Лонгріди

"Кожна розмова залишає відбиток і на мені, і на моїй команді": ведуча "5 каналу" Анна Мірошниченко в інтерв'ю для журналу "Країна"

Живі легенди, які просто зараз пишуть історію України. Б'ються з останніх сил, щоб ми з вами могли жити. Саме вони є героями щотижневого проєкту-інтерв'ю "Хто з Мірошниченко" на "5 каналі". Їхні розповіді не просто надихають, вони змінюють наше ставлення до держави. А вчинки героїв проєкту наближають нашу спільну мрію. Від початку повномасштабного вторгнення в проєкті вийшло майже 100 інтерв'ю

Формат "інтерв'ю з військовим" – це надскладна емоційна робота, розповіла в інтерв'ю виданню "Країна" ведуча "5 каналу", авторка проєкту "Хто з Мірошниченко?" Анна Мірошниченко.

Кожна розмова залишає відбиток і на мені, і на моїй команді. Режисер ловить емоцію і намагається зробити інтерв'ю таким, щоб воно тримало до останньої хвилини. Оператори на знімальному майданчику так само пропускають через себе кожне слово героя і намагаються вловити кожну його емоцію. Є такі розмови, після яких я спустошена кілька днів. Адже поза камерою герої діляться страшними речами, про які зараз варто мовчати. Це дуже страшні речі про дуже страшну війну. А не слухати їх я не можу. А потім певний час із цим доводиться жити, така в нас робота. Ми мусимо документувати нашу історію. Взагалі хочу, щоб військові займали більше часу в нашому інформпросторі. На жаль, бачу, що ця тематика потроху втрачає інтерес. Мабуть, це і є ота втома людей від війни.

Зі свого боку ми в нашому проєкті робитимемо все, щоб розмови з військовими були цікаві й актуальні, щоб ця тематика не зійшла нанівець. Це важливо і для військових, і для цивільних. Якщо ми чутимемо один одного, між нами не буде прірви. У нас буде єдність, якої часто нині бракує.  

Мрію, щоб за мотивами моїх інтерв'ю були зняті фільми. Бо у мене кожна друга розмова – це сценарій для голлівудського кіно. Хтозна, може так колись і буде.

Пошук героїв

Спершу ми шукали героїв самі. Телефонували командирам бригад, реагували на повідомлення у ЗМІ про героїчні вчинки військових, вишукували неймовірні, але правдиві історії. І таких було чимало. На початку повномасштабного вторгнення це були дуже мотиваційні інтерв'ю. 

Потім військові почали отримувати державні нагороди і ми стежили за цим процесом. А потім просто в соцмережах шукали за прізвищами нагороджених "Героїв України" і вони майже одразу йшли на контакт. Якщо приходили на наш проєкт командири, то потім вони обов'язково присилали і своїх героїчних хлопців або дівчат на інтерв'ю, щоб розповісти їхні історії. Це були невідомі широкому загалу люди. Якось один небалакучий, на перший погляд, але дуже колоритний розвідник на позивний "Вікінг" набрав в Yotube майже 2 000 000 переглядів. Це була приголомшлива історія про те, як він потрапив у полон під час підриву авто, а потім з того полону вийшов.

Потім – герої вже почали самі виходити на нас. Проєкт став упізнаваним. І досі або ми шукаємо героїв, або вони знаходять нас.  

Про підготовку до розмов

Перед інтерв'ю, звісно, я особисто говорю з кожним героєм телефоном. Ми проговорюємо їхні історії, щоб зрозуміти контекст бесіди. Спершу було складнувато, бо військова тематика непроста. Але після кількох інтерв'ю вже розумієшся на багатьох речах і розбираєшся в термінології. Навіть починаєш використовувати чорний армійський гумор, щоб говорити з героєм однією мовою. Уже коли зустрічаємося з героями на локації в день інтерв'ю, я завжди прошу приїхати трохи раніше. Потрібен час на адаптацію. Зазвичай ми п'ємо каву, просто говоримо про життя і я чекаю моменту, коли напруга зовсім мине. Тоді простіше вести розмову на камеру. До того ж знімальний майданчик у декого викликає ступор. Багато хлопців за кілька хвилин до інтерв'ю виходять покурити, налаштуватися. І буває так, що приходить людина, за спиною якої потужний військовий досвід і звання, але чесно каже: слухайте, як так нервую, що піду перекурю пару хвилин. 

До речі, усі герої готуються до інтерв'ю. Перепитують – що одягнути, чи треба бути за формою? Якщо їдуть на зустріч з бойових, то спочатку мчать до перукарні, аби навести красу. Охайна зовнішність людей у пікселі, до речі, часто викликає негативні коментарі. Бо глядач бачить гарно одягнутого військового зі свіжою зачіскою й одразу пише: а що ж він такий чистий на інтерв'ю прийшов, а де бруд війни? Мене такі коментарі щонайменше дивують, а от хлопців обурюють. Адже кожен із військових намагається мати вигляд на рівні. Вони пахнуть гарними парфумами, носять стильні годинники, продумують все до деталей.  

Розмови з жінками-військовослужбовцями

У нашому проєкті – чимало жінок. Ми говорили з навідницями САУ, снайперками, медикинями, визволеними з полону. Але одразу скажу, що за кількістю переглядів дівчат-героїнь інтерв'ю чомусь дивиться менше людей. Хоча жінки більш говіркі та емоційніші. Вони абсолютно безстрашні і дуже надихають.

Інтерв'ю з визволеними з полону

Це окремий вид розмов. Багато людей вважають, що виносити такі історії на загал не можна, але за період проєкту жоден визолений із полону не відмовився розказати про пережите. Так, є момент, з яким не посперечаєшся. А саме – такі відверті сповіді можуть нашкодити тим, хто досі перебуває у полоні. Але, по-перше, кожен військовий, який повертається з полону, поговоривши із психологами і відповідними службами, точно знає, що можна говорити, а що ні. І це дуже важливо зрозуміти тим, хто дивиться їхні інтерв'ю. Ще один момент – визволений не приходить на розмову з журналістами одразу на другий день після полону. Адже він ще має пройти певну адаптацію. Так роблять усі. І, що найголовніше, – герої мого проєкту приходять на інтерв'ю з великим бажанням поділитися тим, що їм довелося пережити. Для них важливо, щоб люди почули їхню історію. Інколи сама цензурую їх та прошу певні речі не розповідати. Адже розумію, що це може нашкодити. На щастя, у нас не було прикрих наслідків після розмов. 

Інтерв'ю з пораненими

Одне з найважчих інтерв'ю було в київській лікарні торік. Ми зустрілися з аеророзвідником Андрієм Смоленським на позивний "Апостол". Після поранення він втратив зір, частково дві верхні кінцівки і на момент запису інтерв'ю чув лише на 30%. Українці зібрали йому на лікування понад 3 мільйони гривень. У палаті разом із ним була його дружина. Адже без неї – він не може ні ходити, ні їсти. Весь час вона сиділа поруч із коханим. Я трималася до останнього. А Андрій просто не міг зупинитися у своїй розповіді. Далі стався дуже щемний епізод. Андрій – музикант. І він захотів заспівати. І от переді мною на лікарняному ліжку сидить людина, яка мене не бачить і починає співати дуже красиву пісню. Не куплет. Він співає її повністю. Причому співає вперше з моменту свого поранення. І тут я не стрималася і розплакалася. Нам довелось зупинити зйомку. Дуже важке було інтерв'ю, запам'ятаю його на все життя.

Як і іншого героя "Хто з Мірошниченко?", який загинув. Андрій Орлов, сержант 131-го розвідбатальйону. Отримав звання "Героя України" за визволення Херсону. Він був першим, кого тоді нагородив президент. На жаль, більше Андрія з нами немає. Але я досі не можу видалити його номер і листування, ми активно листувалися. Після загибелі я ще контактувала з його мамою і це теж було дуже складно – підібрати слова підтримки в такій ситуації. Але це війна. Таке стається, як кажуть військові.

Теми-табу

Спілкуватися з військовими геть не просто. Довелось пройти не один тренінг із цього приводу. Бо є теми-табу з людиною, котра пройшла війну. Завжди під час інтерв'ю це враховую. Також окремий момент – це військові таємниці. У розмові бійці можуть сказати речі, які на загал говорити не можна. Тому краще надіслати інтерв'ю на узгодження командуванню, перш ніж видати його в етер. І так, профільна цензура теж присутня. Є моменти в розмові, які доводиться вирізати, бо вище керівництво вбачає загрозу в розголошенні певних даних. Тому в ефір потрапляє лише та інформація, яка не нашкодить герою, війську чи нашій країні. Це дуже важливий момент, який мають розуміти всі журналісти, котрі працюють з військовою тематикою. Не гнатися за клікабельним заголовком і "сенсацією", а двічі подумати, чи варто видавати розмову від А до Я. Жоден перегляд не вартий негативних, шкідливих наслідків. Це правило нашого проєкту.

Дивіться відео:

Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.