1977 рік. Україна радянська. Брежнєвський застій у своїй кульмінації. В Києві помирає відомий художник, шевченківський лауреат Микола Глущенко. У 90-ті, з відновленням української незалежності, стане відомо про його співпрацю з КДБ, а вартість картин шалено підскочить.
Шлях Глущенка: Від Денікіна до польських таборів
Ну що ж, будемо розбиратися – розвідником чи шпигуном був Микола Глущенко. До речі, у розсекречених архівах у нього інше ім'я. Спочатку невиразне – Художник, а потім – Ярема.
Микола Глущенко народився на початку ХХ століття на Дніпропетровщині в місті Новомосковськ. Сьогодні, після повномасштабного вторгнення, ці топоніми в процесі деколонізації. Тоді як Микола Глущенко в юності пізнав тільки одну трансформацію – російсько-імперську. Не дивно, що у 1918 році під час визвольних змагань в Україні він обрав "білу" сторону – Добровольчу армію Денікіна.
Потім події розвивалися дуже швидко і армія була розгромлена. Він потрапив до табору інтернованих на території Польщі. І в той момент уже почалися якісь самостійні кроки, які були його вибором.
Втеча Глущенка: від таборів до Берліна
Глущенко втікає з табору для полонених. Часи важкі, довкола вирує тиф і голод. Глущенко теж захворів, але здолав недугу і таки добрався до Берліну. Його вабила Берлінська королівська академія мистецтв.
Саме тоді в нього почалося визначення: хто він такий, з ким він і яку приналежність має – чи до радянської держави, яка на той час була СРСР, чи до його Батьківщини, рідної України.
Глущенко і Винниченко: дивна дружба
Як талановитий студент Глущенко вчиться в Берліні коштом діячів української еміграції. Він комунікабельний і швидко обростає знайомствами і зв'язками. Та чи не найважливіше спілкування Глущенка було пов'язане з письменником та діячем УНР Володимиром Винниченком
Це була дивна дружба, дуже нерівна з обох сторін, затьмарена заздрощами і суперництвом. Винниченко заздрив молодості і таланту молодшого товариша. Глущенко, мабуть, його самовпевненості і бекграунду. У своїх "Щоденниках" Володимир Винниченко часто згадує Глущенка, або Глуща, та його дружину Марію. І мало коли без осуду.
Глущенко і Довженко: шлях до СРСР
Глущенко не приховував свого бажання повернутися на Батьківщину, в Україну. У 1925 році він отримав радянський паспорт. Цей знаковий у його житті момент відбувся не без впливу Олександра Довженка, який тоді працював у радянському консульстві Німеччини.
Вербування Глущенка: початок співпраці з ДПУ
У січні 1931 року художник написав листа до Всеукраїнського товариства культурних зав'язків з пропозицією організувати в Харкові та Києві художню виставку картин українців-емігрантів, які проживали у Парижі. На цей лист звернуло увагу ДПУ і почало збирати інформацію про Глущенка.
"Підсумовуючи всі відомості про Глущенка, ми робимо висновок про доцільність його вербування. За низкою матеріалів, переговори з ним можуть мати успіх. Необхідно зазначити, що Глущенко має великі зв’язки серед української еміграції в Парижі, і численні роз’їзди його Європою дають можливість викликати його для переговорів у Берлін або інше зручне місце…" (скан Глущ вербовка)
У цих таємних дописах ми не знайдемо характеристики персонажа, оцінки його моральних якостей. Ми не можемо з упевненістю сказати, які саме мотиви рухали Глущенком, аби підписати угоду із секретними службами СРСР.
Глущенко і Винниченко: секрети і зрада
Треба зазначити, що у 30-ті матеріальний становище Глущенка істотно покращилося. Живе у Парижі, пише серію портретів французьких друзів СРСР – письменників Ромена Ролана і Анрі Барбюса, керівників Французької комуністичної партії, бере участь в оформлені радянських павільйонів на різноманітних виставках. А це все – добрий заробіток, гроші, легалізовані за сприянням спецслужб. Поза тим Глущенко ретельно збирає інформацію про емігрантське середовище. І про ерцгерцога та полковника легіону Українських Січових Стрільців Василя Вишиваного, і про одного з засновників ОУН Дмитра Андрієвського, та, само собою, про Володимира Винниченка.
Констатовано пропажу ще двох щоденників (за 1927 і 1928 рр.). Підозра впала на Глущенка. Ніхто, крім нього, не міг цього зробити, ні одна душа до записних книг не могла підступитися. Він під час перевозу меблів був у кабінеті, одчинив стола і вкрав. Для чого? Щоб дати ГПУ? (15 липня, 1935, Володимир Винниченко "Щоденники")
З Парижа до Москви: трансформація Глущенка
В останній рік свого перебування в Європі Микола Глущенко – нервово виснажений. Відчуває, що викликає підозру не лише у Винниченка, а й у французьких спецслужб. Керівництво НКВС дає "добро" своєму агенту повернутися додому, в СРСР. Він перетинає кордон разом з дружиною Марією.
Москва. 1935-й. З усіх радіоточок лунають хвалебні гімни сонцесяйному сталіну, а передовиці газет вимагають лютої смерті всім ворогам країни рад – троцкістам, буржуазним націоналістам і решті "шкідників".
Лише уявіть: Глущенко, який звик до кав'ярень, дансингу і взагалі до вільного пересування Європою, наприклад – сісти на потяг в Парижі й опинитися в Берліні, або Ліоні чи Ніцці, а тут він має право сісти лише в трамвай.
Глущенко в Москві: життя на девяти квадратних метрах
Тим паче не було шляху назад. Він мусив змиритися і прийняти радянську реальність. І навіть не українську, якої він так прагнув у Берліні та Парижі, а російську.
Це було продиктовано керівництвом силових структур, які бажали його бачити ближче до так звано гоцентру. І житло йому дали в Москві, аж 9 квадратних метрів на вулиці Біговій. І він там мешкав разом з дружиною і сином, про що навіть у доповідній писав:
Я 9 років працюю в радянській розвідці. Маю широкі знайомства, як у СРСР, так і за кордоном. Моя професія художника значно полегшує мою працю. Я впевнений, що використовуючи свої дані, я зможу розширити свою діяльність і бути ще більш корисним радянській розвідці. Проте є паралізуюча перешкода – це відсутність жилплощі. Я, дружина і дитина живемо в кімнаті на 9 кв.метрів. (скан Скарга про квартиру)
Київська Поїздка: Глущенко на лезі ножа
Тим часом наближається 1937-й. Маховик сталінських репресій набирає обертів. У Глущенка – боротьба за виживання. Інколи він буквально ходив по лезу ножа. Як от, наприклад, у Києві.
Художник приїхав на зустріч з українськими митцями. Звісно, що з дозволу НКВС. А за ним до Москви полетіла таємна депеша більш дрібного агента, нібито Глущенко – шпигун і ворог народу. Глущенку пощастило, тоді як автору секретної цидули – ні. Його ліквідували як провокатора. А могло бути і навпаки.
Пакт і культура: Глущенко в епіцентрі подій
1939-й. У Москві Молотов і Ріббентроп підписують пакт про ненапад, а паралельно секретні документи про поділ Європи. Між двома агресорами мир, дружба і культурний обмін. Зокрема планується виставка декоративного мистецтва СРСР у Берліні. Одним з організаторів виставки був Микола Глущенко.
Всією науково-видавничою працею в інституті займається професор Кузеля (гетьманець, діяч української громади в Берліні, пов'язаний з бюро Розенберга). В розмові з нашим "джерелом" з приводу німецько-українських планів щодо радянської України останній сказав: "Я маю зв'язок із німецькою верхівкою і кажу прямо: війна за Україну буде". (скан берія сталіну про глуща)
Альбом Гітлера: творчий доробок для сталіна
Сталін отримав від Глущенка не тільки цінну інформацію, а й цікавий артефакт – творчий доробок Адольфа Гітлера. Ходили навіть чутки, що лідер нацистської Німеччини був на виставці і власноруч подарував художнику свій альбом акварелей.
сталін і напад: втрата віри в інформацію Глущенка
Через рік гітлерівська Німеччина напала на СРСР. Відомо, що сталін важко це пережив. Він до кінця не вірив у напад. Тому й інформація агента Глущенка і пізніше Ріхарда Зорге була безкорисною. Щоправда, альбом акварелей фюрера Глущенку повернули.
Київ після визволення: Глущенко і відбудова
1944-й. Визволення Києва від німецької окупації. У понівечену, постокупаційну столицю приїжджає Микола Глущенко. Йому нарешті дозволили повернутися в Україну. Київ поступово відбудовується. Микола Глущенко майстерно фіксує епоху на своїх полотнах. Вулицю Городоцького, колишню Карла Маркса, перехрестя Володимирської та бульвар Тараса Шевченка.
Київські Адреси Глущенка: життя і робота
Микола Глущенко жив у будинку на Володимирській 14. Зовсім поруч з господарями своєї душі. Це я натякаю на "Фауста" Гете. Тому що на Володимирській 33, де зараз наша СБУ, розташовувалася не наша КДБ УРСР. І Микола Глущенко, або ж Ярема, продовжував працювати на ці структури.
Репресії і творчість під ждановщиною
1946-й. В країні починається нова репресивна кампанія, яка найбільше зачепила саме творчі кола. Її натхненником був номенклатурне цабе та один з організаторів великого терору у 1937-1938 роках Андрій Жданов. У Києві наслідки "ждановщини" також болісні. Їх на собі відчули і художники, а особливо письменники: Максим Рильський, Володимир Сосюра, Юрій Яновський.
Зустрів на вулиці Ю. Яновського. На моє запитання, як життя, відповів: "Майже мертвий". Розгублено та сердито говорив, що немає ніякої можливості працювати письменникам, що ці постанови ставлять хрест на творчості. (скан про Яновського 46)
Цю секретну цидулку про настрої серед українських митців, зокрема письменника Юрія Яновського, надіслав агент Ярема, тобто Микола Глущенко. "Досліджував" він і кола художників.
Довженко і Винниченко: таємний допис Яреми
В розсекречених архівах є також таємний допис Яреми про висловлювання Олександра Довженка, в якому кінорежисер дуже прихильно відгукується про Володимира Винниченка А також єврейські "заміри" від Глущенка. Адже на межі 40-50-х відбувалися сталінські репресії проти сіоністів. Щоправда, таку аналітику Микола Глущено подає доволі нейтрально.
Глущенко і Українське Відродження
60-ті період українського відродження торкнувся і Глущенка. Адже він довгий час стримував свій творчий потенціал.
Однак в українському відродженні Миколи Глущенка є нюанси. Тому що він і далі писав свою "аналітику". У 1964-му був по-варварському розтрощений сумнозвісний вітраж Тараса Шевченка, над яким працювали молоді художники-монументалісти. Алла Горська, Людмила Семикіна, Опанас Заливаха, Галина Севрук. Агент Ярема мусив відреагувати. Проте відчувається, що в 60-ті Глущенко уже з великою неохотою подає інформацію до структур КДБ.
Знищення архівів: воля Глущенка і реальність
Наприкінці життя Микола Глущенко заповідав знищити чимало своїх слабких соцреалістичних картин. Якби його воля, то, мабуть, знищив би й секретні архіви з донесеннями Яреми. Але селяві… До речі, вважаю цинізмом називати Миколу Глущенка українським Джеймсом Бондом. Тому що не був він Джеймсом Бондом. І тим паче – українським.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.