Українські пілоти FPV знаходяться на захисті одного з флангів Часового Яру. Ми заїхали до них по ночі. Але бійці вже не спали. Щойно світало, пілоти FPV розпочали полювання. 

– Виставляємося, будемо працювати.

"Кіба" несе дрон на імпровізовану платформу, звідки ця пташка злітає. "Кадік" – штурман, уважно вглядається у планшет, де видно всі стріми всіх розвідників, які літають над тимчасово окупованою територією. 

Пілоти дронів знищують окупантів

– Ось лежать.

– Лежать?

– Мотаються.

– Як вони там живі залишаються? – "Зима" – пілот дрона-камікадзе, який особисто неодноразово бомбив цю нору, де ховаються окупанти, щиро здивований тим, як вони там виживають.

– Що ми робимо?

– Давай, вілітаємо тоді.

– Давай, заряжай.

"Зима", пілот роти ударних безпілотних апаратів 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:

Одному ми відірвали руку. Інший сидить з опіками. Їм дали наказ сидіти до вечора, тільки ввечері буде евакуація по ночі.

– Що є? Уламок є? Давай уламок.

"У нас задача їх там знищити, але в них така місцина там, що нам дуже важко залетіти в той бліндаж, і виходить, що ми б'ємо постійно їм у дах. Ми їм зняли дах, одні колоди залишилися, і я досі не можу зрозуміти, чому уламками їх досі не побило, не вбило", – поділився пілот роти ударних безпілотних апаратів "Зима". 

– Ні, нехай несе уламок, це вже все.

– Термобар нічого не зробить на відкритому.

"Тут дрони вирішують дуже багато чого. Весь натиск стримується лише FPV-дронами, скидами і бомберами. Не піхота відбиває, як зазвичай, а зараз летять бомбери, тушать живу силу, FPV працює по техніці, а якщо вже техніка стоїть, то допомагає знищувати живу силу, яка залишилася на полі бою", – наголосив "Зима".

– Вони в кущах.

– Ті, що правіше?

Пілот роти ударних безпілотних апаратів 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Зима":

Спочатку в нас було все хило, дуже хило.

– Чого? 

– Тому що ми до всього йшли самі, нам не принесли і не дали готове рішення, сказали – от, робіть так і так, злітайте дронами і летіть на ціль – так не було. Ми до всього поступово йшли самі.

– Ми ось, там, де вони на бліндажі були. Куди пішли?

– Б-62, там, де ставок.

– Вони вже до ставка дійшли?

"Ми тут з Ізюму, як тільки почали визволяти Ізюм, нас перекинули сюди, на Бахмутський напрямок, і відтоді ми не виходимо, ми працюємо лише тут", – зазначив "Зима".

– І де вони?

– Ось, оно. 

– Ціль бачу.

– Відпрацювали.

"Зима" влучає прямо в нору, де ховаються росіяни. Розвідники, хто літає над нею, фіксують розрив. Ця частина полювання завершена.

"Важкий, напрямок важкий. Вони лізуть, у них є певні задачі, як і на всіх напрямках. Але тут вони взялись дуже міцно, бо в них є поставлена задача – взяти Часів Яр. Тому поки на нашому напрямку вони ще не так активно лізуть, а от брати вже напрямок Часового Яру – там вони активувалися дуже сильно і великими силами вони давлять, давлять, давлять. Але поки що, слава Богу, наші хлопці тримаються, тримають наші позиції, тримають оборону", – наголосив пілот "Зима".

У небі чути характерний шум – то українські гелікоптери повертаються після відпрацювання по позиціях окупантів. Ці пілоти також підтримують нашу піхоту. Щоправда, іншою зброєю – НУРСами – некерованими авіаційними ракетами.

"Найкращі пілоти виходять із тих, хто вже пробув піхоту, штурми, які вже побачили, що таке саме війна, не в артилерії, а пробув. Багато хто з хлопців підходить, із стареньких-новеньких і каже – ми будемо робити все тут і викладатися на сто відсотків, щоб не потрапити назад, ми будемо максимально корисні", – зауважив пілот "Кіба".

Як бійці захищали Бахмут

Пілот роти ударних безпілотних апаратів 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Зима":

"Я з 2017 року, по 2020-й в мене був контракт, потім рік у мене була маленька перерва і з повномасштабного, з 25 числа, я в 93 бригаді. Я попав в дивізіон ПТРК – "протитанкісти". 

Пілот роти ударних безпілотних апаратів "Кіба":

"З початку війни були протитанкістами з рапірами. Потім деякий період були джавелінщиками, потім деякий період були артилеристами, це якась там корабельна пушка була, ти не пам’ятаєш, "Зима"?

– 130 калібр.

– 130 калібр, як вона називається, я не знаю.

– І довго ви на ній працювали?

– Пів року, ще Бахмут був нашим. Ото снаряди закінчилися і Бахмут посипався, все.

– Потім у нас утворилася рота "Рупак".

– Хто більш розумний – кинули в структури пілотів, хто більш не в образу – кинули двойками-тройками.

– Штурмовики?

– Ну так, двойками-тройками. А так уже і більш як рік у пілотах.

– Тут клас, супер все, суперклас, порівняно, тут добре, запрошую всіх до наших лав, дають їсти, взувають, сильно не б'ють, все.

– Ніби там не давали їсти і не взували?

– По-різному, мені просто є з чим порівнювати, я багато в яких структурах був.

– Із задоволенням, це сто відсотків, задоволені – тому що ми бачимо ефект на свої очі.

Один 120-й снаряд міни коштує, як два хороші FPV-дрони. Щоб влучити з міномета – це як мінімум, тобі треба 2-3 просто постріляти, FPV-шка на ваших очах – мінус пушка, перший удар – мінус пушка, перший удар – мінус бліндаж.

Ми і справді стали свідками того, як пілоти влучно працюють по ворожих гарматах. Зокрема, Д-30 та Д-20. Калібр 122 та 152 міліметри відповідно. Як пояснив "Зима", снарядом, який несе FPV, гармату не знищиш, але пошкодити її можна. А пошкодити – це вивести з ладу. Принаймні на якийсь період. І вона вже не стрілятиме по наших бійцях.

– Плюс-плюс.

– Є.

– Край посадки.

– Гармату пошкоджено.

Захисники продовжують польоти

Після впольованого бійці не сідають, склавши руки. Вони продовжують польоти, бо цілей цього дня розвідники знайшли більше, ніж вдосталь. Але знайти їх непросто. Для цього треба добре знати місцевість, мати гарний зір та бути дуже-дуже уважним.

– В яку вони сторону пішли?

– Скажи, хай наводяться і показують точний бліндаж.

– Ти точно бив, ти рядом з ним жахнув.

– Що, погнали?

– Все, працюємо?

– По цій траншеї?

– Так, так-так.

– Зараз зіб'є. Дивися, назад, розвертайся назад.

– В поле?

– Так, отак. Ні, правіше.

- Ти можеш сказати по літерах?

– Б, Борис 53.

Виявити ціль та знищити її пілоту – "Зимі" – допомагає штурман на псевдо "Кадік":

– Я штурман-пілот, веду його до цілі.

– До того ким були?

– Та теж пілотом, тільки в іншому  підрозділі. Трішки не вийшло.

– Скільки ви на війні?

– З повномасшатбки, з початку, з 25-го.

– Доброволець?

– Ну так, мені подзвонили, сказали, в військкомат треба з’явитися і 25 ввечері я вже поїхав. В АТО я був у ППО, а тут у протитанковому взводі, потім у джавелінщиках був, багато поміняв і тут закріпився.

Про техніку росіян

– Де більше вражали техніки – коли були протитанкістом і працювали джавелінами, чи коли стали уже штурманом?

– Коли штурманом став.

– Серйозно?

– Так, тут по 20-30 вильотів за день робимо. Техніки тут багато їздить постійно.

– Яка техніка?

– Вся, і танки є, і все, "Бехи", навіть цивільні машини, ті, що перевозять ними снаряди.

"Один "двохсотий", з 300-го перетворився в 200-го. Потім розбили один бліндаж на передній лінії, двоє "трьохсотих", один тяжкий по перехватах. Так, потім, одну гармату Д-20 пошкоджено, дві гармати Д-30 пошкоджено і "Муром-М" знищили, камера. Це хороший день, це не суперовий день, це хороший день, дуже багато в нас пішло вильотів на передній край, по бліндажах, по піхоті противника, яка намагалася  закріпитися в нас, на нашому відрізку", – наголосив боєць.

Враховуючи специфіку їхньої роботи, запитую в "Кадіка", чи немає в нього відчуття "дня сурка". Коли день на день схожий і не можеш відрізнити один від одного.

– Та наче і одне і те саме, але коли окупанти помирають – воно не одне і те саме, – сміючись відповідає штурман.

Щодо боєприпасів, які готують на виліт, то в арсеналі пілотів та штурманів майже все, що потрібно: і уламки, якими вражають піхоту, і кумулятиви.

– Всього по-трішки, – уточнює "Кадік". – Буває один день у нас уламків багато, тому що піхота лізе. А іноді що по техніці чи по гарматам працюємо, то кумулі більше ідуть.

У команді авіаторів двоє новеньких – "Чіп" та "Сімба"

"Зима" дає команду на вихід. "Кадік" витягує з-під імпровізованого ліжка готовий дрон з примотаним до нього снарядом.

– Міна – 60-та. 

– На що?

– На бліндаж. Ну міну тоді.

– Забігли в бліндаж, зараз вийдуть.

– І дивись, як ми по полю летимо, відбивайся.

Крім кількох пілотів та штурмана, сьогодні в команді авіаторів двоє новеньких – "Чіп" та "Сімба". Обоє опановують премудрості нового фаху.

Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Чіп":

– Я був з 15-го по 16 рік, я був і виїжджав і в зону АТО і навчав танкістів.

– Ви танкіст?

– Так, я взагалі танкіст.

– Як вам тут? 

– За другий день, скажу вам чесно, мені подобається.

– Що саме подобається?

– Атмосфера, я б сказав – позитив. Ми робимо справу, добру справу, крім нас її ніхто не зробить.

– Вчуся, щось я колись знав, чогось навчать хлопці, будемо працювати. 

– За ці два дні яку головну науку як майбутній штурман винесли? Що тут потрібно знати, вміти, розуміти? 

– Місцевість, якщо ти дуже знаєш хорошо місцевість – це все, це і твої очі, очі пілота, тобто, якщо ти її знаєш – все буде не так складно, якщо нова місцевість – так, можуть бути якісь там труднощі, а так...

– Бачиш, да, куда іде?

– Так, чудово.

"Усі втомилися, всім не вистачає сім'ї, а ці дні – 15, 20, місяць, це, як сказати, може, хтось там втратив, поки була війна, матір, батька, а якщо ти далеко, це дуже важко, ти не можеш провести останні хвилини з цією людиною", – зауважив військовослужбовець "Чіп".

– Он бліндаж, бачиш?

– Бачу.

– Давай у нього.

– Все.

– Бажаю здоров'я. 

– Олімп на землі, ми відпрацювали по бліндажу.

Тема заміни та ротації

Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Чіп":

"Поповнення, якщо воно буде – добре, це є можливість навчити когось, хтось буде співпрацювати з нами також, може, замінить хлопців, хлопці чогось навчать. Ми всі робимо добру справу".

Своєю чергою пілот роти ударних безпілотних апаратів "Зима" сказав:

– Буде – і буде поповнення, не буде – що ж робити? 

– Вас теж треба міняти.

– Нас потрібно міняти, але нас ніхто не замінить, нас ніхто не замінить, і це питання номер один взагалі – чи буде якийсь вихід у нас. 

Це одна із найважчих тем на передовій. Тема заміни та ротації. Особливо для цієї бойової бригади. Бригади "холодноярівців". 93-тя механізована бригада вела важкі бої в Бахмуті, тепер тримає один із флангів Часового Яру, який щодня і щоночі штурмують окупанти. Про те, як триває мобілізація і чи його знайомі йдуть на війну – допомогти бійцям – ми поговорили і з "Безумцем" – водієм, який віз нас на передову.

– ТЦК – там роздають повістки, там роздають повістки. Я кажу – хлопці, ви чого? Я, блін, уже два роки, мене треба міняти, давайте, приходьте до нас. "Прикалуюся" з них, кажу – я вже втомився, я хочу до дружини, давай ти. Мовчок, тиша. А з іншого боку, до нас у бригаду прийшов молодий хлопець, йому 19 років. Він каже – я підписав контракт. Я кажу – і..? Говорити – треба ж вам допомагати, у мене є велике бажання. Я аж оф*гел, я говорю – ось це в тебе мотивація. Але таких людей зараз мало, мало. Є люди, яким вручили – я піду. Такі, а найбільше після поранення повертаються хлопці.

"Безумець" возить хлопців та БК на передову

"Безумець" на війні два роки. Теж був у піхоті, в протитанкістах. А нині возить хлопців та БК на передову. І закидає пілотам і штурманам смаколики.

Хлопці знають, що я їду увечері, пишуть уже там.

– Замовлення?

– Так, замовлення роблять: "Безумець", треба шаурми взять якоїсь смачнішої". Так, без питань.

– Тут і шаурму возите?

– Так, і бургери, і шаурму возимо, так.

– Коли жінка не може до мене на зв’язок вийти – вона стоїть під іконами, от зараз вона теж не спить, вона знає, що я на виїзді.

– Тобто кожного разу, коли ви працюєте, вона не спить?

– Не спить.

– Ого.

– А якщо не може додзвонитися – вона молиться.

– Тобто, бойове чергування не тільки у вас, а й у дружини?

– Так. Два роки. За два роки я її називаю – моя генеральша. Тільки спробуй їй доповідь не зробити. За два роки я тільки, напевно, один раз цілий день не відповідав.

"Кіба" – пілот FPV – на війні 5 років. У нього вже давно закінчився контракт. І давно закінчилася толерантність і терпіння до тих, хто ховається від мобілізації:

– Немає ні жодної краплі поваги до них, взагалі. Я собі навіть помітив, що я коли їжджу до дівчини в цивільне життя, я себе більш дискомфортно відчуваюся, аніж тут. У нас зараз 40 відсотків особового складу – це хлопці, які можуть списатися з тяжкими пораненнями, – хто з ногою, хто взагалі – пілот без ока, пілот FPV без ока, зараз на позиції – на другій. Так, на одне око хлопець не бачить і он, нищить все чудово. Головне – бажання, а він може списатися. Хлопці он, бачив парочку, до нас приїхала, без ніг, без одної ноги. Кажуть – а що ми там будемо робити, кому ми там потрібні? Ми тут допоможемо. У нас війна починалася, у нас була банда хлопців, близько 20 чоловіків, ну, половини, звісно, вже немає, ну так, тримаємося-тримаємося-тримаємося, як своєю сім'єю. Багато в кого рідні не стало, родичів через війну і залишилися ми один в одного. 

"Зима" разом з "Кібою" служив у протитанкістах, а потім в артилеристах. Вони разом пройшли роки війни. І зараз разом нищать ворога. Ще ефективніше, ще потужніше.

– Нічого, тримаємося, працюємо, робимо свою роботу, – втомлено посміхається пілот.

Попрощавшись, ми покидаємо бійців. І під веселі байки "Безумця" їдемо додому. Де тепле ліжко, цілющий сон. І спокій. Якого на передовій немає. 

Читайте також: "За день до 15-20 штурмів": як українські піхотинці тримають оборону під Часовим Яром – "Невигадані історії".

Дивіться також: 

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.