Лонгріди

Всесвітня спадщина ЮНЕСКО в Україні: "дуга" для визначення розміру Землі, університет-палац і не тільки

А ще дерев'яні церкви, яким по пів тисячі років, сакральні печери і навіть майже ціле місто – це не повний перелік безцінних об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО на території України. 12 травня 1954 року Україна стала членом цієї організації

Дерев'яні церкви Карпатського регіону України і Польщі

Мистецтво зведення багатьох дерев'яних храмів увібрало в себе будівельні традиції дохристиянських часів – і в Україні таких унікальних об'єктів налічується приблизно 1,9 тис.

Вони розкидані майже по всій державі. Утім найбільше збереглися у Львівській, Волинській, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях. Велику кількість пам'яток української дерев'яної сакральної архітектури можна побачити і в прикордонних регіонах Польщі.

У 2008-2012 рр. тривала спільна робота польсько-української групи фахівців. І в червні 2013 р. відповідно до рішення Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 37 СОМ 8В.37 місце "Дерев'яні церкви польського та українського регіону Карпат" було внесене до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мапа об'єктів спадщини ЮНЕСКО. Фото: Мінкульт

З українського боку це такі об'єкти:

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1745 р. церкви Собору св. Архистратига Михайла в с. Ужок, Великоберезнянського р-ну, Закарпаття.

Церква святого Михайла, с. Ужок (ЮНЕСКО). Фото: Вікіпедія

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1813-1824 рр. церкви Вознесіння Господнього (Струківської) в с. Ясіня, Рахівського р-ну, Закарпаття.

Вознесенська церква, с. Ясіня (ЮНЕСКО). Фото: Вікіпедія

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1808 р. церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Нижній Вербіж, Коломийського р-ну, Івано-Франківщина.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, с. Нижній Вербіж (ЮНЕСКО). Фото: Вікіпедія

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1598 р. церкви Зіслання Святого Духа в м. Рогатин, Івано-Франківщина.

Церква святого Духу (м. Рогатин) ЮНЕСКО. Фото: Вікіпедія

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1670-1678 рр. церкви св. Юра в м. Дрогобич, Львівщина.

Церква святого Юра, м. Дрогобич (ЮНЕСКО). Фото: Вікіпедія

  • Пам'ятка архітектури 1720 р. церква Пресвятої Трійці в м. Жовква, Львівщина.

Церква пресвятої Трійці, м. Жовква (ЮНЕСКО). Фото: Вікіпедія

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1502-1600 рр. церкви Зіслання Святого Духа в с. Потелич, Жовківського р-ну, Львівщина.

Церква Святого Духу (с. Потелич). Фото: Вікіпедія

  • Ансамбль пам'ятки архітектури 1838-1902 рр. церкви Собору Пресвятої Богородиці в с. Матків, Турківського р-ну, Львівщина.

Церква Собору Пресвятої Богородиці, с. Матків (ЮНЕСКО). Фото: Вікіпедія

Це унікальний анклав, розташований на стику східної і західної культур. Пам'ятки, які "втратили перспективу подальшого розвитку, ставши специфічними пам'ятками минулих епох. Це унікальне явище, що поширене лише на точно окресленім терені", сказано в критеріях ЮНЕСКО. Мовиться і про те, що "в них збереглася втрачена вже технологічна і будівельна майстерність" минулих епох. 

Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора

Залишки античного Херсонеса Таврійського, заснованого у V ст. до н. е., а також гераклейська хора, сільськогосподарська околиця, освоєна херсонеситами у ІV ст. до н. е., знаходяться на півдні Кримського півострова, нині тимчасово окупованого Росією.

Це єдиний у Північному Причорномор'ї цілісно збережений зразок стародавнього міста, політичного й економічного центру регіону часів грецької колонізації. Він був свідком становлення і занепаду Римської і Візантійської імперій.

. Фото: wikimedia.org

У кінці XІV ст. кочівники зруйнували місто, а вже на поч. XV ст. воно назавжди спорожніло. Але тут цілісно збереглися залишки міського планування, фортифікаційних, житлових, господарських та культових споруд – храми, римська цитадель, елліністичний театр, житлові квартали, колодязі, майстерні, фрески та ще тисячі експонатів тих часів.

"Хора Херсонеса Таврійського є винятковим свідченням стародавніх технологій в галузі обробки землі, а також повсякденного життя її мешканців, що втілилося в численних залишках межових і плантажних стін, транспортних магістралей, водопроводів, житлових садиб і оборонних комплексів. Хора Херсонеса Таврійського свідчить про міжчасову і міжкультурну спадковість у використанні та розвитку культурного ландшафту з ІV ст. до н. е. до XІV ст. н.е.", – мовиться у критеріях ЮНЕСКО.

Херсонес, сучасний вигляд. Фото: Вікіпедія

Херсонес Таврійський відіграв вирішальну роль у розповсюдженні християнства в Південно-Східній Європі, зокрема у Київській Державі. За переказами, саме тут відбулося хрещення київського князя Володимира Великого.

У Херсонесі стикалися цивілізації Середземномор'я і "варварське" населення Південно-Східної Європи. Мешканці Херсонеса протягом 2000 років впливали на культуру суміжних територій, зігравши вирішальну роль в еллінізації скіфів і сарматів, християнізації готів, алан і східних слов'ян. Навіть цікаво уявити, якою стала б Європа без цього унікального місця...

Геодезична Дуга Струве

Дуга Струве – це мережа тріангуляційних пунктів протяжністю 2820 км. Вона протягає територією десяти європейських країн від Норвегії до України. Опорні пункти спостереження заклав у 1816-1855 рр. астроном Фрідріх Вільгельм Георг Струве. Таким чином він здійснив перше достовірне дослідження великого сегмента дуги земного меридіана. Це дозволило точно встановити розмір та форму нашої планети.

Дуга Струве. Фото: ukrainaincognita.com

Спочатку "дуга" складалася з 258 геодезичних "трикутників" (полігонів) з 265 основними тріангуляційними пунктами. В об'єкт Всесвітньої спадщини увійшли 34 таких пункти (ті, що найкраще збереглися дотепер), марковані на місцевості різними засобами – заглибленнями у скелях, залізними хрестами, пірамідами з каміння чи спеціально встановленими обелісками.

Дуга є винятковим прикладом 40-річного співробітництва не лише науковців різних країн, а й прикладом співпраці між монархами з науковою метою.

Чотири пункти Дуги Струве, внесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, знаходяться в Україні:

  • Пункт Катеринівка – на насипі на відстані 1 км на північ від с. Катеринівка Хмельницького р-ну Хмельницької обл., за 25 км на північний захід від м. Хмельницький.

Знак Дуги Струве, Хмельницька обл.. Фото: foursquare.com

  • Пункт Фельштин – за 600 м на північний захід від с. Гвардійське Хмельницького р-ну Хмельницької обл., за 20 км на північний захід від м. Хмельницький.

Знак Дуги Струве, Хмальницька обл.. Фото: Вікіпедія

  • Пункт Баранівка – на захід від с. Баранівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.

Знак Дуги Струве, Хмельницька обл.. Фото: ukrainaincognita.com

  • Пункт Старонекрасівка – у південній частині с. Стара Некрасівка Ізмаїльського р-ну Одеської обл., на вулиці Поштова, між будинками номер 32 і 34, в, на відстані 5 км на схід від м. Ізмаїл.

Пам'ятний знак Дуги Струве, Одеська обл.. Фото: ukrainaincognita.com

Київ: Собор святої Софії та Києво-Печерська лавра

Києво-Печерська лавра є пам'яткою історії та архітектури Середньовіччя та Ранньомодерного часу, однією з найбільших святинь православ'я Східної Європи. Протягом багатьох століть вона змінювалася і розросталася.

Монастир, заснований преподобними Антонієм і Феодосієм у ХІ ст., зробив вагомий внесок у розвиток освіти, мистецтва, медицини. На території лаври розташовані унікальні наземні та підземні храми ХІ-ХІХ ст., комплекси печер із лабіринтами довжиною понад 600 м, а також житлові та господарчі будівлі XVII-XІX ст.

Києво-Печерська лавра. Фото: Depositphotos

Свій сучасний вигляд вона отримала в час розквіту українського бароко – XVII-XVIIІ ст. Основними об'єктами Києво-Печерської лаври є Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, Велика дзвіниця, церква Всіх Святих, Трапезна церква, монастирські оборонні мури з баштами, комплекси Антонієвих (Ближніх) та Феодосієвих (Дальніх) печер із наземними церквами – Хрестовоздвиженською та Різдва Богородиці, а також церква Спаса на Берестові.

Печери Києво-Печерської лаври. Фото: lavra.ua

Успенський собор у XII-XV ст. був зразком для будівництва подібних храмів у всій Східній Європі, зазначено у критеріях ЮНЕСКО.

Протягом століть Києво-Печерський монастир із нетлінними мощами святих, похованих у печерах, є одним із найбільших паломницьких центрів у світі.

Цікавий факт: на Великій лаврській дзвіниці у 1903 р. встановлено годинник. Його гарантійний термін становив 15 років, і попри те, що йому майже 120, він досі не потребує ремонту і зупинявся лише раз – коли собор підірвали під час Другої Світової війни.

Собор Святої Софії, розташований в історичному центрі Києва, є пам'яткою архітектури і монументального мистецтва І пол. XI ст. Софія була головним християнським храмом столиці Київської Русі. Архітектура і монументальний живопис собору були взірцем для будівництва і розпису інших храмів Київської Русі.

Софія Київська. Фото: Depositphotos

Собор і муровані монастирські будівлі, споруджені в XVII-XVIII ст., оточено кам'яним муром. Серед них Дзвіниця, Будинок митрополита, Трапезна церква, Брама Заборовського, Південна проїзна вежа, Братський корпус та Бурса. Всі вони збудовані в стилі українського бароко.

У головному митрополичому храмі – Святій Софії – відбувалися церемонії посадження князів на Київський престол, поставлення митрополитів та єпископів, прийоми посольств, біля стін збиралося віче, при соборі велося літописання і було створено першу в державі бібліотеку – відому як бібліотека Ярослава Мудрого або Софійська бібліотека. Софія Київська була місцем поховання князів і вищого духовенства.

"Унікальна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва першої половини ХІ ст., яка містить найбільший у світі ансамбль тогочасних мозаїк і фресок ... Величезний пантеон християнських святих, зображених у соборі, за численністю не має подібних серед візантійських пам'яток того часу", – сказано про Софійський собор у критеріях ЮНЕСКО.

Чернівці: Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

У стінах резиденції митрополитів Буковини і Далмації, яку будували цілих 18 років (1864-1882 рр.), нині розташований Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича.

Резиденція складається з трьох корпусів – Митрополичого, Семінарського та Монастирського, і є поєднанням різних стилів, нагадуючи при цьому середньовічний замок.

Чернівецький університет. Фото: Shutterstock

У ній злилися культури різних народів, які населяли Буковину. Можна проводити паралелі з середньовічними фортецями чи палацом Алькасаром в іспанській Гранаді, відшукувати елементи візантійської чи романської архітектури, знаходити традиційні буковинські орнаменти в оздобі дахів, прикрашених кольоровою черепицею, чи дивуватися стелям парадних залів, схожих на гуцульські різьблені скриньки...

Архітектура палацу поєднує історичні традиції розпланування часів зниклої Візантії, романського періоду монастирського будівництва, цегляної готики Центральної та Північно-Східної Європи та планувальні принципи бароко.

Чернівецький університет. Фото: Shutterstock

Особливу цікавість викликає Мармурова зала, зроблена з білого та чорного мармуру. Її стіни прикрашені фресками на історичну та релігійну тематику.

Чернівецький університет. Фото: Shutterstock

Також є Червона зала – місце засідань Священного Синоду. Стіни зали оздоблені китайським шовком та венеціанськими дзеркалами, стеля декорована орнаментом, що нагадує колекцію писанок, а підлога встелена паркетом із червоного бука, дуба та зеленої липи.

Із початком будівництва резиденції почали робити також дендропарк, площею 5 га. Тут багато дерев, фонтанів, скульптур, унікальне тюльпанове дерево та 130-річний бамбук.

Автор шедевру – чеський архітектор і меценат Йозеф Главка (1831-1908). За його проєктами збудовано майже 150 споруд у низці країн Європи, проте лише Резиденція митрополитів Буковини і Далмації визнана пам'яткою всесвітнього значення. На засіданні 35-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 2011 року архітектурний ансамбль під № 1330 включено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історичний центр Львова

Львів заснував у пізньому Середньовіччі король Данило Галицький і назвав його на честь свого сина. Львів зберіг практично недоторканою свою середньовічну міську топографію, свідоцтва окремих етнічних громад, які жили там, і велику кількість будівель XVI-XX ст.

Територія, де нині розташований історичний центр Львова, почала розростатися задовго до заснування самого міста:

  • Високий замок і Підзамче: ця частина міської структури виникла близько V ст., а у ХІІ ст. вже була високорозвинутим міським поселенням. Частково збереглися автентичні пам'ятки ХІІІ-XVIІ ст., планування вулиць і площ, потужний пласт археологічного культурного шару, природний та штучно змінений ландшафт. Ця територія стоїть на межі Поліської низовини та Подільської височини, у Львівській котловині, де проходить головний європейський вододіл між басейнами Чорного та Балтійського морів. На Замковій горі збереглися рештки замку ХІІІ ст. та посад, на території якого у ХІІІ – на поч. ХІV ст. було десять православних церков і монастирів, три вірменські церкви, два костьоли, мечеть і синагога.

Високий замок, Львів. Фото: prokarpatylviv.com

  • Середмістя: до Підзамчого притуляється ретельно розплановане Середмістя, що виникло в сер. ХІV ст. на території посаду княжого міста. Це повністю збережений зразок регулярного містобудування у Східній Європі. У місті гармонують сакральні, громадські, житлово-ремісничі будівлі різнонаціональних громад міста. Переважно це будівлі епохи ренесансу, що увібрали в себе давніші будівельні традиції. Центр середмістя оточений кільцем скверів, що виникли на місці розібраних середньовічних міських фортифікацій, монастирів та магнатських резиденцій переважно епохи бароко.

Львів туристичний. Фото: відкриті джерела

  • Ансамбль собору Святого Юра: розташований за межами середньовічного міста. До комплексу входять собор Святого Юра (1744-1770 рр.), митрополичий палац (1772-1774 рр.), капітульні будинки (1774-1866), дзвіниця (1828 р.), огорожа з двома брамами – "від базару" (1770р.) та "від городу" (1772 р.).

Собор Святого Юра. Фото: Фото із відкритих джерел

За інформацією Міністерства культури на інформаційної політики України