"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам, чому мирний договір з росією не вартий паперу на якому написаний.

Дивіться повний випуск програми:

Уже наприкінці 2023 на Заході усе частіше почало лунати – "військовим шляхом війну в Україні не вирішити", "потрібно домовлятися з кремлем", Варто очікувати, що у 2024 ця риторика лише посилиться.

Достатньо згадати історію

На це можна зауважити дві речі. Перша – кремль не збирається домовлятися взагалі. А друга – договір з росією не вартий паперу на якому написаний. Достатньо згадати історію. Як ми майже виграли війну, примирилися, дали аргресору час підготуватися краще і програли.

Ситуація у 1918 році, "Брест-Литовський мирний договір"

Рік 1918-й, лютий. Загони під командуванням муравйова захоплюють Київ. У місті – червоний терор. Пограбовані крамниці і тисячі вбитих. П'яні матроси мало не розстріляли навіть керівника маріонеткової УНР Рад Миколу Скрипника, прийнявши його за якогось генерала-імперіаліста.

Між тим у Брест-Литовську – мирні переговори. Німеччина та Австро-Угорщина домовляються про закриття Східного фронту з росією та Україною. російська більшовицька делегація продовжує наполягати, що "Центральна Рада – "хунта", а "справжній український уряд – "червоний". троцький навіть приводить на переговори начебто "представника цієї "кривавої України". Проте з шахраєм – таке промовисте прізвище більшовика – ні австрійці, ні німці справи вести не бажають.

Урешті 3 березня радянська росія на вимогу леніна підписує "Брест-литовський мирний договір", за яким визнає існування Незалежної УНР з кордонами по самісінький курськ. Також імперія втрачає Польщу, білорусь і Балтію.

Звістку про підписання Брестського миру голова Центральної Ради Михайло Грушевський почув десь під Сарнами, у польових умовах. Кажуть, дізнавшись, заплакав. Можливо, історик відчув вину за згубну пацифістську позицію. А можливо, просто передбачив удари більшовицької пропаганди про німецьку окупацію. Утім нести відповідальність за долю молодої держави Грушевському залишалось уже недовго. Між тим товариш артем проводив новий експеримент на Донбасі.

Дії леніна

Віддавати Україну ленін не поспішав. Принаймні її частини. Ще до підписання "Брестського мирного договору" в більш-менш пролетарських центрах починають оголошувати псевдореспубліки. 7 лютого після вуличних боїв про створення своєї "радянської республіки" заявляють в Одесі.

Згодом більшовики кричать "Кримнаш". 11 лютого у Харкові кількадесят пройдисвітів заявляють про утворення такого собі "днр", точніше "дкр" зразка 1918-го року. "донецько-криворізької республіки".

"На цьому з'їзді було присутньо всього 75 делегатів. З них 49 голосувало за від'єднання. Якщо подивимось документи цього з'їзду, ніде ми слово "республіка" не знайдемо", – сказав заввідділом Української революції Інституту історії НАНУ Владислав Верстюк.

Власне "з'їздом" назвати збір кількох десятків "людей" важко. Навіть частина українських більшовиків була проти. На "волю населення" звісно ж посилались і навіть говорили про "референдум" у майбутньому. Проте реально Донбас навіть не здогадувався про заснування якоїсь "республіки".

Активна сепаратистська робота артема на початку 1918-го року в Україні протривала аж два тижні. Справжня мета створення псевдореспубліки – спроба поторгуватися з Німеччиною на переговорах з приводу майбутніх кордонів. Це не вдалося і ленін увімкнув задній хід.

"Негайна евакуація хлібу і металів на схід. Організація підривних груп, створення єдиного фронту оборони від криму до "великоросії", – мовиться у листі в. леніна до с. орджонікідзе, 14 березня 1918 року.

Армія УНР переходить у контрнаступ

Ще наприкінці лютого армія Української Народної Республіки перейшла у контрнаступ. Позаду на потягах, практично не розчохлюючи гвинтівок, сунули німецькі вояки. У боях з росіянами брали участь Січові Стрільці, Запорізький полк під керівництвом Петра Болбочана і Кіш Слобідської України Симона Петлюри.

"У 1917 році коли Петлюра зрозумів, що ніхто не дає йому можливість створювати армію, він створив перший добровольчий загін – кіш слобідської армії. Відправився на Харківщину і набрав з числа патріотів козаків", – сказав історик Станіслав Федорчук.

Деморалізовані більшовики на правому березі Дніпра практично не чинили опору. Київ вони здали без жодного пострілу. Єдиний регіон України, за який точилася серйозна збройна боротьба – Донбас. росія попри усі угоди вперто намагалася відстояти вугілля і сталь. Під добре відому пісню про "громадянську війну" в Україні.

"Вони відступали і відступали, і потім злилися в 10 армію, яку очолив Ворошилов і ця армія опинилася аж під царицином. Тобто сталінградом, волгоградом. І там уже тримала оборону царицина від донських козаків", – розповів заввідділом Української революції Інституту історії НАНУ Владислав Верстюк.

До кінця квітня територіальна цілісність України була відновлена повністю.

Київ повертається до мирного життя. Відновлює роботу уряд – під керівництвом Голубовича. Нову владу роз'їдає корупція. Доходить навіть до кіднепінгу, за участі найвищих посадових осіб.

Наприкінці квітня з власного будинку викрадено банкіра Абрама Доброго. Залізницею його доправлено до Харкова, де ув'язнено в готельному номері. Бранцю обіцяють свободу в обмін на 100 тисяч карбованців. Історія мала несподіване продовження. Через банкіра Доброго здійснювалися операції німецької армії в Україні. Тож німецьке командування влаштувало скандал. Німці провели власне розслідування і оголосили, що замовниками викраденнями було кілька українських міністрів, включно з Генеральним секретарем.

Важко сказати, чи справді українські міністри мали стосунок до викрадення банкіра, чи це був лише привід змінити неприємну для німецької військової адміністрації владу. Так чи інакше уже за кілька днів за мовчазної згоди союзників у Києві переворот. 

Прихід до влади Скоропадського

"За Скоропадського ситуація була трошки краща. Тоді був просто мир і більшовиків було відтиснуто німцями до етнічних кордонів етнічних і був такий мирний час, коли можна було будувати свою країну, але причина була практично залишалася практично та сама, що і з УНР", – сказав історик Ігор Гирич.

Як і сьогодні, 100 років тому Німеччина наполягала – "Україна повинна замиритися з радянською росією та чітко встановити кордони. А для початку – розвести війська". Скоропадський скорився.

Кордони тодішньої України, були значно більшими за сьогоднішні. Тут і частина білорусі, і нині російський стародуб та білгород. Війська розвели на довжелезному відтинку – від Куп'янська до суражу.

Але саме у цій буцімто "демілітаризованій зоні" росія одразу почала готувати загони для нового наступу на Україну.

Наступним пунктом після розведення військ мало стати підписання мирної угоди з чітким встановленням кордонів. Переговори тривали у Будинку Вчителя. Українську делегацію очолював сам гетьман Скоропадський. Очікувалося, що росію представлятиме сталін, але він замість себе прислав раковського з мануїльським. Їхнім основним завданням було затягування часу, а також – переговори з соціалістичною опозицією щодо антигетьманського повстання.

12 червня було підписано так званий "прелімінарний", тобто попередній мирний договір. росія визнавала Україну незалежною державою. Але він виявився не вартим паперу, на якому написаний. більшовики чудово бачили, що Німеччина от-от зазнає поразки у війні і просто вичікували, поки Україна залишиться з росією віч на віч.

Скоропадський теж бачив, куди віє вітер і шукав нових союзників.

"Скоропадський міг спиратися на промисловців землевласників, які мали російську політичну орієнтацію. І тому Скоропадський змушений був не стільки будувати незалежну Україну, скільки форпост для відбудови майбутньої великої росії", – розповів історик Ігор Гирич.

З охопленої вогнем реальної громадянської війни росії у спокійний і ситий Київ починають стікатися промисловці і фінансисти з усіх куточків колишньої імперії. Виплеканий німцями Скоропадський поволі змінює західний вектор своєї політики на Східний.

"Ті люди, які його очолювали – це колишні діячі "союза русского народа михаїла архангела" який тут в Києві в масовій кількості перебували. Потім були влучені в його структуру урядових – вони фактично цю ідею пропагували. Тому орієнтація на федеративний курс в кінці гетьманства Скоропадського, звідти і небажання спертися на українські сили", – сказав історик Ігор Гирич.

Повстання Директорії

Період псевдостабільності часів Скоропадського завершився з початком революції у Німеччині. Втрата опори у вигляді німецької армії перетворила гетьмана на голого короля. Повстання Директорії буквально за кілька днів вибило у нього владу з-під ніг.

"Знаєте чим ми відрізняємося від росіян – ми не відносимося до свого уряду як до чогось такого "дарованого небом". В них таке враження, що ото як від івана грозного, що "це все самодержця", "від Бога одержаний мандат на керування цією країною", "помазаник божий". І фактично до цієї влади зараз так ставляться", – сказав заввідділом Української революції Інституту історії НАНУ Владислав Верстюк.

Однією з помилок дипломатії УНР і Української держави була ставка виключно на германські сили. Після розвалу Пруссії та Австро-Угорщини Україна стала нікому не потрібною. Попри заяви про право націй на самовизначення, Франція та Британія більше були зацікавлені у втихомиренні великої росії. Без України.

Французький десант висадився в Одесі без жодних перешкод з боку підрозділів УНР. Французький корпус чисельністю у 15 тисяч одразу розосередився вздовж берегової лінії. Французи запропонували українцям і росіянам-монархістам свій план з 7 пунктів. Північ, центр і схід України контролюється директорією УНР, на півдні створюється російська директорія. Обидві директорії керують лише цивільним життям. Всі війська підпорядковуються французам і ведуть спільну війну з більшовиками. Ні Петлюра, ні денікінці на цей план не пристали.

Дії більшовиків

А от більшовики в Кремлі не придумали нічого ліпшого, як дістати з полиць план зразка 1917 року. Знову захопити Харків, знову створити там маріонетковий псевдоукраїнський уряд і знову вдавати, що "спостерігають за "громадянською війною" в Україні".

"Група військ курського напрямку" називається, чого вони сюди рухаються – теж для боротьби на Дону, а потім бах, і захоплюють Харків. Харків на початку 1919 року перетворюється вже в український фронт", – розповів заввідділом Української революції Інституту історії НАНУ Владислав Верстюк.

Така ж політика партії застосовувалася в Фінляндії, Литві, Латвії і Естонії. Потребу в цьому пояснив особисто вождь Ленін.

"Ну те ж саме в 1919 році радянський уряд очолював його хрістіан раковський, людина, яка з Україною до того абсолютно не була зв'язана. І раковський приїхавши ще в Харків писав, що "наш уряд не є самостійним, він виконує волю ркпб" і якщо взяти підручник, можна цей лист легко найти..Відверто писав, що ми тут просто ширма така", – сказав заввідділом Української революції Інституту історії НАНУ Владислав Верстюк

Підписання українсько-польського договору

24 квітня 1920-го, Варшава. Без пафосу і урочистостей відбувається підписання українсько-польського договору. Обидві сторони невдоволені. Петлюрі довелося зректися Галичини. Пілсудський відмовився від своїх зазіхань на відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року. Однак уже наступного дня відповідно до умов договору українсько-польське військо переходить Збруч і починає стрімкий наступ на Київ. Всього за 10 днів правобережна Україна звільнена від окупантів. Перші частини війська польського вступають у Київ вранці 5 травня. Більшовики без боїв у паніці переправляються на лівий берег.

9 травня на Хрещатику військовий парад. 9 травня 1920-го. На честь перемоги українсько-польських частин над червоною росією. Щоправда, святкували зарано: якщо прислухатися – з Дарниці ще долунали поодинокі вибухи.

Більшовики пішли у контрнаступ

Святкували справді зарано. більшовики швидко зализали рани і пішли у контрнаступ. Петлюра ж не зумів організувати з десятків воєнізованих формувань єдиної потужної армії. Галичани були ображені за зраду і репресії, отамани вважали себе талановитішими воєначальниками і політиками. А великій частині народу було просто байдуже.

"Має стояти чіткий культурний кордон між однією і другою країною. А люди сприймали себе людьми українського походження і російськими політичними громадянами. Оця роздвоєність психологічна, яка існувала в більшості людей, вона теж була одною з причин, що українська революція не одержала масової підтримки у містах в першу чергу", – сказав історик Ігор Гирич.

Уже в червні російська армія іде в наступ. У кремлі скинули маски і навіть не намагалися вдавати, що ідеться про більшовицьку українську армію. Врешті, не було потреби. Західний світ у липні остаточно злив Україну. Міністр Закордонних справ Британії граф Керзон запропонував більшовикам угоду – так звану "лінію Керзона", яка б відділяла комунізм від Європи. Однак ті захопилися наступом і були впевнені, що незабаром візьмуть Варшаву, а там і Берлін, і Париж, і навіть Лондон.

"Ризький мир"

Утім під самої Варшавою червоноармійці були вщент розбиті арміями Польщі та УНР. "Чудо на Віслі" і контрнаступ однак нічого Україні не було. У Ризі Польща підписала з радянською росією "мирний договір". В якому нема місця для незалежної України. Українські підрозділи УНР роззброєно і інтерновано.

Ось чим закінчилося розведення військ і мир з росією зразка 1918-го. Далі був Голод 1932-1933, ГУЛАГ і русифікація. Як люблять казати у Кремлі – "можем павтаріть". Чи варто нам наступати на граблі попередників? Питання риторичне.

Читайте також: росія намагається стерти історію та нищить музеї: чому окупанти бояться Шухевича – "Машина часу".

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.