Євген Федосєєнко

Людина-усмішка: ворожий уламок "прошив" хребет, але не зламав дух – історія боротьби і позитиву українського захисника

Попри травми, Євген не пропускає жодних змагань для ветеранів

Людина-усмішка. На Рівненщині проходить реабілітацію військовий із Запорізької області. Чоловік отримав важке поранення під Бахмутом і нині пересувається на візку. Попри це – бере участь у різних змаганнях і їздить на прогулянки у місто. Військовий не втрачає оптимізму через травму і вірить, що скоро побачить рідних, які лишились на окупованій території. Історія ще одного захисника, який вже робить перші кроки і незабаром планує повернутись у стрій, далі у сюжеті.

Євген вчиться ходити наново. Щоденно крокує на біговій доріжці, аби відновитись після поранення.

"До 50 метрів Євген може самостійно пересуватись", – каже фізичний терапевт Юрій Макарець.

Навесні під час штурму ворожих позицій під Бахмутом ворожий уламок прошив Євгену хребет. Половину тіла паралізувало.

"Прилетіла 120-та міна, осколок влучив у бік і залишився у хребті. У мене було таке враження, що мені половину тіла відірвало від пупка", – згадує військовослужбовець Євген Федосєєнко.

Після численних операцій – болісна реабілітація у різних медичних закладах України. Чоловік каже: йому доводилося лежати нерухомо по кілька тижнів. А бажання рухатись було величезним.

"Навіть експериментував без візка – злазив із ліжка, на колінах доповзав до порога палати і вертався назад. Реабілітологи збігались і казали, що ви робите, де ви таке бачили. А я їм у відповідь – а дитя як вчиться ходити!" – сміється чоловік.

Євгену 46 років. До війни він у Запоріжжі працював різноробом. А через те, що виріс у краю черешень – побратими йому дали жартівливий позивний.

"Мій позивний "Черешня", бо я родом з Мелітополя, де ростуть різні види черешень. Побратими, коли до мене дзвонять то кажуть: "Вишенька, черешенька, ти як?", – жартує Євген.

Минулої зими Євген пішов добровольцем у військкомат на Рівненщині, звідки родом дружина. Служив у 14-му окремому стрілецькому батальйоні. Пригадує, на позиціях страху не мав. Шукав позитив у негативі.

"Для мене обстріл був чи не обстріл, я залазив у бліндаж і спав. Вранці прокидався, вилазив і казав, ну що всі цілі. Від того, що має бути, все одне не втечеш. Я все бачу з позитивом. Щоб не сталось – воно вже сталось", – міркує боєць.

Наразі військовий проходить реабілітацію у Рівненському обласному шпиталі. Євгена тут називають людиною-усмішкою.

"Він належить до людей, будь-які удари від життя він сприймає з усмішкою. Він швидше буде підтримувати інших людей, ніж буде жалітись на свою тяжку долю", – зауважує психологиня Тамара Пилип'юк.

Євген щоденно працює над своїм тілом, аби знову ходити. Каже: надзвичайно допомагають заняття у басейні. У воді робить повноцінні кроки.

Попри пересування візком, чоловік веде активний спосіб життя. Користується громадським транспортом, гуляє містом. Каже: нещодавно побував на майдані, де встановлені портрети загиблих героїв.

"Дуже підбадьорює, коли люди на вулицях підходять обнімають, дякують", – каже військовослужбовець.

Військовий не вважає себе героєм. Але радить людям змінити ставлення до захисників, які пересуваються на візках.

"Дехто підходить і пхає гроші в руку. Кажу: вибачте, не треба. Нас це ображає! Десь 2 місяці тому подзвонив командир роти і каже: "Я тебе подав на медаль". Я йому кажу: Бодя, ми туди не за медалями йшли і не за грошима", – наголошує Євген.

Попри травми, Євген не пропускає жодних змагань для ветеранів. Нещодавно брав участь у всеукраїнському турнірі для військовослужбовців "Сильні України". Виборов перше місце у спортивному веслуванні.

Також Євгену пощастило наловити найбільше риби на змаганнях з риболовлі. За перемогу отримав цінні призи.

Євген радіє своїм досягненням і має заповітну мрію – побачити рідних, які лишились на окупованій території.

"На окупованій території лишились мати і тітка. Мати 56 року, тітка 43-го. Пенсіонерки. Матір користується кнопковим телефоном – тож інтернету немає. Але через месенджери зв'язуються з окупованою територією", – пояснює захисник.

Євген мріє якнайшвидше стати на ноги і повернутися у Збройні сили, щоб відбити у ворога захоплені території.

"Кажуть, давай швидше, що ти там чухаєшся? Кажу – так легко ви від мене не здихаєтесь, ще повернусь", – сміється воїн.

Зинаїда Гляс, Рівне, "5 канал"

Читайте також: "В Україні реабілітація краща, ніж у США" – снайпер Позняк про лікування після підриву на міні

Дивіться також відео за темою: "Реабілітація кіборгів": у Харкові волонтери організували протезування і відновлення захисників

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.