Дмитро Вишневецький – козацький лицар, визначний полководець, засновник фортеці на острові Мала Хортиця на Дніпрі, що стала прототипом Запорозької Січі. Саме він започаткував донське козацтво.
Знатне походження козацького лицаря
Ймовірно, майбутній гетьман народився 8 листопада 1520 року (але документального підтвердження цьому немає) у містечку Вишнівець Кременецького повіту Волинського воєводства Великого князівства Литовського (нині – Кременецький район Тернопільської області) у заможній родині. Його батько, власник численних маєтків, князь Іван Вишневецький, кажуть, вів родовід від туровсько-пінських князів Рюриковичів та належав до гербу Корибут. За фамільними легендами, своїм безпосереднім родоначальником Корибутовичі мали великого князя Литовського Гедиміна.
Дмитро Вишневецький був старшим із чотирьох синів у родині князя Івана Вишневецького, на час народження первістка той виконував обов'язки прикордонного старости Великого князівства Литовського. Мати Олександра-Анастасія Семенівна належала до представників знатних князівських родин Албанії, Молдавії та Сербії, була донькою Овруцького намісника та рутенської (української) княгині Марини Острозької, сестри князя Костянтина Острозького.
Відомо, що батько і матір Дмитра у 1544 р. були захоплені татарами і кілька років перебували в полоні. Очевидно, що ця неприємна обставина вплинула на характер молодого князя, адже подальше життя Дмитро Вишневецький присвятив боротьбі з татарсько-ординським світом та захисту Русі.
Як відомо, повернувшись із неволі у Кримському ханаті, Іван Вишневецький продовжував ходити походами на татар, наганяючи на бусурманів праведний жах.
Напевне, не з абстрактних гуманістичних ідей, а з чіткої родинно-кревної мотивації виникало українське козацтво.
Загалом цей рід зробив багато для охорони кордонів українських земель.
Дмитро Вишневецький сватався до юної княжни Гальшки (Єлизавети, Євдокії) Іллівни Острозької (1538-1582), але дістав відмову, після чого князь усе життя парубкував.
Вишневецький на службі Литовсько-Польській державі і зародження Запорізької Січі
В історичних документах ім'я Дмитра Вишневецького вперше з'явилось у 1545 р. – за підсумками ревізії маєтностей Кременецького замку Волинського воєводства, коли королівський комісар зазначив його власником волинських сіл Кушлин, Підгайці, Окнин, Тараж, Комарин, Крутнів, Лопушне, Бобрівці. Михайло Грушевський порахував загальний розмір маєтків Вишневецького – 142 тис. га землі. 1546-го року княжич фігурував у судовій справі про суперечку з князями Чарторийськими за будинок у столиці Великого князівства Литовського Вільні (тепер – Вільнюс).
У військовій справі Вишневецький почав набиратися досвіду в складі формувань під проводом Бернарда Претвича, очолював окремий відділ. На службі Литовсько-Польській державі, до складу якої входила тоді Україна, князя Дмитра 1551 року король Сигізмунд призначив старостою Черкаським та Канівським, порубіжних українських фортець на шляху до турецьких володінь та Криму.
Усією душею переймаючись справою захисту українських земель від ворожих набігів, Вишневецький створив за дніпровими порогами військову базу, з якої можна було б стежити за пересуваннями ворогів, і разом з тим завдавати превентивних ударів по Криму та турецьких фортецях в Північному Причорномор'ї.
Брати участь у бойових діях в умовах степу могли лише люди відчайдушні, такі, що звикли до кочового життя та розумілися на різних хитрощах своїх ворогів. Такими людьми були українські дніпровські козаки, яких князь Вишневецький зорганізував навколо цієї воєнної бази, яку він створив на острові Хортиця. Це був початок Запорізької Січі.
Вишневецький на захисті московського царства засновує донське козацтво
Литовсько-польському урядові не дуже сподобалася активна політика, яку провадив князь Вишневецький щодо Туреччини та Криму. Блискучі походи запорізьких козаків проти Кримського ханства змусили короля Сигізмунда боягузливо виправдовуватися перед ханом, що це нібито козаки зробили без згоди поляків. Сварки з королем призвели до того, що Вишневецький з козаками відмовився від королівської служби та 1558-го вирушив до москви на запрошення першого російського царя Івана Грозного.
Одне ім'я Дмитра Вишневецького наводило страх на південних ворогів слов'ян. Відомий український історик Дмитро Яворницький згадував у своїй книзі "Історія Запорізьких козаків", що, дізнавшись про те, що Іван Грозний з військом вирушає до Лівонії, кримський хан зібрав величезну орду і рушив на москву. Але незабаром розвідка йому доповіла, що в москві залишилися страшні для нього люди: Вишневецький та Шереметьєв, з частиною війська. Цього було досить, щоб татари з півдороги повернули назад до Криму.
Вже 1560 року князь Вишневецький на чолі 5000 козаків вирушає у похід проти Кримського ханства. Козаче військо підійшло до Дону та обложило турецьку фортецю Озів, за допомогою якої турки контролювали північно-східне узбережжя Озівського моря.
Здобути могутню фортецю штурмом Вишневецький не зміг, але вирішив переграти турків тактично, навіки перекривши їм через Дін шлях у глибину росії та на схід України. У 70 кілометрах від Озова вверх по Дону князь засновує козацьке містечко, яке називає Черкаський городок, на згадку про українські Черкаси, де розпочиналася його бойова служба і звідки походили його запорізькі козаки.
Оскільки Запорізька Січ мусила перекривати шлях татарам і туркам вверх по Дніпру, Черкаський городок перекривав їм шлях по Дону. Першим донським отаманом став теж виходець із Черкас Михайло Черкашенин, з якого і розпочинається справжня, не вигадана сучасними міфотворцями, історія Донського козацтва.
Залишивши козацьку сторожу на Дону, Дмитро Вишневецький з рештою війська іде на Кубань і після звитяжних перемог повертається до москви. Відтоді Черкаський городок стає осередком козачого життя на Дону, а згодом, під іменем Черкаська, столицею всього війська Донського. Центром Донського козацтва він залишався майже 250 років, до 1805-го, коли отаман Матвій Платов переносить столицю козаків на нове місце, надавши їй, на згадку про стару, ім'я Новочеркаськ. Те ж перше поселення, яке заснував князь Дмитро Вишневецький, тепер називається станиця Старочеркаська, що в Аксайському районі Ростовської області.
Першими поселенцями Черкаська були українські запорізькі козаки, що прийшли в росію разом із Дмитром Вишневецьким. Вони і стали ядром майбутнього донського козацтва. Але з часом дедалі більше ширилися лави донських козаків за рахунок російських кріпаків, що втікали з Центральної Росії з-під влади своїх панів. Українська сутність донців розмивалася під впливом російської стихії, в результаті чого і склався вельми своєрідний донський субетнос російської нації. Під впливом сучасного російського націоналізму тепер на Дону не дуже полюбляють згадувати Дмитра Вишневецького як засновника свого війська.
Повернення на батьківщину і запрошення на молдавський трон
На московській службі Дмитро Вишневецький перебував недовго – 3 роки. Його успіхи в боротьбі з татарами, зростання авторитету серед козаків, як і незалежний характер українського шляхтича, занепокоїли російського царя, який з підозрою ставився до будь-яких конкурентів. Проти Вишневецького розпочалися утиски з боку чиновників, і вже 1561-го року він повертається до України, в Черкаси. Польсько-литовський сейм приймав і вітав Вишневецького, цінуючи, як і раніше, дуже високо.
Після повернення з росії Дмитро Вишневецький важко захворів і навіть думав, що його було отруєно в москві, але одужав і знову взявся за справу відродження запорізького козацтва.
1563 року бояри запросили Вишневецького на молдовський трон, проте біля села Верчиканів його загін був розбитий військом іншого претендента – Штефана Томші. Князь потрапив у полон і був переданий боярами до Стамбула, де його й стратили.
Легендарний князь – пісня про Байду
Навколо його життя й смерті створено багато легенд. В українському, польському, литовському народах легенди почали творитись одразу після його трагічної загибелі.
Оповідали, нібито його, після катувань, було скинуто з високої башти і він зачепився ребром за гак, що стирчав із стіни, або що його було навмисно почеплено ребром на гак; що він прожив у такому стані три дні і при цьому без упину голосно лаяв османів та їхню віру.
Згодом з'явились нові подробиці: що султан зваблював полоненого Вишневецького в османську віру, обіцяючи за це всілякі блага, але Дмитро зневажив все те та ще й сам, висячи ребром на гаку, стріляв із лука в султана.
Проте французький посол, повідомляючи наприкінці жовтня 1563 р. із Стамбула про страту Вишневецького, жодним словом не обмовився про такі жахливі подробиці.
В українській народній творчості ця легенда перетворилася на широко відому думу про козака Байду, однак невідомо, чи була це обробка самих тільки чуток, чи справді сам Дмитро став прототипом козака Байди. У будь-якому разі, Байда як історична особа з тогочасних джерел невідомий, і в жодному документі того часу Вишневецький не називається Байдою.
Читайте також: Автор першої Конституції і батько таємного агента Франції: чим запам’ятався гетьман, який у душі був поетом.
Дивіться також відео за темою:
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.