Київ
  • Київ
  • Вінниця‎
  • Дніпропетровськ‎
  • Донецьк‎
  • Житомир‎
  • Запоріжж я‎
  • Івано-Франківськ
  • Кіровоград
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Львів‎
  • Миколаїв‎
  • Одеса‎
  • Полтава
  • Рівне‎
  • Сімферополь
  • Севастополь
  • Суми
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький‎
  • Черкаси‎
  • Чернівці‎
  • Чернігів‎
-1°C
USD
  • EUR
  • RUR
  • USD
  • BTC
25.64
Завантаження
Сховати

85 років тому народився Сергій Параджанов (РЕПОРТАЖ)

Режисер, якого вважають СВОЇМ принаймні у трьох країнах - Україні, Вірменії і Грузії. Народжений у Тбілісі, вірмЕнин за походженням, у Києві прожив майже двадцять років. "Тіні забутих предків", "Колір граната", "Легенда про Сурамську фортецю" - ці картини прославили його на увесь світ. У 90-му Параджанов помер. В українській столиці про митця не забувають. На кіностудії імені Довженка є пам`ятник режисерові. На будинку, де він жив, встановлена меморіальна дошка. Про непросту життєву долю видатного кінематографіста - у спогадах рідних і друзів - далі.

Яскрава зірка на небосхилі життя сорокарічного Сергія Параджанова засяяла після виходу у світ стрічки "Тіні забутих предків". Півтора року над екранізацією історичного кіно митець пліч-о-пліч працював з оператором Юрієм Іллєнком. Згодом, вони стали друзями. Утім у творчому запалі тандем Параджанов-Іллєнко ледь не розпався.

Юрій Іллєнко, друг та колега Параджанова: "Буквально через кілька місяців з`ясувалося, що наші погляди на кіно з Сергієм Йосифовичем дуже різні. І це призвело до першої катастрофи: він мене з фільму погнав".

Коли ж Іллєнко показав частину відзнятого ним матеріалу, режисер не вагаючись повернув його на знімальний майданчик. Перший успіх стрічка здобула у Франції. За два роки фільм зібрав 39 міжнародних нагород. У прокаті за кордоном "Тіні забутих предків" з`явилися під назвою "Вогняні коні". Так роботу іменували через цей єдиний мультиплікаційний кадр, що його намалював пан Юрій. Ескіз ілюстрації Іллєнко демонструє на сторінках власної книжки "Доповідна Апостолові Петру". Багато тут спогадів й про друга Параджанова.

Який він, справжній Параджанов, розповідає його син, Сурен. Каже, батько був відвертим та гострим на язик. За що й поплатився роками волі. Він не боявся критикувати радянську владу. Красномовства Параджанову не подарували. Вперше його посадили за гомосексуалізм. Вдруге – за хабар, якого він нібито дав за свого племінника Георгія при вступі до вишу. Всі ці справи були сфабриковані, запевняє син митця. Каже, через наговори на батька, йому також було не солодко.

Сурен Параджанов, син Параджанова: "Понаписывали разных гадостей в газетах, человека унизили. И, когда на первом курсе, все студенты приглашали друг друга в гости на день рождения, меня никто не звал. Боялись. Это потом уже, когда все разобрались, все со мной дружили".

Після майже п`ятирічного ув`язнення Сергій Йосипович розповів Юрію Іллєнку, які тортури йому довелося витримати за колючим дротом. Колега на основі цих спогадів відзняв стрічку "Лебедине озеро. Зона".

Юрій Іллєнко, друг та колега Параджанова: "Коли він дарував вино, ковдри, діаманти - то зрозуміло. А що робити з цим? І потім я зрозумів, він хоче, щоб я зняв. Частково я оприлюднив ці матеріали, а частково я просто боюся. Бо там такі страшні речі, що навіть не хочу, щоб їх ще хтось чув".

П`ятнадцять років радянська влада забороняла митцеві знімати кіно. Після зони Параджанов повернувся на батьківщину, до Тбілісі. В Україні йому не давали не тільки працювати, а й жити. За місяць до смерті режисер розповідав друзям, що врешті зібрав гроші на екранізацію "Слова о полку Ігоревім". Відзняти цей фільм він мріяв більше десяти років. Проте розпочати роботу завадила невиліковна хвороба.

Людмила Голоднік, Андрій Білоножко та Олександр Котельников, 5 канал

***

ЗАВАНТАЖИТИ ВІДЕОСЮЖЕТ (10Мб)
Теги:
Останнє редагування: 18:40 9 січня 2009
Новини партнерів
останні новини
Усi новини