Матеріал був знятий на Житомирщині, де 46-та окрема аеромобільна бригада влаштувала цивільним дводенний інтенсив. Навчання-тренування із залученням найкращих своїх інструкторів. Щоб продемонструвати тим, хто хоче йти на фронт, а також дружинам і донькам військових, як це – готуватися і зрештою бути готовим до війни. За основу взяли базову загальну військову підготовку, яка зазвичай триває місяць. Її ази всі ті, кого відібрали на інтенсив, повинні були опанувати за два дні.
Найперше, ми поспілкувалися із дружинами зниклих безвісти військовослужбовців цієї ж бригади, які приїхали відчути і пережити те, що переживали їхні чоловіки, коли готувалися в навчальних центрах до фронту:
– Мене звати Інна. Я приїхала з міста Суми.
– Мене звати Мар'яна.
– Ви – дружина...
– Зниклого безвісти. Мій чоловік зник 20 грудня 2022 року в населеному пункті Яковлівка Бахмутського району.
Інна:
– Мій чоловік є військовослужбовцем цієї 46-ї бригади. В грудні 2022 року він безвісти зник в бою за місто Бахмут.
Мар'яна:
– Я хочу пройти цей шлях. Мій чоловік це проходив. Спробувати – як це, відчути і просто спробувати, пережити, хоч трішечки спробувати те, як йому було там.
Інна:
– Усе починалося зі схожого навчання в 22-му році в нього. Як тільки відкрився такий набір, я захотіла спробувати, щоб коли він повернеться, він мною пишався.
Основна мета інтенсиву
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Андрій:
"Загальна ідея – це мотивація населення. Можливо, хтось із цих учасників захоче вступити до лав 46-ї бригади. Можливо, хтось захоче стати пілотом, або сапером, або навіть бойовим медиком".
Начальник відділення підготовки 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Богдан:
"Цей дводенний інтенсив більш ознайомчого плану для того, аби люди побачили, що не все так погано, як розказують їм у різних Telegram-каналах і всьому. Я вважаю, що, в принципі, люди гідні. А враховуючи, що більшість із них – жінки, то взагалі дуже сильно повага".
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Тимофій:
"Це унікальний шанс для того, щоб випробувати саме себе в дії. Безпосередньо, не слухам, не страшилкам, а одягнути форму, бронежилет, каску, відчути це все, відчути зброю, відчути плече товариша свого".
Керівниця позаштатної рекрутингової групи 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Олександра:
"Головна мета для того, щоб, перше, люди могли ознайомитися і не боятися цього, тому що того, що не знаєш, боїшся найбільше. А друга мета – це для того, щоб укомплектувати 46-шу бригаду, щоб люди зверталися більше, довіряли, щоб добровільно зверталися, а не "грузили людей в бусики".
– Пане полковнику, особовий склад інтенсиву 46-ї окремої аеромобільної бригади на початок заняття прибув.
– Слава Україні!
– Героям слава!
– Вільно!
Інна:
– Коли він побачив мене в формі, я готувалася сюди, придбала собі форму, він запитав: "Ти також будеш захищати Україну?". Я кажу, що поки ні, поки мама на навчанні. "Тобі дуже паує форма, але я буду чекати, що ти повернешся".
Мар'яна:
– Мені сказали, коли приміряли форму: "Мама, ти що, будеш військовою?" Я кажу, що ні, я просто спробую. Вони запитали: "Мамо, а зі скільки років туди приймають узагалі? Чи можна нам, чи можеш ти нас взяти?".
– На один приєднуємо, на два від'єднуємо, раз! На два від'єднуємо, два!
– Один! Два!
– Я кажу раз, ви робите крок уперед. Лінія між п'яткою передньої ноги та носком задньої ноги. Зрозуміли? Потанцюємо трохи. Один! Два!
– Це програма БЗВП за місяць.
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Андрій:
"Проте час у нас обмежений, тому ми вирішили показати максимально те, що стосується відповідно базової загальної військової підготовки, але в найскороченіші терміни. Тобто тут зараз ми перебуаємо на вогневій підготовці і розгорнуті вісім точок: і БПЛА, і інженерна підготовка, і тактична медицина, і метання ручних гранат. На цих точках до обіду ми покажемо максимально все, що може проходити солдат, що проходить військовослужбовець за 30 діб".
– Один у нас є, на рахунок два, ми що робимо? Скидаємо зброю, на рахунок три вкладаємо голову, зрозуміло?
– Один, два, три, один, два, три.
– Ноги не потрібно впирати всім прикладом у плече.
– Вони отримують базу по тактичній медицині, це головний упор на неї робиться в нас під час підготовки.
– Ще розкрутимо, доки крутиться, давайте, не жалійте себе. Так, уже не прокручується. Чудово. Хай буде 95 балів в систему.
"Тренуюсь собі на майбутнє, проходжу курс молодого бійця. У мене брат військовий, також служив у 46-й бригаді і зараз на цьому полігоні теж перебуває. Рівняюся на нього, він мені дає приклад дуже позитивний. Поки що враження дуже позитивне, все подобається, все круто, інструктори дуже круті", – зауважив Максим.
Які знання отримають люди після вишкілу
Головний сержант батальйону 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Михайло:
"Дуже приємно це чути від людей, які, як то кажуть, без фальші. Вони тільки от сьогодні перший день. Ви ж бачите, оце всі наші інструктори, тут чужих нема, це всі наші кращі люди, яких нам дали з РВЗ – з району виконання завдання, які там себе зарекомендували. Ну, і, звісно, нам треба тут вчити молоде поповнення, вони з нами.
Максим:
"Дізнатися набагато чого більшого, щось нове для себе, переконатися, чи справді мені потрібно, але я вже переконався, в принципі, що потрібно".
– Наліво магазини, вперед, два, три, пішли!
Начальник відділення підготовки 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Богдан:
"Якісь мінімальні навики користування стрілецькою зброєю, саме автоматом Калашникова, у них також будуть. Тобто у випадку якоїсь, знаєте, критичної ситуації, ця людина зможе його взяти, зарядити і захистити себе або своїх близьких".
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Тимофій:
"Це робиться вперше в нашій бригаді. Наші очікування – це збільшення категорії людей, цивільного населення, які за власним бажанням потраплять саме в нашу бригаду, можливо, в десантно-штрумові війська, а можливо, конкретно в нашу частину".
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Андрій:
"Нам, скажімо так, потрібні всі. Особливо, це навіть якщо дівчата, це рівень пілотів "Мавіків", ударних і FPV-дронів. Це дуже позитивно. У нас є дівчата, вони дуже гарно літають і, скажімо так, вправно".
– Це не найліпша камера. Є дрони, які з дистанції півтора-два кілометра можуть роздивитись найменший рух у посадці. Тепер рухаємося вперед. І оце наша група. Ми зараз повертаємося до себе.
Юлія:
"Я дуже хотіла спробувати ще на початку війни медицину, все, щоб для себе знати, коли може бути ситуація, щось станеться і треба бути підкованим і готовим. Чоловіка забрали на початку війни, і я так залишилась одна, і мені було страшно. В якійсь ситуації хотіла бути готовою. І зараз з'явилася така можливість – побратим мого чоловіка запропонував нам пройти навчання".
Чоловік Юлії:
"Я – згадати, поцікавитися, бо відтоді, як звільнився, багато що змінилося. Війна не стоїть на місці, ворог розвиває свої здібності. Дивишся нові методи боротьби".
– Він тяжкий, можна спробувати?
– Так, можна.
– О.
– Це не найтяжче, що можна собою нести на позицію. Двадцять хвилин на лінії бойового зіткнення – це дуже багато часу в тих умовах, що зараз відбуваються. А ця штука, щонайменше, може врятувати життя не одному військовослужбовцю. Ми його ввімкнули, у нас є зона прикрита, і там можна зробити або ротацію, або заміну на позиціях.
Про важкість навчання
Юлія:
"Дуже багато емоцій, бо ти не знаєш, що і як буде, як ти впораєшся, чи ти витримаєш усе. Я думала, чесно, я навіть броніка не зможу вдягнути, бо сил мало. Але в таких умовах і, плюс, дуже подобаються інструктори, вони такі лояльні, допомагають із усім. Хлопцям там тяжче, навіть моєму чоловіку там було дуже тяжко".
Чоловік Юлії:
"Мої навчання в перші дні війни були – це ми 25, повний магазин, не пам'ятаю, патронів вистріляв, один раз із РПГ вистрілив і все".
– Гранатомет 75М, один із найменших гранатометів, по ефективності такий, як і ці. Щоб його завести, на всіх гранатометах на таких є позначення, така полоска, вам треба провернути проти годинникової стрілки, роздвинути його і в зворотній правий бік. Перед тим, як ви стріляєте, до труби притискаєте, ліворуч, є, тепер ви цілитесь. Коли ви будете стріляти, вам треба подати гучно команду "Постріл!"
– Що, можна стріляти?
– Так.
– А треба прапорець відпускати?
– Прапорець не відпускається, натискається просто на червоний спусковий механізм.
Учасники інтенсиву розповіли, чому прийшли навчатися
Волонтерка Зоя:
– Ну, хочеться спробувати, бо я-то так, до хлопців часто їжджу, а в їхній шкурі ще так і не була.
– Ви волонтер?
– Так. У мене вдома три штуки лежать, тільки я з них не стріляла ніколи. У мене вдома вже цілий музей. Треба бути готовим до будь-якої ситуації, всяке може бути в дорозі, а ти не знаєш, що з ним робити, з тим автоматом.
Один! Два! Три!
– Добрий день!
– Що зараз потрібно?
– В основному, РЕБ, дрони. Це потреба зараз номер один.
– Старт двигунів робиться ось таким чином. Стіки йдуть усередину і вниз. І дрон полетів.
– Оцим стіком можна буде розвернути в нашому напрямку і рухатися вперед.
– А може, оце два дні попрацюєте і вирішите в армію йти?
Волонтерка Зоя:
"Може, мені вже накидали кучу пропозицій по різних бригадах".
– Кожен може себе знайти.
– Поки двигуни не зупиняться.
– Коли противник у нас саме у своїй позиції відходить, то обов'язково відсотків на 90, що все буде заміновано.
Учасник інтенсиву Євген:
"Мене, по-перше, запросили друзі. Все зійшлося, як то кажуть. Вирішили себе вже спробувати тому, що вже час підходить. Рано чи пізно, всі підемо воювати, дуже сильно не вистачає людей "на нулі". Бачите, тут дуже багато дівчат. Хотілося б бути, якщо вже військовим, то добрим військовим. Два роки я працював аварійником. Я сам з Донбасу, саме там я обслуговував – Новогродівка, це ще тоді, зараз він окупований. Це Авдіївський напрямок. Ми пиляємо дерева, пиляли дерева. Дуже часто обривали дроти. Саме в Новогродівці, наскільки я пам'ятаю, якщо немає світла, немає опалення, нічого взагалі, ні водини, нічого немає. Тоді у мене всі мої друзі були живі. Вони сказали, що саме ти зараз нам дуже потрібен, тому що ми "з нуля" повертаємося сюди і нам немає де помитися, де поїсти приготувати. Тому зараз нам ой як необхідно, щоб було світло. Зараз я не працюю в Донецькій області. Думаю, якщо немає роботи, вже допомагати там нема, вже треба готуватися".
– Я ж казав, що дівчата краще будуть.
Учасник інтенсиву Євген:
– Батько ще в Радянському Союзі на Північному флоті служив і він нічого доброго, до речі, не сказав про армію росії. І він пам'ятає, як це було, оцей запах, ну, "совдепії", можна так сказати, отак ось батько мені пояснив. Нічого гарного немає. Батько став відразу, він навіть уперед мене пішов у ТРО на початку повномасштабної. До цього просто волонтерили, там допомагали.
– Непогано наче?
– Так, так, плюс.
– Вони краще, ніж дівчата. У них узагалі там... Вони "горіхи" відстрілять там кому хочеш.
– Ну, так ви й думайте, що робити потім.
Про жінок в армії
Учасниця інтенсиву Олена:
– Як кажуть військові, вони всі ці два з половиною роки кажуть, що не сидіть, не сидіть, ходіть у спортзал займатися, щоб була хороша фізична форма, щось робіть, щось читайте, щось вивчайте. Бо, як не є, вже третій рік війна йде.
– Колись бабуся моя у Другій світовій брала участь, була медиком на фронті. Хто його знає, що нас чекає, може й доведеться колись.
– Стріляєте ви так непогано.
– Дякую. Хоча я ніде не займалася нічим. Ну так, у тирі, може там, інколи.
– Шкода, що дуже мало часу, ну, це все.
– Щось побачите, що шкода, що мало часу?
– Ну, мало. Звичайно, все в один день. Знаєте, люди непідготовлені, поносити цей бронежилет, вже втомилася. Ще ж куча всього і хочеться все зрозуміти і запам'яти.
Начальник відділення підготовки 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Богдан:
– Інтенсивність занять і кількість занять, які в нас тут відбуваються, вони дуже-дуже щільно скомпоновані. І саме завдяки цій щільності, власне, певний рівень у десантників, мабуть, і є. Тобто, в першу чергу, як би, в загальному, основне завдання – навчити їх вижити. Друге завдання – це виконати бойове завдання, яке перед ними буде поставлене.
Керівниця позаштатної рекрутингової групи 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Олександра:
– У нас було дуже багато жіночих заявок – це близько 200. Відбирали ми їх дуже, звичайно, тяжко. Більше це за фізичним здоров'ям щоб підходили. Також брали більше, свою увагу сконцентрували на людей, які мають чоловіків військових або в родині хтось військовий. Це допоможе у майбутньому їм спілкуватися зі своєю сім'єю. Вони спробують і знатимуть, як тяжко їм так.
Психологічні наслідки війни
Юлія:
– Були дуже тяжкі ситуації. Найбільше запам'яталося мені 8 березня, коли мені подзвонив. Він плакав, бо ракета потрапила в машину, яка була поруч із ним. Горіло все і він подзвонив уже, прощався зі мною, сказав, що вибач, така ситуація. Було тяжко. Я тоді геть не плакала, була в шоку. Але кажу, тримайся, будь ласка, все буде добре. Тримайся, я тебе дуже чекаю. Ти повинен знати, що я тут. Коли окупанти вже підходили, залишалися мало кілометрів до нашого села, він каже – збирай речі, їдь у Польщу. Я кажу, я не поїду, щоб ти знав, що вдома тебе хтось чекає. У тебе буде мотивація повернутися додому. Я не поїду ні в якому разі.
– Напрямок на 12, орієнтир, велика береза, дистанція 200 метрів, до вогневого рубежа 15 метрів, для виконання нормативу ВП-15 приступити.
– Підкрутила?
– Кидаю?
– Подаємо команду: граната – і метай.
– Граната!
– Залягай.
– Добре, добре.
Інна:
– Якщо б було сидіти кому з синочком, я б, напевно, вже була б одразу тут. Синочку чотири, він з нянею. Якщо вирішиться це питання, або повернеться чоловік і буде вдома на реабілітації і буде з ним сидіти, то я готова вступи в Збройні сили України. Так, повністю так.
Мар'яна:
– Маю двох дітей і не можна покинути, тому що в них і так є страх, що батько зник, і коли я їду на якісь акції, десь кудись, і вони залишаються з бабусями, з дідусями. Одного разу навіть син, якому десять років, запитав: "Бабусю, а мама не зникне так, як тато зник?"
Керівниця позаштатної рекрутингової групи 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Олександра:
– Більше це спрямовано, напевно, на те, що це буде розповсюджено, і чоловіки більше будуть іти. В майбутньому, якщо ми захочемо провести такий інтенсив, то більше чоловіків долучиться до цього.
– Так, це в нас іде ЧЗ, найсвіжіше, що ми отримали на озброєння, доволі ергономічна, легенька, завдяки тому, що вона пластикова. Її вага лише 2,5 кг, це без спорядженого модію.
Наскільки важко зараз рекрутувати людей
Головний сержант батальйону 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Михайло:
– Я б обійняв і потиснув руку тій людини, хто це придумав. Тому що це справді таке благе діло, щоб не було ніяких здогадок у них за столом, за кавою, за чаєм – ой, а що там? От вони все бачать, мало того, вони тут беруть участь у всьому. Я вважаю, це так і треба надалі робити. Можливо, навіть не по два дні, як у нас зараз, це в нас, як і пробне, можливо, будемо далі, це вже як командування наше вирішить. Я думаю, перспектива буде за цим, коли не будуть їх там ловити".
– Важко зараз рекрутувати людей?
Керівниця позаштатної рекрутингової групи 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Олександра:
– Дуже важко, дуже важко. Люди все-таки бояться, тому що не розуміють, куди, що, на жаль, ситуація в нашій країні така, але хтось має це робити, і хто, як не чоловіки, жінки, які можуть це робити?
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Тимофій:
– У нас є військовослужбовці, які понад сто діб перебувають безперервно на лінії бойового зіткнення. І це ті леви, стальні леві, стальні хлопці, це саме та піхота, завдяки яким тримається, на плечах яких вся наша країна і безпека нашої країни.
– Один! Два! Три! І піджали руку.
– Один! Два! Три! Є!
Історії людей
Головний сержант батальйону 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Михайло:
– У бригаді я з самого формування, маю на увазі – наша 46-та. До цього я в 95-й служив.
– Ви десантник зі стажем?
– Так, скажімо так. І тому мені це все рідне. Я в перший день повномасштабного за кордоном був, 25-го я вже приїхав, 26-го я вже був на КПП 95-й. У мене два сини. Старший, на жаль, загинув. А менший у мене капітан-офіцер, у 95-й служив. Зараз він служить в 7-му армійському корпусі. Син загинув у 22-му році. В Сухий став, там був, є такий населений пункт, вони йшли з розвідкою, розвідка боєм, попали в засідку. З вогнеметів вони відпрацювали по техніці. І ми туди, на жаль, зайшли тільки через три дні. Піхота, яка йшла там, я не пам'ятаю, яка бригада, чи 61-ша, чи 57-ма. Вони забрали всіх своїх. І забрали наших десантників, які там загинули, у тому числі і був син. Чому ми не могли тіла знайти? Тоді наші розвідники там ходили. Головний сержант бригади наш там теж був із хлопцями. Тіла не знайшли. Ми плекали надію, що він у полоні. Були подані всі інстанції, де тільки можна. Червоний Хрест по лінії СБУ. Все-таки надія вмирає останньою, думали, що він там. А він весь цей час, виявляється, був в Кривому Розі. Знайшли його по ДНК. ДНК здавала дружина, матеріали. І 4 березня цього року ми його поховали. Хоч вже є могила, є куди прийти, поплакати.
Мар'яна:
– По цей день нам нічого, на жаль, невідомо про чоловіка. Чи живий він, чи в полоні, ми не знаємо. Він йшов на завдання. В крайній раз ми спілкувалися 19 грудня. Зранку він зателефонував. Ми говорили, напевно, хвилин п'ять. Позаяк тоді ще було свято Миколайчика, він запитав, чи задоволені діти подарунками під подушкою, і сказав: "Скинь мені, будь ласка, відео, якщо ти зняла, їхню реакцію". Я це відео скинула, але, на жаль, він його вже не прочитав, тому що він розмовляв зі мною і поставив телефон у режим літачка і пішов на завдання.
Інна:
– Він був у територіальній обороні міста Суми з початком повномасштабного вторгнення. А згодом пішов до лав ЗСУ, де по розподілу після навчання потрапив до 46-ї бригади. Розмова була дуже коротка. Він ввімкнув телефон, сказав, що він прибув. Я знала, що це буде місто Бахмут. Були сильні вибухи. Він сказав, що все буде добре. "Я тобі зателефоную". Я запитала, чи зателефонує сьогодні. Він сказав, що ми ні, ми зв'яжемось завтра. Ось це завтра триває дуже довго.
– У нас ця зброя завжди дивиться на 12-ту годину, у напрямок ворога. Коли ми робимо заміну магазину, зброя повинна дивитися тільки вперед.
– Добре.
– Зрозуміло? Давайте.
– Стоячи на двієчку. Трієчка. Одиничка. Заміна магазину.
– Лежачи на трієчку.
– З коліна на п’ятірочку.
– Заміна магазину.
Мар'яна:
"Хороша бригада. Відколи зник мій чоловік, ми завжди підтримуємо тісний зв'язок. Ми допомагаємо бригаді. Ми намагаємося робити також якісь збори, тому що це дуже важливо. І от ми зараз тут. І ми розуміємо, що хлопцям треба допомагати ще більше і більше. Нам там набагато легше. Я хочу, щоб це всі зрозуміли. Ось так ходити повністю одітим і щоб ще хлопці щось просили. Ну це взагалі вже. Вони і так віддають саме найдорожче – це життя своє, життя і здоров'я".
– Не наступаємо на п'яти. Пригальмуйте. Дайте їй трохи пройти.
– Бігом в укриття.
Начальник відділення підготовки 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Богдан:
"Я би хотів, щоб не тільки ці люди прийшли. Це логічно. Ми дуже потребуємо особового складу. І річ навіть не в тому, що ми маємо якісь там колосальні втрати. Річ у тому, що їх від початку було менше, тобто нам просто банально не вистачає людей для того, аби вийти на певний кількісний рівень і продовжувати його підтримувати, поновлювати".
– В укриття! Бігом! Бігом! Бігом в укриття! На вас пішов скид!
– Молодці!
Про ротацію
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Тимофій:
"Люди довго перебувають на позиціях, потребують ротації. Мобресурс надходить, але в меншій кількості, ніж це потрібно, і ніж це хотілося б нам. Якщо казати відверто і давати адекватну оцінку".
Керівниця позаштатної рекрутингової групи 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Олександра:
"Ми потребуємо, щоб наші побратими прийшли, і якщо вони не замінили, то хоча б допомогли".
Заступник командира 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ Андрій:
"Проте, незважаючи на те, що в нас зараз є, ми тримаємось і не відходимо. Є моменти, де deepstate може це все показати. Навіть якщо пролистати період з жовтня по теперішній час, бригада стоїть міцно".
Ольга Калиновська, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, "За день – до 15-20 штурмів": українські піхотинці тримають оборону під Часовим Яром.
Читайте також: мінометники стали піхотинцям: як відбивали штурм "на нулі" – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.