Вони на фронті два роки, без ротацій та відпочинку. Їх сформували виключно з добровольців. Бригада гартувалася у найгарячіших боях на сході України.

"Ті, хто по приходили в бригаду, вони були настільки сповнені ентузіазму, що здавалося, вони вірили в те, що можуть самотужки виграти цю війну", – каже заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Емоції після першого пережитого бою військові цієї бригади пам'ятають і зараз. Вони билися у напівоточенні та звільняли окуповані ворогом населені пункти.

"Кожен день був нескінченний, всі чекали ночі, тому що вночі вони не працювали. Зараз навпаки противник активізуються вночі, тоді чомусь вони не працювали вночі і основне було пережити цей день і коли світало, все починалося знову", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

У 2023 до бригади приєднали легендарний штурмовий батальйон "Айдар".
5 окрема штурмова київська бригада. Та батальйон "Айдар".

Історія створення 

5 штурмова зʼявилася навесні 2022. Спершу це був полк, до якого увійшли бійці 204–го батальйону тероборони Голосіївського району Києва, які боронили столицю біля Ірпеня, Мощуна, Горенки та Лютіжа. Тому у 5–тій – переважно добровольці та молоді хлопці, які полишили все і пішли битися за Україну. 2023–го року полк став штурмовою бригадою. У річницю повномасштабного вторгнення бригаді вручили бойове знамено.

Бригада отримала почесне найменування "Київська". Гасло пʼятої штурмової – "На вістрі списа".

Запеклі бої за Київ

5 штурмовий полк, який згодом став бригадою, згуртували запеклі бої за Київ. Бо особовий склад сформувався переважно з відчайдух–добровольців, які першими кинулися до територіальної оборони захищати столицю. Після того, як ворога від Києва відігнали, 5 штурмова розпочала активну рекрутингову кампанію. Основним завданням було зібрати команду сильних, вмотивованих, безстрашних та патріотичних бійців. Прийшли до підрозділу і чинні армійці, привели своїх товАришів. І це став справді сильний штурмовий полк, який згодом виріс до бригади.

"Я вже думав звільнятися, міняти роботу, я повномасштабне вторгнення зустрів в командуванні, офіцером. Але коли почалась формуватися бригада, я знав, що там мої знайомі і вирішив піти в бригаду, знаю що я молодий, маю досвід, знання, я не зміг собі дозволити лишитися в Києві, в командуванні….", – каже заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Перший бій воїни 5–ї Київської прийняли вже за два місяці після формування.

"Ну такі емоції які там відчувалися .. невже це насправді відбувається ? Коли було АТО – це була інша війна", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Бій за Лисичанськ

Це був бій на околицях Лисичанського НПЗ.

Кожен стрілецький бій, який був на позиції вартий фільму. 1–я партія цих добровольців, початок, ті хто по приходили в бригаду, вони були настільки сповнені ентузіазму, що здавалося, вони вірили в те, що можуть самотужки виграти цю війну і билися вони до останнього, ніхто, не залишав позиції, настільки була взаємодія між підрозділами", – згадує заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Перший бій бійці бригади запамʼятали назавжди. Емоції не порівняти ні з чим. Хлопці зізнаються – не так уявляли війну.

"Вони не були професійними військовими, всі були на ентузіазмі і мотивувало виключно те щоб захищати державу. Вони реально не знала що їх чекає. Я дуже чітко пам’ятаю коли ми з Києва їхали колоною,коли зупинялися дивилися всі з таким запалом їхали. От зараз ми поїдемо напхаємо всім… І все буде добре, але 1–й бій показав що все не так як ти собі уявляєш", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Битва за станцію Майорська

Далі була битва за станцію Майорська, що на Донеччині. Бої в напівоточенні.

"Так сталося, що на 1 позиції буквально всі були поранені, кілька поранених відтягнули, які були легкі, на запасну позицію. А важкопоранені просто лишалися в траншеї. Противник вже просувався і обходив їх з флангу і не було сильно часу розбиратися, батальйон, ще не повністю розвернувся, не було ні підтримки мінометів, ні артилерії. Був критичний момент бою довелося просто зібратися і поїхати на позицію", – каже заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

"Коли по всій смузі батальйони оборони противник рівняв просто артилерією, ми не знали куди ховатися, всі укриття були знищені…. Ти не знаєш, що можна зробити … противник мав успіхи. І комбат прийняв рішення висунутися і помагати особовому складу на місці . В ході бою багато поранених… коли комбат отримав поранення , думали це кінець…. Для воїнів які були вперше в бою були в шоці.. ціна помилки коштує життя і не одне ", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Після перших боїв бригада показала, що воювати вони вміють. Тоді 5 штурмова явила ворогу свою силу, попри усе.

"А зі своїм сержантом ми були в траншеї. Там були якраз ті поранені, і за хвилину просто пролітає ворожий дрон і намагається скинути боєприпас, нам вдалося його збити, який майже долетів до нас. Пам’ятаю, це була така дуже яскрава емоція, бо довелося збити його. Це як у фільмах про Другу світову, які літаки просто, впав з невеличким димком і цей боєприпас зірвався збоку. Ми вже чуємо що противник обійшов позицію, починає просуватися в глибину і просто за рахунок того, що було тверда впевненість тому наскільки важлива нам наша позиція, що може статися при втраті, що противник втратив щось надважливе і ти несеш за це відповідальність", – каже заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

Бої за дорогу життя, яка вела до Бахмута

5–та штурмова билася за Лисичанськ, Сіверськ, Вуглегірськ. Справжнім випробуванням для бригади стали пекельні бої за дорогу життя, яка вела до Бахмута. Це була зима 2023.

"Це емоції, відчуття виконаного обовязку і гіркота суму. Воно не пройшло без втрат … там на Бахмут було дві дороги життя … штурмові дії, 5 км, підрозділ за підрозділом .. кожного дня штурмові дії, вони втікали, ми доганяли. Вони рачки повзли. Бригада Лють, 80–а, заходили з різних напрямків .. кожен захищав Кліщіївку з різних напрямків. Зачислили Кліщіївку…там руїни…", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

"В лютому 23–го ми висадилися на напрямок в досить складний час, коли противник намагався перерізати шосе Бахмут–Константинівка. Тоді я командував ротою і наша рота якраз була 1 із підрозділів хто тримав вогонь", – каже заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

У вересні підрозділи бригади звільнили населений пункт Кліщіївка.

"Це дуже відповідальний вид бою і штурмові дії, однак якби ми не готували свій наступ, це 100 відсотків тягне за собою дуже великі втрати, це одразу коментар для тих, хто дуже любить бачити по новинах нове село яке звільнили Збройні сили, то я хотів би щоб вони подумали, скільки людей загинули, коли почули цю новину і отримали це задоволення. Півроку назад ми проводили такі штурмові дії і досить часто вони були успішними", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

"Ті хто приймає бій . Це дуже деморалізує , якщо на тебе йде група . Потім ти вперед йдеш просто по трупах. Або ти заходиш в окоп , в болоті . А болото перемішане плоттю і кістками. Це жахливо . Я сам тобі ходив на ці позиції, води по коліна, а там валяються шматки плоті, а ти там мусиш тримати оборону", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

Бійці бригади пройшли тяжкі бої під час оборони Бахмуту. На них безперервно сунула навала вагнерівців, які не шкодували своїх. Наші билися до кінця. Попри тотальне виснаження і втрати.

"Найскладніше – втрати. Пропускати кожного бійця через себе … доля родини … Мені комбату доводиться планувати дії . Ти розумієш є завдання. Маємо виконати. І ти розумієш – ціна твоєї помилки , життя і ти можеш зламати долю родини,цілої . А ще якщо зараз дивитися новини, читати то все про ТЦК, про рекламу, виїзд з України, ти розумієш, що найкращі люди гинуть віддають себе повністю, а це окрім них нікому не треба, і ти думаєш невже це все даремно, дуже змішані відчуття, які тебе просто розбивають, а діватись нікуди", – вважає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

У 2023–му 5 штурмову поповнив 24–й окремий штурмовий батальйон "Айдар", створений у травні 2014 року як добровольчий. Він пройшов найтяжчі бої українсько–російської війни.

Свою назву батальйон отримав на честь річки Айдар, на берегах якої відбувся перший бій формування.

Нині 5 штурмова воює на сході України. У пекельних боях та атаках ворога виборює незалежність. Мотивація одна – вільна Україна та життя побратимів.

"Коли ти бачиш свій успіх, чи успіх від свого командування, який відображається чи то банально в тому що люди твої повертаються живими після неоднозначних ситуації або коли ти ліквідовані велику кількість ворога, це є мотивація, на складних напрямках складних умовах працює мотивація, там не працює таке що на тебе дивиться народ України всім на це начхати. Мотивацію люди шукають в іншому в своїх побратима, обов’язку перед Ними, кожен воює виконує роль для того щоб зберегти свого товариша і виконати завдання. У кожного своя війна. Я знаю що моїм людям привезуть гарячого харчування, вони наберуться сил, це війна повара, водія він робить важливу роботу. Це привезе водій і це його війна а ми без нього не можемо. Є піхотинець який сидить в передові траншеї, це його вина, після цього він має можливість вийти за 3 доби відпочити побачитись наприклад зі своєю дружиною", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

"Мотивує те що якщо ми зараз зупинимося то нас просто не буде. В нас суспільство різне мою думку багато хто не поділяє але я знаю якщо ми зараз програємо, то в нас ніколи не буде і не буде ніколи нашої держави//Дуже складне питання про перемогу і зараз є дуже важко побачити, я раніше говорив що більшість нас живе 1 днем, сьогодні вдалося, вижили, добре, починаю наступний день і так воно. В будь–якому випадку перемога дуже далеко //Кожен з тих бійців які йдуть зараз на позиції, це справжній адреналін, часто ти йдеш на позиції і ти відчуваєш, що ти йдеш в 1 сторону а ти всерівно береш ідеш. В цьому і полягає героїзм наших воїнів", – вважає заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет.

"Героїзм моєї бригади полягає в тому що люди стільки місяців працюють без ротації, бо жодного відпочинку, причому на не на білоруському кордоні на Бахмутському напрямку, найгарячіші часи, сам Бахмут. Тут зовсім не солодко і мені дуже складно це пояснювати людям, чому вони такі особливі. Чому вони не можуть відпочити чому вони вимушені не один рік виконувати надскладні завдання. Техніки менше, а навантаження на піхотинця воно зростає, тому безумовно, ті хто зараз залишився вони заслуговують на безмежно повагу тому плані, що для когось відбулося за 2 роки відбулося дуже багато всього, а для них теж багато всього відбулося масштабах 1 кілометра, 1 траншеї, це їхнє життя і воно полягає в постійних обстрілах, в постійній стрільбі", – розповідає заступник командира 5 ОШБР Олексій Тарасенко.

"Наше суспільство не цінує свою державу, не цінує свою незалежність. В мене є таке відчуття, що наша нація, наша держава, вона не дозріла, мені прикро. Ми не чекаємо, що хтось приїде нас поміняє, просто люди які є які приходять, мовчки беруть і виконують завдання, і ці завдання найскладніше, війна яка починалась, продовжується стає все складніше, складніше і складніше не тільки для нас, для противника теж але противнику на свої втрати байдуже, він з ними не рахується", – каже заступник командира 5 ОШБР Руслан Габінет. 

Дивіться також: справжні і безстрашні – герої королівської піхоти 24–ї окремої механізованої бригади.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.