Щороку близько 10 000 українців стають жертвами торгівлі людьми (РЕПОРТАЖ)

    Україна – донор «живого товару». Щороку близько десяти тисяч українців стають жертвами торгівлі людьми. Вони зазнають нещадної експлуатації і принижень. Їх калічать морально і фізично. Деколи - вбивають. Чи ефективні зусилля вітчизняних чиновників, які мають допомогати українцям, які стали рабами, цікавилася Людмила Голоднік.
    Останні сім років життя своєї родини Надія Ящук воліла б забути. Увесь цей час вона визволяла сина та невістку із закордонного полону. Вни поїхали заробити, натомість перетворилися на безкоштовну рабсилу. У тяжкі часи пані Надії допомогла міжнародна організація, яка спіціалізується на визволенні. Щоб подякувати своїм помічникам жінка приїхала з Чернівців.

    Надія Ящук: "Їм хочеться всю душу викласти таким людям. Розумієте? Таких людей мало є, що помогли мені. Я тепер хоч за онуку не переживаю".

    Онука Надії Ящук, Наталка, без батьків пішла до школи, а побачила їх коли була вже у сьомому класі. Ці роки бабуся намагалася вберегти дівчинку від роботодавця, який заполонив її батьків. Погрози припинилися лише нещодавно, коли зловмисника оголосили у розшук. У МВС визнають: проблема з торгівлею людьми стає все гострішою.

    Василь Мармазов, заступник міністра внутрішніх справ України: "За дев’ять місяців поточного року знешкоджено 17 злочинних організованих груп. Ми працюємо по цілому ряду інших напрямків".

    Ця робота була б набагато ефективнішою, якщо на програми з протидії торгівлі людьми держава виділяла більше коштів. За підрахунками міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту фінансування треба збільшити хоча б у десять разів.

    Юрій Павленко, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту України: "Звичайно тих 430 тисяч, які були виділені у бюджеті цього року недостатньо навіть для нормальної пропагандистської компанії. Я вже не говорю про серйозні роботу з жертвами".

    Цьогоріч майже триста українців були звільнені від рабства. Втім не всі схотіли повертатися на Батьківщину. Як то син та невістка Надії Ящук. Вони, забрали до себе доньку і  залишилися жити у Америці. Там їм надали прихист, та фінансову допомогу. Кажуть за сім років встигли переконатися, що на Україні до них, окрім матері, нікому немає діла.

    Людмила Голоднік, Василь Мартищенко, 5 канал
    Попередній матеріал
    10 причин полюбити фінансову кризу знайшли американці
    Наступний матеріал
    Адвокати Януковича клопотали про виїзне засідання у РФ: що відповів Печерський суд
    Теги: