вдень, і вночі.
Ми здали нашим солдатам цю позицію, нашу позицію зайняли наші солдати, а момент мали інформацію, що ці тварини вбили нашого військового в тій посадці, був вогневий контакт і знищений один наш солдат. Вона була також дуже важлива, тому що це переміщення, транспортні зв'язки, і вони вже підійшли туди.
Я знову зіткнувся з проблемою паніки фактично в групі, вона відмовлялася виконувати бойовий наказ, але я змусив виконувати наказ, в посадку перший зайшов. Ми її зачистили в двох ділянках, потім нам скорегували перейти глибше, ми зайшли туди також і зайняли оборону там. Фактично, дуже скоро, на нас напала перша група, якісь серйозні бійці, думаю, це був спецназ. Нас почали обстрілювати, спочатку мої бійці вели вогонь у відповідь, я намагався вступити у вербальний контакт із ворогом, але вони нас знищували просто мовчки.
Командир підрозділу 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Еней":
"Ситуація досить тяжка, тому що противник наступає, він має велику кількість особового складу і продовжує вести тактику, яка застосовував і до цього – тобто, "давить м'ясом". Спочатку він пускає малі тактичні групи, вони починають виявляти наші бойові порядки, наші позиції, і все як взагалі облаштовано, потім він запускає ще туди людей, і ще людей".
Військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Адмін":
"Ви ведете вогневий контакт із противником – найбезпечніше – стріляти в нього. Ні в якому разі не тікати, не панікувати, не боятися, ви повинні максимально точно, ефективно і швидко знищувати противника. Так ви виживете та принесете користь своїй державі, ви захистите свою землю таким чином. Якщо почнете панікувати – це смерть. Страх постійно придушував, насправді, все було страшно – дрони, артилерія, контакти вогневі – все було страшно. Це був перший вихід, перший в житті бойовий вихід".
Як "Адмін" став військовим. Про бійців, які бояться служити
– Я військовий більше двох місяців.
– Ви мобілізований?
– Так.
– Прийшла повістка?
– Так. Скажу чесно, я бачив бійців, які взагалі не могли вести бій через страх. Я просив їх щоб вони допомагали важкі речі нести просто, тому що в бою з них не було користі. І я так домовився, що веду бій я, а вони за мною, просто допомагають мені. У мене є навички із психології, я добре розбираюсь в людях, я просто питаю – ти боєць по життю чи ні? І як правило люди просто зразу кажуть – так чи ні. І як правило, в бою потім так і є.
– А що, є ті, які кажуть "я не боєц"?
– Їх більшість.
– І вони реально кажуть?
– Так.
– Вони зізнаються?
– А яка різниця? На війні, війна чистить все, для чого розказувати казки? Боятися вмерти – це природно. Я теж не прагну смерті, тому є люди, які вміють битися, є, які бояться. І нормально. Краще, якщо він скаже, що я боюся, краще це враховувати. Гірше, якщо людина розкаже, що – такого я одного бачив – що я боєць, а потім... а воно так. Краще, коли людина говорить правду завжди. Я дуже стріляю добре і якщо я стомлений – з мене стрілок ніякий, якщо я відпочив, то з АКСУ стріляю на відстань 150 метрів, напевно, краще, ніж з АК–74.
Як "Адмін" здобув хороші навички стрільби
– Де ви вчилися стріляти?
– У школі, як не дивно. У нас у школі, це було в радянські часи дуже важливо, честь школи, змагання, олімпіади, то я приймав участь в олімпіадах, по стрільбі були в мене дуже хороші характеристики. Нам давали величезну кількість патронів, звільняли від навчання на пару тижнів і ми просто сиділи в тиру й стріляли тижнями, а потім на обласні змагання – так і навчився.
За 300 я кладу в таке кільце всі постріли з інтенсивністю в кожну секунду.
– Вона не дуже важка, я так розумію?
– Можете спробувати. До 7-ми кілограм.
– Відносно.
Боєць сам утримував позицію проти групи ворогів
Ми їх не бачили, це було дуже близько, але ми їх фізично не бачили, ми вели вогонь у відповідь і в моїй групі сталася паніка, один із хороших бійців почав казати, що нас оточили, нас повбивають. Єдиний шанс врятуватися – це втекти. Я до останнього стримував свою групу, наказував перезаряджати, вести вогонь, не відступати, але, на жаль, цей чоловік повів за собою групу, всі втекли. Я лишився сам, я змушений був вести з тією групою бій наодинці, я їх придушив вогнем і бачили по дронах, що частина з них втекла з посадки. Потім годину я утримував сам позицію, тому що нікого не було.
– Я спочатку снайперкою, АКСУ в мене додатково позаду.
– Тобто, виходить, що ви працювали "юаркою", а потім взяли автомат?
– Так, так.
– У мене ще було два вогневих контакти, так вийшло, що вони нападали завжди несподівано і переважно ззаду. Перші були, якщо до лінії оборони, до напрямку оборони так, то перші були ліворуч, потім іще два контакти так.
– Є група, які рухаються по залізній дорозі, то перший ешелон, це другий ешелон.
– Для них це не є люди, для них це "м'ясо", яке вони його собі використовують, щоб добиватися певних своїй цілей.
– Другий контакт був, коли мене почали обстрілювати, тому що я знову ж таки так само переміщувався стоячи між позиціями. Цей раз я ворога побачив, я запитав російською "Хто ви?". Ця група була десь 15 метрів, не далі.
– Група – скільки людей було?
– Точно не знаю, їх завжди десь по п'ять, я бачив кількох безпосередньо, і я спитав "Який підрозділ?", він мене спитав "З якого ти?". Я йому почав так ввічливо і грубо пояснювати, що ти мені скажеш спочатку з якого ти підрозділу. Він мені погрожував кинути гранату, якщо я не скажу з якого я підрозділу. Я питаю: "Яка армія?". Він сказав "102-га", я зрозумів, з ким маю справу ,тому що в Україні 102-ї армії точно не має, це тільки велика **пія.
Я на всякий випадок, тому що ціную людські життя все таки, перепитав у керівництва 102-га армія? Мені дали команду на знищення, і цю групу фактично всю, крім цього, що зі мною говорив, я знищив. Йому пощастило, він вижив.
Командир підрозділу 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Еней":
"Вони постійно підтягують людей, у них є точка накопичення певна, яка знаходиться на віддаленій точці, вони там накопичують людей, у них є там певний командир і він їх починає пускати, пускає він їх, можна сказати, "м'ясом" – п'ять чоловік, потім десять. Так він збільшує кількість людей, поки цю позицію вони не візьмуть".
Військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Адмін":
Я чув там крики 5.45 зробила свою справу, потім знайшли одну із рацій, вона була робоча, все було дуже цінно, і він потім потрапив у полон.Я з ним пізніше поговорив на рахунок цієї гранати, кажу, це ти в мене гранату – тому що я його супроводжував. Ні–ні, каже. Кажу, ти, я ж чую по голосу, кажу, ти зробів правильний вибір, буде тобі безпека, чиста постіль, їжа, медицина, все буде добре. І важливо те, що рацію вони нам принесли робочу. Там було кілька рацій фактично, не працювали, а ця була робоча. Це дуже важливо, тому що можна чути переговори ворога, його плани, навіть як він підходить. Потім у мене так само стався контакт із третьою групою і так само – тільки якщо ця перша була так, друга так, третя ще... Я переміщувався від поста, який я виставив і мене теж почали обстрілювати. Я там сам був фактично, тільки на себе сподівався, я почав вести інтенсивний вогонь у відповідь і придушив також цю групу, лазити і дивитися на трупи в мене часу не було. І там дуже така густа посадка, третій також, в мене вже був досвід два контакти, я вже виробив тактику як вести. Там проблема в чому? З обох боків залягають і вогонь в посадці не дуже ефективний лежачи – ворога не бачиш, все. В першому контакті ми кинули їм гранату, але вона не мала якогось такого ефекту, чи не туди прилетіла... А потім, коли відступили мої хлопці, я розумів що треба якісь радикальні міри тому що БК у мене закінчиться, в мене п'ятеро, а там їх як мінімум п'ять–сім, вони мене просто придушать в кінці-кінців. Я буду перезаряджати, вони мене просто пристрелять. І я вже точно чув, де вони. Я змушений був стати в повний зріст, підняти автомат над головою і точно бити по їхньому місцю розташування вже зверху, під кутом і це вже мало ефект.
Командир підрозділу 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Еней":
"Думаю, що кожен наш військовослужбовець під час ведення оборонних дій знищує їхніх п'ятьох".
Військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Адмін":
"У результаті цього бою я вистрілив 12-ть рожків з АКСУ, вона врятувала мені життя, дуже хороша зброя, ствол не перегрівся, тобто вона ще стріляла ефективно. Через годину прийшла група підтримки іншого підрозділу, а потім повернулися мої "герої" вже, ще пізніше. Їх привели".
Командир підрозділу 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Еней":
Бої достатньо інтенсивні, тому що противник постійно працює для того, щоб виявити вогневі засоби наші та зайняти наші позиції.
– Скільки може бути штурмів на день?
– Противник переважно наступає на нас вночі, близько четвертої години і, відповідно, вони в залежності від обстановки, від скількох сил вони собі накопичили.
Військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Адмін":
Я отримав команду "вивести полоненого" і відповідно виконав наказ. Я трохи спілкувався, він попросив, щоб йому повернули телефон, документи. Я дав наказ, щоб йому повернули телефон, документи, все. У нас було мало часу на спілкування, тому що далі транспортування, це такий... не буду розказувати. У нас було на спілкування саме хвилина-дві.
"Кожен бойовий вихід дає досвід, шанс вижити"
Мені дали відпочити, я на адреналіні обняв своїх командирів, тому що думав, що повернувся з того світу вже, так воно напевно... Мені дали відпочити, нормально. Як тільки адреналін вийшов, я відчув що страшенно втомлений. Я хотів плакати за Олегом, але втримався, царство йому небесне.
Кожен бойовий вихід дає досвід, шанс вижити, шанс підвищується, не виключено, що знищать, але шанс підвищується. Я постійно опрацьовував всю інформацію, що в мене є, прийняв рішення, в мене готовий БК зі мною постійно, гранати, все необхідне, я вирахував більш точно, що треба брати з собою на бойові, все прорахував – і шанс вищий, навпаки, вижити в наступному бою.
Готовий на передову в будь-яку секунду. Насправді, в мене постійно БК і я знаю, що можу отримати наказ в будь-яку секунду, я до цього ставлюся спокійно.
Не боятися, думати головою, слухати в першу чергу командира, виконувати накази – це застава виживання в бою.
Як ЗСУ оцінює сили ворога на напрямку
– Тут фронт росіяни проламують, чому, на вашу думку, в чому головна причина?
Командир підрозділу 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Еней":
"Вважаю, що головна причина в тому, що вони накопичили тут величезну кількість особового складу, величезну кількість вогневих засобів, які вони використовують на цих напрямках".
Військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Адмін":
Вони абсолютно сміливо підходять, вони в середньому сміливі, мотивовані, але якщо бути сміливим і мотивованим, то вони відступають. Я знайомий з історією радянською, цієї мотивації, ця накачка, я думаю, що починаючи з оцих патріотичних серіалів, які їм постійно в мозку, програма закладається, що треба це все робити. Промивка мозку, яка з дитинства здійснюється, напевно. Фактично, те, що в росії – фашизм класичний, можна звернутися до Геббельса – та сама технологія, ті самі методи, ті самі маячні ідеї, які гарно заходять алкоголікам – усе те саме. Це чистий нацизм, російський нацизм, в якому вони звинувачують нас.
– Треба більше особового складу тому що особового складу недостатньо, недостатньо підготовленого особового складу.
"Якщо ворог іде – вибору немає, його треба знищувати"
Це наша земля, ідуть вони, не йдуть, ми маємо зброю, ми мусимо їх знищувати – все дуже просто. Хай ідуть до себе додому. Якщо ворог іде – вибору немає, його треба знищувати.
Важко, у мене командир спить всього дві години на добу. Хоча по ньому це не скажеш, він завжди чітко, але дві години і він так само, не так само, набагато менше, мене завантажує.
– Звідки ви, "Адмін"?
– Я – українець.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, "За день – до 15-20 штурмів": українські піхотинці тримають оборону під Часовим Яром.
Читайте також: Як гаубиця M777 і дрон "Фурія" палять російську броню на Мар’їнському напрямку – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.