Київ
  • Київ
  • Вінниця‎
  • Дніпропетровськ‎
  • Донецьк‎
  • Житомир‎
  • Запоріжж я‎
  • Івано-Франківськ
  • Кіровоград
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Львів‎
  • Миколаїв‎
  • Одеса‎
  • Полтава
  • Рівне‎
  • Сімферополь
  • Севастополь
  • Суми
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький‎
  • Черкаси‎
  • Чернівці‎
  • Чернігів‎
-10°C
USD
  • EUR
  • RUR
  • USD
26.02
Завантаження
Сховати

На Донеччині пошуковці досліджують місця важких боїв 1943 року [відео] 

"Вахта пам'яті Міус-фронт 2013" – така міжнародна пошукова операція триває на Донеччині. Загиблих під час Другої світової розшукують поряд із відомою висотою Саур-Могила – територією колишньої німецької оборони, під час прориву якої у 1943 році тривали запеклі бої. Лише за тиждень пошуковим групам із України та Росії вдалося знайти там понад півсотні безвісти зниклих вояків.

Пошукова група з Добропілля працює на цьому місці вже другий день. Проте всі зусилля знайти тіла двох солдатів і медсестри, на могили яких вказали місцеві, поки що марні.

Валерий  Ягодников, учасник пошукової групи м. Добропілля: «Грунт - как скала, но мы доходим до целика, тут видно – скала уже. Местные называют его хрящ – уже скала, действительно – так что тут неглубоко. Тяжело, конечно».

Водночас, пошуковці кажуть – інколи натрапляють на такі захоронення, про які ніхто навіть не підозрював.

Саме тут проходив прорив основної лінії оборони німецьких військ. Земля досі перемішана з гільзами та снарядами. Скільки радянських солдатів не повернулися з цього поля бою – нікому невідомо.

Лінію оборони, яка проходила вздовж річки Міус, завширшки понад 40 кілометрів, німецькі війська вибудовували протягом двох років. Під час її прориву радянські війська тут втрачали до трьох тисяч солдатів щодоби. Більшість із них так і залишилися на полі бою, просто засипані землею.

Знаходять тіла солдатів здебільшого за металевими предметами. Хоча і їх наявність не завжди є ознакою захоронення.

Ігор Павлов, учасник пошукової групи м. Донецьк: «Сигнал плохой, скорее всего – осколок какой-нибудь. Второй год. Так, особо, ничего не находили. Один раз подняли бойцов, но это было... Сигнал нехороший, нестабильный. Скорее всего, черный металл».

Розкопують імовірні місця захоронення вкрай обережно. Адже важливо знайти кожну деталь, яка вкаже, до яких військ належав солдат. За всю операцію із могил дістали більше півсотні бійців. Проте встановити вдалося лише три імені.

Марина Горьковенко, керівник патріотичного клубу "Пам'ять" (Ростовська область, Росія): «Еще пока ничего сказать не можем. Видите, как сложен – непонятно, то ли взрывом, то ли непонятно. Но наш солдат точно. Пуговицы были с нательного белья. Наши ППШ, еще не стрелянные. Наш в любом случае».

А після пошукової операції почнеться копітка робота в архівах.

Володимир Кирилов, керівник пошукової групи "Плацдарм-Міус": «Мы поднимаем по стрелковым дивизиям, по полкам. Там есть отчеты о потерях, командиры тщательно фиксировали места захоронений, номера могил и по номерам могил есть фамилии. Мы будем сопоставлять и обрабатывать информацию в течении зимы».

Сотні нерозірваних снарядів та мін, знайдених у полях, пошукові загони передадуть на знешкодження. А ось гільзи збирають окремо, їх переплавлять на дзвін, який на честь загиблих у боях на лінії Міус-фронту планують встановити на кордоні України з Росією та Білоруссю.

Юлія Божко, Євген Гончаренко,  Донеччина, 5 канал.

 

Теги:
Останнє редагування: 20:26 13 вересня 2013
Новини партнерів