Бригада "Хартія" з'явилася буквально за декілька днів після початку повномасштабки у Харкові. Спершу це було добровольче формування, яке входило до 127 бригади ТрО. Його створив і очолив місцевий бізнесмен Всеволод Кожемяко. У бойовій команді він об'єднав харків'ян, а також уродженців тимчасово окупованих Луганська, Маріуполя та Бердянська. Добровольці брали участь у боях за Харків. У березні 2023 року підрозділ увійшов до лав Національної гвардії України і став основою 13-ї бригади оперативного призначення НГУ "Хартія".
Початок шляху
Навесні 2022 року у складі 127-ї бригади ТрО "Хартія" звільняла село Руська Лозова, біля Харкова. Бійці бригади одні з перших вийшли на кордон з рф під час контрнаступу у вересні 2022-го.
Гасло бригади – "Бо тільки меч, а не слова здобуде нації права". На шевроні бригади – напнутий лук зі стрілою, що є варіацією герба Харківського слобіцького козацького полку. Також емблема містить стилізовану літеру "Х" – як першу літеру назви підрозділу і міста Харків, де він з'явився.
Бойовий шлях
Воювали хартійці і на Луганщині, билися за населений пункт Стельмахівка. Були і у Серебрянському лісництві – у пеклі, яке часто називають "ліс чудес".
Бригада тримала позиції буквально на усіх найскладніших напрямках. Тих, які росіяни захоплювали усіма силами. "Хартія" була єдиним добровольчим формуванням, бійці якого до останнього воювали в Бахмуті. Там відважні та безстрашні армійці билися з росіянами зо пів року. Зустрічали "вагнерів" та нескінченні навали окупантів.
"Я навіть не міг встати, бо так крили. Після того, як ми вийшли усі цілі, навіть жодного 300-го не було – всі просто запитували, як ми це зробили. А ми нічого не робили, ми просто лежали і не було можливості встати, навіть перебігти", – згадує командир відділення бригади Семен.
Наступ росіян на Харківщину
І це не найтяжчий відтинок, де показали себе "хартійці". Майже без перепочинку – рушили далі. 2024 року "хартійці" стримували наступ росіян на півночі Харківщини. Тоді ворог активно посунув у напрямку Липців та Вовчанська. Там "хартійці" влаштували росіянам ще ті пекельні бої. Тільки окупанти наступали, відразу добряче отримували на горіхи. Повноцінно воювати не давала ворожа авіація. Хлопці кажуть, там вона працювала бездоганно.
"Стабільно мінімум раз на день були нальоти. А один наліт – це 5-7 ударів. Перших п'ять днів у нас не було боїв, як таких. Окупанти залізли на нашу сторону оборони і зайняли сусідні будинок. Нам повезло, що сусіди з другого поверху їх засікли, було дуже важко від них позбутися. Найважче, особисто для мене, це була атака авіації", – розповідає військовослужбовець Кефа.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
А ще піхота – яка лізе і лізе.
"У Вовчанську – КАБи і артилерія 24/7, піхота лізе постійно. Якби воно ще було в міру, але на війні такого не буває. Вони хоч і "люди", але в них теж є страх, вони також бояться, переживають і хочуть жити… А от в полон взяти – це проблема. Вони лізуть, ти вбиваєш, знов лізуть, ти знов вбиваєш. Із цим проблем нема", – каже Семен.
Росіяни довго намагалися захопити місто, переугрупувувалися та атакували. Але бійці бригади та інші підрозділи ЗСУ мужньо протистояли загарбникам, хоча було непросто. Ламали їхню тактику, нищили укріплення та ліквідовували штурмові групи.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
"Оборона в місті дуже ускладнює рух. Нема де ховатися, всі хати горять, в гаражі не сховаєшся, бо теж горить. Треба все дуже часто міняти. За себе скажу – страху немає, і не буде в подальшому, я сподіваюся. Робота тяжка, але вона подобається, її треба робити", – запевняє командир відділення Семен.
Захисники "Хартії" зупинили активний наступ росіян поблизу стратегічного населеного пункту Липці та не дали їм наблизитися до Харкова на відстань артилерійського пострілу.
"Дуже багато противника, робота йде вдень і вночі. Нищимо максимально. Дуже їх багато. Пруть усім", – каже головний сержант 1-го взводу Майор.
Замість епілогу
У "Хартії" один Герой України. Багато військових бригади за участь у боях нагороджені державними відзнаками.
"Не забуваємо, що наш ворог сильний. Те, що ми там орали "ваньки-встаньки" і "чмобіки"… Там є ті, що вміють воювати", – запевняє Семен.
Кефа додає: "Головне, щоб наша найвище командування, було зі світлими головами, щоб перестали красти і почали щось робити. І це буде перемога".
Дивіться також: Безстрашна еліта: бригада "Лють", ОЗСП "Омега" НГУ та батальйон "К2" – "Легендарні воїни"