Він став відомим на увесь світ українським руфером, після того як 2014 року в Москві пофарбував радянську зірку в синьо–жовтні кольори. Повернувшись зі США після початку повномасштабного російського вторгнення, Mustang Wanted пішов у військо – спершу керував безпілотникам, потому став піхотинцем.
У програмі "Хто з Мірошніченко" він не лише розповів про мотивацію, росіян, політику та політиків, цивільних та жінок в армії, а й запропонував ведучій Анні Мірошниченко долучитися на війська.
– Ми коли списувалися у Фейсбуці, я запитала як до тебе звертатися? Ти мені сказав – Максим, потім я відкрила Вікіпедію і там абсолютно інше ім’я, потім мені сказали що в тебе ім’я Слава Україні. Я думаю всім буде цікаво як до тебе звертатися, яке твоя справжнє ім’я?
– Як хочете.
– Є в тебе позивний?
– Вайт, я не вигадував нічого, можете вигадати мені кращий, бо ця проблема є.
– А чого Вайт?
– Прізвище таке.
– Справжнє прізвище – Вайт?
– Так
– А в паспорті як записано?
– Як у Фейсбуці.
ПРО ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ
– Початок повномасштабного вторгнення – де ти конкретно застав?
– Як справжній патріот – закордоном. Так склалися обставини, я вже був, не пам’ятаю скільки часу, можливо 4 місяці я був закордоном до початку повномасштабного вторгнення
– В різних країнах ти жив?
– Був у США, жив так, як жив, іноді трошки порушував закон, робив трюки, тренувався, читав. Моя українська позиція, чи можна так її назвати, вона незмінна була тоді і зараз, тобто мені не треба було нічого змінювати. Якщо я їхав закордон до цього колись, я собою був завжди. Можливо я міг би більше зробити і зараз. Я вважаю, всі ми маємо більше робити зараз, але ніяких сильних змін не було, якщо спілкувався до цього вторгнення з американцями, звісно я їм розповідав як все є на мою думку.
– Ти розумів що рано чи пізно повномасштабне вторгнення почнеться?
– Ні.
– Ти думав, що росіяни не попруть?
– Я не знаю майбутнього, дуже легко зараз казати, що я знав це, відчував і таке інше, я не знав цього. Коли почалися ці навчання масштабні восени, я вже слідкував за цією ситуацією, я намагався дивитися різних, чи можна казати, аналітиків, при чому я досить серйозно до цього підходив і це не були якісь джерела – от зараз почнеться чи не почнеться. Намагався дивитися яка кількість особового складу, що вони роблять і які вони планують робити дії. Мій прогноз був…Я з кимось переписувався, що щось відбудеться, я не думав, що буде прям таке повномасштабне вторгнення, я думав що щось погане вони точно зроблять, бо багато було накопичено ресурсів, і до цього все йшло.
– Починається повномасштабне вторгнення, ти за кордоном, ти бачиш ці повідомлення, які твої дії були?
– Я написав пост в Інстаграм. Інформаційний фронт. Я більше нічого… Можливо я міг піти, можу казати, когось вбити, росіянина, але я знаходився в США, в мене там якась аудиторія є в Інстаграмі, я написав що думав і все.
– Коли ти приїхав в Україну?
– Не одразу, я не міг одразу виїхати. Я пропустив мабуть піврочку війни точно, думаю, десь так.
ПРО ПІДГОТОВКУ ДО СЛУЖБИ
– А коли ти приїхав в Україну, ти одразу виїхав – ну все, чи ти їхав в Україну з думкою що ти підеш воювати?
– Я розумів, що це станеться, потім до мене підійшли біля АТБ, ТЦК, дав мені повістку, це жарт. Пішов в армію, як і всі. Тут немає якоїсь героїчної дивної історії, мені здається різниці немає – пішла людина, котра в Києві живе, або приїхала з–за кордону, мені здається всі однаково пішли в армію. Все. Більшість моїх знайомих дотичні до війни так чи інакше, але зараз я всім кажу що треба прискорюватися, мобілізуватися, хай в армію ідуть, я всім своїм знайомим казав це. Я приїхав в Київ, я не пам’ятаю скільки я тут був, чи тиждень чи менше, чи більше. Але всі чуваки, з ким я зустрівся, я їм казав, в мене хлопець знімав кімнату – я йому теж казав – братан, коли ж тебе мобілізують? Я йому розповідав, що краще намагатися здобути військову освіту зараз, щоб він прийшов не сотим возом, якщо він готовий до піхотного життя, бо це складно, щоб він готувався. Не в сенсі молився, а здобував якісь знання і тоді в нього буде трішечки більше шансів не померти.
– І багато охочих, після того як ти з ними говориш? Як люди сприймають після того як ти кажеш – ну, що, хлопці, давайте, давайте, ходім зі мною? Що відповідають?
– Я б не радив іти зі мною. Я казав, наприклад, ти не готовий ставати піхотинцем – вивчай дрони. Я давав поради конкретно що треба зробити, як отримати військову облікову спеціальність, мій коротенький шлях і якісь помилки – як зекономити час. В принципі, готуватися до смерті, бо це війна, щоб не було якихось завищених очікувань. Не знаю, я б не сказав, що я якийсь суперефективний воєнний чувак, я досить самокретично на все це дивлюся, є над чим працювати, багато чого. Хоча в мене є одна подруга, як я повернувся, вона сказала – я не здивована, це мало статися. Не знаю, може це образ якийсь, це уявлення людей, я про це не думав багато.
ПРО ПІХОТИНЦІВ
– 47 бригада в тебе, так?
– Так
– І ти піхотинець?
– Вже так. Вивчав БПЛА, а потім мене перевели в піхоту.
– А чого так?
–Не знаю, але це було круто. Я потрапив практично без підготовки в піхоту, так навіть вийшло цікавіше, мені сподобалося. Ну як сподобалося? Це жахіття, моторошне і таке інше. Мені сподобалося, що я маю тепер цей досвід.
– В чому жахіття, ти піхотинець, ти кажеш, що це моторошно, що ти маєш на увазі?
–Вас намагаються всі вбити і час від часу це відбувається. Мабуть, це можна назвати жахіттям.
– Ти брав участь у штурмах, операціях: Роботине, Авдіївка, це там, де ваша бригада?
– Я не штурмував нічого, нас штурмували, я був на утриманні позицій. Я був не в Авдіївці, а на околицях, на коксохімічному заводі і зараз там наші хлопці знаходяться.
ПРО ЦИВІЛЬНИХ ТА ВІЙСЬКОВИХ
– Я традиційно запитую хлопців, які приїжджають в Київ – що не так в Києві? Що дратує в Києві?
– Нічого не дратує, я поїв, поспав, сходив до вас, отримав зброю, завтра поїду ще постріляю на полігоні і, сподіваюся, найближчим часом поїду працювати. Я нічому не дивуюся, є люди, котрі приймають участь у війні, є люди, для кого війни нема. Чи це дивно? Ні. Так було завжди, мені здається, так що нічого такого дивного я не бачу.
– Ти бачиш зараз прірву між цивільними і військовими? В мисленні, поведінці, поглядах на життя?
– В мене немає такого повного відчуття що я військовий і взагалі я пару разів таке чув – от там, на нулі, чомусь там, де я був, казали просто позицію, назву позиції і все. Для мене це трохи дивно. Різниця, нажаль, є, і вона є в сприйнятті війни, типу люди дивляться Ютуб і їм здається що все в принципі непогано, якщо таку людину відправити на позиції, то вона зрозуміє, що все дуже страшно і звісно буде різниця розуміння. Я вважаю, що треба мобілізовувати людей, залучати їх активніше до участі в цих подіях.
– Ти розумієш, що є категорія людей, які свідомо не хочуть дивитися історії про війну, вони не хочуть дивитися історії з військовими
– Я їх теж не дивлюся, мені це не дуже цікаво. І це нормально. Якщо людина не дивиться історії про війну, але вона тренується не для того, щоб просто тренуватися, а для того, щоб бути готовим воювати, це окей. це їх шлях.
– Є ще люди, які прото не хочуть помічати війну…
– Є різні люди…
– Треба до них достукатися, щось їм сказати…
– Ви цим займаєтеся.
– Та ми не можемо через інтерв’ю. Ти викладаєш дуже класну людину класного військового, дивишся перегляди, а там наче люди і не зацікавлені.
– Купуйте рекламу.
– Проплачувати?
– А що робити?
ПРО МОТИВАЦІЮ
– Може люди вже втомилися?
–Це з приводу мотивацію. В окопі отримується мотивація просто супервелика. Якщо людина втомлена, вона може поїхати на війну. І зрозуміти, що вона ніколи до цього по–справжньому втомлена не була. Навіть мене мотивує, я вам так скажу, я хочу повернутися і більш ефективно працювати, наприклад, якщо зараз буде можливість повернутися, прям сьогодні, на коксохім, я знаю, що я там можу зробити корисного. Але нажаль це так не працює – захотів, не захотів, щось вигадав. Є наказ, або його нема або буде інша робота, я цього не знаю.
– Армія як глобальна машина – це для тебе складно? Багато там радянщини ти побачив? Багато того, що ти хотів би змінити? І це демотивує військових…
– Дуже багато, але я не знаю як їх вирішити, тобто в мене є якісь ідеї. Сама проста ідея, це, наприклад, беремо якийсь 88 батальйон, сподіваюся, такого не існує, тому я його і назвав. Ви про нього щось чули? Не чули. І я теж. І ніхто про нього нічого не чув. Але у них є, наприклад, прес–офіцер, а вони, наприклад, приймають участь в активних діях, він просто неефективно виконує свою роботу, тому якщо взяти вас на його місце, ви будете більш ефективно це робити і вцілому стане краще, тому я вважаю, що треба залучати більше людей. І це про ефективність, тобто головне навіть це не корупція, кумовство, все це безпосередньо присутнє, але вже зараз іде рубілова, головне це ефективність. Її треба підвищувати усіма шляхами.
– Є ще така річ як бюрократія, військові розповідають, що є журнал шкарпеток, журнал мила. Це досі збергігається в армії?
– Є багато мемів на цю тему, це не саме погане, з того, що є. Погане може бути… Ціна помилки дуже висока. Можете спланувати якусь операцію і помилитися, потім помилка одного генерала – помилка одного ротного і потім помилка командира відділення і в результаті у вас величезні втрати, але від цього, здається, нікуди не втечеш.
ПРО РОСІЯН ТА ПУТІНА
– В тебе є знайомі росіяни?
– Так. В мене є один, я його знайшов, це було складно, один росіянин–росіянин. Я його з дитинства знаю, це мій маркер їх поглядів. Я в нього запитую, він мені розповідає про нацизм, фашизм. От такий один є. Це не пряме спілкування, це як дослідження.
– Ти, дослідивши його поведінку і тактику, можеш описати яка мотивація зараз у росіян?
– Я розумію трошки краще росіян, котрі не воюють. Котрі воюють, я думаю це гроші і все. І маленький відсоток тих, кому дійсно подобається воювати. А росіянам пропаганда – на цьому все побудовано у них. Вони дивляться телевізор. У них зараз складні події, вони і президента свого не люблять
– Та ладно…
– І НАТО не люблять, і війна їм подобається, але вони не хочуть туди іти, тому що це не та війна, як в Сирії, коли ти сильний, а супротивник слабкий і ти можеш робити, домінувати, це прикольно так воювати, а тут неприкольно. Немає таких, я думаю, спогадів у них що типу приїхав, повоював, все клас. Ні, їм тут погано і так і має бути, але це загадочна російська душа.
– Ти сказав, що вони не люблять путіна. Я так не вважаю, мені здається, що для них це такий ідол. Дивишся інтерв’ю, вони поганого слова…
– А вони не можуть сказати погане, тому що їх закриють. Це їх пригнічує ще більше і це прикольно, їх пригнічують там чечени і в них це теж проблема є і цей конфлікт зріє–назріває і це круто, що вони є в цьому сенсі. Вони принижуть росіян і росіяни це знають і нічого з цим зробити не можуть.
– Ти припускаєш, що станом на зараз ситуація може скластися так, що буде певне замороження конфлікту?
– Таке може статися, так. Наскільки це небезпечно? Тут треба мати дуже багато даних – який стан, кількість, підготовка нашого війська, який стан у наших ворогів і приймати рішення. Я думаю, це складно. Я не думаю, що це легко, сказати, що продовжуємо або зупиняємося або про щось зміни… Я поки продовжую, я роблю свою роботу, мене це хвилює більше.
ПРО ПЕРЕМОГУ
– Як ти бачиш перемогу? Вийти на кордон, зупинитися?
– Думаю, що треба взагалі робити. Задачі є більш реальні – відбитисЯ від ворога, це вже круто, хоча б так, на мою думку. І після цього, якщо в нас є такі можливості – рухатися вперед і це складно. Думати – а що ж я буду робити, якщо ми переможемо? Мені здається, такі думки з’являються в людей, коли вони дуже довго сидять вдома. Я не думаю, що такі думки з’являються…Я про це не думав на позиціях жодного разу.
– А про що ти думаєш на позиціях?
– Про все думаю, більше про відчуття, а не розуміння. Я не думав, що на війні буде легко, ніколи так не думав, це я відчув. Тепер я просто можу краще зрозуміти людину, котра проходить цей шлях. Люди, котрі взагалі не мають ніякого досвіду, вони швидше за все не зрозуміють. Це те, що я бачу. Я спілкуюся зі своїми знайомими, котрих я вважають розумними людьми, і в них якесь розуміння і уявлення війни, мені здається, воно все більше від реальності в бік іде. Мабуть, так воно і має бути.
ЯК ЗМІНИЛА ВІЙНА
– Як ти думаєш, ти сам змінився за ці півтора року? Можливо ти дорослішаєш?
– Старішаю, коліно болить тепер.
– Спина, коліно?
– Да.
– Якісь думки, можливо інші з’являються, цінності абсолютно інші?
ЩО МОЖНА РОБИТИ В АРМІЇ
– Можливо. А ви не думали, до речі, до армії піти?
– Я знала, що ти будеш питатися. Ні я не думала.
– Чому?
– Пресофіцером, ти хочеш сказати? Ми зараз закінчуємо інтерв’ю, ти мені скажеш – іди в армію, будь пресофіцером, ти вже починав про це говорити, так? Приміром, в пресслужбі працювати.
– Це один із варіантів.
– В мене, до речі, дуже багато знайомих пішло і журналістів "5 каналу", до речі, реально пішли в бригади працювати в пресслужби.
– Можете і на бойову посаду піти.
– Наприклад?
– БПЛА, дрони, в штабі є багато всякого планування для розумних людей, це теж можливо, є РЕБ – радіоелектронна боротьба, є радіоелектронна розвідка, є дуже багато таких посад, крім штурмовика–піхотинця, дуже багато і вони дуже важливі, насправді.
– Я впевнена, що навіть заповнювати ці журнали, про які ми з вами говорили, це теж хтось має робити, хтось має привести ці журнали, хтось має працювати на кухні, якщо ти про це говориш.
– Я про інше кажу. Ні в якому разі про кухню. Хтось має зробити так, щоб цих журналів не було, може це будете ви. Тобто, є речі, які треба реформувати і бюрократія в армії дуже погана. Якщо хтось приведе це до ладу, то багато людей скажуть – як це добре, до нагороди цю людину.
– Я б все ж таки переклала відповідальність на певні міністерства, які займаються цифровізацією.
– А це даремно
– Дію зробили, можна зробити щось подібне, типу Дії.
– Це не так легко. Якщо у вас є натхнення, ви можете спробувати, вам будуть вдячні люди за це і це теж наближає перемогу, якщо ми про перемогу кажемо. Це може виглядати як дрібничка, але це важливі зміни і це круто. Якщо чесно, я вважаю це більш важливим, ніж…
– Ніж те, що ми зараз робимо?
– Да, ніж інформаційні війни, фронти і все таке інше. на мою думку так.
– Ну дивись, якщо навіть працювати в пресслужбі в бригаді, все одно я буду висвітлювати твої дії, приміром, те, що ти робиш, те, що розповідаєш, це теж буде висвітлення, якщо я буду працювати з інформацією?
– Да, але ви будете краще це робити, я думаю, будете більше знати, більше розуміти, можете допомогти конкретному підрозділу стати кращим, а вони стануть більш медійними, наприклад, і в них буде краще забезпечення. Або ви можете налагодити якийсь процес, не обов’язково там буде приставка "прес", може там буде щось інше і це круто.
– Я не виправдовуюся, я не думала про армію, взагалі не думала, хоча я нікуди не виїжджала, живу в країні. Чи висвітлюю я тебе, роблю тебе медійним? Так, роблю. Це теж певна історія.
– Ні, я думаю ні. По–перше яка ніяка медійність є, окей, якщо вона з’явиться, що я з цим зроблю? Скоріше за все нічого. Як я це використаю? Ніяк. І який в цьому сенс. Я не бачу великого сенсу, якщо чесно.
ПРО ЖІНОК У ВІЙСЬКУ
– А багато жінок поруч з тобою служать? З багатьма жінками ти познайомився на війні?
– В нашому підрозділі дві жінки. Це теж цікава тема. Є жінки, котрі воюють більше, ніж я і вони зробили користі більше, ніж я. Але в середньому, якщо ви прийдете на позицію, там будуть чоловіки. Іноді жінки бувають як бойові медики. Тобто, якщо подивитися скільки жінок в армії, можливо їх там, я різні бачив цифри, 50 тисяч. Просто якась цифра 50 тисяч. Але з цих 50 тисяч – які вони займають посади? Скоріш за все це військкомат і такі речі. Хтось з них безпосередньо воює, але в чуваків підгорає від того, що кажуть – ви воюєте і от жінки теж воюють. А чувак, піхотинець, він приходить на позицію і він цих жінок ніде не бачить, бо більшість піхотинців це чоловіки. І це правда. Але є жінки, і вони круті. Ви знаєте, що можете ще робити? Ви можете стати командиром екіпажу. Ви можете навіть не літати, ви можете налагодити цей процес. У вас є медійність, ви збираєте пару мільйонів грошей на ваш підрозділ і берете молодих чоловіків, не таких, як я, а більш молодих. Я вмію літати на FPV, наприклад, ви берете мене просто пілотом, берете ще когось, збираєте групу з 4 людей, або збираєте 3 таких групи і далі приїжджаєте на штат, плануєте, наша група буде створювати вогневе прикриття з повітря і це буде класно.
– Мені треба подумати.
– Подумайте, обов’язково.
– Я подумаю, перший раз мені таке пропонують. Але ваш посил я зрозуміла – головне, щоб не знецінювалася робота кожного з нас, ми ж там собі якось придумуємо, що ми хочемо цим займатися, нам здається, що ми якусь користь несем.
– Це все ілюзія. Так само, як я можу сказати, що я роблю або робив якусь користь. тут іде війна і якщо ми не робимо щось для армії або безпосередньо для того, щоб виграти, то це не так важливо зараз. Це моя така думка. Я можу кататися на скейтборді і робити суперкруті трюки, це важливо, це мистецтво, це круто, це прекрасно, але зараз не на часі. Зараз треба воювати. І так, можна кататис на скейті і збирати гроші. Тут вже про ефективність – скільки я можу зібрати грошей? Тисячу доларів? Тоді мені треба іти і ставати штурмовиком. Якщо я збираю дуже багато грошей і роблю це ефективно, збираю купу дронів, то круто, я вважаю, такі люди мають збирати гроші, але таких людей небагато. А всіх інших треба мобілізувати.
– Фантазуємо на фінал. Закінчується війна, якось вона закінчується, я не буду питати про плани і коли ти будеш одружуватися. Кататися на скейті, як ти щойно сказав, ти хочеш в Україні чи ти виїдеш?
– Я не знаю, тут такий інтимний моментик – чи доживу я до кінця цієї війни – я не знаю. Мені здається – краще не думати про таке, не думати, що дожевеш, нащо жити з такими очікуваннями? Потім оп, несподіванка. Краще думати про те, що зараз. Тобто, я знаю точно, що я повернуся на війну. Ось це майбутнє. А політики, життя в Україні, суспільство – це все на другому плані.
– Ти політикою не цікавишся зовсім зараз?
ПРО КЛИЧКА, ЗЕЛЕНСЬКОГО ТА ПОЛІТИКУ
– Я солдат. Виходить, що цікавлюся.
– Так, я згадую розмову твою із Кличком. Він сказав – чому ти займаєшся тим, чим ти займаєшся на мостові, чому ти не йдеш в АТО, він сказав.
– О, до речі, згадали ви це добре. Він, здається, казав щось про армію.
Він сказав – іди в армію. Ти говориш – я був в армію.
Віталік, гоу в армію.
– На той етап ти вже був в армії?
– Ні, я не служив в армії, я їздив – військовий туризм, ось чим я займався час від часу, в армії я не був. Я вважаю, що армія реально, деякі гріхи, може пробачити. Тобто, якщо Віталік зараз піде в армію – я скажу, Віталік, красава. Не дивлячись на все, що він зробив, це треба ще подумати над цим, але я не стосовно мене, я скажу – окей, було то й було, але ти красава, ти пішов в армію. Якщо він туди пішов, звісно, він можновладець, управлінець і таке інше. До речі, це цікаве запитання. Якби Веталь пішов в армію і залишив все, як є – воно б стало більш ефективним чи ні?
– Керування містом?
– Так, Віталік завтра, каже, все дістало, я пішов воювати. І взяв дрон, літає собі чи там на БМП їздить, просто поїхав і все, воювати. Уявляєте, якщо раз – рівень корупції знизився, якщось воно стабілізувалося, стало краще – може таке бути?
– Зустрічне питання – якщо Президент країни каже – все, я пішов воювати, я піду в 47–му бригаду – чи буде країна функціонувати без Президента?
– Без Президента я думаю ні, а без Віталіка можливо так.
– Якесь у вас особливе ставлення, відношення
– Я не бачу його ефективного керування. До Зеленського теж багато питань, але зараз він ефективний хоч в чомусь і він це робить і на даний момент часу немає кращого рішення. Тобто, ситуація скадна і так, а Віталіка, якщо наприклад, поміняти мера в Києві, я думаю, може стати тільки краще.
– Наостанок, сто разів запитували – щоб ти зараз пофарбував?
– Нічого б. Мені це не цікаво, я про це не думав. Краще попрацювати на дронах ефективно.
– Дай Бог, в тебе все вийде.
– Дай Бог.
– Складна розмова, але дуже цікава, правда. Мені здалося, що більше я говорила, але то таке. Трошки долучуся, попрацюю трохи. Друзі, ми залишаємося посилання на карту для підрозділа, наш герой сьогоднішній збирає на FPV дрони, давайте допоможемо трошки нашим хлопчикам, наших захисникам для того, щоб вони мали можливість наближати нашу перемогу. Я тобі вдячна за розмову, до зустрічі, давай за рік зустрінемося.
– Як піде.
Долучайтеся до збору за посиланням:
https://send.monobank.ua/jar/8HTnWDsGuE
Дивіться і читайте також: "Єдиний телемарафон убив мобілізацію" – Мартін Брест у "Хто з Мірошниченко?"
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.