Київ
  • Київ
  • Вінниця‎
  • Дніпропетровськ‎
  • Донецьк‎
  • Житомир‎
  • Запоріжж я‎
  • Івано-Франківськ
  • Кіровоград
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Львів‎
  • Миколаїв‎
  • Одеса‎
  • Полтава
  • Рівне‎
  • Сімферополь
  • Севастополь
  • Суми
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький‎
  • Черкаси‎
  • Чернівці‎
  • Чернігів‎
-9°C
USD
  • EUR
  • RUR
  • USD
26.02
Завантаження
Сховати

Голодомор. Історія однієї родини з Київщини (РЕПОРТАЖ)

За результатами досліджень Інституту демографії, найбільших втрат під час Голодомору зазнала Київська область. Навіть сусідство зі столицею не могло врятувати тисячі голодних. Селян не випускали до міста без довідок, що їх запровадила радянська влада. У селі Літки, що лише за двадцять кілометрів від Києва, у тридцять третьому померли голодною смертю близько тисячі селян. Марії Ковалевській у тридцять третьому було шість років. Вона добре пам`ятає, як у Літках боролися за життя.

Марія Ковалевська, очевидець: "Це ж не так, що це сталося. Це ж навмисно Голодомор був. Ніде й один начальник не помер. У них було що їсти й пити. А у людей збирали, щоб ні посадить не було чим, ні їсти не було чого".

Марія Ковалевська у свої вісімдесят з гаком добре пам`ятає голодні роки. Хоч їй  і було лише шість, дитяча пам`ять зафіксувала, як жилося сім`ї до трагедії, і що від неї залишилося після тридцять третього. Родина Біленків не була заможною. Проте корова і двоє волів давали можливість прогодувати трьох дітей. Так би й жили, якби в Літках не почали створювати колгосп.

Марія Ковалевська, очевидець: "Корову забрали, воли забрали. А якби в насу була корівка тоді, батько не мучився б так. Дітям по чашці молока б було".

Батько - Григорій Біленко - не міг бачити, як пухнуть від голоду його діти. Григорій зібрав нехитрий сімейний скарб - золотий хрест, сережки та дві жінчині спідниці. З усім цим надумав їхати до Києва з надією, що брати, які жили в Києві, допоможуть усе це обміняти на харчі. Ще три дні батько оббивав пороги сільради. Без довідки із села не виїдеш.

Марія Ковалевська, очевидець: "Батько коли поїхав до Києва, брати кажуть - знаєш - у тебе дочки ростуь. Буде одній хрестик, а другій сережки. Не треба, ми тобі допоможемо".

Тоді з Києва у Літки був лише один шлях - Десною пароплавом, який приходив пізно уночі. Діти й дружина не могли дочекатися, коли батько привезе з Києва поїсти.

Марія Ковалевська, очевидець: "А ми вже ждем. Мати нам долі послала, а сама коло окна сіла. Ждем - як пароход загуде - батько приїде та й привезе всього".

Однак зустрічі не судилося стати. На околиці до села Григорія перестріли односельці. Яких він упізнав, і це зіграло фатальну роль. Селяни, гнані голодом, утратили усяку людську гідність. За драмою на березі Десни, причаївшись у кущах, спостерігала перелякана сусідка, яка й розповіла родині, що сталося.

Марія Ковалевська, очевидець: "Я, каже, добіжу до діток своїх, голий, я нікому нічого не скажу. Тільки пустіть мене до дітей. Отак він просився. А вони все одно вбили. Чемодан найшли розкритий. Нічого не було в тому чемодані".

Батькові брати як могли підтримували сиріт. Але дворічна сестричка Таня 33-ий рік не пережила. Як і ще тисяча інших жителів Літок. Місяць тому у селі поставили пам`ятник жертвам Голодомору. У баби Марусі хворі ноги, тому біля монумента вона буває рідко. Але пам`ятає все, і щаслива, що вижила. Нині має троє дітей, семеро внуків і одинадцять правнуків.

Марія Ковалевська, очевидець: "У тої троє, у тої двоє, у тої ще тільке буде - це вже дванадцяте. Якби вмерла, так і коріння б нерозпущене було. А то таке коріння - куди не повернись, там і баба..."

Наталія Жижко, Олена Сорокіна, 5 канал

***

ЗАВАНТАЖИТИ ВІДЕОСЮЖЕТ (11Мб)
Теги:
Останнє редагування: 20:47 22 листопада 2008
Новини партнерів