Брак артилерійських снарядів на фронті відчувається дедалі більше. Причому снарядів як до мінометів калібру 82 та 120, так і до САУ та РСЗВ – реактивних систем залпового вогню. Саме на одній із таких – БМ-21 "Град", працює веселий та позитивний екіпаж під назвою "Чіка-Бамбоні". На початку Великої війни вони були у піхоті. Саме тому ці воїни як ніхто розуміють, що таке "нуль" і як можуть підтримують піхотинців, знищуючи ворога на відстані та на підходах до наших позицій.

Техніка виїжджає на бойову роботу, у кожного з артилеристів своє завдання

Багатотонне важке авто – БМ-21 "Град" повільно виїжджає з ангару. В кабіні – водій, командир та навідник. З боків – номери обслуги. 

"У кожного своя задача, ми накриваємо квадрат, ми одразу стріляємо не одним снарядом, ми одразу накриваємо площу. Це може бути або піхота, або техніка противника. На нашому рахунку БМП сплавлене, багато піхоти", – розповів командир 21-БМ "Град" 118-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Рябий".

"Налякати – це для нас не цікаво, ми хочемо вражати ціль. Коли ти вже маєш досвід, то наводишся вже не посередині, знаєш, на скільки зміститься, мій навідник – спеціаліст, поспілкуєтеся", – додав "Рябий".

Робота навідника "Болі"

Навідник – невисокий активний і веселий боєць на псевдо "Боля". Командує бійцями, наказуючи їм підвезти впритул до машини прицеп – щоб бути ближче і вище до "Града". За веселим дійством ми спостерігаємо зі сміхом.  

Коли камера вмикається, відбувається ефект "кролика". "Боля" стає серйозним і покроково, наче читаючи інструкцію, розповідає про свої дії на передовій. 

– Приїжджаючи на бойову, водій автомобіля подає живлення гідравлічного…

– Так, припиніть мені розповідати інструкцію! Говоріть "живо"…

– Нє, ну зачекай. Добре. Приїжджаємо на бойову, включаємо, на скільки це все швидко, працюємо, виставляємо приціл, кутомір, звіриться з бусоллю – і ми готові. Півтори хвилини – і все, к**пи там. Півтори-дві хвилини вистачить. Вночі до 2,5 хвилин ми працюємо. Хто хоче більш швидко – прошу. Нехай майстер-клас покаже. Давай.

Включив живлення, підняв установку, повернув праворуч, подивився в бусоль, все. 

Я підводжу приціл, підвів приціл, підвів собі кутомір, виставився на кутомір, навівся на бусоль, він навівся на мене, ми звірились і ми готові.

Тим паче ми вже спрацьовані, на скільки це все швидко, аби було що, аби побільше цілей і все так. 

"Ласточка" за 40 років зносилася, але стріляє точно

Я дивлюсь на стареньку автівку і розумію, що їй не один десяток років. 

Де та новенька техніка західного зразка! Але маємо, що маємо, як казав "класик". Добре, що ще ця зброя працює – завдяки золотим рукам і грошам самого екіпажу. 

– Як вам ця система?

Навідник "Боля":

– Це нерви, я вам кажу, це такі нерви. Ця ласточка, буває, робить по-різному, я вже ніби її знаю за цей період часу. Взагалі, по-різному працює, то може щось відмовити, то ще щось, то ще щось. Її, буває, і гладиш, буває, і б’єш, по-різному буває. За 40 років зносилася вона, але точно добре працює. Ми її отримали весною 2023-го, перед цим рік у піхоті провели, потім отримали цю машинку.

– О, я вам розповідаю з приводу цієї машини. Приїжджаю я в одне місце, беру цю машину. Гнав 16 годин, 550 кілометрів, кожні 10 годин я ставав і заливав воду по 10-15 літрів, бо вона кипіла. Уявляєте, що таке 16 годин? У травні почався ремонт, ця машина не працювала, не було настрілу. Я дуже нервував, ця машина мене до сліз довела, хоч я вважаю себе дуже-дуже сильною людиною. Хотів ту людину розірвати, яка сказала, що тут все буде добре. 

"Морально-психологічний стан став таким, що я не міг витримати, витримати скільки – один за одним пішов, одне за одним, але подивіться на мій теперішній стан, і на кількість настрілу, і на кількість цілей, і на кількість вбитого ворога", – наголосив навідник.

– Гарно як стріляє, воно аж по тілу мурахи, але ж може і по тобі прилетіти, – це вже номер обслуги БР-21 "Град" 118-ї окремої механізованої бригади ЗСУ на псевдо "Беус Плюс" оцінює "красу" роботи "Града".

У перший виїзд військових обстріляли з літака

"Страшно було, звичайно. Перший раз дощ йшов, пам'ятаю. Ми під дощем стояли, дві машини тоді виїхали. Ми тоді виїхали, нас з літака обстріляли", – пригадав чоловік.

У свою чергу, командир "Рябий" розповів, що перший виїзд забув ключ, яким стріляти. 

"Мені соромно, звичайно, про це розповідати, але я професіонал. Тоді ще був тільки... Ну і, нас там, видно, спалили, і по нас відпрацьовували з літака. Пощастило, ми стояли на горбу і все прийшло в інший горб", – поділився військовий.

Командир додав, що пізніше підвезли ключ, тож військові відпрацювали з двох машин. 

Як військові атакують снарядами

"На початку снарядів не був такий великий дефіцит, ми могли з двох машин валити. Це було дуже круто, по 20 штук з однієї, гарно було", – зауважив "Рябий".

Про перехід з піхоти до артилеристів

– Як воно – перейти з піхоти в артилеристи? 

"Мабуть, усі очікують, що стало легко, але не стало легко. Є свої труднощі, свої напруження. Тому що для мене набагато простіше було бути гранатометником, тому що в тебе є одна трубочка, а тут у тебе 40 труб, які доводиться постійно ремонтувати і перейматися. З гранатометом я міг спуститися в ямку, а з машиною я в яму не спущуся, це відповідальність за машину і за роботу. Для нас дуже важливо, коли є команда, щоб виїхати, щоб ми вклалися в той строк, який нам дають для вистрілу", – наголосив "Рябий".

У свою чергу "Беус плюс" розповів, що всюди важко. Піхота є піхота, там копаєш, якщо хочеш жити, то ти окопуєшся, додав він.

"У піхоті, так, треба дуже багато адреналіну і здоров’я. Хлопцям там не позаздриш. Якщо хороший піхотинець, я не позаздрю, скільки це перекидати лопатою. Там, де є, там і ямка. Це звичка піхоти – шукати схованку", – розповів "Боля".

Які емоції відчувають військові під час роботи

Навідник поділився, що коли попадаєш, добре попадаєш, то командир показує, що все добре – тоді "адреналін забирає з тебе все, я розумію, чому я сюди йшов, в першу чергу".

"Найкрутіше, це коли пташкою ти повертаєшся з вогневої. Нам там не обов’язково щось дивитися, якщо ми бачимо таку штуку, то ми задоволені. А якщо ми не попадаємо, то я одразу впадаю в депресію", – сказав "Рябий".

І тому, коли ми виїжджаємо з БР-ки, для мене принципово важливо, щоб останній обстріл був ідеальний, тому я тоді відпочиваю нормально, додав він.

"Це такі емоції. Я завжди хочу "жарити" їх (ворогів – ред.). Якщо добренько, а ще якщо дадуть побільше, це для мене взагалі", – зауважив навідник. 

Також командир додав, що найкраще, – це коли накривав "Град". 

"Після того ти відчуваєш силу того, що ти несеш цим "щасливим" людям. Двостволка – це вийшло, летить, прилетіло. Є ще ці хоча б секунди, а коли накриває "Град", я вам розкажу, які це відчуття: зверху починає гудіти, все підіймається, секунди і прилітає усюди. Один момент – усюди", – поділився військовий.

Не десь, кудись, а всюди. І коли бачиш сам "приліт", цю помаранчеву пляму, мені здається, що пекло саме так і виглядає, – додав "Рябий".

Про постійний ремонт техніки

"Беус плюс" зауважив, що вона стара. Звичайно, робити її треба постійно, бо ламається – грошей дуже багато там, дуже багато.

– Своїх?

– Грошей не стільки так. Запчастин, паливно-мастильних матеріалів на свій проїзд.

– За свої кошти, ми отримуємо кошти. За все, резину купуємо, все. 

Якщо ти їдеш на війну, ти ж для чогось їдеш, от ми приїхали, вибачте за вираз: "Жарити ка**пів". Хочемо, щоб вона робила, то і платимо свої кошти. 

"Рябий" пригадав історію: температура плюс 60, літо, контрнаступ. Валимося, машина вже тоді, ми вже в неї вклалися повністю, вже з неї зробили хорошу машину. Приїхали на вогневу, вогнева була така, ближче до фронту, тому ми трішки боялися. Таки все наводимося, командир наш "Соб" каже – у мене тут не ловить зв’язок, я трішки відійду, візьму координати. Він відходить, дає нам координати по рації, ми наводимося. Все, чекаємо, я думаю, 5 хвилин почекати треба, поки там вийде, запалюю цигарку, а тут машина наша бере і стріляє. Сама. Взагалі ракета летить сама. Я думаю, що це жарт. Стрільба без команди. Зараз буде мені по рації. Тут хоп, ще одна ракета летить, сама вистрілює, я вже просто не знаю, що робити. Біжу до машини, відключаємо все, по рації: "Ви попадаєте, ще три туди!" Я включаюся, "насипаю" ще три, в цей момент позаду починає горіти трава, температура плюс 60 – навколо машини все горить. Командир по рації: "Ще десяток туди". Я прийняв тоді рішення переїхати в інше місце, тому що не могли згасити траву, переїхали і розвалили к**ів. 

Про назву "Чіка-Бамбоні" 

– Чому ваша машина називається "Чіка-Бамбоні"?

"Це пішло ще з піхоти. У нашому екіпажі: я, навідник і цей хлопець обслуги, ми з самого початку разом, два роки війни. І якось ми як залітали в двіжуху, в нас питали: "Як справи?". І ми відповідали: "Чіка-Бамбоні", що означало – добре. І так нас почали називати, прив’язалося", – відповів командир.

Про дружбу військових

– Які у вас радощі тут?

"Боля" відповів, що це його "братва". 

– Побратими. Що ще?

– Що ще? Люблю свою машину. Дуже. Це для праці, я ж кажу, це "оркожарка". Це сковорідка страшна, вона так жарить, я вам кажу. Я тут для того, щоб ці "нєчість" відповідала. 

"У мене просто золоті хлопці, у нас немає взагалі ніякої субординації, ми просто друзі, ми знаємо, що ми робимо, у нас одна сім’я", – заявив командир.

Який побут у "Чіка-Бамбоні"

"Рябий" розповів, що вони зараз миються з пляшки.

"От так от з пляшки, помилися, біля вогню погрілися, який побут? Постійний інтернет, шикуємо, хоп. Просто треба бути мужиками, як може бути холодно? Я коли чую, що хлопці десь в тилу кажуть, що їх посилили в якійсь бетонний ангар і їм холодно. Вам холодно? Приїжджайте, ми зігріємо. Ми тут паримося, щоб нас не розх*рили, який побут? Ми добре живемо, у нас є "Старлінк", "Екофлоу", всі "двіжухи", – додав командир.

У свою чергу, "Боля" розповів про місце, де військовим було спати найважче.

"Найжорсткіше, де ми спали – це я, "Беус" і "Ряба" – спали ми на Грабовському. Тоді дуже важко було, потрапили під денний дощ, були голі й босі. Це ми в піхоті ходили туди десь в одне місце втрьох, і ми тоді дуже сильно намокли. Після того ми проаналізували, і дерева теплі були. Ми дерева обіймали,  наскільки ми померзли – це було дуже-дуже холодно, але ми витерпіли. Відбули свою зміну так, як є. Прийшли, після того є плащ-палатки і в кожного пончо, кожен пристебнутий", – наголосив чоловік.

Історія "Беус-плюса"

Номер обслуги "БР-21 "Град" 118-ї окремої механізованої бригади ЗСУ 17 березня прийняв присягу прямо у військкоматі. Прийшов і сказав, що хоче воювати. 

– Так розумію, що ваш брат теж на війні?

– Так, старший, ми з ним з початку війни пішли. Він по повістці прийшов, а я добровільно. Він пропав 7 грудня, вийшли на бойове завдання, Роботине, вийшли на бойове завдання і пропав без вісти. 

Військові про втому від служби

"Ми втомилися дуже, ми вже хочемо додому. Вже каша, вже відчувається психологічно, у нас дуже молодий колектив, у мене немає дітей, я їх дуже хочу, моя дівчина дуже хоче", – ділиться командир "Рябий". 

"Беус-плюс" каже, що йому теж страшно.

"Я теж жити хочу, дітей хочу. У мене навіть дітей немає. Дітей хочу, але, якщо треба, то так треба, а що вдієш? Нам тут жити, наші діти… В мене є дві племінниці, я хочу, щоб вони краще жили", – наголошує чоловік.

"Коли приїжджаєш у відпустку, ти як поранена зебра. У тебе стільки справ і роботи. І туди хочеться поїхати, і туди, і там посидіти. Часу ні на що не вистачає, 7-10 днів. Нас на 7 пускають, тому що нас мало. І ти і туди, і сюди – ти не можеш насолодиться, відпочити морально", – поділився навідник "Боля".

Чоловік додав, що йому хочеться "повернутися назад завжди". 

"Дома, повітря, добре. Я втомився спати на розкладачці, мало місця, постійно як хомяк якийсь, Київ висить, гуляє, ви зрозумійте, я теж хочу погуляти, "повисіти", одягатися. Я люблю сорочки носити дуже", – каже військовий.

Навідник наголосив: зрозумійте, нижчою кастою будете ви, покоління нове не виросте, а ще одне – не забувайте, що там "крадуни" кругом.  

"Перестаньте красти, рвати цю Україну, ми одна з найбагатших країн світу. Все є в нас, і нам варто потерпіти рік-два і повірте, ми ворогів доженемо до Кубані, якщо ми всі витримаємо, перетерпимо це все", – наголосив "Боля".

Командир додав, що коли бійці вже всі на нервах, коли вже допікає, "ти вже не можеш". 

"Це вже в основному кінець БР-ки, коли ти вже пару тижнів в оцій всій метушні не спиш днями на вогняних. Ми вже сваримося. Буває мить, коли ми вже всі розсваримося, ми сідаємо, просто не спілкуємося. А в одну мить встаємо і починаємо просто мовчки робити свою роботу. Тобто, я навіть не знаю, хто в чому для себе находить мотивацію, але вона є, вона була, і відчувається в нас у колективі, коли всі працюють. От в цей момент, коли починається "двіжуха" і несеться, ти викупаєш силу колективу, коли от робота кипить, снаряди летять", – додав "Рябий".

Посвята для знімальної групи "5 каналу"

Наостанок, перед тим, як напоїти нас кавою, погодувати та побажати гарної дороги, артилеристи влаштовували для нашої знімальної групи посвяту. Це таке дійство, коли з напрявляючих БМ-21 "Град" (труб, з яких вилітають снаряди) вигрібається мазут чи що там залишається після відстрілу ракет, і всім цим розписується обличчя бійця. А в нашому випадку – журналіста і оператора.

"Чіка-Бамбоні, реактивники. Репортери вирішили приїхати і пройти курс молодого бійця. Зараз ми їм усе зробимо, як в Збройних силах України, щоб не казали, що це їм "цецьки-пецьки". 

– Так, готова?

– Ну так.

– Прекрасно. Ти сказала ("Боля" звернувся до Калиновської – ред.), що тобі море по коліна, готові? "5 канал" проходить посвяту, ура!

– Ура!

– Красота.

– Як емоції?

– Хороші.

– Без цього нікуди, ми позитивно дуже живемо. Вже два роки, але на позитиві, як по-іншому?

– Шановне панство, як вам посвята?

– Сподобалося. 

– Пані Ольго, як посвята вам?

– Я поки себе не побачу, то не скажу як посвята. Не видно.

Розмальовані і щасливі – бо години, проведені з цим екіпажем, додали нам позитиву, драйву та гарного матеріалу – ми покидаємо бійців "Чіка-Бамбоні". Щоб одного разу зустрітися знову… 

"Дякую, за те, що ви до нас приїжджали, хай вас люблять, головне – об’єднуйтеся, любіться і допомагайте. На кожного військового – один волонтер. Зрозумійте це, виграємо війну, рік-два потерпимо, і покараємо орка, к**па, як би їх не називали, покараємо", – додав "Боля".

Читайте також: Історія одного штурму, або Як дрони змінюють війну – "Невигадані історії".

Дивіться також: 

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.