Лонгріди

ТОП-10 замкових руїн України: який нині вигляд мають колишні оборонні споруди

Мальовничі замкові руїни – свідки плинності часу і мінливості людських традицій. Колись ці могутні велетні захищали від ворогів, а нині перетворились на купи каміння. Цивілізовані країни навчились перетворювати такі руїни на неймовірні туристичні атракції, які часто приносять прибутку більше, ніж замки ціленькі, відбудовані. Мова йде про руїни мальовничі, як наприклад польський замок Огродзєнєц, який виконав роль замку відьмаків Каерх Морхен у знаменитому серіалі. Чи є в Україні мальовничі замкові руїни? На нашу думку – є!

Щоб показати українські поруйновані замки, ми зробили свій рейтинг – топ-10. Таку кількість замків було вибрати непросто, адже їх в Україні близько сотні, і майже всі у стані руїни. Про найкращі непоруйновані замки ми теж робили відео – посилання в дописі, ну а поки найкращі, наймальовничіші українські замкові руїни. Топ-10 від "Україна інкогніта". Починаємо з кінця.

  1. Клеваньський замок

Головною пам'яткою Клевані є замок, збудований князями Чорторийськими у п'ятнадцятому – шістнадцятому століттях, але сюди їдуть у так званий "тунель кохання". Більшість туристів, на жаль, навіть не знають, що в Клевані є великий і гарний замок. Він у руїні, але ще міг би бути гарною атракцією, якби його законсервували і показали людям. Його було б видно із дороги Луцьк – Рівне, але він так заріс деревами, що став невидимим. Тисячі туристів проїжджають повз і навіть не здогадуються про його існування. Чи влаштовує така ситуація місцеву громаду – важко сказати. Але зрізати чагарі й показати замок світові зовсім не складно. Чому ж не зроблять навіть цього? Про реставрацію ми мовчимо.

За тривалу історію замок у Клевані був і твердинею, і єзуїтським колегіумом, і польською гімназією, і радянським витверезувачем. Нині це напівруїна.

  1. Замок у Кудринцях

Кудринці – одна із найбільш неймовірних та неочікуваних місцин в Україні. Місцеві мешканці розповідають, що світлої місячної ночі на мурах замку можна побачити жіночий силует – привид дівчини-бранки, живцем замурованої турками в одну із стін. Ну який же замок обійдеться без такої легенди. А турки дійсно здобували замок. Двічі. Ще є легенда про скарби власників замку, які досі ніхто так і не знайшов.

Нинішній Кудринецький замок – це одна ціла башта і дві напівзруйновані, з'єднані залишками стін різної висоти. Товщина стін – півтора метра.

Кудринецький замок був зведений із місцевого пісковику на високій горі над Збручем, яку місцеві мешканці називають Стрілкою. Стояв він на татарському шляху, тому в боях брав участь дуже часто.

У вісімнадцятому столітті замок втратив своє фортифікаційне значення і перетворився на резиденцію шляхетського роду Гуменицьких. Пізніше власниками стали Козєбродські, які перетворили твердиню на музей.

В середині дев'ятнадцятого століття покинутий замок купив єврей Меєр Бартфельд. Він почав розбирати замок на будматеріали, а пізніше дозволив це робити мешканцям довколишніх сіл. Та руїна, яку ми бачимо нині – їх рук справа, і диво, що замок не розібрали повністю.

  1. Замок у Кременці

Замок у Кременці відомий від одинадцятого століття, але справжньою твердинею він став у середині століття шістнадцятого, коли ним володіла польська королева Бона Сфорца. Ця легендарна дочка міланського герцога, яка правила і країною, і своїм безвольним королем-чоловіком, розбудувала замок, зробивши його однією із своїх резиденцій.

Бона Сфорца була відома свою надзвичайною красою, але ще більше інтригами, боротьбою за владу та аморальною поведінкою. Ще й досі у Кременці ходять перекази, що королева переспала ледь не з усім замковим гарнізоном. Хтозна, настільки вони правдиві.

Замок на височезній горі, яка нині називається Бона, мав розміри сімдесят на сто п'ятдесят сім метрів. Поглянувши на стрімкі скелясті схили, важко уявити, як його можна було взяти штурмом, але в тисяча шістсот сорок восьмому році козаки, під керівництвом Максима Кривоноса та Філона Джалалія, підтримані кременецькими міщанами, взяли замок, спалили дерев'яні будівлі й зруйнували частину кам'яних. Відтоді замок не відновлювався.

  1. Сатанівський замок

Замок у Сатанові, на пагорбі над річкою Збруч, колись був одним із найбільших на Поділлі. У далекому п'ятнадцятому столітті для захисту від татар його звів місцевий дідич Петро Одровонж. Через сто років його добряче перебудували, зробивши ще потужнішим. Незважаючи на всю міць, Сатанівський замок кілька разів брали і руйнували татари. Щонайменше тричі його захоплювали козаки в період Хмельниччини, найбільше ж постраждав він від турків – османи його брали двічі – вдруге він був обстріляний важкими гарматами і добряче поруйнований.

У вісімнадцятому столітті Сатанівський замок втратив своє фортифікаційне значення, адже технології ведення війни дуже змінилися. Його перебудували, влаштувавши тут одну із резиденцій князів Сенявських. А в дев'ятнадцятому столітті він став пусткою і почав руйнуватися. Місцеві мешканці потроху розбирали його на будматеріали. А от коли почалося зведення Потоцькими цукрової фабрики – її трубу зараз добре видно – замку прийшов остаточний кінець. Він став сировинним придатком будівництва й потроху майже зник.

  1. Микулинецький замок

Будівництво кам'яного замку в Микулинцях почалося у тисяча п'ятсот п'ятидесятому році. Його на татарському шляху збудувала тодішня власниця Микулинець Анна Йордан із роду Сенявських. І для татар він був майже нездоланною перешкодою. Пізніше його неодноразово добудовували і зміцнювали, але й технології штурмів змінювалися, тому Микулинецький замок кілька раз брали козаки в часи Хмельниччини, а в тисяча шістсот сімдесят п'ятому році під його стінами відбулася найвідоміша битва – п'ятнадцятиденна облога Микулинців великим османським військом.

Нині в замку живуть люди – кажуть, що то нащадки прийомної дочки останньої власниці – Юзефи Рей. Вони звели будинки із замкового каміння, а на замковому дворищі зростає городина. Вхід до замку заборонений, територію охороняють вівчарки, тому будьте обережні. Цю твердиню ще називають Замком злого пса.

Зайве казати, що Микулинецький замок перебуває у стані напівруїни, адже всі замки цього рейтингу – руїна і напівруїна.

  1. Замок у Золотому Потоці

Як для Тернопільщини, цей замок зберігся непогано. Мури, башти, брами майже не поруйновані, а деякі ще й виконують житлову функцію.

Замок у Золотому Потоці зводився родиною Потоцьких. Його будівництво закінчили в тисяча шістсот восьмому році. Твердиня була квадратною в плані із чотирма наріжними баштами та п'ятою надбрамною. До наших днів одна башта не дотягла, а решта стоїть. Товщина замкових мурів сягає двох метрів.

У стінах замку Потоцькі збудували палац – нині від нього залишився лише кістяк. Важко навіть уявити, яким він був.

Розповідаючи про цей замок, потрібно згадати і легенди, які пояснюють його назву. Перша – романтична й банальна, про копання криниці й пошук води оборонцями під час облоги замку. Її знайшов хлопчина, який народився на Івана Купала. Друга легенда – страшна і жорстока, про зрадника, який показав татарам підземний хід у замок, за це вони його нагородили потоком розплавленого золота в горло.

  1. Теребовлянський замок

Перша згадка про Теребовлю датується тисячу дев'яносто сьомим роком. Тоді це місто було центром удільного князівства, яким керував князь Василько Ростиславович. Ну і, звичайно, у місті був замок. Відтоді його багато раз руйнували, добудовували і перебудовували. Нинішня твердиня, яка має стіни п'ятиметрової товщини і стоїть на горі висотою п'ятдесят метрів – то вже четверта реінкарнація Теребовлянського замку. Її збудували на початку сімнадцятого століття.

Висота стін замку сягає вісімнадцяти метрів, загальна довжина – сто сім метрів. Замок зведений із блоків місцевого пісковику. Основу оборонної могутності замку становила кругла вежа-бастея, до якої сходяться замкові мури.

Теребовлянський замок відомий обороною від турків у тисяча шістсот сімдесят четвертому році, а точніше, тим фактом, що очолювала цю оборону дружина коменданта фортеці Софія Хшановська. Турки тоді так і не змогли здобути замок, а хоробрій Софії поставили пам'ятник.

Нині замок є головною туристичною атракцією Теребовлі.

  1. Замок у Скалі-Подільській

Замок у Скалі над Збручем з'явився у часи Великого князівства Литовського, а саме – у тисяча триста семидесяті роки. Збудували його князі Коріятовичі, правління яких було періодом процвітання для міста. Щоправда, воєвода Станіслав Лянцкоронський, після руйнацій, вчинених волохами, докорінно перебудував замок у сорокові роки шістнадцятого століття і звів у ньому палац. Нині відносно цілою ми бачимо лише Порохову вежу замку, решта – у стані мальовничої руїни, особливо, якщо поглянути з боку річки. До такого стану замок дійшов після того, як його в тисяча шістсот сімдесят другому році зруйнували турки. Відтоді твердиню на скелі над Збручем не відновлювали, а каміння розбирали на будматеріал місцеві мешканці.

В австрійський період про замок в Скалі (як і про інші замки) ніхто не дбав. На початку двадцятого століття його руїни використовувалися як прикордонна застава. Під час Першої світової війни на території замку були викопані шанці, які пізніше поросли травою. Прогулюючись замковим подвір'ям – уважно дивіться під ноги.

  1. Сидорівський замок

Цю твердиню з легкої руки Ірини Пустиннікової називають замком-кораблем. З одного ракурсу він нагадує корабель, а з усіх інших – мальовничу руїну.

Сидорівський замок збудував коронний гетьман Речі Посполитої Марцін Каліновський у тисяча сороковому році. Він мав форму острівця, при довжині у сто сімдесят вісім метрів і ширині у тридцять метрів. Якщо поглянути на нього з висоти пташиного лету, він також нагадує корабель, але якийсь трохи кривуватий.

Марцін Каліновський був тріумфатором у битві під Берестечком, але у битві під Батогом у тисяча шістсот п'ятдесят другому році він загинув. Поховали гетьмана недалеко від замку в костелі, який служив родинною усипальнею Каліновським.

На відміну від більшості замків Тернопільщини, Сидорівський замок перетворився на руїну аж у двадцятому столітті, переважно після Другої світової війни. Останні господарі – від середини дев'ятнадцятого століття ними була родина Пайгертів, спочатку дбали про замок, мали його за родову резиденцію. Але врешті покинули. А потім пришла радянська влада.

  1. Замок у Старому Селі

Замок у Старому Селі – найбільший в Україні. Його площа – два гектари. Звів замок Домінік Заславський, той самий, якого запорожці називали периною. Домінік був онуком князя Януша Острозького й успадкував всю Острозьку ординацію. Це була країна в країні, яка простягалася від Дніпра і до Львова, і найбільш західним замком цієї ординації, а одночасно і найбільшим стала твердиня у Старому Селі.

Замок проєктував відомий львівський архітектор Амброзій Прихильний. Його заклали в тисяча шістсот сорок другому році. Через шість років козаки Хмельницького вщент зруйнували недобудований замок, і будівництво почалося знову. Врешті у тисяча шістсот п'ятдесят четвертому році замок закінчили й він став майже неприступним, адже крім потужних мурів його захищало ще і болото. Замок не змогла взяти навіть величезна османська армія у тисяча шістсот сімдесят другому році.

Від тисяча семисотого року Старосільський замок переходив від одних найбагатших магнатів Речі Посполитої до інших. Любомирські, Сенявські, Чорторийські. За останніх замок добряче занепав, і його продали Потоцьким. Неприступна колись твердиня перетворилася на винокурню та склади, а останній власник замку Альфред Потоцький влаштував тут броварню. Може тому сучасна львівська броварня збирала кошти на відновлення будівлі. Також зібрати кошти намагалися проведенням концертів і фестивалів у замкових стінах. Але не судилося, тому замок і далі в руїні, з кожним роком все гіршій.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

У цей рейтинг ми включили лише десять українських замків-руїн, а могли б включити і двадцять, і тридцять. Напишіть у коментарях, які ви ще знаєте замки-руїни в Україні, і підписуйтесь на наш канал, поставте вподобайку і тицьніть на дзвоника. Ви допоможете не лише нам, а й усьому українському ютюбу.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.