Історія одного гірника (репортаж)

    Коли на роду - написано вугіллям. Професійне свято - відзначають працівники гірничої галузі. У шахтарській династії Пилипенків з Луганщини цей день - особливий, наче Новий рік або День народження. Святкують його не просто усією родиною, а усім селищем. Там, попри небезпеку життю і здоров`ю, про вугілля говорять з повагою і любов`ю.

    З його будинку видно 4 терикони — по одному на кожну сторону Світу. Іллі Пилипенку не знайоме слово “дауншифтінг”, але саме так він вчинив 17 років тому: зіскочив униз кар`єрними східцями. Одним махом проміняв поважну посаду селищного голови на роботу у вибої. Відтоді не пожалкував ані разу.

    У свої 58 років Ілля Пилипенко має шестигодинну робочу зміну і зарплату у дві з половиною тисячі гривень. За ці гроші він щодня укріплює стелі та стіни копалень. Каже, таку роботу витримає не кожен.

    Про щоби не говорив вугляр, він постійно переймається майбутнім шахт. Чоловік не знає, що робитиме його родина, якщо підземної роботи раптом не стане.

    Шахта для нього - не просто робота. З нею тісно пов`язана вся родина Пилипенків. Батьки Іллі та дружини Ольги також були шахтарями, гірником став син, донька обрала вугляра-чоловіка. Онуки поки що лише граються в шахтарів, але в сімї не сумніваються, ким вони стануть у майбутньому.

    Максим Сисоєнко, Віктор Прокопенко, Луганщина, 5 канал

    ***

    ЗАВАНТАЖИТИ ВІДЕОСЮЖЕТ (5.95Мб)
    Попередній матеріал
    Парламент країни обирає Японія
    Наступний матеріал
    Рятувальники планують до неділі очистити Балаклію від боєприпасів – ДСНС
    Теги: